Постанова

від 15.10.2012 по справі 17/5005/3033/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2012 року Справа № 17/5005/3033/2012

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач),

суддів: Тищик І.В., Білецької Л.М.

при секретарі: Мацекос І.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Бершадська Т.О. представник, довіреність № б/н від 29.02.12;

від позивача: Богослов С.В. директор, паспорт серія АЕ № 694576 від 27.06.97;

від відповідача: Чернова О.С. представник, довіреність № б/н від 14.05.12;

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Актив" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.05.2012 року у справі № 17/5005/3033/2012

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Актив", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до товариства з обмеженою відповідальністю "Оптимум", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 255 967 грн. 85 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.05.2012 року у справі № 17/5005/3033/2012 (суддя -Суховаров А.В.) в позові відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що позивачем не доведено ні факт понесення ним збитків, ні наявність протиправної поведінки відповідача та його вини, ні наявність безпосереднього причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача і збитками, завданими позивачу.

Відмовляючи в задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди, суд зазначив на те, що положення ст.440-1 ЦК України, якою позивач обґрунтував ці вимоги, не поширюється на зобов'язання, які виникають з угод (договорів).

Не погодившись з даним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі посилається на порушення судом норм матеріального права. Вказує, що суд в описовій частині оскаржуваного рішення вірно виклав обставини справи, визнав, що відповідач не виконав умови договору щодо поставки товару відповідної якості. Але цим обставинам суд надав неналежну оцінку та дійшов хибного висновку про те, що збитки позивача не є такими, що виникли внаслідок протиправних дій відповідача.

Апелянт вважає, що склад цивільного правопорушення та розмір збитків є доведеним, а щодо відмови в стягненні моральної шкоди, то в цій частині рішення суду суперечить ст.ст.1167,1168 ЦК України.

Просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.05.2012 року у даній справі скасувати, прийняти нове рішення яким задовольнити позов у повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності з нормами матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу безпідставною і такою, що не підлягає задоволенню. Просить оскаржуване рішення залишити без змін.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність встановлення господарським судом обставин справи та їх юридичну оцінку, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване судове рішення слід скасувати, апеляційну скаргу задовольнити частково враховуючи наступне:

Позивач звернувся до суду та просив стягнути на його користь 255 967 грн. 85 коп. як заборгованість за договором. Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач обґрунтовував стягнення 123 048 грн. 00 коп. як завдані йому прямі збитки, 120 619 грн. 85 коп. як недотриманий прибуток та 12 300 грн. як моральну шкоду. Тому визначення позивачем цих сум як заборгованості за договором є некоректним.

По суті позову: матеріалами справи підтверджується, що 20.01.2011 року між позивачем (покупцем) та відповідачем (постачальником) було укладено договір поставки № 21 (далі - договір), у відповідності з умовами якого постачальник зобов'язався поставити покупцю металопродукцію (товар), яка виробляється ЗАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", а останній, в свою чергу, прийняти його та оплатити на умовах даної угоди (а.с.31-33).

Відповідно до п.2.1 договору об'єктом продажу є товар згідно узгодженої та прийнятої постачальником специфікації, котра є невід'ємною частиною договору.

Згідно специфікації № 1 до договору сторони погодили вид продукції: прокат стальний гарячекатаний з вуглецевої сталі звичайної якості, круглий ГОСТ 535-2005, ГОСТ 2590-2006, де вміст вуглецю не менше 0,16% (а.с.34).

Відповідно до п.5.3 договору оплата за товар здійснюється відповідно до виставлених продавцем рахунків з обов'язковим визначенням у платіжному дорученні номера рахунку. Відповідно до п. 3.4 договору датою поставки є дата виписки накладної на отримання товару на складі покупця. Строк поставки визначено п. 3.6 договору - 30 днів з дати отримання попередньої оплати.

На виконання умов договору відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру №СФ-000346 від 20.09.2011 року, який позивач оплатив платіжними дорученнями №127 від 20.09.2011 року на суму 400 000 грн. та №144 від 27.10.2011 року на суму 90 000 грн. (а.с.35, 41-42).

Заперечуючи сам факт оплати позивачем товару згідно специфікації №1, зазначаючи, що товар поставлено взагалі без попередньої оплати, відповідач посилався на те, що перераховані позивачем кошти повернуті відповідачем на підставі домовленості між сторонами, листів позивача від 24.01.2012 року, від 17.02.2012 року та укладеного сторонами договору про надання поворотної фінансової допомоги від 19.09.2011 року. Однак такі доводи є безпідставними, оскільки платіжні доручення містять чітке посилання на перерахування грошових коштів саме за виставленим відповідачем рахунком від 20.09.2011 року №СФ-0000346.

