Постанова

від 16.07.2013 по справі 5021/845/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2013 року Справа № 5021/845/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого Волковицької Н.О. Рогач Л.І. за участю представників сторін: позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічним) не з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічним) не з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином третьої особине з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Енергомаркет" на постановувід 24.11.2011 року Харківського апеляційного господарського суду у справі№ 5021/845/2011 господарського суду Сумської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно - технічний центр "Газтеплосервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомаркет" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаОСОБА_4 простягнення збитків за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомаркет" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно - технічний центр "Газтеплосервіс" провизнання договорів недійсними

ВСТАНОВИВ:

Товариство "Інженерно-технічний центр "Газтеплосервіс" звернулося до господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомаркет" про зобов'язання повернути майно, передане на відповідальне зберігання відповідно до накладних № РН-0000043 від 05.05.2008 року та № РН-0000025 від 19.03.2008 року, а у разі відсутності майна стягнути з відповідача на користь позивача завдані збитки в сумі 10088,06 євро, що в еквіваленті складає 115104,76 грн. (відповідно до офіційного курсу НБУ).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергомаркет" звернулося до суду із зустрічним позовом, в якому просило визнати недійсним договір зберігання від 19.03.2008 року, укладений між сторонами відповідно до накладної на відповідальне зберігання № РН-0000025 від 19.03.2008 року, визнати недійсним договір зберігання від 05.05.2008 року, укладений між сторонами відповідно до накладної на відповідальне зберігання № РН-0000043 від 05.05.2008 року.

Рішенням господарського суду Сумської області від 25.08.2011 року (суддя Левченко П.І.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.11.2011 року (головуючий суддя Істоміна О.А., судді Барбашова С.В., Білецька А.М.), у задоволенні первісного позову відмовлено.

Зустрічний позов задоволено.

Визнано недійсним договір зберігання від 19.03.2008 року відповідно до накладної на відповідальне зберігання № РН-0000025 від 19.03.2008 року та договір від 05.05.2008 року відповідно до накладної на відповідальне зберігання № РН-0000043 від 05.05.2008 року, укладені між ТОВ "Інженерно-технічний центр "Газтеплосервіс" та ТОВ "Енергомаркет".

Постановою Вищого господарського суду України від 08.05.2012 р. рішення господарського суду Сумської області від 25.08.2011 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.11.2011 р. скасовано, а справу 5021/845/2011 направлено на новий розгляд до господарського суду Сумської області.

Під час нового розгляду рішенням господарського суду Сумської області від 23.01.2013 року (головуючий суддя Джепа Ю. А., суддя Лиховид Б.І.., суддя Котельницька В.Л.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.04.2013 року (головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Гребенюк Н.В., Плужник О.В.), первісний позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ "Енергомаркет" на користь ТОВ "Інженерно-технічний центр" "Газтеплосервіс" 53155,71 грн. збитків, а також 1484, 75 грн. відшкодування судових витрат, з посиланням на укладання договору зберігання, за яким передано майно та втрату майна. В іншій частині вимог за первісним позовом - відмовлено.

Зустрічний позов задоволено частково, визнано недійсним договір зберігання від 19.03.2008 року між ТОВ "Інженерно-технічний центр "Газтеплосервіс" та ТОВ "Енергомаркет" відповідно до накладної на відповідальне зберігання від 19.03.2008 року № РН-0000025.

Стягнуто з ТОВ "Інженерно-технічний центр "Газтеплосервіс" на користь ТОВ "Енергомаркет" 203 грн. відшкодування судових витрат, з посиланням на підписання договору зберігання з боку відповідача не уповноваженою особою. В іншій частині зустрічних позовних вимог - відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергомаркет" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 23.01.2013 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.04.2013 року в частині задоволення позову про стягнення з ТОВ "Енергомаркет" на користь ТОВ "Інженерно-технічний центр" "Газтеплосервіс" 53155,71 грн. збитків, а також 1484, 75 грн. відшкодування судових витрат за накладною на відповідальне зберігання № РН-0000043 від 05.05.2008 року та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині. Рішення господарського суду Сумської області від 23.01.2013 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.04.2013 року в частині відмови в задоволені зустрічного позову про визнання недійсною накладної на відповідальне зберігання № РН-0000043 від 05.05.2008 року скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову в цій частині.

