Постанова

від 07.07.2011 по справі 2а-4071/10/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" липня 2011 р. Справа № 2a-4071/10/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі :

Суддя Остап'юк С.В.

за участю секретаря Хоми О.В.

представників позивача : ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника відповідача : ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Конкорд-ІФ»до Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень за №№0000722301/1, 0000712301/1 від 09.11.2010 року, -

ВСТАНОВИВ :

18.11.2010 року товариство з обмеженою відповідальністю «Конкорд-ІФ»(далі по тексту позивач, Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську (далі -відповідач, Інспекція) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішення за №№ 0000722301/0, 0000712301/0 від 30.08.2010 року.

21.12.2010 року позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати нечинними податкові повідомлення-рішення за №№0000722301/1, 0000712301/1 від 09.11.2010 року.

У зв'язку із призначенням та проведенням судово-економічної експертизи по даній справі провадження в ній зупинялося ухвалою суду від 24.01.2011 року, яке 29.06.2011 року було поновлено.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно, в порушення положень Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість», Цивільного кодексу України, Господарського Кодексу України, необґрунтовано та безпідставно, за наслідками проведеної 17.08.2010 року перевірки, дійшов висновку про заниження позивачем валових доходів в сумі 1 104 018 гривень за перше півріччя 2009 року та 9 місяців 2009 року, а також висновку щодо нікчемності договору підряду укладеного між ним та товариством з обмеженою відповідальністю «Модульмонтажгруп», у зв'язку з чим оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями визначив зобов'язання з сплати податку на додану вартість в розмірі 725 397 гривень (в тому числі 241 799 гривень штрафних (фінансових) санкцій) та податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 1 677 412 гривень (в тому числі 559 471 гривень штрафних (фінансових) санкцій).

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів зазначених в позовній заяві.

Відповідач позов не визнав, його представником суду надано письмове заперечення проти заявлених позовних вимог, мотивоване тим, що під час проведеної перевірки встановлено, що позивач за 2009 рік сформував валові витрати підприємства за рахунок кредиторської заборгованості перед ТзОВ «Придніпровська», «Діметрос ЛТД», державна реєстрація яких скасована, а тому господарські зобов'язання перед такими кредиторами у позивача, згідно статті 205 Господарського кодексу України припинено, і як наслідок підприємством протиправно збільшено валові витрати в сумі 1 104 018 гривень, що потягло за собою зменшення бази оподаткування податком на прибуток приватних підприємств на вказану суму, однак дані порушення не вплинули на правильність обліку та сплати податку на додану вартість. Крім того, перевіркою встановлено нікчемність договору підряду укладеного між позивачем та ТзОВ «Модульмонтажгруп»01.12.2008 року, оскільки вказаний договір є таким, що порушує публічний порядок, і направлений на незаконне заволодіння майном держави; договір не направлений на реальне настання правових наслідків обумовлених у ньому, а тому зазначений договір відповідно до підпунктів 1, 2 статті 215 Цивільного кодексу України, підпунктів 1, 5 статті 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу статті 216 цього ж кодексу не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Внаслідок виявлення перевіркою вказаних порушень, допущених позивачем відповідачем винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими визначено позивачу зобов'язання з сплати податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 1 678 412 гривень, в тому числі 1 118 941 гривня за основним платежем та 559 471 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями, а також зобов'язання з сплати податку на додану вартість в розмірі 725 397 гривень, в тому числі 483 598 гривень за основним платежем та 241 799 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями.

Представник відповідача проти позову заперечила з мотивів вказаних в письмових запереченнях.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, допитавши свідка, дослідивши докази та висновок судово-економічної експертизи суд встановив наступне.

В період з 23.07.2010 року до 19.08.2010 року відповідачем проведена виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року до 31.03.2010 року.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем 17.08.2010 року складено акт за №13940/23-1/30984264 (т. 1 а.с. 29-77).

