Ухвала

від 08.05.2012 по справі 2а-4071/10/0970

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2012 р. Справа № 70104/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Онишкевича Т.В., Сапіги В.П.

за участю секретаря судового засідання Саламаха О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 7 липня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Конкорд-ІФ» до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2010 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Конкорд-ІФ» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення №0000722301/1 та 0000712301/1 від 09.11.2010 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач покликається на те, що за наслідками проведеної перевірки відповідач - Державна податкова інспекція в м. Івано-Франківську безпідставно, в порушення вимог Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок на додану вартість» прийшла до помилкового висновку про те, що за перше півріччя 2009 року та 9 місяців 2009 року позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат виробництва та обігу витрати, понесені за придбані послуги у ТОВ «Модульмонтажгрупп», протиправно сформовано податковий кредит та не включено до складу валового доходу суми неповернутої кредиторської заборгованості, яка виникла перед БФ «Придніпровська», ТОВ «Деметрас ЛТД» та ТОВ «Модульмонтажгрупп", в результаті чого було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000722301/1 від 09.11.2010 року, яким визначено податкове зобов'язання позивачу зі сплати податку на додану вартість в сумі 725 397,00 грн., в тому числі 483598,00 грн. за основним платежем та 241 799,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та №0000712301/1 від 09.11.2010 року. яким визначено зобов'язання зі сплати податку на прибуток в розмірі 1 678 412,00 грн., в тому числі 1 118941,00 грн. за основним платежем та 559 471,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 7 липня 2011 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення за №0000712301/1 від 09.11.2010 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Конкорд-ІФ» визначено зобов'язання зі сплати податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 1 678 412,00 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення за №0000722301/1 від 09.11.2010 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Конкорд-ІФ» визначено зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 725 397,00 грн.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що ТОВ «Конкорд-ІФ» правомірно включено до податкового кредиту по податку на додану вартість кошти в розмірі 483 598,00 грн., а також правомірно сформовано склад валових витрат, що виключає допущення позивачем заниження податку на прибуток в сумі 612 924, 50 грн. А враховуючи висновки про правомірність формування позивачем валових витрат, визначення податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість, а також висновки про помилковість визначення відповідачем зобов'язань позивачу з сплати податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 1 118 941,00 грн. та податку на додану вартість в розмірі 483 598,00 грн., то є протиправним застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на суму таких зобов'язань в розмірі 559 471,00 грн. за податком на прибуток та 241 799,00 грн. за податком на додану вартість.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція в м. Івано-Франківську оскаржила її в апеляційному порядку. У апеляційній скарзі просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 7 липня 2011 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначає, що Актом перевірки від 17.08.2010 року задокументовано, що Товариством «Конкорд-ІФ» за період з 01.07.2008 року по 31.03.2010 року допущено порушення вимог пп.1.22.1ст.1 пп.4.1.6. ст.4, п.5.1, пп. 5.2.1, пп.5.3.9. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97р. (із змінами та доповненнями) та пп. 7.2.1,пп. 7.2.4, пп. 7.2.6, пп 7.4.1, 7.4.5, 7.5.1 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями).

Вказані порушення є наслідком безпідставного віднесення Товариством «Конкорд-ІФ» до складу валових витрат виробництва та обігу витрати, нібито понесені за придбані послуги у ТОВ «Модульмонтажгрупп», протиправного формування сум податкового кредиту по зазначених операціях та безпідставного не включення до складу валового доходу суми неповернутої кредиторської заборгованості, яка виникла перед БФ «Придніпровська», ТОВ «Діметрас ЛТД», а також, перед основним постачальником послуг - ТОВ «Модульмонтажгрупп». По факту виявлених порушень, проти посадової особи ТОВ «Конкорд-ІФ» ОСОБА_1 порушено кримінальну справу за наявністю в його діях ознак злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Апелянт звертає увагу, що ТОВ «Модульмонтажгрупп» зареєстроване як платник податків ДПІ у Печерському районі м. Києва і його засновником, директором та головним бухгалтером за період з 23.07.07 року по 22.04.09 року був ОСОБА_2, з 22.04.09 року - ОСОБА_3 Зустрічними перевірками контрагента - ТОВ «Модульмонтажгрупп» для підтвердження даних про проведення фінансово-господарських операцій із позивачем та з метою визначення зобов'язань контрагента для підтвердження витрат позивача встановлено, що ТОВ «Модульмонтажгрупп» за юридичною адресою не знаходиться, належним чином до податкової інспекції не звітує і чисельність працюючих на товаристві становить - «1» особа.

