Постанова

від 07.05.2012 по справі 26/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.2012 № 26/22

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Новікова М.М.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 - дов. №4 від 03.01.2012

від відповідача: ОСОБА_3 - дов. №11/1253 від 19.12.2011

від третьої особи: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому заіданні

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Провідна"

на рішення господарського суду міста Києва

від 16.02.2012 (суддя Пінчук В.І.)

у справі №26/22

за позовом Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „УНІКА"

до Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Провідна"

третя особа ОСОБА_4

про стягнення 49500,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „УНІКА" (надалі - позивач) про стягнення з Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Провідна" (надалі - відповідач) 49500,00 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

У ході розгляду справи судом першої інстанції від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, у якій останній просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 13233,31 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.02.2012 у справі №26/22 позов задоволено, стягнуто з Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Провідна" на користь Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „УНІКА" 13233,31 грн. страхового відшкодування, 1411,50 грн. судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Приватне акціонерне товариство „Страхова компанія „Провідна" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2012 у справі №26/22 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги відповідача мотивовані тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням матеріального та процесуального права, судом не з'ясовано суттєві для справи обставини та не здійснено повного і всебічного розгляду справи. Зокрема, апелянт зазначає, що відповідач повинен відшкодувати витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

28.03.2011 у м. Дніпропетровську, на вул. Гоголя - вул. Паторжинського трапилась дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП), у результаті якої відбулося зіткнення автомобіля „Тойота Камрі" (державний реєстраційний номер НОМЕР_1), що належить на праві власності ОСОБА_5, під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля „Ніссан" (державний реєстраційний номер НОМЕР_2), що належить на праві власності ОСОБА_6, під керуванням останнього.

Внаслідок ДТП були завдані механічні пошкодження автомобілю „Ніссан" (державний реєстраційний номер НОМЕР_2), який був застрахований у позивача, згідно договору добровільного страхування наземного транспорту №005055/4005/0000005 від 01.12.2010.

Згідно висновку №401 від 11.04.2011, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу „Ніссан" (державний реєстраційний номер НОМЕР_2), пошкодженого внаслідок ДТП, без урахування фізичного зносу, становить 53271,42 грн.

Разом з тим, експертом-товарознавцем у вищезазначеному висновку розраховано коефіцієнт фізичного зносу складових деталей пошкодженого автомобіля, що підлягають заміні, та встановлено, що такий коефіцієнт становить 0,38.

На виконання умов договору добровільного страхування наземного транспорту №005055/4005/0000005 від 01.12.2010, на підставі заяви страхувальника, висновку №401 від 11.04.2011, розрахунку суми страхового відшкодування, а також на підставі страхового акту №00064157/1 від 05.05.2011 Приватне акціонерне товариство „Страхова компанія „УНІКА" виплатило страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 52754,76 грн., що підтверджується платіжним дорученням №015282 від 11.05.2011.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 відповідального за шкоду, завдану майну третіх осіб під час ДТП, згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВЕ/6193711 від 05.10.2010 застрахована у Приватному акціонерному товаристві „Страхова компанія „Провідна".

Згідно зазначеного полісу, ліміт відповідальності відповідача за шкоду, заподіяну майну, складає 50000,00 грн., франшиза за цим полісом передбачена у розмірі 500,00 грн., а тому позивач просив суд стягнути з відповідача виплачене страхове відшкодування в розмірі 49500,00 грн.

15.11.2011 позивачем було виставлено Приватному акціонерному товариству „Страхова компанія „Провідна" регресну вимогу №5741 на суму 49500,00 грн., що підтверджується відповідною відміткою про отримання.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем на користь позивача платіжним дорученням №0000059 від 05.01.2012 було сплачено суму страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 36266,69 грн.

Беручи до уваги перерахування Приватним акціонерним товариством „Страхова компанія „Провідна" на банківський рахунок позивача грошових коштів у розмірі 36266,69 грн., останнім було подано суду першої інстанції заяву про зменшення розміру позовних вимог до суми 13233,31 грн.

Колегія суду не погоджується з висновком суду першої інстанції що позовні вимоги є такими що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічне зазначено і в ст. 27 Закону України „Про страхування", згідно з якою до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

На підставі ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Винною особою у ДТП є ОСОБА_4, що підтверджується постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська №3г-1754/11 від 08.06.2011, власником автомобіля якого є ОСОБА_5, таким чином саме ОСОБА_4 є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю „Ніссан" (державний реєстраційний номер НОМЕР_2), у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

Відповідно до частини 22.1 статті 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Такою особою, у даному випадку, є ОСОБА_4, однак, у разі якщо його цивільно-правова відповідальність перед третіми особами застрахована у певного страховика, то останній стає відповідальною особою, адже, внаслідок укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховик в межах страхової суми несе відповідальність за шкоду, завдану застрахованою ним особою, тобто, бере на себе всю відповідальність за свого страхувальника, що виникає внаслідок заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки, оскільки застрахував такий страховий ризик, як відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4, відповідального за завдану шкоду, як зазначалося вище, застрахована у відповідача, тому відповідачем здійснено страхове відшкодування в порядку регресу на користь позивача у розмірі 36266,69 грн., що підтверджується платіжним дорученням №0000059 від 05.01.2012.

Разом з тим, позивач вважає, що страхове відшкодування в порядку регресу сплачено відповідачем не у повному обсязі та просить суд, згідно уточнених позовних вимог, стягнути з відповідача 13233,31 грн. страхового відшкодування в порядку регресу (49500,00 грн. - 36266,69 грн. = 13233,31 грн.).

З матеріалів справи вбачається, що при розрахунку страхового відшкодування позивачем взято до уваги реальну вартість відновлювального ремонту автомобіля „Ніссан" (державний реєстраційний номер НОМЕР_2) на підставі висновку №401 від 11.04.2011, згідно якого вартість відновлювального ремонту, без урахування фізичного зносу, складає - 53271,42 грн. Проте, при цьому, позивачем не взято до уваги коефіцієнт фізичного зносу складових автомобіля, який визначений у зазначеному висновку експертного автотоварознавчого дослідження та який складає 0,38.

У свою чергу, у розрахунку відповідача також взято до уваги вартість відновлювального ремонту згідно висновку №401 від 11.04.2011 на суму 53271,42 грн., проте, вирахувано коефіцієнт фізичного зносу складових автомобіля, внаслідок чого вартість відновлювального ремонту з урахуванням зношення деталей, що підлягають заміні, склала 36766,69 грн.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно полісу №ВЕ/6193711 від 05.10.2010 розмір франшизи складає 500,00грн., на яку підлягає зменшенню страхове відшкодування, відповідно, остаточна сума складає 36266,69 грн. (36766,69 грн. - 500,00 грн. = 36266,69 грн.). Вказана сума була перерахована відповідачем на користь позивача.

Таким чином, вимогу позивача про стягнення з відповідача додатково 13233,31 грн. страхового відшкодування в порядку регресу колегія суду вважає необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до ст. 29 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку із пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Крім того, ст. 1187 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22 та 29 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено відшкодування матеріальної шкоди, а не вартості відновлювального ремонту.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Провідна" підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2012 у справі №26/22 має бути скасоване, із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Провідна" задовольнити повністю.

Рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2012 у справі №26/22 скасувати.

Прийняти нове рішення.

У задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути із Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „УНІКА" (01034, м. Київ, вул. Рейтарська, 37, код 20033533) на користь Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Провідна" (03049, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 25, код 23510137) 805 (вісімсот п'ять) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Матеріали справи №26/22 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя Новіков М.М.

Судді Зубець Л.П.

Мартюк А.І.