Постанова

від 14.05.2012 по справі 41/298

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2012 № 41/298

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Сітайло Л.Г.

Дикунської С.Я.

при секретарі Дімаковій Г.О.

за участю представників:

від ТОВ НВП «Прокуб» - ОСОБА_2 (довіреність б/н від 11.01.2011 р.)

від ТОВ «Ніко Авто Інвест» - ОСОБА_4 (довіреність б/н від 01.08.2011 р.)

від ТОВ «Ніко - Україна» - ОСОБА_5 (довіреність б/н від 10.05.2012 р.)

від ТОВ «Ніко Січ» - не з'явився

від приватного нотаріуса ОСОБА_6 - не з'явився

від приватного нотаріуса ОСОБА_7 - не з'явився

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко - Україна»

на рішення

Господарського суду міста Києва

від 20.02.2012 р.

у справі № 41/298 (головуючий суддя Спичак О.М., судді: Бойко Р.В., Самсін Р.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-

виробниче підприємство «Прокуб»

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко Авто

Інвест»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко -

Україна»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Ніко Січ»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Приватний нотаріус Київського міського нотаріального

округу ОСОБА_6

про визнання договору від 15.11.2010 р. недійсним

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко Авто

Інвест»

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-

виробниче підприємство «Прокуб»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко -

Україна»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального

округу ОСОБА_7

про визнання недійсними окремих частин правочину

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Прокуб» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко Авто Інвест» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко-Україна» про визнання договору купівлі-продажу від 15.11.2010 р. недійсним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2011 р. було залучено до участі у справі третіх осіб - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ніко Січ» та Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6

25.08.2011 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Ніко Авто Інвест» подано зустрічну позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Прокуб» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко-Україна», про визнання недійсними пунктів 4.2.3, 4.2.4 та 4.2.6 Договору купівлі -продажу від 05.03.2008 р., який був укладений між сторонами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.2011 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів за зустрічним позовом - Приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_7

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.02.2012 р. у справі №41/298 в задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ніко - Україна» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити вказане рішення в частині первісного позову і виключити з тексту мотивувальної частини рішення абзаци 7-11 сторінки 7 та абзаци 1-3 сторінки 8. Скасувати рішення частково в частині зустрічного позову і прийняти нове, яким задовольнити зустрічний позов ТОВ «Ніко Авто Інвест» повністю.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити скаргу без задоволення, а рішення - без змін.

Представник відповідача 1 за первісним позовом в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі відповідача 2.

Представник відповідача 2 за первісним позовом в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представники ТОВ «Ніко Січ», та треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_7 в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів, розглянувши клопотання позивача про відкладення розгляду справи, порадившись на місці, не вбачає підстав для задоволення вказаного клопотання та вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників ТОВ «Ніко Січ», та третіх осіб: Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та Приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_7

Крім того, ухвалою суду від 24.04.2012 р. розгляд справи вже відкладався.

Колегія суддів зазначає, що ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2012 р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, які були присутні у судовому засіданні, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

05.03.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ніко-Україна», як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Прокуб», як продавцем, було укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, пунктом 1.1 якого визначено, що продавець зобов'язується передати у власність покупця за цільовим призначенням, а покупець зобов'язується сплатити ціну визначену цим договором та прийняти у власність нежитлову будівлю, автокомплексу (Літ. А-2), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 820,9 кв.м. Крім того, на земельній ділянці розташовано комплектно-трансформаторна підстанція № 1, підпірні стінки 2,4,11, водопровідні колодці № 3,5, каналізаційні колодці № 6,7,8, колодязь обладнання зв'язку № 10, паркани № 12,13, замощення І, ІІ, ІІІ.

Пунктом 1.5 даного договору передбачено, що з моменту набуття покупцем права власності на нерухоме майно, продавець відмовляється на користь покупця, від права користування частиною земельних ділянок, а саме 0,60 га, які знаходяться у тимчасовому користуванні продавця на підставі рішення Запорізької міської ради від 27.07.2004 р. № 293/3 та рішення Запорізької міської ради за № 35/152 від 30.11.2007 р.

Відповідно до п. 4.2 даного договору, продавець зобов'язується: у встановлений цим договором термін прийняти нерухоме майно; переоформити документи, пов'язані з експлуатацією нерухомого майна; після купівлі нерухомого майна, передати нерухоме майно в оренду ТОВ «Ніко Січ» терміном на 35 місяців та 25 днів, а після закінчення договору оренди продати майно ТОВ «Ніко Січ» по окремому договору; не здійснювати будь-яких дій, направлених на виникнення прав третіх осіб на нерухоме майно та не продавати його іншим особам ніж ТОВ «Ніко Січ»; після продажу нерухомого майна ТОВ «Ніко Січ», відмовитись від права користування земельною ділянкою площею 0,60 га, на якій розміщено даний об'єкт, а також сприяти ТОВ «Ніко Січ» в переоформленні документів.