Окрім того, на ТОВ «Модульмонтажгрупп» відсутні виробничі засоби, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, які є необхідними для виконання будівельних робіт такого обсягу, що випливає з умов договору підряду. В самому ж договорі відсутніми є відомості про можливість використання позивачем субпідрядних організацій, обов'язкова згода на використання яких надається замовником таких робіт (послуг).

Апелянт зазначає, що ДПІ в Соломянському районі м. Києва на запити податкової інспекції в місті Івано-Франківськ направлено копії протоколів допитів керівних осіб вказаного контрагента, відібраних в рамках кримінальної справи № 79-00179 за злочини, передбачені ст. 205 КК України, з яких вбачається, що ОСОБА_2, який у відповідний період був директором ТОВ «Модульмонтажгрупп», у 2008 році на прохання незнайомої йому особи за винагороду зареєстрував зазначене підприємство, договорів ні з ким не укладав, податкову та бухгалтерську звітність до відповідної ДПІ не подавав. У протоколі допиту свідка від 12.10.2009 року громадянин ОСОБА_3, який обіймав вказану посаду після громадянина ОСОБА_2, вказано, що на початку весни 2009 року незнайомі особи запропонували зареєструвати на себе підприємство за винагороду, на що було надано згоду, проте, хто відкривав банківські рахунки йому не відомо, ніякого доручення нікому не виписував та ніякого відношення до даного товариства він не має, жодних угод не укладав та документів від імені товариства не підписував.

Зважаючи на зміст викладеного вбачається, що надання будь-яких послуг, будь-яким юридичним чи фізичним особам товариством «Модульмонтажгрупп» є неможливим

Крім того, апелянт акцентує увагу, що при відпрацюванні постачальників ТОВ «Модульмонтажгрупп» (друга ланка), а саме: ТОВ «Лугана-сервіс», ПП «Нардін» , ПП «ЛТФ Ремстройсбит» ТОВ «Травтревелслот», ТОВ «БФ Промінвестгруп», ТОВ «ІБК Сібург рессорес-Україна», ТОВ ТД Промбудпостачання, ТОВ «Манєфон» МП НВП «Солві» та ТОВ «КДК», останні за юридичною адресою не знаходяться, встановити місце перебування посадових осіб даних суб'єктів господарської діяльності не видається можливим.

Угоди, укладені між позивачем та ТзОВ «Модульмонтажгрупп», мають протиправний характер, оскільки, правочини по суті спрямовані на незаконне заволодіння майном держави та є такими, що суперечать інтересам держави і суспільства, а отже, в силу Закону, є нікчемними .

Апелянт доводить, що ТОВ «Конкорд-ІФ» неправомірно завищено валові витрати й щодо розрахунків по кредиторській заборгованості, яка виникла у зв'язку із відсутністю компенсації вартості товарів, перед ТзОВ «БФ «Придніпровська» та ТзОВ «Діметрас ЛТД», а також за надані підрядні роботи ТОВ «Модульмонтажгрупп», яка обліковується по рахунку 685 - «Розрахунки з іншими кредиторами» - станом на 01.10.2009 року. Також, при постановленні рішення судом першої інстанції безпідставно прийнято до уваги висновок судово-економічної експертизи, проведеної Львівським НДІСЄ від 27.04.2011 року, яким визначено правомірним формування валових витрат виробництва та обігу та сум податкового кредиту платника, незважаючи на всі фактичні обставини, які суперечать правомірності дій даного платника. Даний висновок експертизи є упередженим, постановлений із неповним дослідженням доказів по справі.

