Постанова

від 16.05.2012 по справі б24/050-11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2012 р. Справа № Б24/050-11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М. -головуючого, Білошкап О.В., Коваленка В.М. (доповідач у справі), розглянувши касаційну скаргу арбітражного керуючого - Кучака Юрія Федоровича, м. Київ на постановувід 29.02.2012 р. Київського апеляційного господарського суду у справі№ Б24/050-11 господарського суду Київської області за заявоюфізичної особи-підприємця ОСОБА_5, с. Насташка Рокитнянського району Київської області дотовариства з обмеженою відповідальністю "Слайд-груп", м. Миронівка Київської області провизнання банкрутом ліквідаторарбітражний керуючий Кучак Ю.Ф. представники сторін в судове засідання не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.06.2011 року порушено провадження у справі № Б24/050-11 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Слайд-груп" (далі - Боржник, Товариство) за заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (далі -Кредитор, Підприємець) в порядку норм ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі -Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Київської області від 01.07.2011 року (суддя -Т.В. Лутак) Боржника визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором призначено арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. Також були визнані кредиторські вимоги Підприємця до Товариства в сумі 20 777 грн. 38 коп.

Не погодившись із цією постановою, Державна податкова інспекція у Подільському районі м. Києва (далі-Інспекція, ДПІ) звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати постанову господарського суду Київської області від 01.07.2011 року, а провадження у справі припинити.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.02.2012 року (головуючий суддя -Доманська М.Л., судді: Пантелієнко В.О., Гарник Л.Л.) апеляційну скаргу Інспекції задоволено частково, постанову господарського суду Київської області від 01.07.2011 року скасовано, а матеріали справи направлені до суду першої інстанції для подальшого розгляду.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду апеляційної інстанції, арбітражний керуючий - Кучак Ю.Ф. звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.02.2012 року в частині скасування постанови господарського суду Київської області від 01.07.2011 року, залишивши в силі постанову господарського суду Київської області від 01.07.2011 року.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального права зокрема ст. 52 Закону про банкрутство, ст.ст. 17, 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", а також норм процесуального права.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Визнаючи Боржника банкрутом, суд першої інстанції встановив, що безспірна заборгованість Боржника перед ініціюючим кредитором підтверджується виконавчими документами, а згідно наявного у справі витягу в єдиний державний реєстр внесені відомості про відсутність керівних органів Боржника за місцезнаходженням, а тому є підстави для визнання Товариством банкрутом в порядку норм ст. 52 Закону про банкрутство.

Скасовуючи вказану постанову за скаргою ДПІ, апеляційний суд зазначив, що копію ухвали про порушення справи про банкрутство Боржника не було направлено податковим органам, а виконавчі органи, повертаючи без виконання виконавчий документ про стягнення з Боржника на користь Підприємця суми заборгованості за вказаною в документі адресою, не здійснювали дії щодо розшуку Боржника за цією адресою. Також, апеляційний суд зазначив, що в наданих Підприємцем у справі договорах та в поданих Боржником до Інспекції деклараціях вказана інша адреса Товариства, а ініціюючим кредитором також мають бути надані докази припинення підприємницької діяльності, надані ж декларації свідчать про активну підприємницьку діяльність Боржника.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із вказаними висновками апеляційного суду, оскільки вони зроблені з невірним застосуванням норм Закону про банкрутство та не відповідають обставинам справи.

Так, приписами норм ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство встановлено декілька спеціальних ознак відсутнього боржника, а також загальних підстав, за умови підтвердженності яких, щодо такого боржника може бути порушена справа про банкрутство в порядку норм ст. 52 Закону про банкрутство, а боржник визнаний банкрутом в порядку норм цієї статті.

Загальними підставами, відповідно до норм ч. 3 ст. 6 цього ж закону, є дотримання норм щодо безспірності кредиторських вимог до відсутнього боржника незалежно від розміру таких вимог та строку їх незадоволення. Спеціальними -відсутність керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням , або ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також наявність інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника. Отже наявність та підтвердженність доказами у справі вказаних спеціальних ознак відсутнього боржника носить альтернативний характер та достатнім є підтвердженість однієї із вказаних ознак.

