Постанова

від 11.04.2013 по справі 5021/845/2011

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2013 р. Справа № 5021/845/2011

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О. , суддя Гребенюк Н. В. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача за первісним позовом - Лантушенко Д.С.

відповідача за первісним позовом - Турченко С.П.

третьої особи - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу відповідача (вх. № 619 С/3-9) на рішення господарського суду Сумської області від 23.01.13 у справі № 5021/845/2011

за позовом ТОВ "Інженерно-технічний центр "Газтеплосервіс"

до ТОВ "Енергомаркет"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3

про стягнення збитків у сімі 115104, 76 грн.

за зустрічним позовом ТОВ "Енергомаркет"

до ТОВ "Інженерно-технічний центр "Газтеплосервіс"

про визнання договорів недійсними

ВСТАНОВИЛА:

Позивач в позовній заяві б/н від 11.04.2011 року просив суд зобов'язати відповідача повернути йому майно, передане на відповідальне зберігання та в разі відсутності майна, переданого на відповідальне зберігання, стягнути з відповідача 115 104 грн. 76 коп. збитків, а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи.

16.05.2011 року прийнято зустрічну позовну заяву, відповідно до якої позивач за зустрічним позовом/відповідач/ просив визнати недійсними договори зберігання від 19.03.2008 р. та від 05.05.2008 р., які укладені між сторонами відповідно до накладної на відповідальне зберігання № РН-0000025 від 19.03.2008р. та накладної на відповідальне зберігання № РН-0000043 від 05.05.2008 р.

Рішенням господарського суду Сумської області від 25.08.2011 року (суддя Левченко П.І.), в задоволені первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено - визнано недійсним договір зберігання від 19.03.2008року між ТОВ "Інженерно-технічний центр "Газтеплосервіс" та ТОВ "Енергомаркет" відповідно до накладної на відповідальне зберігання № РН-0000025 від 19.03.2008 р.; визнано недійсним договір зберігання від 05.05.2008 року між ТОВ "Інженерно-технічний центр "Газтеплосервіс" та ТОВ "Енергомаркет" відповідно до накладної на відповідальне зберігання № РН-0000043 від 05.05.2008 р.; вирішено питання судових витрат.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.11.2011 р. рішення господарського суду Сумської області від 25.08.2011 р. в справі № 5021/845/2011 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.05.2012 р. рішення господарського суду Сумської області від 25.08.2011 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.11.2011 р. скасовано, а справу 5021/845/2011 направлено на новий розгляд до господарського суду Сумської області.

Рішенням господарського суду Сумської області від 23.01.2013р. по справі № 5021/845/11 ( головуючий суддя Джепа Ю. А., суддя Лиховид Б.І.., суддя Котельницька В.Л.) первісний позов ТОВ "Інженерно-технічний центр" "Газтеплосервіс" задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Енергомаркет" на користь ТОВ "Інженерно-технічний центр" "Газтеплосервіс" м. Суми 53155 грн.71 коп. збитків, а також 1484 грн. 75 коп. відшкодування судових витрат, з посиланням на укладання договору зберігання, за яким передано майно та втрату майна. В іншій частині вимог за первісним позовом - відмовлено. Зустрічний позов задоволено частково, визнано недійсним договір зберігання від 19.03.2008 року між ТОВ "Інженерно-технічний центр" "Газтеплосервіс" та ТОВ "Енергомаркет" відповідно до накладної на відповідальне зберігання від 19.03.2008 року № РН-0000025, стягнуто з ТОВ "Інженерно-технічний центр" "Газтеплосервіс" на користь ТОВ "Енергомаркет" 203 грн. відшкодування судових витрат, з посиланням на підписання договору зберігання з боку відповідача не уповноваженою особою. В іншій частині зустрічних позовних вимог - відмовлено.

Відповідач /позивач за зустрічним позовом/ з рішенням господарського суду в частині відмови в задоволенні зустрічного позову про визнання недійсною накладної на відповідальне зберігання № РН-0000043 від 05.05.2008 не погоджується, надав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову в цій частині.