Таким чином, в Акті перевірки правомірно зроблено висновок, що в результаті порушення контрагентом ТзОВ «Модульмонтажгрупп» своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), угоди, укладені з ТзОВ «Конкорд-ІФ» мають протиправний характер, спрямовані на незаконне заволодіння майном держави (ст.9 Бюджетного кодексу), суперечить інтересам держави і суспільства та вважається таким , що порушує публічний порядок, а отже, згідно з ч. 2 ст. 228 Цивільного Кодексу, є нікчемним.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що в період з 23.07.2010 року до 19.08.2010 року відповідачем проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Конкорд-ІФ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року до 31.03.2010 року, за наслідками якої 17.08.2010 року складено акт за №13940/23-1/30984264.

За результатами проведення перевірки відповідачем 30.08.2010 року податковим повідомленням-рішенням за №0000712301/0 визначено позивачу податкові зобов'язання зі сплати податку на прибуток в розмірі 1 678 412,00 грн., в тому числі 1 118 941,00 грн. за основним платежем та 559 471,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а податковим повідомленням-рішенням за №0000722301/0 визначено зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 725 397,00 грн., в тому числі 483 598,00 грн. за основним платежем та 241 799,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

09.11.2010 року за наслідками розгляду скарги позивача на вказані податкові повідомлення-рішення відповідач скаргу залишив без задоволення та виніс податкові повідомлення-рішення за №0000712301/1 та за №0000722301/1, якими визначено зобов'язання з сплати податку на прибуток та податку на додану вартість в тому ж розмірі.

Підставою для визначення вказаних зобов'язань слугували висновки проведеної перевірки, згідно яких позивачем допущено порушення підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4. пункту 5.1 підпункту 5.2.1 пункту 5.2. підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також підпункту 7.2.1, підпункту 7.2.4. підпункту 7.2.6 пункту 7.2 ст. 7, підпункту 7.4.1. підпункту 7.4.5 пункту 7.4. підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість.

Висновки про наявність вказаних порушень ґрунтуються на встановленні відповідачем, під час перевірки, наступних обставин.

У ході перевірки встановлено, що станом на 01.07.2009 року позивачем обліковується кредиторська заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «БФ «Придніпровська» за виконані будівельні роботи на загальну суму 380 000,00 грн., яка виникла станом на 07.07.2008 року в сумі 1 030 600,00 грн. та погашена частково.

Станом на 01.10.2009 року обліковується кредиторська заборгованість перед товариством з обмеженою діяльністю «Діметрас ЛТД» за будівельні матеріали на загальну суму 72 408,00 грн.

Проведеною перевіркою встановлено, що ТОВ «БФ «Придніпровська» знято з обліку 13.05.2009 року та скасовано державну реєстрацію вказаного підприємства 05.06.2009 року. Аналогічно встановлено, що ТОВ «Діметрос ЛТД» знято з обліку 28.07.2009 року та скасовано державну реєстрацію вказаного підприємства 28.07.2009 року.

На підставі ст. 205 Господарського кодексу України, ст. 256 Цивільного кодексу України Державна податкова інспекція в м. Івано-Франківську прийшла до висновку про те, що зобов'язання позивача перед ТОВ «БФ «Придніпровська», «Діметрос ЛТД» припинені, а отримані від вказаних юридичних осіб на суму непогашеної кредиторської заборгованості будівельні роботи та матеріали у відповідності до підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 та підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є безповоротною фінансовою допомогою і як наслідок валові доходи підприємства за 2009 рік підлягають збільшенню на суму 1 104 018 грн., валові витрати збільшенню на суму 920 048 грн., а податок на прибуток збільшенню на 506 016, 50 грн.