Скаржник вважає, що судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а саме стататтей 937, 938, частину 4 статті 946 Цивільного кодексу України, статтей 181, 189 Господарського кодексу України, статті 34 Господарського процесуального кодексу України та припустились помилки, встановивши неправомірність вчинення правочину в іноземній валюті.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши в межах вимог статей 108, 111 7 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, за накладною на відповідальне зберігання № РН-000043 від 05.05.2008 р., в якій зазначено найменування товару, його кількість, ціну кожної одиниці товару без ПДВ, визначену в євро, загальну суму вартості товару без ПДВ, визначену в євро, загальну суму ПДВ в євро, та загальну суму вартості всього товару з ПДВ, визначену в євро, в сумі 4634 євро, у тому числі ПДВ у сумі 772,39 євро позивач в особі ОСОБА_5 (є підпис, скріплений печаткою позивача) відвантажив, а відповідач в особі ОСОБА_4 (є підпис інший, ніж у накладній № РН-0000025, скріплений печаткою відповідача) отримав товар, але в накладній не зазначені посади осіб, які вчинили підписи, відсутнє посилання на довіреність особи, що отримала товар.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є: договори та інші правочини.

Згідно зі статтей 202, 205, 207 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, зокрема, двох або багатостороннім правочином (договором) є погоджена дія двох або більше сторін. Правочин може вчинятись усно або в письмовій формі, сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, якщо він підписаний сторонами.

Правочин до якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків ( ч. 2 ст. 205 ЦК України).

Як свідчать матеріали справи, між сторонами укладений правочин маючий ознаки договору зберігання.

Відповідно до статті 936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно з вимогами статті 937 Цивільного кодексу України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу, зокрема якщо правочин вчинено між юридичними особами. При цьому, письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Доводи відповідача про підписання накладних з боку позивача не уповноваженими на це особами суд першої інстанції із чим погодився суд апеляційної інстанції спростував, посилаючись на те, що ТОВ "ІТЦ "Газтеплосервіс" свої вимоги обґрунтував накладними, які від його імені підписав ОСОБА_6, тобто позивач не заперечує повноважень даної особи щодо вчинення правочину в розумінні ч.1 ст. 241 Цивільного кодексу України.

Відносно підпису накладної № РН-0000043 від 05.05.2008 р. з боку відповідача ОСОБА_4, висновком експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України в Сумській області, складеного за результатами почеркознавчого дослідження, встановлено, що підпис в графі "Отримав(ла) від імені ОСОБА_4 у накладній на відповідальне зберігання № РН-0000043 від 05.05.2008 р. виконано ОСОБА_7, відповідно до зразків, наданих на дослідження (а.с. 37-41 т.V).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_7 на час підписання даної накладної та на теперішній час є директором ТОВ "Енергомаркет", та відповідно до розділу 6.3.4. Статуту ТОВ "Енергомаркет" без доручення діє від імені Товариства, в тому числі у відносинах з юридичними особами, тобто накладна про відповідальне зберігання № РН-0000043 від 05.05.2008 р. з боку ТОВ "Енергомаркет" підписана повноважною особою - директором цього Товариства.

Відповідно до статті 208 Цивільного кодексу України, у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між юридичними особами.

Згідно з вимогами частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до статті 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Юридична особа може набувати цивільні права та обов'язки ї здійснювати їх через своїх представників. У відповідності зі статтею 237 Цивільного кодексу України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчиняти правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до статті 239 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником, створює,змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Суди встановили, що укладений між сторонами правочин має ознаки договору зберігання. Сторони у накладній№ РН-0000043 від 05.05.2008 року узгодили найменування товару переданого на відповідальне зберігання, а саме фільтрів магнітних інерційних (ФМІ-40 в кількості 3 шт., ФМІ-65 - 2 шт., ФМІ-100 - 1 шт., ФМІ-125 - 1 шт., ФМІ-200 - 1 шт.) та термогідравлічних розподільників (ТГР Ду65 - в кількості 1 шт., ТГР Ду 100 - 1 шт., ТГР Ду125 - 1 шт.), загальною вартістю 4634,34 євро, що є істотними умовами зазначеного договору та відповідає нормам діючого законодавства.