У апеляційній скарзі зазначив, що суд першої інстанції в частині задоволення позову про стягнення коштів дійшов до висновку про доведеність факту передачі майна лише на підставі припущень, що привело до прийняття неправильного рішення, так як документи, що підтверджують факт передачі майна відсутні. Крім того, безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про призначення судово-економічної експертизи з питання документального підтвердження та відображення в бухгалтерському обліку Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-технічний центр «Газтеплосервіс» факту передачі майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомаркет" на відповідальне зберігання за накладними.

Відповідач вважає, що зазначення судом про безоплатність послуг безпідставне та не відповідає змісту документа, так як в спірних накладних зазначено: «Умова продажу: Безготівковий розрахунок».

У поясненнях щодо наявності інших первинних документів ( довіреностей на отримання товару ) та відображення на рахунках в бухгалтерському обліку позивача та відповідача обладнання, що є предметом спору зазначив, що виписка позабалансового рахунку - «Оборотно-сальдова відомість по рахунку 02. «Місця зберігання. ТМЦ. Партії» за період з 19.03.2008р. по 25.06.2012р. підтверджує, що будь-якої продукції на зберігання відповідачу не передавалось, первинні документи у позивача відсутні.

Представник позивача в судовому засіданні надав клопотання про залучення до справи копії відповіді головного бухглтера ТОВ "Інженерно-технічний центр" "Газтеплосервіс", про відсутність бухгалтерських документів за 1 квартал 2008р.,так як колишні директор ОСОБА_4 та бухгалтер ОСОБА_5. не передали бухгалтерську документацію.

Представник третьої особи в призначене судове засідання не з'явився, про причини не прибуття суд не повідомив.

В зв'язку з відпусткою судді Пушай В.І. розпорядженням голови суду сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.,суддя Гребенюк Н.В., суддя Плужник О.В.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила, що за накладною на відповідальне зберігання № РН-000043 від 05.05.2008 р., в який зазначено найменування товару, його кількість, ціну кожної одиниці товару без ПДВ, визначену в євро, загальну суму вартості товару без ПДВ, визначену в євро, загальну суму ПДВ в євро, та загальну суму вартості всього товару з ПДВ, визначену в євро, в сумі 4634 євро, у тому числі ПДВ у сумі 772,39 євро позивач в особі ОСОБА_6 (є підпис, скріплений печаткою позивача) відвантажив, а відповідач в особі ОСОБА_3 (є підпис інший, ніж у накладній № РН-0000025, скріплений печаткою відповідача) отримав товар, але в накладній не зазначені посади осіб, які вчинили підписи, відсутнє посилання на довіреність особи, що отримала товар.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є: договори та інші правочини.

Згідно зі ст.ст. 202, 205, 207 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, зокрема, двох або багатостороннім правочином (договором) є погоджена дія двох або більше сторін. Правочин може вчинятись усно або в письмовій формі, сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, якщо він підписаний сторонами.

Правочин до якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків ( ч. 2 ст. 205 ЦК України).

Як свідчать матеріали справи, між сторонами укладений правочин маючий ознаки договору зберігання.

Відповідно до ст. 936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно з вимогами ст. 937 Цивільного кодексу України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу, зокрема якщо правочин вчинено між юридичними особами. При цьому, письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Відповідач стверджує, що ні ОСОБА_6, ні ОСОБА_3, які підписували накладну (договори) на відповідальне зберігання № РН-0000043 від 05.05.2008 р. не були керівниками підприємств, а, оскільки відсутні будь-які документи, які б підтверджували їх повноваження на підписання (укладення) договорів зберігання, то ці договори підписані особами, які не були уповноважені на це сторонами, і сторони не набули ніяких прав та обов'язків на підставі підписаних (укладених) не уповноваженими особами договорів (накладних) та просить визнати їх недійсними.