Щодо взаємовідносин між ТОВ «Конкорд-ІФ» та ТОВ «Модульмонтажгрупп», зокрема, безпідставного віднесення позивачем до складу валових витрат виробництва та обігу витрат, понесених за придбані послуги у ТОВ «Модульмонтажгрупп», протиправного формування податкового кредиту та не включення до складу валового доходу суми неповернутої кредиторської заборгованості, яка виникла перед БФ «Придніпровська», ТОВ «Деметрас ЛТД» та ТОВ «Модульмонтажгрупп», твердження податкового органу спростовується:

Між позивачем та ТОВ «Модульмонтажгрупп», яке на час здійснення господарських операцій було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість і останній звіт до ДПІ подавало за 9 місяців 2009 року з показниками фінансово-господарської діяльності, укладено договори підряду щодо виконання будівельних робіт будівництва багатоквартирного житлового будинку по вулиці В. Стуса, навпроти будинку №25 в місті Івано-Франківську, а саме: договори від 01.12.2008 року, від 02.01.2009 року, від 01.02.2009 року, від 02.03.2009 року, від 01.04.2009 року (два договори), від 01.06.2009 року.

На виконання вказаних договорів підряду сторонами складено акти приймання виконання підрядних робіт (за формою КБ-2В) № 12-2; № 1-2; № 2-1; № 3-2; № 4-2; №4-3; № 6-3 та довідки про вартість виконаних підрядних робіт (за формою КБ-3), які надавалися перевіряючим під час проведення перевірки.

В результаті укладених договорів підряду настали реальні наслідки, а саме було поставлено будівельні матеріали, здійснено будівельні роботи - збудовано житловий будинок, що також в свою чергу підтверджується Сертифікатом відповідності № ІФ 001028 від 29.12.2010 року про здачу в експлуатацію завершених будівництвом об'єктів.

Позивачем здійснено частковий розрахунок за виконані ТОВ «Модульмонтажгрупп» підрядні роботи в безготівковій формі через розрахунковий рахунок та 01.04.2009 року здійснено сплату 245 600,00 грн., 28.04.2009 року - 500 000,00 грн., та 18.06.2009 року - 490 000,00 грн., а всього - 1 235 600,00 грн. Сума невиконаних грошових зобов'язань позивача перед ТОВ «Модульмонтажгрупп» складала 1 706 440,00 грн.

Однак, в ході перевірки перевіряючими ДПІ не взято до уваги, що згідно договору № 07/021 від 17.07.2009 року, який укладений між ТОВ «Конкорд-ІФ» та ТОВ «Модульмонтажгрупп», переуступлено борг новому кредитору - ТзОВ «Юніком Трейдінг», згідно якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Модульмонтажгрупп» передало право вимоги виконання позивачем грошового зобов'язання в розмірі 1 706 440,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 284 406,00 грн. Товариству з обмеженою відповідальністю «Юніком Трейдінг».

На виконання вказаного договору позивачем здійснено ТОВ «Юніком Трейдінг» сплату грошових зобов'язань, відступлених ТОВ «Модульмонтажгрупп», а саме: 24.07.2009 року сплачено 80 000,00 грн., 03.11.2009 року - 300 000,00 грн. та 22.12.2009 року - 140 219,20 грн, а всього 520 219, 20 грн. Розмір невиконаних грошових зобов'язань позивача за угодами підряду, укладеними з ТОВ «Модульмонтажгрупп» та відступлених останнім ТОВ «Юніком Трейдінг», складає 1 186 220, 80 грн.

На стор. 17-18 Акту перевіряючими вказано про наявну кредиторську заборгованість у ТзОВ «Конкорд-ІФ» перед ТзОВ «БФ «Придніпровська», однак перевіряючими не взято до уваги, що договором № 30/09 уступлення права вимоги від 30 вересня 2008 року, що укладений між ТзОВ «БФ «Придніпровська» (первісний кредитор) ТзОВ «Конкорд-ІФ» (боржник), ТзОВ «Інженерно-будівельне об'єднання» (новий кредитор) - замінено первісного кредитора у зобов'язаннях, що виникли в процесі договірних зобов'язань між боржником та первісним кредитором. Вказаний договір надавався перевіряючим в процесі проведення перевірки, однак в Акті перевірки безпідставно не відображений, що призвело до зазначення перевіряючими ніби-то порушень норм податкового законодавства ТзОВ «Конкорд-ІФ».

