Ухвала

від 28.04.2012 по справі 30-15/08-10-166

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

28 квітня 2012 р. № 30-15/08-10-166

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіМогил С.К., суддів:Добролюбової Т.В., Селіваненка В.П., Муравйова О.В., Удовиченка О.С., розглянувши заявуУнітарного приватного підприємства "Практик" про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 22.02.2012 у справі№ 30-15/08-10-166 за позовомУнітарного приватного підприємства "Практик" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Пол і К" провизнання договору продовженим, та за зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Пол і К" доУнітарного приватного підприємства "Практик" провизнання договору таким, що припинив свою дію та зобов'язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В:

Унітарне приватне підприємство "Практик" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пол і К" про визнання договору оренди від 01 грудня 2006 року № 17 з додатком до договору від 01 листопада 2007 року пролонгованими на той же строк, а саме на 2 роки 11 місяців -до 01 жовтня 2012 року (з урахуванням уточнених позовних вимог).

Товариством з обмеженою відповідальністю "Пол і К" подано зустрічний позов про визнання договору оренди від 01 грудня 2006 року № 17 таким, що припинив свою дію з 07 грудня 2009 року, зобов'язання позивача негайно звільнити орендоване майно, а саме: нежитлові приміщення площею 480 м 2 , розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Церковна, 19-а, та повернути його товариству з обмеженою відповідальністю "Пол і К", а також про зобов'язання позивача не чинити у подальшому будь-яких перешкод у здійсненні відповідачем свого права власності на спірне майно (з урахуванням уточнених позовних вимог).

Рішенням господарського суду Одеської області від 05.09.2011 у справі № 30-15/08-10-166, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.11.2011, у задоволенні первісного позову відмовлено; зустрічний позов задоволено в частині зобов'язання Унітарного приватного підприємства "Практик" звільнити нежитлові приміщення площею 480 м 2 , розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Церковна, 19-а, та повернути його Товариству з обмеженою відповідальністю "Пол і К"; у решті зустрічного позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.02.2012 у справі № 30-15/08-10-166 рішення господарського суду Одеської області від 05.09.2011 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.11.2011 залишено без змін.

Унітарне приватне підприємство "Практик" звернулося із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 22.02.20212 у справі № 30-15/08-10-166, в якій просить зазначену постанову скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального (статей 20, 188, частини третьої статті 193 Господарського кодексу України, статей 16, 783 Цивільного кодексу України) та процесуального (статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України) права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах. В обґрунтування своїх вимог заявником подано постанови Вищого господарського суду України від 26.08.2010 у справі № 51/527, від 01.12.2010 у справі № 18/93-10, від 24.03.2010 у справі № 01/2355, від 12.10.2010 у справі № 20/162, від 26.01.2011 у справі № 40/188-10, від 24.06.2010 у справі № 31/221(18/218-09)-09 та від 14.12.2010 у справі № 2-22/1140-2010.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія судів не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце тоді, коли суд касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень. При вирішенні питання допуску справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Як вбачається зі змісту постанови Вищого господарського суду України від 22.02.2012 у справі № 30-15/08-10-166, про перегляд якої просить заявник, Вищий господарський суд України визнав обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій щодо задоволення зустрічного позову в частині зобов'язання відповідача звільнити спірні приміщення, з урахуванням того, що господарськими судами було встановлено факт припинення дії договору оренди, у зв'язку з чим відповідач за зустрічним позов безпідставно займає спірне приміщення після припинення дії договору. Крім того, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій стосовно відмови у задоволенні позовних вимог про визнання договору продовженим і визнання договору таким, що припинив свою дію, оскільки такі вимоги не відповідають способам захисту прав суб'єктів господарювання, передбачених приписами статті 20 Господарського процесуального кодексу України та статті 16 Цивільного кодексу України.

Водночас, у постановах від 26.08.2010 у справі № 51/527, від 01.12.2010 у справі № 18/93-10, від 24.03.2010 у справі № 01/2355, від 26.01.2011 у справі № 40/188-10 та від 24.06.2010 у справі № 31/221(18/218-09)-09, на які посилається заявник, Вищий господарський суд України погодився з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовів про розірвання договорів оренди та повернення спірних приміщень, з урахуванням встановлених господарськими судами обставин справи, виходячи з наступного:

- пунктом 23.1 договору суборенди передбачено, що будь-які зміни і доповнення до цього договору будуть дійсними і є невід'ємною частиною цього договору, якщо вони складені в письмовій формі, підписані повноважними представниками сторін та нотаріально посвідчені: при цьому судами встановлено, що розірвання договору сторонами не було оформлено шляхом укладення додаткової угоди, у зв'язку з чим одностороння відмова банку (позивача), викладена у листі від 05.05.2009, є нікчемною, оскільки не дотримано вимог щодо форми розірвання договору (справа № 51/527);