За наслідками розгляду вказаного акту перевірки, відповідач 30.08.2010 року податковим повідомленням-рішенням за №0000712301/0 визначив позивачу податкові зобов'язань з сплати податку на прибуток в розмірі 1 678 412 гривень, в тому числі 1 118 941 гривня за основним платежем та 559 471 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с. 11), а також податковим повідомленням-рішенням за №0000722301/0 визначив зобов'язання з сплати податку на додану вартість в розмірі 725 397 гривень, в тому числі 483 598 гривень за основним платежем та 241 799 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с.10).

09.11.2010 року за наслідками розгляду скарги позивача на вказані податкові повідомлення-рішення відповідач скаргу залишив без задоволення та виніс податкові повідомлення-рішення за №0000712301/1 та за №0000722301/1, якими визначено зобов'язання з сплати податку на прибуток та податку на додану вартість в тому ж розмірі (т. а.с.224, 225).

Підставою для визначення вказаних зобов'язань слугували висновки проведеної перевірки, згідно яких позивачем допущено порушення підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1 підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також підпункту 7.2.1, підпункту 7.2.4, підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість (т.1 а.с. 76-77).

Висновки про наявність вказаних порушень ґрунтуються на встановленні відповідачем, під час перевірки, наступних обставин.

У ході перевірки встановлено, що станом на 01.07.2009 року позивачем обліковується кредиторська заборгованість перед товариством з обмеженою відповідальністю «БФ «Придніпровська»за виконані будівельні роботи на загальну суму 380 000 гривень, яка виникла станом на 07.07.2008 року в сумі 1 030 600 гривень та погашена частково.

Станом на 01.10.2009 року обліковується кредиторська заборгованість перед товариством з обмеженою діяльністю «Діметрас ЛТД»за будівельні матеріали на загальну суму 72 408 гривень.

Проведеною перевіркою встановлено, що ТОВ «БФ «Придніпровська»знято з обліку 13.05.2009 року та скасовано державну реєстрацію вказаного підприємства 05.06.2009 року. Аналогічно встановлено, що ТОВ «Діметрос ЛТД»знято з обліку 28.07.2009 року та скасовано державну реєстрацію вказаного підприємства 28.07.2009 року.

Враховуючи вказані обставини службові особи відповідача, на підставі статті 205 Господарського кодексу України, статті 256 Цивільного кодексу України дійшли висновку, що зобов'язання позивача перед ТОВ «БФ «Придніпровська», «Діметрос ЛТД»припинені, а отримані від вказаних юридичних осіб на суму непогашеної кредиторської заборгованості будівельні роботи та матеріали у відповідності до підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 та підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є безповоротною фінансовою допомогою, і як наслідок валові доходи підприємства за 2009 рік підлягають збільшенню на суму 1 104 018 гривень, валові витрати збільшенню на суму 920 048 гривень, а податок на прибуток збільшенню на 506 016, 50 гривень (т.1 а.с.32-35).

Вирішуючи правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в цій частині, суд дійшов висновку про протиправність збільшення відповідачем валових витрат, зменшення валових доході позивача за 2009 рік та як наслідок збільшення податку на прибуток за цей період в розмірі 506 016, 50 гривень на суму кредиторської заборгованості в розмірі 1 104 018 гривень, а оскаржуване рішення вважає таким, що прийнято необґрунтовано та без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, виходячи з наступного.

До спірних правовідносин з приводу визначення валових витрат позивача за 2008, 2009 роки та обрахунку податку на прибуток підлягає застосування Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», а з приводу правильності формування податкового кредиту за господарськими операціями в цей період -підлягає застосуванню Закон України «Про податок на додану вартість», що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначає валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Частинами 4, 5 та 6 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як встановлено підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів із банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) -дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Обставини придбання позивачем у товариств з обмеженою відповідальністю «БФ «Придніпровська», «Діметрос ЛТД»в 2008 році будівельних робіт та матеріалів на суму 1 030 600 гривень та 72 408 гривень, відповідно, а також виконання зобов'язань вказаних суб'єктів господарювання перед позивачем визнаються сторонами, у суду не виникло сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання, а тому дані обставини перед судом не доказувалися.