Станом на 01.01.2012року по даному зобов'язанню податку на прибуток, дана сума, а саме - 380000,00 грн. включена до валового доходу підприємства за 2011 рік, що відображено в рядку № 03 ІД, податкової декларації з податку на прибуток підприємств. Таким чином, по даному договору будь-які зобов'язання чи заборгованість перед бюджетом відсутня.

На сторінці 18 Акту перевіряючими зазначено, що встановлено кредиторську заборгованість перед ТзОВ «Деметрас ЛТД» на загальну суму 724018,00 грн., а також, як і в попередніх випадках не взято до уваги докази переуступки боргу на підприємство ТзОВ «Технобуд-центр» ( нового кредитора).

Зазначені вище договори переуступки вимоги є чинними та діють на сьогоднішній день і по вказаних договорах проводяться розрахунки, що в свою чергу додатково підтверджує їхню дійсність.

Пунктом 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в матеріальній або нематеріальній формах. Щодо правомірності віднесення понесених позивачем витрат до валових витрат, то слід зазначити, що відповідно до пункту 5.1 статті 5 зазначеного Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Також, відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2. підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті. Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам. Не належать до складу валових витрат будь-які виграти, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих. що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Як зазначалось вище, в матеріалах справи наявні копії відповідних документів (актів приймання виконаних робіт, податкових накладних) документів, які підтверджують факт правомірності формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість та валових витрат.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при проведенні перевірки податковим органом не було зафіксовано жодних порушень зі сторони ТОВ «Конкорд-ІФ» при віднесенні до податкового кредиту податку на додану вартість згідно податкових накладних, які було подано позивачем до ДПІ та прийняті нею без будь-яких зауважень.

Згідно пункту 1.7 статті 1 Закону N 168/97-ВР податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

За змістом підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону N 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8і цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 названого Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону N 168/97-ВР, вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Тобто, законодавцем чітко визначено, що належним чином оформлена податкова накладна є достатньою підставою для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Закон № 168/97-ВР не ставить в залежність віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту від сплати контрагентом податкового зобов'язання до бюджету.

Щодо незнаходження за юридичною адресою ТОВ «Модульмонтажгрупп», а також щодо того, що його керівники ОСОБА_2 та ОСОБА_3 господарською діяльністю не займалися, будь-яких фінансово-господарських документів не підписували та згідно обліку на підприємстві працювала лише одна особа і укладені спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, а також порушення проти посадової особи ТОВ «Конкорд-ІФ» кримінальної справи за ст. 212 КК України, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що:

Згідно ст.228 ЦК України - правочин вважається таким, що порушує публічний порядок якщо він спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Для визнання договору недійним є наявність умислу в обох сторін або однієї із них.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України за №3 від 28.04.1978 року «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» до угод, укладених з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства належать, зокрема угоди, спрямовані на використання всупереч закону колективної, державної або приватної власності з корисливою метою, на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування прибутків та доходів, використання майна, що перебуває у їх власності або користуванні, всупереч інтересам суспільства, на незаконне відчуження землі або незаконне користування нею, розпорядження чи придбання всупереч встановленим правилам предметів, вилучених з обігу або обмежених в обігу.

Частиною 1 ст.207 Господарського кодексу України та ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України передбачено, що разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, такий правочин на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади може бути визнаний судом недійсним.

У матеріалах справи відсутні обставини, встановлені податковим органом на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з ТОВ «Модульмонтажгрупп», що мали місце під час здійснення підприємницької діяльності позивачем.

Доказів на підтвердження факту порушення позивачем встановленого порядку здійснення підприємницької діяльності ДПІ також не надано. Якщо податковим органом не подано доказів спрямованості укладеної угоди на вчинення порушення податкового законодавства, несплата податків (обов'язкових платежів) не є підставою для визнання угоди недійсною.

Таким чином, відсутність наявності в діях хоча б однієї зі сторін угоди умислу на її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, зумовлює відсутність підстав для висновку відповідача щодо нікчемності договорів підряду укладених між позивачем та ТОВ «Модульмонтажгрупп» та як наслідок, відсутність встановлених перевіркою порушень податкового законодавства позивачем.

