Постанова

від 14.05.2012 по справі 33/369

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2012 № 33/369

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рябухи В.І.

суддів: Калатай Н.Ф.

Кондес Л.О.

при секретарі: Реуцькій Т.О.,

за участю представників:

від позивача ОСОБА_2, дов. від 12.01.12,

від відповідача ОСОБА_3, дов. від 11.11.11 №10/00-208,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Продінторг"

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.12 (з врахуванням ухвали про виправлення описки від 09.04.12)

у справі №33/369 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Продінторг"

до Публічного акціонерного товариства "Банк Форум"

про визнання недійсним договору поруки

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.02.12 (з врахуванням ухвали про виправлення описки від 09.04.12) в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Продінторг" (далі - позивач, ТОВ "Продінторг") до Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" (далі - відповідач, банк) про визнання недійсним договору поруки від 04.01.06 відмовлено повністю.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.12 скасувати, постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Вважає рішення таким, що прийняте з порушенням матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що на день укладення договору поруки - 04.01.06 у колишнього директора поручителя ТОВ "Продінторг" ОСОБА_4 не було необхідного обсягу повноважень на його укладання; відсутні протоколи загальних зборів учасників ТОВ "Продінторг" про згоду бути майновим поручителем перед банком за виконання ОСОБА_4 зобов'язань за кредитним договором від 04.01.06 №0001/06/00-А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.12 відновлено строк на подання апеляційної скарги, прийнято її до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 14.05.12. Доказами належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали від 10.04.12) позивачу - 20.04.12 та відповідачу - 24.04.12, долучені до матеріалів справи.

14.05.12 у судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва скасувати, постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з правилами ч.ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою (ч. 2 ст. 207 ЦК України).

У пункті 7.2 Статуту ТОВ "Продінторг" зазначено, що збори учасників мають право делегувати частину своїх функцій директору товариства. Поточне керівництво діяльністю товариства здійснюється директором, який діє самостійно, виходячи зі своїх повноважень на підставі установчих документів. Директор товариства вирішує всі питання діяльності товариства крім тих, що входять до виключної компетенції зборів учасників товариства.

Так, згідно протоколу ТОВ "Продінторг" від 22.12.05 №31 учасники ухвалили:

що товариство може виступити поручителем в повному обсязі за фізичну особу ОСОБА_4 для забезпечення виконання його зобов'язань, які випливають з кредитної угоди, яка буде укладена позичальником з банком;

надати повноваження на підписання договору поруки та інших пов'язаних з ним документів ОСОБА_4 від імені ТОВ "Продінторг".

Протокол від 22.12.05 №31 підписаний засновниками товариства, директором ОСОБА_4 та його заступником ОСОБА_5, скріплений печаткою товариства.

На підставі протоколу від 22.12.05 №31 між банком та ТОВ "Продінторг" укладено договір поруки від 04.01.06 (далі - договір поруки), відповідно до якого поручитель (товариство) поручається перед кредитором (банком) за виконання ОСОБА_4 (боржник) зобов'язань за кредитним договором від 04.01.06 №0001/06/00-А, який було укладено між кредитором та боржником, у повному обсязі, за умовами якого боржник зобов'язаний повернути кредиторові кредитні кошти в сумі 49354 доларів США 00 центів, з кінцевим терміном повернення 03.01.12, сплачувати нараховані проценти за користування кредитними коштами з розрахунку 12,5% річних і можливі неустойки у розмірах та у випадках, передбачених кредитним договором.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 договору поруки поручитель зобов'язується в разі невиконання та/або порушення боржником своїх зобов'язань перед кредитором погасити заборгованість по кредитному договору, а саме: суму кредиту, нараховані проценти по кредиту, відсотки по простроченій позиці (штраф, пеню) та інші платежі, передбачені кредитним договором.

Поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором своїми грошовими коштами та всім своїм майном.

У випадку невиконання зобов'язань по кредитному договору та цьому договору боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п.3.1 договору поруки).

На день укладення договору поруки від імені поручителя договір підписано ОСОБА_4, який займав посаду директора товариства у період з 05.01.99 по 27.02.11, що підтверджується протоколами зборів учасників товариства від 05.01.99, від 27.02.11 та наказом від 13.01.99 №1.

Таким чином, договір поруки підписаний повноваженими представниками сторін та скріплений печатками товариств.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Загальні підстави визнання недійсними правочинів і настання відповідних наслідків встановлені ст. ст. 215, 216 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-5 ст. 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсність правочину виникає через те, що дія схожа на правочин, але за своєю суттю не відповідає його характеристикам. Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів, зокрема, дефекту змісту правочину та дефекту невідповідності волі та волевиявлення. Визнання правочину недійсним пов'язане з анулюванням майнових наслідків його вчинення і встановлення наслідків, передбачених законом (лист Верховного суду України «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 24.11.08).

При визнанні угод недійсними слід встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Необхідною умовою для визнання угод недійсними є їх укладання з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків (роз'яснення Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» від 12.03.99 №02-5/11).

Для визнання у судовому порядку недійсним правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію (постанова Пленуму Верховного Суду України від 06.11.09 №9).

Дослідивши договір поруки від 04.01.06, колегія суддів встановила, що правочин вчинений особами, які мають необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення сторін було вільним і відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинявся у формі, встановленій законом та був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, тому відсутні підстави для визнання договору поруки недійсним.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо перевищення директором позивача, наданих йому установчими документами повноважень при укладенні договору поруки, оскільки товариство надало йому такі повноваження, що підтверджується протоколом від 22.12.05 №31. Позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що збори учасників товариства 22.12.05 не скликались та не проводились, протокол від 22.12.05 №31 не складався та на підприємстві відсутній.

Згідно з ч. 3 ст. 237 ЦК України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

За правилами статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Отже, оскільки укладення договору поруки між позивачем та відповідачем ухвалено загальними зборами товариства у протоколі від 22.12.05 №31, договір поруки підписано від імені позивача уповноваженою особою - директором, позивачем не доведено, що спірний договір укладено недієздатною особою, під впливом насильства, помилки, обману, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок тяжкої обставини, що договір поруки є фіктивним, удаваним, вчинений з метою приховати інший правочин, то немає підстав вважати його таким, що не створює юридичних наслідків для сторін та визнання його недійсним.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи представником відповідача подано клопотання про застосування при вирішенні спору положення ЦК України щодо спливу строку позовної давності.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Стаття 257 ЦК України передбачає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 2 ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Частина 3 статті 267 ЦК України передбачає, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що порушене право позивача підлягало захисту господарським судом у разі звернення позивача за захистом протягом встановленого законом загального трирічного строку позовної давності з моменту, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Слід зазначити, що рішенням Солом'янського районного суду містка Києва від 21.05.09 у справі №2-1906 2008 рік позов банку до ОСОБА_4, ТОВ "Продінторг" про стягнення 243427,54 грн. задоволено повністю. Розірвано кредитний договір від 04.01.06 №0001/06/00-А між банком та ОСОБА_4. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ТОВ "Продінторг" на користь банку 243427,57 грн. заборгованості, 1700,00 грн. судового збору та 30,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Звернено стягнення на предмет застави - автомобіль.

08.09.11 державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження згідно виконавчого листа Солом'янського районного суду міста Києва від 02.12.09 №2-1906/09.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.12 у даній справі, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Продінторг" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.12 у справі №33/369 - без змін.

2. Матеріали справи №33/369 повернути до Господарського суду міста Києва.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Рябуха В.І.

Судді Калатай Н.Ф.

Кондес Л.О.