Позивачем зобов'язання перед товариством з обмеженою відповідальністю «БФ «Придніпровська»виконані частково в сумі 650 600 гривень.

На момент проведення перевірки та розгляду справи кредиторська заборгованість позивача по поставлених товариством з обмеженою відповідальністю «БФ «Придніпровська»будівельних матеріалах складає 380 000 гривень, а заборгованість по виконаних товариством з обмеженою відповідальністю «Діметрос ЛТД»будівельних роботах складає 724 018 гривень.

Товариство з обмеженою відповідальністю «БФ «Придніпровська»визнано банкрутом та 05.06.2009 року скасовано його державну реєстрацію, товариство з обмеженою відповідальністю «Діметрос ЛТД»визнано банкрутом та 28.07.2009 року скасовано його державну реєстрацію.

Суд погоджується з висновком відповідача, що у відповідності до статті 205 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється у зв'язку із неможливістю виконання у разі ліквідації суб'єкта господарювання, якщо не допускається правонаступництво за цим зобов'язанням і невиконані зобов'язання платника податку на прибуток перед суб'єктом господарювання, який визнаний банкрутом, і державну реєстрацію якого скасовано, у відповідності до підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 та підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», слід відносити до складу валових доходів такого платника як безповоротну фінансову допомогу.

Однак, віднесення до складу валових доходів позивача 1 140 018 гривень як отримання безповоротної фінансової допомоги є невірним.

Так, судом встановлено, що 30.09.2009 року між позивачем, товариством з обмеженою відповідальністю «БФ «Придніпровська»та товариством з обмеженою відповідальністю «Інженерно-будівельне об'єднання»укладено договір переуступлення права вимоги, згідно якого товариство з обмеженою відповідальністю «БФ «Придніпровська»доручила позивачу виконати обов'язок щодо розрахунку по заборгованості в розмірі 380 000 гривень на користь третьої особи, якою є товариство з обмеженою відповідальністю «Інженерно-будівельне об'єднання»(т.1 а.с.106-107).

Також, 06.07.2009 року позивачем укладено договір №07/09 з товариством з обмеженою відповідальністю «Деметрос ЛТД»та товариством з обмеженою відповідальністю «Технобуд-центр»про уступлення права вимоги, згідно якого ТОВ «Деметрос ЛТД»передало ТОВ «Технобуд-центр»право вимоги виконання позивачем грошового зобов'язання в сумі 724 018, 74 гривень (т.1 а.с.221).

Суд звертає увагу на те, що укладення вищевказаних договорів відступлення права вимоги здійснено до скасування державної реєстрації первісних кредиторів за цими зобов'язаннями.

Стаття 512 Цивільного кодексу України визначає підстави заміни кредитора у зобов'язанні, пунктом 1 частини 1 якої встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У відповідності до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, є помилковим твердження відповідача про припинення господарського зобов'язання позивача в розмірі 1 140 018 гривень у зв'язку із неможливістю виконання у разі ліквідації суб'єкта господарювання, оскільки право вимоги за виконання вказаних зобов'язань відступлено товариствам з обмеженою відповідальністю «Інженерно-будівельне об'єднання»та «Технобуд-центр», які здійснюють свою господарську діяльність.

Також є невірним висновок відповідача про віднесення 1 140 018 гривень кредиторської заборгованості за вказаними зобов'язаннями до безповоротної фінансової допомоги в силу підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким передбачено, що безповоротна фінансова допомога -це сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною особою чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності, оскільки перебіг строку позовної давності за вищевказаними договорами уступлення права вимоги від 30.09.2009 року та 06.07.2009 року не завершився.

