Постанова

від 08.05.2012 по справі 5021/845/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" травня 2012 р. Справа № 5021/845/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. -головуючого Волковицької Н.О. Рогач Л.І. за участю представників сторін: позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічним) ОСОБА_4 дов. від 09.08.2011 року відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічним) ОСОБА_5 дов. від 25.07.2011 року розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно -технічний центр "Газтеплосервіс" на постановувід 24.11.2011 року Харківського апеляційного господарського суду у справі№ 5021/845/2011 господарського суду Сумської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно -технічний центр "Газтеплосервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомаркет" прозобов'язання вчинити дії за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомаркет" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно -технічний центр "Газтеплосервіс" провизнання договорів недійсними ВСТАНОВИВ:

Товариство "Інженерно-технічний центр "Газтеплосервіс" звернулося до господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомаркет" про зобов'язання повернути майно, передане на відповідальне зберігання відповідно до накладних № РН-0000043 від 05.05.2008 року та № РН-0000025 від 19.03.2008 року, а у разі відсутності майна стягнути з відповідача на користь позивача завдані збитки в сумі 10088,06 євро, що в еквіваленті складає 115104,76 грн. (відповідно до офіційного курсу НБУ).

Доповідач: Волковицька Н.О.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергомаркет" звернулося до суду із зустрічним позовом, в якому просило визнати недійсним договір зберігання від 19.03.2008 року, укладений між сторонами відповідно до накладної на відповідальне зберігання № РН-0000025 від 19.03.2008 року, визнати недійсним договір зберігання від 05.05.2008 року, укладений між сторонами відповідно до накладної на відповідальне зберігання № РН-0000043 від 05.05.2008 року.

Рішенням господарського суду Сумської області від 25.08.2011 року (суддя Левченко П.І.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.11.2011 року (головуючий суддя Істоміна О.А., судді Барбашова С.В., Білецька А.М.), у задоволенні первісного позову відмовлено.

Зустрічний позов задоволено.

Визнано недійсним договір зберігання від 19.03.2008 року відповідно до накладної на відповідальне зберігання № РН-0000025 від 19.03.2008 року та договір від 05.05.2008 року відповідно до накладної на відповідальне зберігання № РН-0000043 від 05.05.2008 року, укладені між ТОВ "Інженерно-технічний центр "Газтеплосервіс" та ТОВ "Енергомаркет".

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інженерно -технічний центр "Газтеплосервіс" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій з урахуванням доповнення до касаційної скарги, просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.11.2011 року, прийняти нове рішення про задоволення його позовних вимог у повному обсязі та про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог

Скаржник вважає, що судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а саме статті 92, 203, 215 Цивільного кодексу України та припустились помилки, встановивши неправомірність вчинення правочину в іноземній валюті.

Також скаржник зазначає, що ОСОБА_6 укладаючи договори щодо передання майна на відповідальне зберігання мав повний обсяг повноважень, наданих ТОВ "Інженерно-технічний центр "Газтеплосервіс".

У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергомаркет" просить залишити судові рішення без змін, а скаргу без задоволення з підстав, викладених у відзиві.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю -доповідача та присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши в межах вимог статей 108, 111 7 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи предметом спору є правовідносини, пов'язані із зберіганням майна.

Відповідно до статті 936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

У відповідності з вимогами статті 937 Цивільного кодексу України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу.

Згідно частини 3 статті 937 Цивільного кодексу України письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчено розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Звертаючись з вимогою про повернення майна із зберігання або відшкодування збитків, позивач за первісним позовом виходив з того, що по накладним № РН-0000043 від 05.05.2008 року та № РН-0000025 від 19.03.2008 року він передав відповідачу на відповідальне зберігання майно на загальну суму 10088,06 Євро, що еквівалентно 115104,76 грн.

Отже, між сторонами укладено договори зберігання майна.

