Рішення

від 10.10.2006 по справі 41/199

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

41/199

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.10.06р.

Справа № 41/199

За позовом  Приватного підприємства "Віт Арт", м. Павлоград, Дніпропетровська область 

до  Приватного підприємства "ДАФ-Мобіл", м. Павлоград, Дніпропетровська область 

про стягнення 23835,27 грн.

                                                                                Суддя Орєшкіна Е.В.

В засіданні приймали участь представники:

Від позивача: Савєнков В.А., директор

Від відповідача: не з'явився 

СУТЬ СПОРУ:

          Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача суми боргу –23835,27 грн., інфляційних збитків –1463,49 грн., 3 % річних –357,53 грн., пені –38375,96 грн., всього –64032,25 грн.

          В обґрунтування позовних вимог посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань щодо своєчасної оплати поставленої позивачем продукції за умовами укладеного між сторонами договору № 16/11/05У від 16.11.05 року.

Представник позивача позов підтримав, просить суд його задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позов та витребуваних судом документів не надав, вимог не заперечив, присутність повноважного представника в судовому процесі не забезпечив, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звертався, про час і місце проведення судового засідання повідомлений судом належним чином (а.с. 22).

Нез'явлення відповідача на виклик суду не перешкоджає розгляду справи по суті.

Справа, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядається за наявними в ній матеріалами.

Оригінали документів, оглянуті в судових засіданнях, відповідають копіям, долученим до позовної заяви.

За згодою представника позивача в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

          Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ

Між позивачем –приватним підприємством фірмою „Віт Арт” та відповідачем –приватним підприємством „ДАФ-Мобіл” укладений договір № 16/11/05У від 16.11.05 року, пунктом 1.1. якого передбачено зобов'язання постачальника (позивача у справі) поставити покупцю (відповідачу у справі) вугільну продукцію (далі товар) марка, кількість та якісні показники якої узгоджені у специфікації, що є невід'ємною частиною діючого договору; та зобов'язання покупця, відповідно, прийняти та сплатити вказану продукцію.

Згідно п. 3 договору, поставка товару здійснюється залізничним транспортом на умовах франко-вагон станція Павлоград. Постачальник (позивач у справі) поставляє товар у кількості згідно Специфікації у Додатку к договору. Датою поставки вважається дата штемпеля на залізничній накладній станції вантажовідправника. Строк поставки товару вказується в специфікаціях (листопад 2005 року (Специфікація № 1 від 16.11.05 року к договору № 16/11/05У від 16.11.05 року).

На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу вугілля марки ДГр 0-200 відбірне у кількості 68,1 т за ціною 291,67 грн. за 1 т, всього на суму 23835,27 грн., що підтверджується накладною № 69 від 17.11.05 року та квитанцією про приймання вантажу № 45315516 від 17.11.05 року, копії яких додані до позовної заяви.

Пунктом 4.1. договору сторони узгодили, що покупець (відповідач у справі) здійснює оплату за товар на протязі 3 календарних днів з дати поставки.

На момент розгляду справи сторонами не подано доказів розрахунку відповідача за отриманий від позивача товар.

Таким чином, заборгованість відповідача складає 23835,27 грн.

Гарантійним листом № 14/03 від 14.03.06 року відповідач зобов'язався здійснити розрахунок в сумі 23835,27 грн. за вугілля марки ДГр 0-200 відбірне у кількості 68,1 т відвантажене 17.11.05 року та прийняте ним згідно договору № 16/11/05У в строк до 10.04.06 року.

Фактичні дії сторін підпадають під норми ст.ст. 11, 202, 509, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України і свідчать про існування між сторонами відносин купівлі-продажу,  в результаті чого у відповідача виникли зобов'язання по оплаті поставленого  позивачем товару.

Згідно приписів ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, дія яких поширюється на спірні взаємовідносини, зобов'язання мають виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та закону. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України).

Приймаючи до уваги те, що у встановлений договором строк продукція відповідачем не сплачена, на момент вирішення спору відсутність заборгованості ним не доведена, суд вбачає підстави для задоволення позову в частині стягнення з відповідача боргу в сумі 23835,27 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотки річних з простроченої суми. За період прострочення з  листопада 2005 року по квітень 2006 року нарахована позивачем сума інфляційних збитків становить 1463,49 грн., 3 % річних  357,53 грн.

Вимоги позивача щодо стягнення інфляційних збитків та 3 % річних суд вважає  обґрунтованими але  підлягаючими  задоволенню частково: 3 % річних –в розмірі 315,40 грн., інфляційних збитків –в розмірі 1063,30 грн., оскільки позивачем невірно застосовані індекси інфляції за лютий-квітень 2006 року, а також допущена арифметична помилка при розрахунку 3 % річних у визначений період.

Пунктом 6 договору сторонами передбачено, що у разі порушення строків оплати товару покупець (відповідач у справі) сплачує постачальнику (позивачу  у справі) пеню розмірі 1 % від вартості несплаченого товару за кожен день прострочення.

Нарахована позивачем сума пені за період з 21.11.05 року по 01.05.06 року складає 38375,96 грн.

Вимогу позивача щодо стягнення пені суд  вважає обґрунтованою, але підлягаючою задоволенню частково, в розмірі 1997,59 грн. з огляду на наступне.

Виходячи зі змісту ст.ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Пунктом 6 договору № 16/11/05У від 16.11.05 року сторони встановили, що у разі порушення строків оплати товару покупець (відповідач у справі) сплачує постачальнику (позивачу  у справі) пеню розмірі 1 % від вартості несплаченого товару за кожен день прострочення.

Статтею 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” №  543/96-ВР від 22.11.1996 року передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, який, згідно ст. 3 вказаного Закону обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Одже, положення цього Закону не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню. Таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 28.03.06 року.

Таким чином, пеня в даному випадку, має бути нарахована з додержанням вимог ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” №  543/96-ВР від 22.11.1996 року та підлягає стягненню за визначений позивачем період в розмірі 1997,59 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищенаведеного та

          керуючись ст. ст. 1, 33, 34, 49, 82-84, 116, 117  ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства „ДАФ-Мобіл” –51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Кравченка,6а, кв. 64, код ЄДРПОУ 32098995, р/р 260034952810 у КБ „Приватбанк” м. Павлоград, МФО 305727, р/р 26900032052900 у АІКБ „Укрсіббанк” м. Харків, МФО 351005 на користь  Приватного підприємства фірми  „Віт Арт” –51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Карла Маркса,57/4, код ЄДРПОУ 31572802, р/р 26009002841001 у ВАТ КБ „Причорномор'я”, м. Дніпропетровськ, МФО 306759 суму боргу –23835,27 грн. (двадцять три тисячі вісімсот тридцять п'ять грн.. 27 коп.), інфляційні витрати –1063,30 грн. (одна тисяча шістдесят три грн. 30 коп.), 3 % річних –315,40 грн. (триста п'ятнадцять грн. 40 коп.), пеню  1997,59 грн. (одна тисяча дев'ятсот дев'яносто сім грн. 59 коп.), витрати по сплаті держмита в сумі 272,11 грн. (двісті сімдесят дві грн. 11 коп.)  та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –49,56 грн. (сорок дев'ять грн.. 56 коп.).

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

          СУДДЯ                                                                   Е.В. ОРЄШКІНА

Рішення підписано 23.10.06 року