Постанова

від 17.05.2012 по справі 13/196

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2012 р. Справа № 13/196 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіВовка І.В., суддіКондратової І.Д., суддіХарченко В.М. за участю представників сторін від позивачане з'явився; від відповідача ОСОБА_4- пред. за дов.; розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техсоюз -2004" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.02.2012р. у справі№ 13/196 Господарського суду Донецької області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Техсоюз -2004" доВідкритого акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування" простягнення 16 735,20 грн.

Розпорядженням в.о. секретаря четвертої судової палати № 03.10-05/152 від 16.05.2012 р. у зв'язку з службовим відрядженням судді Могила С.К. внесено зміни до складу суду, для розгляду касаційної скарги у справі № 13/196 призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Вовк І.В., судді: Кондратова І.Д., Харченко В.М.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2011 р. Товариство з обмеженою відповідальністю (надалі -ТОВ) "Техсоюз -2004" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства (надалі -ВАТ) "Маріупольський завод важкого машинобудування" про стягнення заборгованості за поставлений товар в сумі 16 735,20 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що відповідач в порушення норм чинного законодавства не оплатив вартість поставленої на підставі видаткової накладної № РН-0000044 від 15.05.2008 р. панелі реверсора ТР-160 вартістю 16 735,20 грн.

Відповідач проти факту отримання від позивача товару та несплати його вартості не заперечив, однак просив суд у задоволенні позову відмовити, посилаючись на сплив строку позовної давності.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 14.12.2011р. у справі № 13/196 (суддя Макарова Ю.В.) позов задоволено повністю.

Рішення суду першої інстанції про стягнення з ВАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування" на користь ТОВ "Техсоюз -2004" заборгованості за поставлений товар мотивовано тим, що строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати товару не був визначений, а тому згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу (надалі -ЦК) України позивач має право вимагати виконання цього зобов'язання в будь-який час та перебіг позовної давності починається з 13.07.2011р., тобто зі спливу семиденного строку від дня пред'явлення вимоги та з дня, коли позивач вже був обізнаний про порушення своїх прав, що узгоджується з п. 1 ст. 261 ЦК України, яка визначає, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 01.02.2012р. (колегія суддів в складі: головуючого судді Колядко Т.М., суддів: Донець О.Є., Скакун О.А.) скасовано рішення Господарського суду Донецької області від 14.12.2011р. та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Апеляційний господарський суд, відмовляючи в позові щодо стягнення 16 735,20 грн. заборгованості за поставлений товар, виходив з того, що позов заявлений з пропуском строку позовної давності, перебіг якої починається від дня, коли у відповідача виник обов'язок оплатити одержаний товар, тобто з 16.05.2008р., і тому це є підставою для відмови у задоволенні позову.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ТОВ "Техсоюз -2004" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.02.2012 р., а рішення Господарського суду Донецької області від 14.12.2011р. залишити без змін, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, ст. ст. 530, 261, 692 ЦК України.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника відповідача, перевіривши згідно ст. 111 5 , ч. 1 ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу (надалі -ГПК) України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судам апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, за видатковою накладною № РН-0000044 від 15.05.2008 р. ТОВ "Техсоюз -2004" передало, а представник ВАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування" за довіреністю ЯОМ № 931351від 15.05.2008р. отримав товар на суму 16735,20 грн., який на час розгляду спору судом не оплачено.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу (надалі -ГК) України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).

Частиною 1 ст. 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що наявними у матеріалах доказами у їх сукупності підтверджується існування між сторонами у справі зобов'язальних відносин на підставі укладеного у спрощений спосіб договору купівлі-продажу, зобов'язання по виконанню якого в частині здійснення оплати були порушені відповідачем, що і стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх прав.

Судами обох інстанцій встановлено, що сторони не встановили строк здійснення відповідачем оплати за отриманий товар.

Оскільки сторони не встановили строк виконання зобов'язання покупцем щодо оплати поставленого товару, суд першої інстанцій дійшов висновку, що поставлений товар підлягає оплаті у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги у відповідності до ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Апеляційний господарський суд не погодився з вищенаведеним висновком місцевого господарського суду та відзначив, що якщо строк оплати товару не встановлений, то останній підлягає оплаті покупцем після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, що передбачено ч. 1 ст. 692 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з вищенаведеним висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що за загальним правилом, обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що сторонами не був погоджений строк оплати товару, а тому правильно застосовано норми ст. 692 ЦК України, які визначають, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття.

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги та вважає, що судом першої інстанції помилково застосовані до спірних правовідносин положення частини 2 статті 530 ЦК України, яка розміщена у главі 48 ЦК України "Виконання зобов'язань" і носить загальний характер, тобто, може бути застосована до будь-яких зобов'язань, які виникають в цивільному обороті, якщо інше не встановлено спеціальними нормами.

В даному випадку спеціальною нормою права -ст. 692 ЦК України, яка регулює правовідносини купівлі - продажу, що виникли між сторонами у даній справі, встановлено строк виконання зобов'язання з оплати переданого товару продавцем покупцеві, а саме : після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 530 ЦК України зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно абз. 1 ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Судом попередньої інстанції встановлено, що товар за накладною одержано відповідачем 15.05.2008 р., відтак в силу наведених вище положень законодавства з наступного дня у відповідача виник обов'язок оплатити одержаний товар, у позивача відповідно виникло право вимагати оплати товару і з цього моменту почався перебіг позовної давності, тобто з 16.05.2008р. Отже, висновок суду апеляційної інстанції про те, що встановлений ст. 257 ЦК трирічний строк позовної давності за вимогами позивача сплив 16.05.2011р., відповідає чинному законодавству та обставинам справи.

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. У разі визнання судом поважними причин пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (частина п'ята статті 267 ЦК України).

Апеляційним господарським судом встановлено, що позов заявлений ТОВ "Техсоюз -2004" у жовтні 2011р., тобто з пропуском строку позовної давності, без клопотання про його поновлення.

Отже враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства та встановлені судом апеляційної інстанції обставини щодо спливу строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, та відсутності поважних причин його пропуску, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив в позові про стягнення заборгованості в сумі 16735,20 грн. за поставлений товар згідно накладної № РН-0000044 від 15.05.2008 р.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого або постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

З огляду на те, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судом апеляційної інстанції на підставі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, касаційна інстанція на вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, а постанова апеляційного господарського суду, якою скасовано рішення Господарського суду Донецької області від 14.12.2011р. у справі № 13/196 та прийнято нове рішення про відмову в позові, судом касаційної інстанції залишається без змін.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техсоюз -2004" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.02.2012р. у справі № 13/196 -без змін.

Головуючий суддя Вовк І.В. Суддя Кондратова І.Д. СуддяХарченко В.М.