Суд першої інстанції обґрунтовано не погодився з твердженням відповідача про підписання накладних з боку позивача не уповноваженою на це особою, посилаючись на те, що ТОВ "ІТЦ "Газтеплосервіс" свої вимоги обґрунтував накладними, які від його імені підписав ОСОБА_7, тобто позивач не заперечує повноважень даної особи щодо вчинення правочину в розумінні ч.1 ст. 241 Цивільного кодексу України.

Відносно підпису накладної № РН-0000043 від 05.05.2008 р. з боку відповідача ОСОБА_3, висновком експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України в Сумській області, складеного за результатами почеркознавчого дослідження, встановлено, що підпис в графі "Отримав(ла) від імені ОСОБА_3 у накладній на відповідальне зберігання № РН-0000043 від 05.05.2008 р. виконано ОСОБА_8, відповідно до зразків, наданих на дослідження (а.с. 37-41 т.V).

Суд першої інстанції правомірно встановив, що ОСОБА_8 на час підписання даної накладної та на теперішній час є директором ТОВ "Енергомаркет", та відповідно до розділу 6.3.4. Статуту ТОВ "Енергомаркет" без доручення діє від імені Товариства, в тому числі у відносинах з юридичними особами, тобто накладна про відповідальне зберігання № РН-0000043 від 05.05.2008 р. з боку ТОВ "Енергомаркет" підписана повноважною особою - директором цього Товариства.

Господарський суд обґрунтовано не прийняв до уваги твердження представника відповідача про те, що накладна на відповідальне зберігання № РН-0000043 від 05.05.2008 р. підписана ОСОБА_3 з обґрунтуванням даної позиції поясненнями останнього, в тому числі письмовими (а.с. 55-56 т. IV), а також наданими у судових засіданнях та письмовими поясненнями директора ТОВ "Енергомаркет" ОСОБА_8 (а.с. 54 т. IV), згідно яких вона не пам'ятає факту та обставин підписання вказаної накладної, враховуючи суб'єктивне ставлення цих осіб до обставин та результату вирішення справи.

Відповідно до ст. 208 Цивільного кодексу України, у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між юридичними особами.

Згідно з з вимогами частини 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до ст. 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Юридична особа може набувати цивільні права та обов'язки ї здійснювати їх через своїх представників. У відповідності зі ст. 237 Цивільного кодексу України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчиняти правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 239 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником, створює,змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Як свідчать матеріали справи, між сторонами укладений правочин маючий ознаки договору зберігання, сторони у накладній№ РН-0000043 від 05.05.2008р. узгодили найменування товару переданого на відповідальне зберігання, а саме фільтрів магнітних інерційних (ФМІ-40 в кількості 3 шт., ФМІ-65 - 2 шт., ФМІ-100 - 1 шт., ФМІ-125 - 1 шт., ФМІ-200 - 1 шт.) та термогідравлічних розподільників (ТГР Ду65 - в кількості 1 шт., ТГР Ду 100 - 1 шт., ТГР Ду125 - 1 шт.), загальною вартістю 4634,34 євро, що є істотними умовами зазначеного договору та відповідає нормам діючого законодавства.

Суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні зустрічного позову в частині визнання недійсним договору зберігання, укладеного між сторонами справи відповідно до накладної на відповідальне зберігання № РН-0000043 від 05.05.2008 р.,так як зазначена накладна є документом, що свідчить про прийняття зберігачем речі на зберігання відповідно до вимог ч.1 ст. 937 Цивільного кодексу України, має визначені ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" реквізити і є первинним бухгалтерським документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення згідно з визначенням, наданим у ст. 1 цього Закону.

Відповідно до ст. 938 Цивільного кодексу України якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що 16.03.2011р. ТОВ "Енергомаркет" отримав вимогу про повернення відповідного майна (а.с. 10-11), а 25.03.2011 р. надіслав відповідь про розгляд даного питання (а.с. 12), однак продукція не повернута.

