Рішення

від 11.05.2012 по справі 17/5005/3033/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.05.12р. Справа № 17/5005/3033/2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Актив", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптимум", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 255 967,85 грн.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довір. б/н від 29.02.12р.;

Богослов С.В., директор, наказ № 1-К від 02.01.03р.;

від відповідача: ОСОБА_3, довір. б/н від 27.04.12р.

Суть спору :

Товариства з обмеженою відповідальністю "Актив" (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптимум" (далі - відповідач) суму 123 048,00 грн. відшкодування прямих збитків, 120 619,85 грн. недотриманого прибутку, 12 300,00 грн. відшкодування моральної шкоди, а всього 255 967.85 грн. заборгованості внаслідок порушення виконання зобов'язань по договору поставки № 21 від 20.09.11р.

Вмотивовує заявлені вимоги посиланнями на те, що поставлена на виконання спірного договору продукція не відповідає якісним показникам визначеним у специфікації. У зв'язку із чим підприємство позивача змушено було продати спірну продукцію за нижчою ціною ніж придбано (прямі збитки), а також виконання зобов'язань на поставку продукції третій особі здійснено не було (недоотриманий прибуток).

Відповідач заявлені вимоги не визнає. У відзиві на позов та судовому засіданні зазначає про те, що позивачем не надано доказів ані понесення збитків, ані недоотриманого прибутку внаслідок невиконання відповідачем спірного договору. Тоді як, моральна шкода заявлена позивачем має похідний характер від зазначених обставин, доказів на підтвердження яких до матеріалів справи так і не надано.

В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України (надалі по тексту ГК України), який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 ГК України).

Виходячи зі змісту положень статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до ст. 6 цього ж кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

01.01.2011 року між позивачем (покупцем) та відповідачем (постачальником) було укладено договір поставки № 21 (далі - Договір), у відповідності з умовами якого постачальник зобов'язався поставити покупцю металопродукцію (товар), яка виробляється ЗАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", а останній, в свою чергу, прийняти його та оплатити на умовах даної угоди.

Згідно специфікації № 1 до Договору, вид продукції: прокат стальний гарячекатаний з вуглецевої сталі звичайної якості, круглий ГОСТ 535-2005, ГОСТ 2590-2006, де вміст вуглецю не менше 0,16%.

Датою оплати вважається дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок продавця банком покупця (п.5.1 Договору). Оплата за товар здійснюється відповідно до виставлених продавцем рахунків з обов'язковим визначенням у платіжному дорученні номера рахунку (п. 5.3 Договору). Відповідно до п. 3.4 Договору, датою поставки є дата виписки накладної на отримання товару на складі покупця. Строк поставки визначено п. 3.6 Договору - 30 днів з дати отримання попередньої оплати. Претензії щодо кількості та якості повинні бути заявлені в строк не пізніше одного місяця з моменту виявлення порушення (п. 7.1 Договору).

Відносини, що виникли між сторонами на підставі зазначеного договору поставки, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Документи долучені до матеріалів справи відображають, що у грудні 2011 року відповідачем здійснено поставку товару на склад позивача, що підтверджується видатковими накладними наявними в матеріалах справи.

Разом з тим позивач зазначає, що в подальшому була виявлена невідповідність товару вимогам специфікації, адже у сертифікатах якості визначено вміст вуглецю лише 0,15% замість обумовлених 0,16%.

Суд вважає за необхідне відмовити в позові з огляду на наступне.

Так, покупець вмотивовує заявлений розмір прямих збитків посиланнями на те, що придбанням зазначеного товару у відповідача позивач по справі мав намір здійснити його продаж за митний кордон України підприємству ВАТ "ЛМЗ Універсал" (Білорусь, м. Солігорськ) з яким раніше було укладено договір № 8 від 16.02.11р. Відповідно до цього ж договору та специфікації № 2 додатку № 4 від 25.10.11р. поставка повинна була здійснена у жовтні-листопаді 2011 р. за ціною 1035 доларів США на загальну суму 144 550,00 доларів США.

