Постанова

від 15.05.2012 по справі 32/62

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2012 р. Справа № 32/62

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. -головуючого, Волковицької Н.О. Рогач Л.І. за участю представників сторін: позивачаОСОБА_4 дов. від 22.09.2011 року відповідачаОСОБА_5 дов. від 13.10.2011 року розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Агрокристалгруп" на постановувід 25.01.2012 року Київського апеляційного господарського суду у справі№ 32/62 господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Юнітранс -Агро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокристалгруп" простягнення 116250,60 грн. ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Юнітранс -Агро" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокристалгруп" про стягнення 116250,60 грн. заборгованості згідно договору на транспортно -експедиційне обслуговування №ТЭО -К/064 від 22.06.2011 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.11.2011 року (суддя Підченко Ю.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2012 року (головуючий суддя Кондес Л.О., судді Ропій Л.М., Рябуха В.І.), позовні вимоги задоволено.

З Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокристалгруп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Юнітранс -Агро" стягнуто заборгованості у розмірі 116250,60 грн. та відповідні судові витрати.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрокристалгруп" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 17.11.2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2012 року і прийняти нове рішення про відмову у позові.

Доповідач: Волковицька Н.О.

Скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, а саме статтю 33 Господарського процесуального кодексу України та статті 525, 526, 530 Цивільного кодексу України.

Також заявник зазначає, що у зв'язку з несвоєчасним митним оформленням вантажу позивачем за дорученням згідно договору №ТЭО -К/064 від 22.06.2011 року відповідач поніс прямі збитки у вигляді експортного мита у розмірі 174830,00 грн. та вважає, що суд апеляційної інстанції неналежним чином з'ясував обставини виконання позивачем зобов'язань за договором, що в свою чергу призвело до постановлення рішення, в якому відсутнє правильне нормативне обґрунтування позову.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Юнітранс -Агро" просить залишити рішення та постанову без змін, а скаргу без задоволення з підстав, викладених у судових рішеннях.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю -доповідача та присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши в межах вимог статей 108, 111 7 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи спір у даному випадку стосується розрахунків за договором на транспортно-експедиційне обслуговування № ТЗО - К/064 від 22.06.2011 року.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив із доведеності позовних вимог та встановив, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Юнітранс-Агро" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрокристалгруп" (замовник) 22.06.2011 року було укладено договір на транспортно-експедиційне обслуговування № ТЭО - К/064, за умовами якого згідно пунктів 1.1, 4.1 договору виконавець прийняв на себе зобов'язання надати замовнику транспортно-експедиційні послуги, які пов'язані з завантаженням (розвантаженням), сертифікацією, митним оформленням та відправкою (отриманням) зернових, масляних та інших вантажів зі всіх станцій (на всі станції) Укрзалізниці, а замовник зобов'язувався сплатити виконавцю винагороду за такі послуги.

В подальшому, між позивачем та відповідачем укладено додаткові угоди № 1, № 2 та № 3 від 22.06.2011 року до договору, відповідно до яких сторони погодили обсяг послуг по відповідному перевезенню та їх вартості.

Завантаження та відвантаження продукції з пунктів відправлення в пункт призначення, які зазначені в додаткових угодах № 1 та № 3 від 22.06.2011 року до договору, позивач виконав у встановлений строк.

Відповідно до умов додаткової угоди №1 для забезпечення подачі до місця завантаження рухомого складу і відправки 45 +/- 5% тон кукурудзи фуражної зі станції Хоростків комплексна ставка становить 67557,00 грн.

Надання послуг по додатковій угоді № 2 не здійснювалося, в зв'язку з відмовою відповідача.

Відповідно до умов додаткової угоди № 3 для забезпечення подачі до місця завантаження рухомого складу і відправки 45 +/- 5% тон кукурудзи фуражної зі станції Балин комплексна ставка становить 43644,00 грн.

Згідно пунктів 3 додаткових угод № 1, 2, 3 до договору замовник здійснює попередню оплату виконавцю по даній додатковій угоді в розмірі 90% вартості послуг. Кінцевий розрахунок за виконані роботи (послуги) здійснюються протягом 3 банківських днів після надання акта виконаних робіт.

Судами встановлено, що позивач направив відповідачу наступні рахунки на оплату по додатковій угоді № 1: № 382 від 22.06.2011 року на суму 30051,00 грн.; №383 від 22.06.2011 року на суму 56808,00 грн.; № 425 від 07.07.2011 року на суму 24747,60 грн. та по додатковій угоді № 3 рахунки на оплату, відповідно до наступного переліку: № 386 від 22.06.2011 року на суму 19356,00 грн.; № 387 від 22.06.2011 року на суму 24288,00 грн.; № 421 від 05.07.2011 року на суму 9648,00 грн.