За таких обставин, суди правомірно відмовили у задоволенні зустрічного позову в частині визнання недійсним договору зберігання, укладеного між сторонами справи відповідно до накладної на відповідальне зберігання № РН-0000043 від 05.05.2008 р.,так як зазначена накладна є документом, що свідчить про прийняття зберігачем речі на зберігання відповідно до вимог частини 1 статті 937 Цивільного кодексу України, має визначені частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" реквізити і є первинним бухгалтерським документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення згідно з визначенням, наданим у статті 1 цього Закону.

Відповідно до статті 938 Цивільного кодексу України якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Судами встановлено, що 16.03.2011р. ТОВ "Енергомаркет" отримав вимогу про повернення відповідного майна (а.с. 10-11), а 25.03.2011 року надіслав відповідь про розгляд даного питання (а.с. 12), однак продукція не повернута.

Відповідно до статтей 949, 950, 951 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний передати поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості; за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах; збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: у разі втрати (нестачі) речі в розмірі її вартості.

Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги доводи відповідача щодо недоведеності позивачем факту втрати, нестачі чи пошкодження переданих на зберігання фільтрів магнітних інерційних та термогідравлічних розподільників, оскільки факт відсутності майна у ТОВ "Енергомаркет" підтверджено представником цього підприємства, про що свідчать письмові пояснення директора ОСОБА_7 (а.с. 54 т.IV), яка взагалі заперечує факт його передачі на зберігання та задовольнив позов в частині стягнення збитків в розмірі еквівалентній його вартості 4634,34 євро в національній валюті України - гривні, враховуючи офіційний курс євро по відношенню до гривні на час звернення ТОВ "ІТЦ "Газтеплосервіс" з позовом до суду 11.04.2011 р. згідно даних офіційного інтернет-представництва Національного Банку України (www.bank.gov.ua), в сумі 53155,71 грн. (по накладній на відповідальне зберігання № РН-0000043 від 05.05.2008 року)

Господарський суд правомірно не взяв до уваги посилання позивача за зустрічним позовом /відповідача/ на порушення при укладанні договорів зберігання від 19.03.2008 року та від 05.05.2008 року вимог частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України, згідно з якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам та вимогам статтей 189, 192 Господарського кодексу України, оскільки ціна договору визначена в іноземній валюті - євро.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що спірні відносини не стосуються розрахунків в іноземній валюті, у накладних на відповідальне зберігання не встановлена плата за зберігання, ціна в договорі зберігання є формою грошового визначення вартості послуг зі зберігання, а в накладних в євро визначено вартість товару, що передається поклажодавцем на зберігання, в той час як вартість послуг зі зберігання у накладних не зазначена, що свідчить про безоплатність таких договорів і не суперечить змісту статті 946 Цивільного кодексу України.

Що стосується накладної на відповідальне зберігання № РН-0000025 від 19.03.2008 р., судами встановлено, що в ній зазначено найменування товару, його кількість та загальну суму вартості товару з ПДВ, визначену в євро, в сумі 5453,72 євро, в тому числі ПДВ у сумі 908,95 євро,позивач в особі ОСОБА_5 відвантажив, а відповідач в особі ОСОБА_4 отримав товар, але в накладній не зазначені посади осіб, які вчинили підписи, відсутнє посилання на довіреність особи, що отримала товар.