Таким чином, оскільки суд першої інстанції, з посиланням на наявні в справі на момент її порушення докази, встановив безспірність вимог ініціюючого кредитора до Боржника в заяві про порушення справи про банкрутство (копія договору надання транспортних послуг від 01.07.2010 року, акти про виконання робіт, рішення від 25.01.2011 року № 47/6, наказ від 16.02.2011 року, постанова від 14.03.2011 року про відкриття виконавчого провадження та повернення - від 28.04.2011 року - стягувачеві -ініціюючому кредитору - виконавчого документу без виконання -а.с. 9-23), а також внесення в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відомостей про відсутність юридичної особи Боржника за місцезнаходженням (витяг від 14.06.2011 року -а.с. 24-25), висновок місцевого суду про наявність підстав для порушення справи та визнання Товариства банкрутом в порядку норм ст. 52 Закону про банкрутство є правомірним, обґрунтованим та таким, що відповідає обставинам справи.

У зв'язку з вищевикладеним спростовуються висновки апеляційного суду та доводи заявника апеляційної скарги щодо необхідності витребовування та надання ініціюючим кредитором додатково інформації та доказів припинення підприємницької діяльності Боржника.

Стосовно викладеного також слід зазначити, що додані Інспекцією до своєї апеляційної скарги декларації, на які послався апеляційний суд, були подані Боржником за 2009 та 2010 роки, остання -за три квартали 2010 року. Що ж до подання Товариством декларації у 2011 року ні апеляційним судом, ні ДПІ не зазначено. Провадження ж у справі про банкрутство Товариства було порушено 20.06.2011 року (а.с. 1-2). В обґрунтування заявлених Інспекцією кредиторських вимог до Товариства в сумі 917 грн. 00 коп. ДПІ вказала, що ці вимоги складають штраф за неподання Боржником декларацій (а.с. 65-66).

До цього також слід додати наступне.

Ненаправлення податковим органам копії ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства колегія суддів визнає неналежною та недостатньою підставою для відмови у визнанні Боржника банкрутом, а також для скасування апеляційним судом постанови місцевого суду. Так, як вбачається з матеріалів справи та зазначено в касаційній скарзі, ліквідатор направив податковому органу повідомлення від 22.07.2011 року № 3 про порушення щодо Товариства справи про банкрутство та винесення постанови про визнання його банкрутом, а Інспекцією заявлені до Товариства та визнані ліквідатором Боржника кредиторські вимоги (а.с. 65-66), а тому ненаправлення Інспекції ухвали про порушення справи про банкрутство Боржника не порушило права вказаного податкового органу у даній справі.

Що ж до нездійснення виконавчими органами дій щодо розшуку Боржника, про що зазначає заявник апеляційної скарги, то це питання має порушуватись та розглядатись у межах відповідного виконавчого провадження та стосується належності виконання відповідним органом виконавчої служби своїх повноважень та обов'язків. Однак, не стосується обов'язків ініціюючого кредитора у даній справі щодо надання, відповідно до норм ст.ст. 33, 34 ГПК України, належних та допустимих доказів на підтвердження підстав та обставин щодо Товариства, визначених в ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство.

За таких обставин справи, висновки апеляційного суду про обґрунтованість доводів в апеляційної скарги ДПІ, скасування постанови про визнання Товариства банкрутом та направлення справи до місцевого суду для подальшого розгляду є такими, що зроблені із невірним застосуванням норм Закону про банкрутство, без врахування встановлених місцевим судом обставин справи та не відповідають обставинам справи. У зв'язку з цим, та виходячи із повноважень касаційної інстанції, передбачених нормами п. 6 ст. 111 9 ГПК України, оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, як незаконна, а постанова суду першої інстанції - залишенню без змін, як така, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 6, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст.ст. 32, 34, 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу арбітражного керуючого - Кучака Юрія Федоровича задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.02.2012 р. у справі № Б24/050-11 скасувати.

3. Постанову господарського суду Київської області від 01.07.2011 р. у справі № Б24/050-11 залишити в силі.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді О.В. Білошкап

В.М. Коваленко

Постанову виготовлено та підписано 17.05.2012 року..