Однак, не маючи змоги виконати умови договору № 8 від 16.02.11р. (якість товару має вміст вуглецю 0,15%, замість 0,16%), і зважаючи на погрози з боку ВАТ "ЛМЗ Універсал" розірвати договір за невиконання умов поставок, та не отримавши відповіді на претензії - позивач, намагаючись отримати кошти на нове придбання товару, що його потрібно направити до м. Солігорськ, 01.03.2012 р уклав договір № 2 з ТОВ "Вікант" щодо продажу металопрокату, отриманого від відповідача, але за ціною, що є значно нижчою за ту, що ним було сплачено при його закупівлі. Зниження ціни з 7 800,00 грн. до 6 000,00 грн. за одну тону з ПДВ відбулося внаслідок зміни цінової політики заводу - виробника, кон'юнктури ринку, та втрати товарного виду металопрокату в зв'язку появою іржі, яка утворилася під час зберігання на відкритому складі в осінньо-зимовий період.

Таким чином, на думку позивача, невиконання умов Договору щодо продажу металопрокату постачальником, відповідач спричинив позивачу збитки, які в загальному розмірі складають суму 123 048,00 грн.

Статтею 22 Цивільного кодексу України визначено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування в грошовій сумі у повному обсязі.

Таким чином, в даній нормі права йдеться мова про збитки в результаті порушення цивільного права.

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

В той же час, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, є окремим випадком застосування загального принципу цивільного права (ч. 1 ст. 22 ЦК України), за яким особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Позивач має довести не лише розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, але й сам факт порушення відповідачем його обов'язку та причинний зв'язок між цим порушенням і шкодою. Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності певних передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою для настання цивільно-правової відповідальності.

Так, одним із елементів складу цивільного правопорушення, який вимагається законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, є об'єктивна сторона, яку утворюють: наявність збитків у майновій сфері позивача; протиправні дії, які виражені у невиконанні або неналежному виконанні відповідачем взятого на себе зобов'язання; причинний зв'язок між протиправними діями відповідача та понесеними позивачем збитками.

До того ж, важливим елементом об'єктивної сторони правопорушення є причинний зв'язок між збитками, які виникли у позивача та протиправними діями відповідача, які виражені у порушенні ним взятих на себе зобов'язань.

Отже, протиправна дія є причиною, а збитки -наслідком протиправної дії.

Таким чином, обов'язок по відшкодуванню збитків настає для суб'єктів господарювання у разі порушення господарського зобов'язання в результаті неналежного виконання (або невиконання) умов договору (ст.ст. 224, 225 ГК України та ст. 623 ЦК України), або такий обов'язок настає в наслідок завдання шкоди за відсутності між сторонами договірних правовідносин (глава 82 ЦК України).

Тоді як, позивачем не доведені ні факт понесення ним збитків, ні наявність протиправної поведінки відповідача та його вини, ні наявність безпосереднього причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача і збитками, завданими позивачу.

Окрім того, не підлягають задоволенню вимоги в частині стягнення 120 619,85 грн. у вигляді недоотриманого прибутку (упущеної вигоди) по договору № 8 від 16.02.11р.

Неодержаний прибуток (упущена вигода) -це розрахункова величина втрати очікуваного приросту в майні, що базується на даних бухгалтерського та податкового обліку, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання певних грошових сум чи інших цінностей, якщо інший учасник відносин у сфері господарювання не допустив би правопорушення.

При цьому, важливе значення при вирішенні питання про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди має визначення достовірності (реальності) тих доходів, які особа могла б отримати за звичайних умов.

Проте, як раніше встановлено господарським судом, в діях відповідача не вбачається склад цивільного правопорушення, а підстави для притягнення до цивільно-правової відповідальності згідно законодавства України у вигляді стягнення збитків на користь позивача - відсутні.

Щодо ж посилань позивача, як обґрунтування заявленого розміру моральної шкоди, на статтю 440-1 Цивільного кодексу України господарський суд зазначає, що у відповідності до Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/95 від 29.02.96р. (зі змінами та доповненнями) дія цієї статті Цивільного кодексу України не поширюється на зобов'язання, які виникають з угод (договорів). Що ж до останніх, то відповідальність особи, винної у невиконанні або неналежному виконанні зобов'язання, обмежується обов'язком відшкодувати завдані цим збитки та сплатою неустойки (статті 203 та 204 ЦК України) якщо інше не передбачено законом.

В силу положень передбачених ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Викладене є підставою для відмови в позові.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров

Рішення підписано -