Згідно Статуту ТОВ "Енергомаркет" (а.с. 17-18 т. IV), штатного розкладу (а.с. 36, 37 т. IV), книги реєстрації наказів особового складу (а.с. 30-35) та посадової інструкції заступника директора ТОВ "Енергомаркет" третя особа без самостійних вимог - ОСОБА_4, чиє прізвище та ініціали зазначені в обох накладних, є засновником та єдиним учасником ТОВ "Енергомаркет", з 2006 року займав посаду заступника директора цього Товариства, в 2008 році (на час підписання накладних) також займав цю посаду, повноважень на підписання будь-яких договорів згідно Статуту та посадової інструкції не мав.

Директором ТОВ "Енергомаркет" є ОСОБА_7, яка відповідно до розділу 6.3.4. Статуту ТОВ "Енергомаркет" без доручення діє від імені Товариства, в тому числі у відносинах з юридичними особами.

Факт підписання накладної на відповідальне зберігання № РН-0000025 від 19.03.2008 року учасником та заступником директора ТОВ "Енергомаркет" ОСОБА_4 підтверджується наданими ним в судових засіданнях поясненнями, а також його письмовими поясненнями (а.с. 55-56 т. IV).

Судами зазначено, що позивач не спростував твердження відповідача, що накладна на відповідальне зберігання № РН-0000025 від 19.03.2008 року підписана з боку ТОВ "Енергомаркет" особою, яка не мала належних повноважень на вчинення відповідного правочину від імені відповідача відповідно до вимог чинного цивільного законодавства, установчих документів юридичної особи або згідно зі своїми посадовими обов'язками чи за відповідним дорученням.

Відповідно до частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

За таких обставин судами встановлений факт недодержання в момент вчинення правочину (складення та підписання накладної на відповідальне зберігання № РН-0000025 від 19.03.2008 року) вимог, передбачених частиною 2 статті 203 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Отже, судами попередніх інстанцій обгрунтовано задоволений зустрічний позов відповідача в частині визнання недійсним договору зберігання від 19.03.2008 року, відповідно до накладної на відповідальне зберігання № РН-0000025 від 19.03.2008 року та відмовлено ТОВ "Інженерно-технічний центр "Газтеплосервіс" у задоволені позову в частині стягнення 61949,05 грн.

Крім того, господарські суди правомірно визнали посилання представника "ІТЦ "Газтеплосервіс" на сплив загального трирічного строку позовної давності , оскільки враховуючи підписання накладної на відповідальне зберігання № РН-0000025 від 19.03.2008 р. неповноважною особою, ТОВ "Енергомаркет" дізналося про порушення своїх прав лише 16.03.2011 року, отримавши вимогу про повернення майна (а.с. 10 т.І).

Також, суди обґрунтовано відхилили клопотання відповідача про призначення у справі технічної експертизи наказу № 5-о від 30.11.2007 року, яким заступнику директора ТОВ "ІТЦ "Газтеплосервіс" ОСОБА_5 надано право підпису документів, оскільки позивач за первісним позовом не заперечував повноважень особи, яка вчинила правочин (ОСОБА_6.) та клопотанням від 09.07.2012 року про призначення у справі судово-економічної експертизи на вирішення судового експерта запропоновані питання, що мають правовий характер і вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду.

Судом апеляційної інстанції також дослідженні посилання відповідача на не відображення на рахунках в бухгалтерському обліку позивача та відповідача обладнання, що є предметом спору та не прийняті до уваги, оскільки порушення ведення бухгалтерського обліку не може бути підставою для відмови у задоволенні позову при наявності первинного бухгалтерського документу - накладної на відповідальне зберігання № РН-000043 від 05.05.2008 року, за якою відповідач отримав товар на зберігання.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарські суди попередніх інстанцій в порядку статті 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили, встановили та надали юридичну оцінку наданим сторонами доказам та дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення первісного та зустрічного позовів.

Твердження заявника про порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення та постанови у даній справі колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , пунктом 1 статті 111 9 , статтею 111 11 , Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Сумської області від 23.01.2013 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.04.2013 року у справі № 5021/845/2011 господарського суду Сумської області залишити без змін.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомаркет" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

С у д д і Н. Волковицька

Л. Рогач