Відповідно до ст.ст. 949,950,951 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний передати поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості; за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах; збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: у разі втрати (нестачі) речі в розмірі її вартості.

Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги доводи відповідача щодо недоведеності позивачем факту втрати, нестачі чи пошкодження переданих на зберігання фільтрів магнітних інерційних та термогідравлічних розподільників, оскільки доведення втрати вбачається недоцільним через те, що факт відсутності майна у ТОВ "Енергомаркет" підтверджено представником цього підприємства, про що свідчать письмові пояснення директора ОСОБА_8 (а.с. 54 т.IV), які взагалі заперечують факт його передання на зберігання.

Суд першої інстанції правомірно задовольнив позов в частині стягнення збитків в розмірі його вартості 4634,34 євро зі стягненням еквіваленту цієї суми згідно поданої заяви (а.с. 49 т.V) в національній валюті України - гривні, враховуючи офіційний курс євро по відношенню до гривні на час звернення ТОВ "ІТЦ "Газтеплосервіс" з позовом до суду 11.04.2011 р. згідно даних офіційного інтернет-представництва Національного Банку України (www.bank.gov.ua), в розмірі 53155 грн. 71 коп./ по накладній на відповідальне зберігання № РН-0000043 від 05.05.2008р./

Господарський суд правомірно не взяв до уваги послання позивача за зустрічним позовом /відповідача/ на порушення при укладанні договорів зберігання від 19.03.2008 р. та від 05.05.2008 р. вимог частини 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, згідно з якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам та вимог ст.ст. 189, 192 Господарського кодексу України, оскільки ціна договору визначена в іноземній валюті - євро.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що спірні відносини не стосуються розрахунків в іноземній валюті, у накладних на відповідальне зберігання не встановлена плата за зберігання, ціна в договорі зберігання є формою грошового визначення вартості послуг зі зберігання, а в накладних в євро визначено вартість товару, що передається поклажодавцем на зберігання, в той час як вартість послуг зі зберігання у накладних не зазначена, що свідчить про безоплатність таких договорів і не суперечить змісту ст. 946 Цивільного кодексу України.

Суд першої інстанції правомірно задовольнив зустрічний позов відповідача/позивача за зустрічним позовом/ в частині визнання недійсним договору зберігання від 19.03.2008 р.,який був укладений між сторонами відповідно до накладної на відповідальне зберігання № РН-0000025 від 19.03.2008 р. виходячи з наступного.

За накладною на відповідальне зберігання № РН-0000025 від 19.03.2008 р., в який зазначено найменування товару, його кількість та загальну суму вартості товару з ПДВ, визначену в євро, в сумі 5453,72 євро, в тому числі ПДВ у сумі 908,95 євро,позивач в особі ОСОБА_6 відвантажив, а відповідач в особі ОСОБА_3 отримав товар, але в накладній не зазначені посади осіб, які вчинили підписи, відсутнє посилання на довіреність особи, що отримала товар.

Зі Статуту ТОВ "Енергомаркет" (а.с. 17-18 т. IV), штатного розкладу (а.с. 36, 37 т. IV), книги реєстрації наказів особового складу (а.с. 30-35) та посадової інструкції заступника директора ТОВ "Енергомаркет" вбачається, що третя особа без самостійних вимог - ОСОБА_3, чиє прізвище та ініціали зазначені в обох накладних, є засновником та єдиним учасником ТОВ "Енергомаркет", з 2006 року займав посаду заступника директора цього Товариства, в 2008 році (на час підписання накладних) також займав цю посаду, повноважень на підписання будь-яких договорів згідно Статуту та посадової інструкції не мав.

Директором ТОВ "Енергомаркет" є ОСОБА_8, яка відповідно до розділу 6.3.4. Статуту ТОВ "Енергомаркет" без доручення діє від імені Товариства, в тому числі у відносинах з юридичними особами.