Крім того, 20.12.2011 року оплачений товар поставлено на склад позивача (а.с.46), 23.12.2011 року видано видаткову накладну №РН-001584 (а.с.36).

Відповідно до п.3.2 договору сторони визначили порядок приймання товару за кількістю та якістю згідно інструкції П-6 то П-7.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що у разі отримання покупцем товару, який не відповідає специфікації, покупець зобов'язаний прийняти його на відповідальне зберігання і негайно сповістити постачальника та виробника для розпорядження товаром.

Згідно п.7.1 договору претензії щодо кількості та якості повинні бути заявлені в строк не пізніше одного місяця з моменту виявлення порушення.

Відповідно до сертифікатів приймання продукції від виробника обумовлений специфікацією №1 товар містить вуглецю 0,15% (а.с.38-40), в той час як погоджено сторонами договору про вміст вуглецю 0,16%.

З матеріалів справи вбачається, що телеграмою представник відповідача викликався для складання акту приймання продукції на 28.12.2011 року (а.с.44), не з'явився, акт складено за його відсутності (а.с.46).

Представник відповідача у запереченнях на апеляційну скаргу зазначав на відповідність поставленого товару вимогам Державних стандартів та технічним умовам, вказаним в специфікаціях виробника. Щодо цього слід зауважити, що сторони конкретно визначили вимоги до вмісту вуглецю в металопрокаті саме в специфікації №1, що є частиною договору. Невідповідність саме конкретним вимогам підтверджується сертифікатами якості виробника металопродукції -ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг".

В акті приймання продукції за кількістю та якістю від 28.12.2011 року міститься посилання на сертифікати виробника.

Враховуючи викладені обставини факт порушення відповідачем зобов'язання щодо якості поставленого товару є доведеним.

Як правильно зазначив господарський суд в оскаржуваному рішенні, відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до ч.2 цієї статті під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, є окремим випадком застосування загального принципу цивільного права (ч. 1 ст. 22 ЦК України), за яким особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Підставою для настання цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків є наявність складу цивільного правопорушення: наявність збитків у майновій сфері позивача, протиправні дії, які виражені у невиконанні або неналежному виконанні відповідачем взятого на себе зобов'язання; причинний зв'язок між протиправними діями відповідача та понесеними позивачем збитками.

Дійшовши висновку про те, що позивачем не доведені ні факт понесення ним збитків, ні наявність протиправної поведінки відповідача та його вини, ні наявність безпосереднього причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача і збитками, завданими позивачу, господарський суд не надав належну оцінку всім обставинам справи.

Як було зазначено вище, факт порушення відповідачем зобов'язання в частині поставки продукції належної якості позивачем доведено.

Щодо причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та завданими позивачу збитками слід зазначити наступне:

З матеріалів справи вбачається, що 16.02.2011 року між позивачем та ВАТ "ЛМЗ Універсал" було укладено договір №8 відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити ВАТ "ЛМЗ Універсал" -металопрокат виробництва ВАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" (а.с.51-53).

Відповідно до специфікації №2 згаданого договору в період жовтня-листопада 2011 року ТОВ "Актив" зобов'язався поставити товар, кількість та якість якого є аналогічною кількості та якості товару, передбаченого специфікацією №1 договору від 20.09.2011 року, укладеного з відповідачем. При цьому сторонами конкретно обумовлені вимоги до вмісту вуглецю в даній продукції -не менше 0,16% (а.с.57).

Колегія суддів вважає доведеним, що товар за договором №21 від 20.09.2011 року позивач придбав для поставки ВАТ "ЛМЗ Універсал", належним чином свої зобов'язання перед покупцем не виконав, оскільки не отримав від відповідача товар належної якості. Про це також свідчить лист на а.с.58.

Відповідно до п.3.2 договору №21 від 20.09.2011 року отриманий від відповідача товар позивач прийняв на відповідальне зберігання. Докази повернення продукції продавцю, відповіді на претензії позивача від 04.01.2012 року та від 17.02.2012 року в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до договору №2 від 01.03.2012 року отриману від відповідача продукцію на суму 490 000 грн. позивач реалізував за 410 160 грн. ТОВ "Вікант" (а.с.60-63).

