Постанова

від 16.05.2012 по справі 5020-11/036

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2012 р. Справа № 5020-11/036

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

Головуючого судді Кузьменка М.В.,

суддів Васищака І.М.,

Палій В.М.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Форум Крим" на рішення господарського суду міста Севастополя від 14.12.2011 р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.02.2012 р. у справі № 5020-11/036 господарського суду міста Севастополя

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Юлан"

до проТовариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Форум Крим" стягнення 49 182,19 грн. за участю представників:

ТОВ "БК "Юлан" -не з'явилися;

ТОВ "БК "Форум Крим" -Ягунов В.П.;

в с т а н о в и л а :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Юлан" звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом та просило суд, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, стягнути з відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Форум Крим" 49 182,19 грн., у т.ч. 32 892,24 грн. основної заборгованості, 5 230,61 грн. пені, 7 562,77 грн. збитків від інфляції та 3 496,57 грн. процентів річних.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за умовами договору підряду № 02/02-09 від 02.02.2009 р. в частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт (т.1 а.с.2-6).

Відповідач у справі - ТОВ "БК "Форум Крим" у відзиві на позов проти задоволення заявлених вимог заперечує, посилаючись на те, що:

- умовою оплати виконаних робіт є виставлення позивачем рахунків на оплату, вказані рахунки позивачем не виставлялись, отже, строк оплати виконаних робіт не настав;

- розмір пені позивачем обраховано без урахування положень ч. 6 ст. 232 ГК України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань";

- в актах виконаних робіт позивачем зазначено завищений обсяг робіт (т.1 а.с.94-96).

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 14.12.2011 р. позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 32 892,24 грн. основної заборгованості, 2 440,78 грн. пені, 6 282,42 грн. збитків від інфляції та 2 495,30 грн. процентів річних (т.2 а.с.85-90).

Частково задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що:

- відповідач не оплатив виконані та прийняті роботи у встановлений договором строк, допустивши заборгованість у розмірі 32 892,24 грн.;

- за порушення виконання грошових зобов'язань ст. 625 ЦК України встановлено відповідальність у вигляді зобов'язання сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, у зв'язку з чим вимоги позивача у цій частині мотивовані.

- договором встановлена відповідальність за порушення взятих на себе зобов'язань з оплати виконаних робіт у вигляді пені, вимоги про стягнення якої обґрунтовано заявлені позивачем. При цьому, вимога про стягнення пені задоволена судом частково, враховуючи що розмір пені обрахований позивачем без урахування обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою НБУ, згідно Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.02.2012 р. рішення господарського суду міста Севастополя від 14.12.2011 р. залишено без змін (т.3 а.с.129-141).

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ТОВ "БК "Форум "Крим" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням судами норм матеріального та процесуального права (т.3 а.с.155-156).

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Під час вирішення спору по суті та перегляду прийнятого рішення в апеляційному порядку, судами першої та апеляційної інстанцій встановлені наступні обставини.

02.02.2009 р. між сторонами у справі укладено договір № 02/02-09, згідно умов якого позивач приймає на себе зобов'язання виконати комплекс робіт з влаштування стяжки на об'єкті "Житловий багатоквартирний будинок", розташованому за адресою: м. Севастополь, вул. Репіна, 19, а відповідач зобов'язується прийняти і оплатити виконані роботи.

Судами правильно визначено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Так, згідно ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Предметом спору у даній справі є обов'язок відповідача оплатити виконані позивачем роботи за договором.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно п. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Умовами договору передбачено, що оплата виконаних робіт проводиться відповідачем протягом 5 днів з дати їх прийняття на підставі підписаних сторонами актів та виставлення підрядником рахунків на оплату (п.6.1.).

Судами встановлено, що позивачем виконані роботи у лютому та березні 2009 року, які здані ним та прийняті відповідачем без зауважень, про що підписано акти приймання виконаних підрядних робіт на суму 182 892,24 грн.

Між тим, відповідач за виконані позивачем роботи розрахувався частково, сплативши 150 000,00 грн.

Оскільки судами встановлено, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати виконаних робіт у визначений строк, допустивши заборгованість у розмірі 32 892,24 грн., ними зроблено правильний висновок про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача основної заборгованості у вказаному розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлення судами факту прострочення грошового зобов'язання відповідачем, ними зроблено правильний висновок щодо задоволення вимог про стягнення процентів річних у розмірі 2 495,30 грн. та збитків від інфляції у розмірі 6 282,42 грн. При цьому, вимога про стягнення процентів річних та збитків від інфляції задоволена частково, враховуючи невірно зроблений позивачем розрахунок.

Крім того, в силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч. 2 ст. 217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесена, зокрема, пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ЦК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

Договором передбачена відповідальність у випадку порушення строків оплати виконаних робіт у вигляді пені у розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожен день прострочення (п.8.2.).

При цьому, судами правильно обраховано розмір пені з урахуванням обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою НБУ, згідно Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Враховуючи зазначене, судами правомірно задоволена вимога позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 2 440,78 грн.

За таких обставин, підстав для зміни чи скасування постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.02.2012 р., якою залишено без змін рішення господарського суду міста Севастополя від 14.12.2011 р., немає.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 ГПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.02.2012 р. у справі № 5020-11/036 господарського суду міста Севастополя залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Форум "Крим" -без задоволення.

Головуючий суддя Кузьменко М.В.

Судді Васищак І.М.

Палій В.М.