Факт підписання накладної на відповідальне зберігання № РН-0000025 від 19.03.2008 р. учасником та заступником директора ТОВ "Енергомаркет" ОСОБА_3 підтверджується наданими ним в судових засіданнях поясненнями, а також його письмовими поясненнями (а.с. 55-56 т. IV).

Суд першої інстанції правомірно вважав, що позивач не спростував твердження відповідача, що накладна на відповідальне зберігання № РН-0000025 від 19.03.2008 р. підписана з боку ТОВ "Енергомаркет" особою, яка не мала належних повноважень на вчинення відповідного правочину від імені відповідача відповідно до вимог чинного цивільного законодавства, установчих документів юридичної особи або згідно зі своїми посадовими обов'язками чи за відповідним дорученням.

Відповідно до частини 2 статті 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

За таких обставин наявним є факт недодержання в момент вчинення правочину (складення та підписання накладної на відповідальне зберігання № РН-0000025 від 19.03.2008 р.) вимог, які встановлені ч.2 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Суд першої інстанції встановив, що ТОВ "Енергомаркет" у зустрічній позовній заяві вимог про застосування наслідків недійсності правочинів не заявляло, наслідки недійсності правочину за ініціативою суду не можуть бути застосовані, оскільки не доведено належними та допустимими доказами, що майно, зазначене в накладній на відповідальне зберігання № РН-0000025 від 19.03.2008 р., знаходиться у ТОВ "Енергомаркет", зокрема, й представники сторін не заперечують цей факт, що унеможливлює реституцію.

В зв'язку з чим суд першої інстанції правомірно задовольнив зустрічний позов відповідача в частині визнання недійсним договору зберігання від 19.03.2008 р., який був укладений між сторонами відповідно до накладної на відповідальне зберігання № РН-0000025 від 19.03.2008р. та відмовив ТОВ "Інженерно-технічний центр "Газтеплосервіс"у задоволені позову в частині

Господарський суд правомірно вважав безпідставним посилання представника "ІТЦ "Газтеплосервіс" на сплив загального трирічного строку позовної давності , оскільки враховуючи підписання накладної на відповідальне зберігання № РН-0000025 від 19.03.2008 р. неповноважною особою, ТОВ "Енергомаркет" дізналося про порушення своїх прав лише 16.03.2011 р., отримавши вимогу про повернення майна (а.с. 10 т.І).

Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив клопотання відповідача про призначення у справі технічної експертизи наказу № 5-о від 30.11.2007 р., згідно з яким заступнику директора ТОВ "ІТЦ "Газтеплосервіс" ОСОБА_6 надано право підпису документів, позивач за первісним позовом не заперечуває повноважень особи, яка вчинила правочин (ОСОБА_7), оскільки питання, винесені для вирішення експертом, не сприятимуть розгляду справи по суті та клопотання від 09.07.2012 р. про призначення у справі судово-економічної експертизи , оскільки на вирішення судовому експерту запропоновані питання, що мають правовий характер, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду.

Посилання відповідача на не відображення на рахунках в бухгалтерському обліку позивача та відповідача обладнання, що є предметом спору не може бути прийнято до уваги, так як відповідач не надав оригіналів бухгалтерських документів або належним чином завірених копій, позивач стверджує, що у нього відсутні зазначені бухгалтерські документи.

Колегія судді вважає, що порушення ведення бухгалтерського облику не є підставою для відмови у задоволенні позову при наявності первинного бухгалтерського документу -накладній на відповідальне зберігання № РН-000043 від 05.05.2008 р., за якою відповідач отримав товар на зберігання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна мати довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, що позивачем та відповідачем частково не виконано.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, а мотиви відповідача не можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст. ст. 92, 203, 207, 208, 215, 216, 237, 239, 936, 937, 946, 949-951 Цивільного кодексу України, ст.ст. 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Сумської області від 23.01.13 у справі № 5021/845/2011 залишити без змін,а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції: Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 11.04.2013 р.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Гребенюк Н. В.

Суддя Плужник О.В.