Отже, позивачем доведено, що його прямі збитки від порушення відповідачем умов договору щодо поставки товару відповідної якості складають різницю вартості між сплаченою відповідачу сумою та отриманою від реалізації продукції сумою, а саме: 79 840 грн. (490 000 -410 160 =79 840).

Розрахунок на суму 123 048 грн. 00 коп. проведено позивачем невірно, оскільки матеріалами справи підтверджено оплату ним відповідачу за товар в розмірі 490 000 грн., а не 533 208 грн., з яких зроблено розрахунок.

Слід погодитися частково і з доводами позивача щодо неотримання ним прибутку в зв'язку з неможливістю виконати умови договору поставки ВАТ "ЛМЗ Універсал". При цьому слід зауважити, що закордонному контрагенту позивач мав поставити круг діаметром 20 мм в кількості 70 тон. Згідно договору з відповідачем позивач частково оплатив 68 тон такого кругу. Тобто, вини відповідача в неможливості позивача поставити 2 тонни товару за договором з ВАТ "ЛМЗ Універсал" не має. Між тим, в розрахунку неотриманого прибутку позивач виходив з оплати повної вартості відповідачу товару, що є помилковим.

Так, вартість 68 тонн товару (круг діаметром 20 мм), які реально міг поставити позивач закордонному контрагенту за специфікацією №2 договору №8 від 16.02.2011 року мала становити 70 380 доларів США (1 035 х 68 = 70 380), що по курсу до гривні України на 30.11.2011 року (оскільки строк поставки -жовтень-листопад 2011 року) становить 561 632 грн. 40 коп. (7,98 х 70 380 = 561 632,4) За отриману продукцію позивач сплатив відповідачу 490 000 грн. Отже неотриманий дохід позивача становить 71 632 грн. 40 коп. (561 632,40 -490 000 = 71 632,4). Позивач зазначив меншу суму -31 751 грн. 85 коп. Визначення позовних вимог є правом позивача. Довести їх обґрунтованість є обов'язком позивача відповідно до ст.33 ГПК України.

Отже, заявлена позивачем сума не отриманого прибутку в розмірі 31 751 грн. 85 коп. підлягає стягненню з відповідача.

Щодо відшкодування ПДВ, розмір якого позивач врахував при розрахунку неотриманого прибутку, то право на таке відшкодування від держави відповідно до ст.195 Податкового кодексу України позивач мав би лише у разі виконання ним умов договору з ВАТ "ЛМЗ Універсал". Тому підстав для стягнення з відповідача 88 868 грн. ПДВ не має.

Розглядаючи вимоги про відшкодування моральної шкоди, колегія суддів погоджується в цій частині з мотивами, викладеними судом першої інстанції та не вбачає підстав для задоволення цієї частини позову.

Враховуючи, що позов підлягає задоволенню частково, з відповідача на користь позивача відповідно до ст.49 ГПК України слід стягнути витрати зі сплати судового збору: за розгляд позову -2 226 грн. 92 коп., за розгляд апеляційної скарги -1 113 грн. 46 коп.

Оскільки суд першої інстанції дійшов висновків, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскаржуване рішення слід скасувати.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.05.2012 року у справі № 17/5005/3033/2012 скасувати.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Оптимум" (50006, м. Кривий Ріг, вул. Ветеранів Праці, 31/8, р/р 26006010141556 в ПАТ "ВТБ Банк", МФО 321767, ЄДРПОУ 32633813, ІПН 326338104843) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Актив" (50000, м. Кривий Ріг, вул. Пушкіна, 2/44, р/р 26007151352079 ПАТ "Приватбанк", м. Кривий Ріг, МФО 305750, код ЄДРПОУ 24232519, ІПН 242325104860) збитки в розмірі 79 840 грн. та не отриманий прибуток в розмірі 31 751 грн. 85 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Оптимум " (50006, м. Кривий Ріг, вул. Ветеранів Праці, 31/8, р/р 26006010141556 в ПАТ "ВТБ Банк", МФО 321767, ЄДРПОУ 32633813, ІПН 326338104843) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Актив" (50000, м. Кривий Ріг, вул. Пушкіна, 2/44, р/р 26007151352079 ПАТ "Приватбанк", м. Кривий Ріг, МФО 305750, код ЄДРПОУ 24232519, ІПН 242325104860) витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 2 226 грн. 92 коп. та за подання апеляційної скарги в розмірі 1 113 грн. 46 коп.

Виконання постанови доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.

Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд

Суддя: Л.М. Білецька

Суддя: І.В. Тищик

Підписано в повному обсязі 14.11.2012 року.