Постанова

від 08.05.2012 по справі 10/192-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" травня 2012 р. Справа № 10/192-08

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е., суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л., розглянув касаційну скаргу ФОП ОСОБА_4 на постановувід 13.03.2012 р. Київського апеляційного господарського суду у справі№10/192-08 господарського суду Київської області за позовомПрокурора м. Ірпеня Київської області в інтересах держави в особі: Виконавчого комітету Ірпінської міської ради доФОП ОСОБА_4 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Ірпінської міської ради прознесення самовільно побудованих будівель за участю представників:

позивача: не з'явився;

відповідача: ОСОБА_4 -особисто; ОСОБА_5, дов. від 23.01.2012, б/н;

третьої особи: не з'явився;

Генеральної прокуратури України: прокурор відділу Савицька О.В., посвідчення від 20.07.2005, №231;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 27.06.2008 (суддя О. Тищенко), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2012 (судді С. Сотніков, Т. Разіна, П. Дзюбко) позов задоволено частково: зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 знести за свій рахунок самочинне будівництво площею 257,1 кв.м за адресою: АДРЕСА_1. В частині позовних вимог про визнання будівлі магазину-кафетерію такою, що самовільно побудована припинено провадження у справі.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими актами, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 - відповідач у справі, звернулася із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 27.06.2008 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2012 та направити справу на новий розгляд до місцевого суду, посилаючись на неправильне застосування судами приписів ч. 4 ст. 376 ЦК України, ст. 29 ЗУ "Про планування та забудову територій". Вважає, що єдиним належним доказом того, що власник земельної ділянки заперечує визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці в даному випадку є рішення Ірпінської міської ради. Зазначає, що судами не дотримано вимог ст. 4-7,43 ГПК України щодо встановлення обставин, визначених ч. 7 ст. 376 ЦК України.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.111 5 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст.111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

29.10.2007 Ірпінською міською інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю проведено перевірку магазину "Каштан" в АДРЕСА_1.

Перевіркою встановлено факт самочинної надбудови другого поверху над магазином в порушення вимог ст. 22 Закону України "Про основи містобудування", що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення № 314 від 29.10.2007.

Постановою Ірпінської міської інспекції державного архітектурно-будівельного контролю від 29.10.2007р. №314 про адміністративне правопорушення притягнуто відповідача до адміністративної відповідальності з накладенням штрафу 170,00 грн. за порушення вимог ст. 22 Закону України "Про основи містобудування", а саме здійснення самочинного будівництва.

Згідно Рішення Ірпінської міської ради від 16.10.2007р. №894-28-V заборонено відповідачу подальшу експлуатацію магазину-кафетерію " Каштан" в АДРЕСА_1.

Відповідно до Листа Відділу містобудування та архітектури від 26.02.2008р. №391 тимчасовий торгівельний павільйон загальною площею 28,7 м кв. згідно акту державної технічної комісії від 27.05.1998р. прийнятий в експлуатацію. Після самовільної перебудови та спорудження другого поверху на місці тимчасового торговельного павільйону нова споруда (магазин "Каштан") на сьогоднішній день не прийнята в експлуатацію.

Зазначені відомості також підтверджені Актом від 12.07.2005 державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію магазину-кафетерію загальною площею 257,1 м кв., який не підписаний головою комісії та не затверджений уповноваженим державним органом (органом місцевого самоврядування) в установленому законодавством порядку.

Також встановлені вище обставини неприйняття закінченого будівництвом об'єкту в експлуатацію підтверджується рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 11.01.2010 у адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до Виконавчого комітету Ірпінської міської ради про визнання незаконною бездіяльності Виконавчого комітету Ірпінської міської ради по питанню затвердження акта про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію та зобов'язання вчинити дії. Зазначене судове рішення набрало законної сили відповідно до ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2011.

Доказів на підтвердження відведення земельної ділянки для будівництва магазину-кафетерію загальною площею 257,1 м кв. у АДРЕСА_1, а також отримання дозволу на будівництво вказаного об'єкту нерухомості, відповідачем ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції не надано.