Під час взаєморозрахунків між сторонами за спірним договором відповідачем було сплачено 20000,00 грн. по додатковій угоді № 1 та 28648,00 грн. по додатковій угоді № 2.

Також судами встановлено, що позивач свої зобов'язання за договором виконав повністю, що підтверджується вантажно-митними деклараціями № 403020000/2011/001345 від 05.07.2011 року, № 403020000/2011/010259 від 30.06.2011 року, реєстром вагонів, дорожніми відомостями (додаткові екземпляри) на вагон № 95382719, № 95454229; № 95654141, № 95797536, № 95634176, № 95396586, № 95394946, № 95680179, № 95759148, № 95057543, № 95031712, № 95081121, № 95097739, товаротранспортними накладними №484-485-486-487 від 30.06.2011 року, №001335, № 001336, № 001334, що є належним доказом надання послуг.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України внаслідок укладення договору між сторонами виникли цивільні права та обов'язки.

Згідно частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно пунктів 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором. Аналогічна норма міститься і в статті 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до приписів статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судами встановлено, що позивачем було надіслано відповідачу повідомлення № 1/ю від 18.08.2011 року про підписання актів надання послуг № 397 від 06.07.2011 року, № 398 від 06.07.2011 року, № 393 від 05.07.2011 року, № 400 від 06.07.2011 року, № 394 від 05.07.2011 року та № 395 від 05.07.2011 року про підписання акта звірки взаємних розрахунків по договору станом на 18.08.2011 року та про оплату послуг по договору в розмірі 116250,60 грн. на підставі рахунку № 421 від 05.07.2011 року, № 383 від 22.06.2011 року, № 382 від 22.06.2011 року, № 425 від 07.07.2011 року, № 386 від 22.06.2011 року та № 387 від 22.06.2011 року, що підтверджується повідомленням про вручення відповідачеві від 19.08.2011 року № 446371.

В подальшому позивач звернувся до відповідача з вимогою № 2/ю від 26.08.2011 року про сплату заборгованості в розмірі 116250,60 грн. та про підписання актів наданих послуг № 397 від 06.07.2011 року, № 398 від 06.07.2011 року, № 393 від 05.07.2011 року, № 400 від 06.07.2011 року, № 394 від 05.07.2011 року та № 395 від 05.07.2011 року та про підписання акта звірки взаємних розрахунків за договором станом на 26.08.2011 року.

08.09.2011 року позивач звернувся до відповідача з повторною вимогою № 3/ю про сплату заборгованості в розмірі 116250,60 грн., про підписання актів наданих послуг № 397 від 06.07.2011 року, № 398 від 06.07.2011 року, № 393 від 05.07.2011 року, № 400 від 06.07.2011 року, № 394 від 05.07.2011 року та № 395 від 05.07.2011 року та про підписання акта звірки взаємних розрахунків за договором станом на 08.09.2011 року, зазначену вимогу відповідач отримав 13.09.2011 року, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення № 2563697, № 2563696.

Однак, відповідач зазначену вимогу не виконав, підписані примірники актів надання послуг на адресу позивача не повернув.

Позивач, виконуючи умови пунктів 2.1.12, 2.1 договору, надав відповідачу: оригінал реєстру вагонів, завірених печаткою, в якому зазначені номера залізничних накладних, номера вагонів із зазначенням ваги та виду продукції, станцію призначення та відправки, дату відвантаження, а також копії залізничних накладних, завірених печаткою вантажовідправника, оригінали ВМД, оригінали рахунків-фактури.

Таким чином суди встановили, що у відповідача були всі необхідні документи для підписання атів надання послуг № 397 від 06.07.2011 року, № 398 від 06.07.2011 року, № 393 від 05.07.2011 року, №400 від 06.07.2011 року, № 394 від 05.07.2011 року та № 395 від 05.07.2011 року.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарські суди попередніх інстанцій в порядку статті 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили, встановили та надали юридичну оцінку наданим сторонами доказам та дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Твердження заявника про порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення та постанови у даній справі колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , пунктом 1 статті 111 9 , статтею 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду міста Києва від 17.11.2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2012 року у справі №32/62 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокристалгруп" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді Н. Волковицька

Л. Рогач