Договори (які підписані двохсторонньо з дотриманням відповідних вимог чинного законодавства України щодо укладення договорів), предметом яких є виконання будівельних робіт та поставка матеріалів для ТОВ «Конкорд-ІФ» по будівництву багатоквартирних житлових будинків в житловому районі В.Стуса напроти буд.25 в м. Івано-Франківську, Акти приймання виконаних робіт (форма КБ-2в), податкові накладні, довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3), акти приймання виконаних робіт то такі документи були предметом фінансово-господарської діяльності між двома юридичними особами. Перед укладанням договорів на виконання будівельних робіт чи поставки матеріалів з ТОВ «Модульмонтажгруп» позивачем перевірялись усі необхідні установчі та дозвільні документи вищенаведеного товариства, зокрема оригінали Свідоцтв про реєстрацію юридичної особи, довідки ЄДРПО, та статут товариства, які пройшли усі необхідні реєстрації.

На час укладення договорів у ТОВ «Модульмонтажгруп» була в наявності ліцензія АВ 356986 на виконання будівельних робіт, видана Міністерством регіонального розвитку і будівництва України згідно наказу № 25-л від 30.07.2007року. Достовірність даної ліцензії перевірялась і на офіційному сайті Міністерства регіонального розвитку і будівництва України. Оскільки, всі договірні стосунки з ТОВ «Модульмонтажгруп» були укладені з товариством, як з юридичною особою, то перевіряти достовірність підписів на договорах у позивача не було підстав, а законодавець і не ставить такого обов'язку.

Також, безпідставними є посилання апелянта на висновок спеціаліста управління СБУ в Івано-Франківській області про те, що підписи від імені ОСОБА_2, виконані на договорах, актах виконаних робіт, довідках про вартість виконаних робіт та податкових накладних, які підтверджують взаєморозрахунки виконані ймовірно не ОСОБА_2, а іншою особою. Встановлення ідентичності підпису від імені ОСОБА_2 проводилась на підставі копії протоколу допиту свідка ОСОБА_2 від 31.07.2009 року, від підпису якого останній відмовився.

Крім того, Законами України «Про податок на додану вартість» та «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачено використання протоколів допитів свідків чи інших документів, відмінних від первинних документів при розрахунку валових доходів, валових витрат, податкового зобов'язання чи податкового кредиту, а отже у ДПІ відсутні підстави посилатися в акті перевірки на протоколи допиту свідка ОСОБА_2. та ОСОБА_5, як на безумовний доказ, який ніби то свідчить про безтоварність операцій, без фактичного проведення такої перевірки на підприємстві контрагента із відповідними посадовими особами та первинними фінансово-господарськими документами.

Згідно вимог ст.69 КАС України висновок спеціаліста не входить в перелік допустимих доказів.

Щодо порушення кримінальної справи відносно посадової особи ТОВ «Конкорд-ІФ» за ст. 212 КК України, то на момент розгляду справи не має жодного вироку суду, який набрав би законної сили і яким була б доведена винність особи у вчиненні злочину.

Суд апеляційної інстанції приймає до уваги висновок судово-економічної експертизи № 879 від 27.04.2011 року, яким спростована позиція податкового органу, оскільки таке узгоджується з наявними матеріалами справи і документально не підтверджується заниження ТОВ «Конкорд-ІФ» валових доходів на суму 1 140 018,00 грн., завищення валових витрат на суму 920 048,00 грн. та, відповідно, заниження податку на прибуток.

Зазначені в експертному висновку дослідження експерта, а також наявні у матеріалах справи договори переуступки, які підтверджуються актом перевірки від 17.08.2010 року, спростовують позицію апелянта щодо існування та неповернення кредиторської заборгованості юридичним особам - ТОВ «Деметрас ЛТД», БФ «Придніпровська» та ТОВ «Модульмонтажгрупп».

Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, то воно не може бути скасоване чи змінене з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 7 липня 2011 року у справі № 2а-4071/10/0970 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Конкорд-ІФ» до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Я.С. Попко

Судді Т.В. Онишкевич

В.П. Сапіга

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 11.05.2012 року.