Ухвала

від 10.05.2012 по справі 2-590

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-590 Головуючий у суді у 1 інстанції - Шершак Номер провадження 22-ц/1890/1115/12 Суддя-доповідач - Попруга Категорія - 21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2012 року м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Попруги С. В.,

суддів - Ільченко О. Ю., Смирнової Т. В.,

за участю секретаря - Пархоменко А.П.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 13 квітня 2012 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_5, про визнання договорів дарування недійсними,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 13 квітня 2012 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 відмовлено за необгрунтованістю.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_2 фактично посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність відповідачами обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

По суті ОСОБА_2 доводить, що ОСОБА_1 в силу похилого віку, стану здоров'я, протиправної поведінки внука ОСОБА_4 в момент укладення договорів дарування будинку та земельної ділянки була позбавлена можливості діяти відповідно до положень ч.3 ст.203 ЦК України. Після відчудження вищезгаданого нерухомого майна у ОСОБА_1 не залишилось житла, а тому вона впевнена в тому, що не могла свідомо без застосування обману з боку ОСОБА_4 та ОСОБА_3 подарувати своє майно сторонній людині.

Суд першої інстанції не сприяв позивачці у наданні доказів на підтвердження позовних вимог, а в основу рішення були покладені пояснення нотаріуса ОСОБА_5, яка посвідчила оспорювані договори на підставі дублікатів правовстановлюючих документів, оскільки оригінали цих документів знаходяться у неї, і вона видала своєму сину ОСОБА_6 довіреність на продаж домоволодіння.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_7 підтримали доводи апеляційної скарги, а представник відповідачів ОСОБА_8 заперечувала проти скарги, вважала рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим.

Інші особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Судом першої інстанції фактично встановлено, що 24 березня 2011 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, подарувала своїй правнучці ОСОБА_3 житловий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 та земельну ділянку, загальною площею 0,0638 га, надану для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 5910136300:07:011:0051, що знаходиться за вищезгаданою адресою, а обдарована прийняла в дар назване нерухоме майно.

Договори дарування вищевказаних будинку та земельної ділянки були укладені в письмовій формі та посвідчені приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстровані в реєстрі під № 2252 та 2253.

В момент вчинення цих договорів були дотримані вимоги, передбачені ст.203 ЦК України, ОСОБА_1 не довела, що названі договори було укладено нею під впливом обману.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Так, згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ухвалюючи рішення про відмову в позові суд першої інстанції врахував всі факти, що входять до предмета доказування. Обставини, якими мотивовано рішення підтверджуються належними й допустимими доказами, яким суд дав оцінку з дотриманням вимог ст. 212 ЦПК України, тому підстав для їх переоцінки колегія суддів не вбачає. Названі обставини доведено відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4, тоді як позивачка ОСОБА_1 на порушення положень ст. 60 ЦПК України, не надала належних доказів на підтвердження позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки не підтверджуються належними доказами, не відповідають фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на законі.

Так, відповідно ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Статтею 230 ЦК України передбачено, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Як убачається з матеріалів справи, зокрема копій оспорюваних договорів (а.с.30,47), заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с.35) загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності оспорюваних договорів дарування будинку та земельної ділянки було дотримано, іншого ОСОБА_1 не доведено.

З приводу вимоги про вчинення оспорюваних договорів під впливом обману ні позовна заява, ні апеляційна скарга не містять чіткого викладення фактичних обставин, які мають істотне значення в розумінні закону та відповідно до ч.1 ст.229, ч.1 ст.230 ЦК України. З приводу цієї вимоги не надано належних доказів.

За встановлених обставин, колегія судів вважає, що по суті доводи апеляційної скарги містять елементи припущень, якими не може бути обґрунтовано судове рішення, є непереконливими, тому до уваги не приймаються.

Ураховуючи викладене, колегія суддів також вважає, що відсутні порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 291, 303, 304, 307, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 13 квітня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -