Постанова

від 11.04.2012 по справі 2а-2193/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 квітня 2012 року 11:24 № 2а-2193/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії:

головуючого судді Аблова Є.В.,

судді Амельохіна В.В.,

судді Федорчука А.Б.,

при секретарі судового засідання Мальчик І.Ю.,

за участю сторін:

представника позивача -Близнюченка В.В.,

представника відповідача-1 -Уголькова Є.О.,

представника відповідача-2,3 -Тюшкевич С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Телехаус" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва, Державної податкової служби у м. Києві, Державної податкової служби України про скасування податкового повідомлення-рішення, рішень про результати розгляду скарги, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про: скасування податкового повідомлення-рішення від 07.11.2011 р. № 0030641510, прийнятого відповідачем-1; скасування рішення відповідача-2 про результати розгляду первинної скарги від 16.01.2012 р. № 408/10/25-114; скасування рішення відповідача-3 про результати розгляду скарги від 10.02.2012 р. № 2483/6/10-2415.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачами у порушення норм податкового законодавства України були прийняті протиправні рішення, а саме: податкове повідомлення-рішення, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 3 777 332,00 грн.; рішення про результати розгляду первинної та другої скарг, якими скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення -без змін, що призвело до порушення прав та законних інтересів позивача.

Відповідачі проти позову заперечували, вважаючи оскаржувані рішення обґрунтованими і прийнятими ними відповідно до вимог Податкового кодексу України та просили суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Телехаус" зареєстроване Голосіївською районною у місті Києві державної адміністрацією 12.10.2005 р. та є платником податків (код ЄДРПОУ 33777429).

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва проведена камеральна перевірка податкової звітності з податку на прибуток позивача, в результаті якої встановлено, що позивачем при складанні податкової декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ квартал 2011 року порушено п.150.1. ст.150 Податкового кодексу України з урахуванням вимог ст. 3 підрозділу 4 Розділу ХХ Податкового кодексу України, а саме: неправомірно визначено р.06.6 декларації (від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду), що призвело до завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 3 777 332,00 грн., про що складено акт від 27.10.2011 р. № 3604/15-127/3777429.

На підставі зазначеного акта перевірки, відповідачем-1 винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми "П" від 07.11.2011 р. № 0030641510, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 3 777 332,00 грн.

Не погоджуючись з таким податковим повідомленням-рішенням відповідача-1, позивач звертався зі скаргами до відповідача-2 і відповідача-3, за результатами розгляду яких рішеннями відповідача-2 від 16.01.2012 р. № 408/10/25-114 та відповідача-3 від 10.02.2012 р. № 2483/6/10-2415, оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача-1 залишене без змін, а скарги -без задоволення.

Позивач підтверджує факт включення до складу валових витрат І і ІІ кварталу 2011 року витрати попередніх років у розмірі 3 777 332,00 грн. (1 719 151,00 грн. -80% від'ємного значення об'єкта оподаткування 2009 року та 2 058 181,00 грн. - від'ємне значення об'єкта оподаткування 2010 року) та вважає, що таке формування ним валових витрат за І та ІІ квартали 2011 року, відповідає вимогам Податкового кодексу України.

Відповідно до положень ст.36 Податкового кодексу України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи, що виникає у платника за кожним податком та збором, і є безумовним та першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Згідно п.37.1. та п.37.2. ст.37 Податкового кодексу України, підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов'язку, порядок і умови його виконання встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку.

Пунктом 1 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України (Особливості справляння податку на прибуток підприємств) визначено, що розділ III (податок на прибуток підприємств) цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Пунктом 3 (абз.1) підрозділу 4 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України встановлено, що пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Згідно абз.2 п.3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 р. здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку саме за перший квартал 2011 року без врахування будь-яких інших звітних періодів.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, до складу другого кварталу 2011 року включається виключно від'ємне значення об'єкта оподаткування, отримане суб'єктами господарювання за результатами здійсненої господарської діяльності за перший квартал 2011 р. без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2009 -2010 р.р.

Крім того, відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч.1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 р. № 1-рп/99, Конституційний Суд України дійшов висновку, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч.1 ст.58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, у зв'язку з набранням 01 квітня 2011 року чинності розділом III Податкового кодексу України (Особливості справляння податку на прибуток підприємств) та відсутністю у ньому посилання на врахування у другому кварталі 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування, окрім того, що виник за результатами діяльності у першому кварталі 2011 року, від'ємне значення об'єкта оподаткування 2009-2010 років, що увійшло до першого кварталу 2011 року відповідно до п. 22.4 ст. 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (який діяв до 01 квітня 2011 року) до складу від'ємного значення другого кварталу 2011 року не включається.

Зазначене свідчить про відсутність, з боку відповідача-1, порушень норм податкового законодавства при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення форми "П" від 07.11.2011 р. № 0030641510, та, відповідно, про законність і обґрунтованість такого рішення.

Таким чином, визнання судом законності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідача-1, протиправність якого була покладена в основу скарг позивача, свідчить про законність і обґрунтованість рішень відповідача-2 та відповідача-3 від 16.01.2012 р. № 408/10/25-114 та від 10.02.2012 р. № 2483/6/10-2415 про результати розгляду скарг позивача на зазначене рішення.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачі по справі, як суб'єкти владних повноважень, повністю виконали покладений на них обов'язок щодо доказування правомірності прийнятих ними оскаржуваних рішень.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Телехаус" відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилаються особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний колегією суддів 17.04.12 р.

Головуючий суддя Аблов Є.В.

Суддя Амельохін В.В.

Суддя Федорчук А.Б.