Ухвала

від 29.10.2012 по справі б24/050-11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

"29" жовтня 2012 р. Справа № Б24/050-11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М. -головуючого, Коваленка В.М. (доповідач у справі), Хандуріна М.І., розглянувши матеріали касаційної скаргиДержавної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову та ухвалувід 11.09.2012 р. Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2012 р. господарського суду Київської області у справі№ Б24/050-11 господарського суду Київської області за заявоюфізичної особи-підприємця ОСОБА_4, с. Насташка Рокитнянського району Київської області дотовариства з обмеженою відповідальністю "Слайд-груп", м. Миронівка Київської області провизнання банкрутом ліквідаторарбітражний керуючий Кучак Ю.Ф.

В С Т А Н О В И В :

Подана ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС касаційна скарга від 28.09.2012 р. № 5547/9/10-039 не може бути прийнята до розгляду Вищим господарським судом України, оскільки не відповідає вимогам розділу ХІІ 1 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України ) з наступних підстав.

Так, як вбачається з тексту касаційної скарги, більша її частина стосується заперечення правомірності факту порушення та здійснення провадження у справі про банкрутство боржника та визнання його банкрутом в порядку норм ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". З'ясування цих обставин здійснюється, за відсутністю у процедурі банкрутства по ст. 52 вказаного закону стадії підготовчого засіданні, у судовому засіданні, коли вирішується питання про визнання відсутнього боржника банкрутом.

Між тим, скаржником не враховано, що з цього приводу Вищим господарським судом України у даній справі була прийнята постанова від 16.05.2012 р., якою скасовано постанову апеляційного суду та залишено в силі постанову господарського суду Київської області від 01.07.2011 р. про визнання боржника банкрутом. При цьому, в своїй постанові касаційний суд підтримав правомірний, обґрунтований та такий, що відповідає обставинам справи, висновок місцевого суду про наявність підстав для порушення справи та визнання боржника банкрутом в порядку норм ст. 52 Закону про банкрутство.

Відповідно ж до норм п. 2 ч. 1 ст. 62 ГПК України суд відмовляє у прийнятті позовної заяви (у даному випадку -касаційної скарги), якщо у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, є справа зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет з тих же підстав або є рішення цих органів з такого спору .

До того ж предметом касаційного оскарження заявником була визначена не постанова про визнання боржника банкрутом, а ухвала від 21.06.2012 р. про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу боржник та припинення провадження у справі та постанова про залишення цієї ухвали без змін.

Що ж до іншої частини скарги, в якій викладені заперечення, що стосуються саме згаданого предмету касаційного оскарження, колегія суддів звертає увагу на таке.

Так, відповідно до норм п. 4 ч. 1 ст. 111 ГПК України касаційна скарга за змістом повинна містити вимоги особи, що подала касаційну скаргу, із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права судом.

Виходячи із системного аналізу викладених норм ГПК України, при зверненні із касаційною скаргою на рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, в касаційній скарзі скаржник повинен чітко вказати, які саме норми матеріального чи процесуального права порушені судом при прийнятті останнім того чи іншого судового акта (зазначити статті Закону, його назву тощо) до встановлених ним обставин справи , вказавши при цьому в чому саме полягає невірне застосування судом вказаних норм права.

При оформленні касаційної скарги слід враховувати і межі перегляду справи в касаційній інстанції , встановлені ст.111 7 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з приписами вказаної статті ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

В порушення вищезазначених норм Господарського процесуального кодексу України скаржник не зазначає, у чому полягає порушення, допущені саме судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та які норми (назва нормативного акту, номер статті тощо), при цьому були порушені цими судами, оскільки у відповідній частині скарги податковим органом не зазначено жодної норми законодавства, яка, на його думку була порушена судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень, хоча самі судові рішення були прийняті з посиланням, зокрема, на норми ст.ст. 32, 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Міститься лише посилання на обставини ненадання ліквідатором доказів, які на думку скаржника, мали бути надані у справі, тобто по суті заперечуються дії ліквідатора боржника, а не правомірність прийняття оскаржуваних судових рішень.

У зв'язку з цим судова колегія зазначає, що доводи скаржника наведені всупереч приписів частини 2 ст.111 7 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази .

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 111 3 ГПК України касаційна скарга (подання) не приймається до розгляду і повертається судом, якщо у скарзі (поданні) не зазначено суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

Допущені скаржником порушення вимог розділу ХІІ 1 Господарського процесуального кодексу України є підставою для повернення касаційної скарги без розгляду відповідно до приписів п. 6 частини 1 статті 111 3 ГПК України.

Відповідно до норм ч. 3 ст. 111 3 ГПК України після усунення обставин, зазначених в пунктах 1, 2, 3, 4 і 6 частини першої цієї статті, касаційна скарга може бути подана повторно.

Керуючись нормами ст.ст. 65, 86, 110, 111 1 , п. 6 ч. 1 ст. 111 3 , 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2012 р. та ухвалу господарського суду Київської області від 21.06.2012 р. у справі № Б24/050-11 повернути заявнику.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

М.І. Хандурін