Постанова

від 10.05.2012 по справі 2/5009/5294/11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" травня 2012 р. Справа № 2/5009/5294/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. -головуючого (доповідача), Студенця В.І., Грека Б.М.,

за участю представників: позивача -Юдицького А.М.

відповідача -Демченко Н.М.

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕРМЕС ЛЮКС" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 7 лютого 2012 року у справі господарського суду Запорізької області №2/5009/5294/11 за позовом Дочірнього підприємства "Кримцемент" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕРМЕС ЛЮКС" про стягнення 28 762,62 грн. заборгованості за договором №66/11-10 від 29.11.2010 року та 2876,16 грн. штрафу,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2011 року позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача, з урахуванням уточнення позовних вимог від 21 жовтня 2011 року №2141/10-11, про стягнення заборгованості в сумі 28 762,62 грн. за договором № 66/11-10 від 29 листопада 2010 року та 2 876,16 грн. штрафу.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 21 листопада 2011 року (суддя Мойсеєнко Т.В.) позов задоволений. Стягнуто з відповідача на користь позивача 28 762,62 грн. основного боргу, 2 876,16 грн. штрафу, судові витрати.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 7 лютого 2012 року рішення суду залишене без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ТзОВ "ГЕРМЕС ЛЮКС" просить їх скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, а справу передати на новий розгляд.

Перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень норм матеріального і процесуального права, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як правильно встановлено судами, 29 листопада 2010 року між ДП "Кримцемент" (постачальник) та ТзОВ "ГЕРМЕС ЛЮКС" (покупець) було укладено договір №66/11-10, згідно умов якого постачальник зобов'язується поставити погоджену продукцію, що іменується в подальшому "товар", а покупець зобов'язується оплатити та прийняти її відповідно до умов даного договору.

Відповідно до п.1.2 договору, асортимент, кількість, умови та строки поставки товару, а також інші необхідні умови вказуються в специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до даного договору, які стануть його невід'ємними частинами.

Пунктом 6.1 договору сторони визначили, що оплата вартості відповідної партії товару здійснюється покупцем відповідно до умов, визначених у специфікації (додатку) до даного договору, на відповідну партію товару.

У додатках №№ 1, 2, 3, 4 до договору №66/11-10 від 29 листопада 2010 року сторони погодили специфікації № 1 від 29 листопада 2010 року, № 2 від 14 лютого 2011 року, № 3 від 29 квітня 2011 року, № 4 від 12 липня 2011 року, в яких визначили вид (клей, стяжка, ґрунтовка, шпаклівка, будівельні сухі розчини тощо) та ціну товару.

У специфікаціях визначено, що поставка відповідної партії товару здійснюється протягом 7 (семи) календарних днів від дати отримання заявки покупця.

Умови оплати -30 (тридцять) календарних днів від дати поставки товару.

Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи документами, на виконання умов укладеного договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 271 432,83 грн.

В порушення умов укладеного договору відповідач свої зобов'язання по оплаті поставленого позивачем товару повністю не виконав, сплативши 242 670,21 грн., внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 28 762,62 грн.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Розглядаючи справу та оцінюючи надані сторонами докази в їх сукупності, місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 28 762,62 грн. основної заборгованості за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У зазначених специфікаціях до договору сторонами погоджено, що в разі прострочення оплати вартості товару більш ніж на 3 (три) банківські дні від строків, вказаних у специфікаціях, покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 10% від вартості відповідної партії товару.

Суд вважає, що суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень вірно застосували норми матеріального права і обґрунтовано визнали такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 2 876,16 грн.

Відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі, судова колегія вважає необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними у справі доказами і не відповідають вимогам діючого законодавства, що регулює дані правовідносини.

При прийнятті судових рішень суди повно і всебічно перевірили всі обставини справи, дали належну правову оцінку зібраним у справі доказам і прийняли законні судові рішення, які необхідно залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Запорізької області від 21 листопада 2011 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 7 лютого 2012 року залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Головуючий, суддя В.Дерепа

Судді Б.Грек

В.Студенець