Вказані обставини також підтверджуються висновком судово-економічної експертизи, згідно якої експертом документально не підтверджується заниження ТОВ «Конкорд-ІФ»валових доходів на суму 1 140 018 гривень, завищення валових витрат на суму 920 048 гривень та, відповідно, заниження податку на прибуток (т.2 а.с.50-52, 55).

Як наслідок, суд приходить до висновку про протиправність визначення відповідачем позивачу обов'язку з сплати податку на прибуток в розмірі 506 016, 50 гривень по господарських операціях з товариствами з обмеженою відповідальністю «БФ «Придніпровська»та «Діметрос ЛТД».

Крім того, відповідачем під час проведення виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року до 31.03.2010 року встановлено, що за період з грудня 2008 року до червня 2009 року позивач здійснював господарські операції по отриманню будівельних робіт у товариства з обмеженою відповідальністю «Модульмонтажгрупп»на загальну суму 2 942 040 гривень, в тому числі податок на додану вартість в розмірі 490 340 гривень.

В ході проведення перевірки відповідачем встановлено, що ТОВ «Модульмонтажгрупп»за юридичною адресою не знаходиться, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як керівники вказаного товариства повідомили, що господарською діяльністю не займались, керівництво товариством не здійснювали, будь-яких фінансово-господарських документів не підписували, згідно обліку на підприємстві за період з 23.07.2007 року до 22.04.2009 року працювала одна особа.

На підставі даних обставин відповідач дійшов висновку про те, що роботи згідно договорів підряду, укладених позивачем з ТОВ «Модульмонтажгрупп»виконувались працівниками пов'язаних з позивачем підприємств та не виконувались ТОВ «Модульмонтажгрупп».

Як висновок в акті перевірки Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську, зазначено, що договори підряду, укладені позивачем з ТОВ «Модульмонтажгрупп»не спрямовані на реальне настання правових наслідків. А отже, зазначені договори відповідно до частин 1, 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Як наслідок відповідач дійшов висновку, що позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість показники від здійснення господарських операцій з придбання послуг у ТОВ «Модульмонтажгрупп», в результаті чого завищено валові витрати на суму 2 451 700 гривень та податковий кредит на суму 483 598 гривень, за наслідками розгляду якого оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями також визначено зобов'язання позивача з сплати податку на прибуток в розмірі 612 924,50 гривень та податку на додану вартість в розмірі 483 598 гривень.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Частинами 4, 5 та 6 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Досліджуючи фактичність проведених господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судом встановлено наступне.

Між позивачем та ТОВ «Модульмонтажгрупп»укладено договори підряду щодо виконання будівельних робіт будівництва багатоквартирного житлового будинку по вулиці В. Стуса, навпроти будинку №25 в місті Івано-Франківську, а саме договори 01.12.2008 року, 02.01.2009 року, 01.02.2009 року, 02.03.2009 року, 01.04.2009 року (два договори), 01.06.2009 року (т.1 а.с.114, 120, 130, 141, 153, 154, 170).

На виконання вказаних договорів підряду їх сторонами складено акти приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в, довідки про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3, розрахунки вартості матеріалів, виробів та конструкцій за грудень 2008 року, січень-червень 2009 року, а також ТОВ «Модульмонтажгрупп»виписано податкові накладні на суму вартості проведених підрядних робіт в загальному розмірі 2 942 040 гривень, в тому числі податок на додану вартість 490 340 гривень (т.1 а.с. 115-119, 121-129, 131-140, 142-152, 155-169, 171-175).

Позивачем здійснено частковий розрахунок за виконані ТОВ «Модульмонтажгрупп»підрядні роботи в безготівковій формі через розрахунковий рахунок та 01.04.2009 року здійснено сплату 245 600 гривень, 28.04.2009 року - 500 000 гривень та 18.06.2009 року - 490 000 гривень, а всього 1 235 600 гривень (т.1 а.с.112-113).