- відповідно до статті 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитись від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців; при цьому судами встановлено виконання відповідачем (орендарем) зобов'язання за спірним договором оренди, отже, зважаючи на відсутність доказів, передбачених чинним законодавством щодо розірвання договору оренди, відсутні підстави для дострокового розірвання спірного договору (справа № 18/93-10);

- посилання позивача, як на підставу розірвання спірного договору оренди, на несвоєчасну сплату відповідачем витрат з експлуатації об'єкту, що орендується, на неоформлення договорів з послуг електрозв'язку, електропостачання, на недопущення представників позивача на територію орендованого об'єкта для перевірки стану орендованого майна та порядку його використання відповідачем, є безпідставним оскільки не узгоджується з вимогами чинного законодавства, зокрема статтею 793 Цивільного кодексу України щодо підстав для розірвання договорів оренди (справа № 01/2355);

- крім підстав для дострокового розірвання договору найму на вимогу наймодавця, передбачених статтею 783 Цивільного кодексу України, договір найму може бути достроково розірвано за рішенням суду за наявності загальних підстав, передбачених статтею 651 Цивільного кодексу України, а саме, в разі істотного порушення договору наймачем; при цьому, господарськими судами було зроблено вірний висновок щодо відсутності доказів, які, у відповідності до вимог законодавства та умов договору, підтверджують наявність підстав для розірвання спірного договору. Крім того, згоди на дострокове розірвання договору відповідачем не надавалось (справа № 40/188-10);

- фактичними підставами для розірвання спірного договору оренди та повернення орендованого майна позивачем було зазначено невнесення відповідачем орендних платежів більш ніж три місяці підряд, відмову відповідача від підписання додаткової угоди про внесення змін до договору щодо розміру орендної плати, що завдає значної шкоди позивачу, з посиланням на статті 525, 526, 530, 651, 652, 782 Цивільного кодексу України; при цьому доказів на підтвердження викладених обставин позивачем надано не було, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення такого позову (справа № 31/221(18/218-08)-09).

Таким чином, наведені постанови не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, оскільки свідчить про наявність різних фактичних обставин, у зв'язку з чим суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

Також колегія суддів не розцінює як доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права постанову Вищого господарського суду України від 14.12.2010 у справі № 2-22/1140-2010 в частині зустрічного позову, оскільки предмети позовів у даній справі в частині зустрічного позову в порівнянні зі справою № 30-15/80-10-166, про перегляд постанови у якій подано заяву, є різними. Так у справі № 30-15/80-10-166 первісний позов заявлено про визнання договору продовженим; зустрічний позов -визнання договору таким, що припинив свою дію та зобов'язання вчини дії; натомість у справі № 2-22/1140-2010 предметом зустрічного позову є стягнення збитків.

Оскільки подібність правовідносин у розумінні статті 111 16 ГПК України у наведених заявником випадках не підтвердилася, то підстави для висновку про різне застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права відсутні.

Крім того, предметом первісного позову у справі № 2-22/1140-2010, на постанову у якій посилається заявник, є стягнення заборгованості за договором оренди, розірвання договору оренди та спонукання до виконання певних дій (повернення спірного приміщення). Постановою Вищого господарського суду України від 14.12.2010 у справі № 2-22/1140-2010, рішення судів попередніх інстанцій в частині первісного позову скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції . Однак, прийняття касаційною інстанцією постанови про скасування судових рішень судів нижчих інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору у справі, а тому на відвідну постанову не може здійснюватися посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 статті 111 16 цього Кодексу.

У постанові від 12.10.2010 у справі № 20/162, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції визнав обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій щодо задоволення позову про стягнення заборгованості за договором оренди, розірвання договору оренди та виселення з приміщення, оскільки господарськими судами встановлено наявність заборгованості відповідача з орендної плати за період з квітня 2008 року до лютого 2010 року, а також звернення до нього у зв'язку з цим позивача з листом-пропозицією від 18.09.2009 щодо припинення договірних відносин. Викладені обставини є підставами для розірвання спірного договору оренди з поверненням орендованого приміщення орендодавцеві згідно з приписами статті 785 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Викладене свідчить, що у постанові від 12.10.2010 у справі № 20/162 суд касаційної інстанції дійшов такого ж правового висновку щодо обґрунтованості позовних вимог щодо повернення орендованого приміщення, що і у справі № 30-15/08-10-166, у якій заявлено про перегляд постанови.

Крім того, встановлений статтею 111 16 ГПК України перелік підстав для подання заяви про перегляд судових рішень є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, а тому посилання заявника на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм процесуального права в будь-якому випадку не може бути підставою для подання заяви про перегляд судових рішень господарських судів.

За таких обставин відсутні визначені статтею 111 16 ГПК України підстави для допуску справи № 30-15/08-10-166 до провадження Верховного Суду України.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 86, 111 16 ,111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Унітарному приватному підприємству "Практик" у допуску справи № 30-15/08-10-166 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяС.Могил Судді: Т.Добролюбова В.Селіваненко О.Муравйов О.Удовиченко

KAСАЦІЯ до ВСУ (03.14.04 - розгляд)