З огляду на встановлені обставини справи колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч.2).

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (ч.4).

Апеляційним судом встановлено, що відповідно до Листа Відділу містобудування та архітектури від 26.02.2008р. №391 після перебудови та спорудження другого поверху на місці тимчасового торговельного павільйону нова споруда (магазин "Каштан") не прийнята в експлуатацію. При цьому, проведеною 29.10.2007 Ірпінською міською інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю перевіркою встановлено факт самочинної надбудови другого поверху над магазином . Факт самочинного будівництва встановлений постановою Ірпінської міської інспекції державного архітектурно-будівельного контролю від 29.10.2007р. №314 про адміністративне правопорушення. Відповідач не надав суду доказів оскарження чи скасування цієї постанови, а тому, вона є чинною.

Додатково, апеляційним судом відзначено, що доказів на підтвердження відведення земельної ділянки для будівництва магазину-кафетерію загальною площею 257,1 м кв. у м. Ірпінь, по вул. ІІІ-го Інтернаціоналу 93/19, а також отримання дозволу на будівництво вказаного об'єкту нерухомості, відповідачем ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції не надано.

Таким чином, апеляційним судом достовірно встановлено, що споруда (магазин "Каштан") не прийнята в експлуатацію та, в силу приписів ч. 1 ст. 376 ЦК України є самочинним будівництвом.

Між тим, апеляційним судом встановлено, що Рішенням Ірпінської міської ради від 16.10.2007р. №894-28-V заборонено відповідачу подальшу експлуатацію магазину-кафетерію "Каштан" в м. Ірпінь, по вул. ІІІ-го Інтернаціоналу 93/19. Зазначене рішення по суті є запереченням власника (користувача) земельної ділянки проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці в розумінні ч. 4 ст. 376 ЦК України, а тому, доводи скаржника в цій частині є необґрунтованими та колегією суддів до уваги не приймаються.

За таких обставин, апеляційним судом цілком вмотивовано до спірних правовідносин застосовано приписи ч. 4 ст. 376 ЦК України, оскільки ним встановлено факт самочинного будівництва та факт заперечення з боку власника земельної ділянки щодо визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці.

Доводи скаржника про те, що судами не дотримано вимог ст. 4-7,43 ГПК України щодо встановлення обставин, визначених ч. 7 ст. 376 ЦК України, колегія суддів до уваги не приймає з огляду на таке.

Відповідно до приписів ч.7 ст. 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Таким чином, на відміну від ч. 4 ст. 376 ЦК України, яка передбачає звернення з вимогою про знесення самочинно зведеного нерухомого майна власника (користувача) земельної ділянки, ч. 7 ст. 376 ЦК України регулює випадки звернення з вимогою про знесення (за наявності наведених у вказаній частині підстав та обставин) саме відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування, незалежно від наявного порушеного права, тобто, не в межах спору про право.

В даному випадку спір виник саме між власником спірної земельної ділянки та особою, що здійснила самочинне будівництво, і судами цілком обґрунтовано застосовано приписи ч. 4 ст. 376 ЦК України, що виключає застосування до спірних правовідносин приписів ч.7 ст. 376 ЦК України та встановлення судом обставин, необхідних для знесення самочинного будівництва в порядку ч.7 ст. 376 ЦК України.

Отже, беручи до уваги викладене вище, колегія суддів не вбачає не дотримання судами вимог ст. 4-7,43 ГПК України, а тому, доводи скаржника і в цій частині є необґрунтованими.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій правильно застосовані норми матеріального та процесуального права. Судові рішення прийняті відповідно встановленим обставинам, дослідженим доказам і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України ,? Вищий господарський суд України, ?

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення, рішення господарського суду Київської області від 27.06.2008 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2012 у справі №10/192-08 -без змін.

Головуючий, суддяВ. Овечкін Судді:Є. Чернов В. Цвігун