Сума невиконаних грошових зобов'язань позивача перед ТОВ «Модульмонтажгрупп»складала 1 706 440 гривень.

17.07.2009 року між позивачем, товариством з обмеженою відповідальністю «Модульмонтажгрупп»та товариством з обмеженою відповідальністю «Юніком Трейдінг»укладено договір №07/021 уступлення права вимоги, згідно якого товариство з обмеженою відповідальністю «Модульмонтажгрупп»передало право вимоги виконання позивачем грошового зобов'язання в розмірі 1 706 440 гривень, в тому числі податок на додану вартість 284 406 гривень товариству з обмеженою відповідальністю «Юніком Трейдінг»(т.1 а.с.176).

На виконання вказаного договору позивачем здійснено ТОВ «Юніком Трейдінг»сплату грошових зобов'язань відступлених ТОВ «Модульмонтажгрупп», а саме 24.07.2009 року сплачено 80 000 гривень, 03.11.2009 року - 300 000 гривень та 22.12.2009 року - 140 219, 20 гривень, а всього 520 219, 20 гривень( т.1 а.с.109-110).

Розмір невиконаних грошових зобов'язань позивача за угодами підряду, укладеними з ТОВ «Модульмонтажгрупп» та відступлених останнім ТОВ «Юніком Трейдінг»складає 1 186 220, 80 гривень.

Наявність пояснень ОСОБА_4, ОСОБА_5 про не здійснення ними керівництва ТОВ «Модульмонтажгрупп»в період 2008 - 2009 років, на думку суду є обґрунтованою підставою для проведення перевірки господарських операцій позивача з цим підприємством, однак не може розглядатись як самостійна підстава для здійснення висновків про безтоварність операцій.

На час здійснення господарських операцій з позивачем ТОВ «Модульмонтажгрупп»було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. Покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Також допитаний в судовому засіданні свідок - директор позивача ОСОБА_6 суду показав, що при укладенні та виконанні договорів підряду представництво інтересів ТОВ «Модульмонтажгрупп»здійснював представник, який діяв від імені товариства, а також надавав всі копії документів, підписані керівником підприємства, ним же здійснювалась організація робіт та контроль за їх плануванням і проведенням, в тому числі й забезпечення дотримання норм техніки безпеки.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»установлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідно до статті 17 вказаного Закону відомості про осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори підлягають до внесенню до відомостей про юридичну особу в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

У пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з пунктом 10.2 статті 10 того ж Закону платники податку, визначені у підпунктах В«аВ» , В«вВ» , В«гВ» , В«дВ» пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Аналогічні положення встановлені статтями 2, 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування валових витрат, податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

За цих же обставин не може впливати на формування валових витрат, податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування вчинення дій від імені керівника юридичної особи -контрагента, відомості про якого містяться у вказаному Єдиному державному реєстрі іншою особою.

Натомість, судом встановлено, що всі необхідні первинні бухгалтерські документи щодо придбання будівельних робіт в ТОВ «Модульмонтажгрупп»є в наявності у позивача.

Крім того, оскільки предметом договорів підряду, укладених між позивачем та ТОВ «Модульмонтажгрупп»є господарська діяльність, пов'язана із створенням об'єктів архітектури, останнім надано позивачу копію ліцензії серії АВ №408594, виданої ТОВ «Модульмонтажгрупп»Державною архітектурно-будівельною інспекцією 29.08.2008 року на здійснення такої діяльності (т.2 а.с.70-71).

Реальність виконання підрядних робіт, визначених договорами підрядів, що укладені між позивачем та ТОВ «Модульмонтажгрупп»встановлена актом готовності об'єкта до експлуатації (т.1 а.с.177-179).

Таким чином судом встановлений рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Модульмонтажгрупп», спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарської операції та зв'язок між фактом придбання позивачем підрядних робіт, понесенням витрат і господарською діяльністю цього платника податку.

