Постанова

від 16.05.2012 по справі 32/228

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2012 № 32/228

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пантелієнка В.О.

суддів: Доманської М.Л.

Гарник Л.Л.

за участю секретаря Корінної А.О.,

та представників:

від позивача - ОСОБА_2 - дов. б/н від 02.03.2012р.,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) „Марті Україна Ел Ел Сі"

на рішення

господарського суду м.Києва

від 16.02.2012р.

у справі №32/228 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом ТОВ „Марті Україна Ел Ел Сі"

до Фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_4

Володимировича

про стягнення 104 134,80 грн.,

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду м.Києва від 16.02.2012р. у справі №32/228 в позові ТОВ „Марті Україна Ел Ел Сі" відмовлено повністю.

Не погоджуючись з винесеним рішенням, ТОВ „Марті Україна Ел Ел Сі" подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати і постановити нове, яким повністю задовольнити позовні вимоги, стягнувши з відповідача збитки у розмірі 104 134,80 грн. та судові витрати у розмірі 3 124,70 грн.

Відзив на апеляційну скаргу від ФОП ОСОБА_4 не надходив.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі усної домовленості між ФОП ОСОБА_4 та ТОВ "Марті Україна Ел.Ел.Сі" виникло господарське зобов'язання з надання послуг по ремонту транспорту - автомобіля марки „SUPER B" реєстраційний номер НОМЕР_1. Господарське зобов'язання за твердженням позивача виникло у зв'язку з проведенням відповідачем ремонту пошкодженого у ДТП названого авто на станції технічного обслуговування за адресою: м. Київ, вул. Синьозерна, 1/48, яка належить на праві власності ФОП ОСОБА_5.

Вбачається, що передача автівки первинними документами не підтверджена, і після проведеного ремонту позивач звернувся до відповідача з листом № 19.10.09/01 від 19.10.2009року, на що за актом прийому-передачі від 21.10.2009року автомобіль було повернуто його власнику ТОВ "Марті Україна Ел.Ел.Сі".

1 грудня 2008року згідно довідки, виданої ВДАІ Подільського району сталося ДТП, у місті Києві по вул. Стеценка, 22 за участю ОСОБА_6 та ОСОБА_4, внаслідок чого автомобіль марки „SUPER B" реєстраційний номер НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження. Отже, на думку позивача, сівши за кермо названого автомобіля, ОСОБА_4 порушив умови господарського зобов'язання, а саме: обов'язок із забезпеченням відповідального зберігання транспортного засобу. Дане порушення мало наслідком пошкодження автомобіля.

За актом приймання-передачі від 21.10.2009року було зафіксовано стан автомобілю та його пошкодження, у зв'язку з чим автомобіль було повернуто на адресу позивача. Згідно з актом №5/1 автотоварного дослідження від 12.01.2009року, складеного незалежним експертом, завдана шкода автомобілю склала 104 134,80 грн.

Відповідно до вимог статті 1187 ЦК України відповідальність за шкоду завдану джерелом підвищеної небезпеки, покладається на особу, яка на відповідній правовій підставі ( право власності інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортний засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, навіть якщо ця особа безпосередньо не здійснювала експлуатацію цього джерела.

Стаття 1166 ЦК України встановлює, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. При цьому особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для виникнення зобов'язання по відшкодуванню заподіяної шкоди необхідна наявність наступних умов: протиправна поведінка заподіювача шкоди; заподіяння шкоди майну юридичної особи або громадянину; причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та заподіяною шкодою; вина заподіювача шкоди; обґрунтований розрахунок шкоди.

Як вбачається з положень ст.1166 ЦК України, підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є правопорушення, що включає в себе певні елементи: шкода; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоду; причинний зв'язок між ними; вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності, передбаченої цією статтею. Оскільки предметом спору у даній справі є стягнення не тільки шкоди, а також збитків завданих відповідачем, то предметом доказування у даній справі є встановлення всіх обставин, які вказують на наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення у вигляді шкоди або збитків.

Вимога надати докази заподіяння майнової шкоди покладається на позивача. Водночас, частина 2 стаття 1166 ЦК України зобов'язує відповідача надати докази відсутності вини у заподіянні позивачеві шкоди. Отже, при пред'явленні позову особа, якій завдано шкоди, звільняється від обов'язку доводити вину особи, яка заподіяла шкоду. Тягар доказування відсутності вини у заподіянні шкоди лежить на особі, яка її завдала.

Статтею 1192 ЦК України передбачено два способи відшкодування заподіяної шкоди: відшкодування шкоди в натурі; повне відшкодування заподіяних збитків. Компенсація шкоди, заподіяної особі, у повному обсязі за допомогою відшкодування збитків передбачає, зокрема, відшкодування витрат, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки та їх вид для підприємства), та доходів, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) ст. 22 ЦК України.

Стягнення цих збитків повинно відповідати принципу повного відшкодування заподіяної шкоди та забезпечує відновлення майнового стану особи, якій заподіяно шкоду. Суд відрізнив обов'язок особи відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (стаття 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України).

При стягненні збитків, на позивача покладається обов'язок довести суду згідно ст. 33 ГПК України наступне: факт заподіяння йому збитків; розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань; причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.

Посилання позивача на те, що відносини сторін у зв'язку із здійсненням ремонту автомобільного транспорту регулюються на підставі усної угоди спростовуються тим, що згідно Наказу Мінтрансу №792 від 11.11.2002р. (далі - Наказ), яким затверджені "Правила про надання послуг з технічного контролю і ремонту автомобільних транспортних засобів", передбачено таке поняття, як відповідальне збереження. Це - комплекс організаційних і технічних заходів Виконавця, які гарантують зберігання майна власника транспортного засобу в повній відповідності з вимогами експлуатаційної чи нормативної документації протягом строку, що встановлюється в оформленому письмово договорі із Замовником. Не містять інших застережень і приписи пункту 54 Наказу, який передбачає лише письмову форму договору, який укладається між Виконавцем та Замовником вказаних послуг.

Пункт 15 Правил, затверджених Наказом, встановлює обов'язкове оформлення акта передання-прийняття ДТЗ (його складових) для надання послуг з технічного обслуговування і ремонту. В матеріалах справи відсутні докази передачі транспортного засобу відповідачу для проведення ремонту пошкодженого транспортного засобу на підставі акту передання - прийняття.

Тому суд першої інстанції законно і обґрунтовано відмовив позивачу в задоволенні позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що до прийняття місцевим судом рішення у справі позивачем було заявлено клопотання про витребування з Подільського РУ ГУМВС України м. Києва матеріалів кримінальної справи № 57-2054, порушеної за фактом вчинення злочину, передбаченого частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України відносно дорожньо-транспортної пригоди, за участю автомобіля марки „SUPER B" реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4.

Колегія суддів вважає законною відмову суду першої інстанції в прийнятті клопотання про витребування з Подільського РУ ГУМВС України м. Києва матеріалів кримінальної справи № 57-2054, оскільки обставини справи надавали можливість суду вирішити спір по суті, виключно за наявними у справі доказами, що не обмежило права заінтересованої сторони звернутися до правоохоронних органів.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ТОВ „Марті Україна Ел Ел Сі" залишити без задоволення, а рішення господарського суду м.Києва від 16.02.2012р. у справі №32/228 - без змін.

Справу №32/228 повернути до господарського суду м.Києва.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Пантелієнко В.О.

Судді Доманська М.Л.

Гарник Л.Л.