Статтею 949 Цивільного кодексу України встановлено обов'язок зберігача повернути річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

У разі втрати (нестачі) речі, відповідно до статті 951 Цивільного кодексу України, зберігачем відшкодовуються збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) речі, у розмірі її вартості.

Оскільки, відповідач вимогу від 15.0.32011 року №19 не задовольнив та товар не повернув, позивач просив зобов'язати відповідача повернути майно або, у разі його відсутності, відшкодувати збитки.

Відповідач звернувся із зустрічним позовом про визнання договорів зберігання, укладених шляхом підписання накладних № РН-0000025 від 19.03.2008 року та № РН-0000043 від 05.05.2008 року, недійсними мотивуючи свої вимоги тим, що особи, які підписали накладні не мали відповідних повноважень на укладання договорів.

Відмовляючи у задоволенні первісних позовних вимог та задовольняючи зустрічні позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив із того, що договори зберігання від 19.03.2008 року та від 05.05.2008 року, відповідно до накладних на відповідальне зберігання №РН -0000025 від 19.03.2008 року та №РН-0000043 від 05.05.2008 року, вчинені особами ОСОБА_6 та ОСОБА_7, не були уповноважені на вчинення правочинів.

Крім того, суди дійшли висновку, що позивач визначив в договорах, (накладних), вартість товару, суму податку на додану вартість, а також ціну договорів, (загальну суму вартості товарів), в євро. Тобто, зміст договорів зберігання від 19.03.2008 року та від 05.05.2008 року суперечить статті 192 Цивільного кодексу України, згідно з якою законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України -гривня. Іноземна валюта може використовуватись в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом та частині 2 статті 189 Господарського кодексу України, якою передбачено, що ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях.

Відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У відповідності з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Таким чином, суди дійшли висновку про недодержання сторонами в момент вчинення правочинів, складення та підписання накладних на відповідальне зберігання, вимог, які встановлені частинами першою та другою статті 203 Цивільного кодексу України та визнали їх недійсними.

Наслідки недійсності вказаних правочинів судами не застосовано, оскільки позивач за зустрічним позовом не довів суду належними та допустимими доказами, що відбулась фактична передача майна, зазначеного в накладних на відповідальне зберігання № РН-0000025 від 19.03.2008 року та № РН-0000043 від 05.05.2008 року.

Проте, з таким висновком погодитись не можна, оскільки суди дійшли його без врахування норм права, які регулюють спірні правовідносини.

Так, судами не враховано, що згідно частини 1 статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Звертаючись із позовом позивач за первісним позовом свої вимоги обґрунтував саме тими накладними, які від його імені підписав ОСОБА_8, тобто не заперечував повноважень особи, яка вчинила правочин.

Крім того, суди не звернули увагу на те, що ОСОБА_7, який підписав спірні накладні згідно рішення (а.с.14, т.3) є засновником та власником ТОВ "Енергомаркет".

При цьому, ні його повноваження згідно Статуту, ні повноваження директора товариства ОСОБА_9 суди не досліджували тому дійшли передчасного висновку про відсутність повноважень у ОСОБА_7 на укладання договору, пославшись лише на відсутність довіреності.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарськими судами при розгляді справи та прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування судом всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору.

Суди також помилково застосували приписи статей 192, 189 Господарського кодексу України, оскільки спірні відносини не стосуються розрахунків у іноземній валюті.

Більш того, на підставі вказаних норм розрахунки здійснюються у національній валюті у будь -якому випадку, за винятком, якщо інший порядок не встановлено законом.

Неповне з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для справи, дає підстави для скасування ухвалених у справі судових рішень та передачі справи на новий розгляд.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 111 7 , пунктом 3 статті 111 9 , статтями 111 10 , 111 11 , 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Сумської області від 25.08.2011 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.11.2011 року у справі №5021/845/2011 господарського суду Сумської області скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Сумської області.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно -технічний центр "Газтеплосервіс" задовольнити частково.

Головуючий суддя Т. Дроботова

С у д д і Н. Волковицька

Л. Рогач