Як наслідок суд приходить до висновку про реальність господарських операції щодо придбання позивачем підрядних робіт в ТОВ «Модульмонтажгрупп»; також про добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Висновок акту перевірки про виконання підрядних робіт працівниками пов'язаних з позивачем підприємств, а не ТОВ «Модульмонтажгрупп»зроблений всупереч підпункту 2.3.4 пункту 2.3 статті 2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України за №327 від 10.08.2005 року. Оскільки такий висновок не обґрунтовується будь-якими фактичними даними, що встановлені під час проведення перевірки та на його підтвердження під час перевірки, а також в подальшому під час винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та розгляду даної справи в судових засіданнях не зазначено ким, коли, за чий рахунок, на думку відповідача, проводились такі роботи. Пояснення робітників, які виконують на об'єкті будівництва інші роботи та в інший час ніж господарські операції, що підлягали дослідженню, про відсутність обізнаності цих осіб щодо залучення до здійснення підрядних робіт ТОВ «Модульмонтажгрупп»є неналежним доказом щодо зроблених відповідачем висновків.

Щодо висновків відповідача про нікчемність угод укладених позивачем з ТОВ «Модульмонтажгрупп», то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з положеннями частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Між тим, як вбачається із матеріалів справи, підстав, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним, контролюючим органом зазначено не було, а отже, твердження податкового органу про нікчемність правочинів є безпідставними. Крім того, відповідачем не надано доказів, що правочини визнані недійсними в судовому порядку.

Згідно статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок якщо він спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Із системного аналізу норм цивільного і господарського кодексів вбачається, що для визнання договору недійним є наявність умислу в обох сторін або однієї із них.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заперечуючи проти позову відповідач стверджує, що договори підряду, укладені позивачем з ТОВ «Модульмонтажгрупп», укладені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є такими, що порушують публічний порядок, а тому згідно частини 1 статті 203, частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України їх слід вважати нікчемними, а визнання такої угоди недійсною не вимагається.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України за №3 від 28.04.1978 року «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними»до угод, укладених з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства належать, зокрема угоди, спрямовані на використання всупереч закону колективної, державної або приватної власності з корисливою метою, на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування прибутків та доходів, використання майна, що перебуває у їх власності або користуванні, всупереч інтересам суспільства, на незаконне відчуження землі або незаконне користування нею, розпорядження чи придбання всупереч встановленим правилам предметів, вилучених з обігу або обмежених в обігу.

В матеріалах справи відсутні обставини, встановлені податковим органом на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.

Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з ТОВ «Модульмонтажгрупп», що мали місце під час здійснення підприємницької діяльності позивачем, оскільки мета є суб'єктивною ознакою, притаманною фізичним особам. Юридичні особи діють через органи управління і як наслідок через фізичних осіб, які входять до складу таких органів управління, а тому для встановлення умислу та мети в діях юридичної особи необхідно довести наявність умислу та мети в діях фізичних осіб, що діяли від імені відповідної юридичної особи.

Доказів на підтвердження факту порушення позивачем встановленого порядку здійснення підприємницької діяльності, наявності шкоди заподіяної державі, також суду не надано. Не доведено також відповідачем й наявності доказів кримінальної відповідальності посадових осіб та відповідальності суб'єктів господарювання за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення. Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не було надано суду постанови про притягнення до кримінальної відповідальності відповідальних осіб ТОВ «Конкорд ІФ»чи ТОВ «Модульмонтажгрупп»та визнання їх винними у вчиненні злочину, передбаченого статтею 212 Кримінального кодексу України, яка б набрала законної сили.

Відповідно до пункту 1.3 оглядового листа Вищого арбітражного суду України № 01-8/481 від 20.04.2001 року зазначено, що порушення сторонами договору законодавства про податки не є підставою для визнання його недійсним. Якщо податковим органом не подано доказів спрямованості укладеної угоди на вчинення порушення податкового законодавства, несплата податків (обов'язкових платежів) не є підставою для визнання угоди недійсною.

Окрім того, суд зазначає, що діяльність по проведенню будівельно-ремонтних робіт, виконання яких стало предметом підряду за угодами відносно яких податковими органами зроблено висновок щодо їх нікчемності, не є забороненою, немає й інших законодавчих обмежень стосовно їх виконання.

Таким чином, відсутність наявності в діях хоча б однієї зі сторін угоди умислу на її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, зумовлює відсутність підстав для висновку відповідача щодо нікчемності договорів підряду укладених між позивачем та ТОВ «Модульмонтажгрупп»та як наслідок відсутність встановлених перевіркою порушень податкового законодавства позивачем.

Слід також звернути увагу на те, що відповідно до пункту 1.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Судом встановлено, що і позивач, і його контрагент на час укладання спірних правочинів, були зареєстровані як платники податку на додану вартість. Вказана обставина також не заперечується відповідачем.

Слід також зазначити, що пунктом 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що господарська діяльність -це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в матеріальній або нематеріальній формах. Щодо правомірності віднесення понесених позивачем витрат до валових витрат, то слід зазначити, що відповідно до пункту 5.1 статті 5 зазначеного Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Також, відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Як зазначалось вище, в матеріалах справи наявні копії відповідних документів (актів приймання виконаних робіт, податкових накладних) документів, які підтверджують факт правомірності формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість та валових витрат.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що ТОВ «Конкорд-ІФ»правомірно включено до податкового кредиту по податку на додану вартість в розмірі 483 598 гривень, а також правомірно сформовано склад валових витрат, що виключає допущення позивачем заниження податку на прибуток в сумі 612 924, 50 гривень.

Зазначені вище правові позиції висловлені в ухвалах Вищого адміністративного суду України по справі №К-27958/10 від 28.04.2011 року, по справі №К-16801/07 від 11.08.2010 року та по справі №К-20514/08 від 03.11.2010 року.

Також висновком судово-економічної експертизи проведеної по даній справі експертом не підтверджено документально, встановлене донарахування ТОВ «Конкорд-ІФ»донарахування податку на прибуток та податку на додану вартість (т.2 а.с.52-55).

Посилання представника відповідача на те, що судовий експерт зобов'язаний спростувати висновки акту перевірки позивача не можуть обґрунтовувати заперечень проти позову, оскільки у відповідності до статті 1 Закону України «Про судову експертизу»судова експертиза -це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства, а у відповідності до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Враховуючи висновки суду про правомірність формування позивачем валових витрат, визначення податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість, а також висновки про помилковість визначення відповідачем зобов'язань позивачу з сплати податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 1 118 941 гривень та податку на додану вартість в розмірі 483 598 гривень, то є протиправним застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на суму таких зобов'язань в розмірі 559 471 гривень за податком на прибуток та 241 799 гривень за податком на додану вартість.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином є протиправними та таким, що підлягають скасуванню податкові повідомлення-рішення за №0000722301/1 від 09.11.2010 року про визначення товариству з обмеженою відповідальністю «Конкорд-ІФ»зобов'язання з сплати податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 1 678 412 гривень та за №0000712301/1 від 09.11.2010 року про визначення товариству з обмеженою відповідальністю «Конкорд-ІФ»зобов'язання з сплати податку на додану вартість в розмірі 725 397 гривень.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за №0000712301/1 від 09.11.2010 року про визначення товариству з обмеженою відповідальністю "Конкорд-ІФ" зобов'язання з сплати податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 1 678 412 гривень.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за №0000722301/1 від 09.11.2010 року про визначення товариству з обмеженою відповідальністю "Конкорд-ІФ" зобов'язання з сплати податку на додану вартість в розмірі 725 397 гривень.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: Остап'юк С.В.

Постанова складена в повному обсязі 12.07.2011 року.