Пунктом 4.3.5 даного договору передбачено, що продавець зобов'язується відмовитись на користь покупця від права користування частиною земельних ділянок, площею 0,60 га, яка відведена йому у тимчасове користування на підставі рішення Запорізької міської ради від 27.07.2004 р. № 293/3 та рішення Запорізької міської ради за № 35/152 від 30.11.2007 р. Відмова здійснюється, шляхом направлення відповідної заяви (клопотання) до Запорізької міської ради. При цьому, заява про відмову від землекористування повинна подаватись до міської ради одночасно із заявою покупця щодо відведення даної земельної ділянки в його користування.

15.11.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ніко-Україна», як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ніко Авто Інвест», як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, пунктом 1.1 якого сторони погодили, що продавець передає у власність, а покупець приймає і зобов'язується оплатити на визначених договором умовах нежитлову будівлю, автокомплексу (Літ. А-2), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 819,10 кв.м. За матеріалами технічної інвентаризації загальна площа будівлі автокомплексу літ. А-2 становить 819,1 кв.м. Крім того, на земельній ділянці розташовані: комплектно-трансформаторна підстанція № 1, підпірні стінки 2,4,11 водопровідні колодці № 3,5 каналізаційні колодці № 6,7,8, колодязь обладнання зв'язку № 10, паркани № 12,13, замощення І, ІІ, ІІІ.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач за первісним позовом посилаєтся на те, що п.п. 4.2.3, 4.2.4 купівлі-продажу нежитлової будівлі від 05.03.2008 р. встановлювались певні правові обтяження майна щодо цільового використання та можливості відчуження іншим особам. Зокрема, пунктом 4.2.3 встановлено обов'язок після купівлі нерухомого майна, передати його в оренду ТОВ «Ніко Січ» терміном на 35 місяців та 25 днів, а після закінчення договору оренди продати майно ТОВ «Ніко Січ» по окремому договору; пунктом 4.2.4 передбачено, що покупець зобов'язаний не здійснювати будь-яких дій, направлених на виникнення прав третіх осіб на нерухоме майно та не продавати його іншим особам ніж ТОВ «Ніко Січ».

Позивач за первісним позовом стверджує, що в межах договору купівлі-продажу від 15.11.2010 р., укладеного між ТОВ «Ніко-Україна» та ТОВ «Ніко Авто Інвест», разом із будівлею автокомплексу (Літ. А-2), було продано також і інше нерухоме майно (комплектно-трансформаторна підстанція № 1, підпірні стінки 2,4,11, водопровідні колодці № 3,5, каналізаційні колодці № 6,7,8, колодязь обладнання зв'язку № 10, паркани № 12,13, замощення І, ІІ, ІІІ.), яке не належало продавцю за оскаржуваним договором.

У зв'язку з вищезазначеним, позивач за первісним позовом звернувся до суду першої інстанції з позовом про визнання договору купівлі-продажу від 15.11.2010 р., укладеного між ТОВ «Ніко-Україна» та ТОВ «Ніко Авто Інвест» відносно автокомплексу (Літ. А-2), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 819,10 кв.м., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за № 3704, недійсним.

Зустрічні позовні вимоги ТОВ «Ніко Авто Інвест» ґрунтуються на тому, що пункти 4.2.3, 4.2.4 та 4.2.6 договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 05.03.2008 р. порушують право власності ТОВ «Ніко-Україна», оскільки позбавляють останнього володіти, користуватися та розпоряджатися, визначеним у договорі купівлі-продажу від 05.03.2008 р., майном. Тому, позивач за зустрічним позовом звернувся до суду першої інстанції з позовними вимогами про визнання п.п. 4.2.3, 4.2.4 та 4.2.6 договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 05.03.2008 р. недійсними, оскільки вони порушують права власності на нерухоме майно ТОВ «Ніко-Україна» та ТОВ «Ніко Авто Інвест».

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Вирішуючи спір про визнання угоди (правочину) недійсною, господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому обставини, що мають істотне значення для вирішення спору повинні підтверджуватись сторонами належними та допустимими доказами відповідно до вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Щодо доводів ТОВ НВП «Прокуб», в обґрунтування недійсності договору купівлі-продажу від 15.11.2010 р., про те, що ТОВ «Ніко-Україна» були порушені обмеження встановлені умовами п.п. 4.2.3, 4.2.4 та 4.2.6 договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 05.03.2008 р., колегія суддів зазначає наступне.

Вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути пред'явлена однією зі сторін договору, або іншими особами, права яких були порушені вказаним правочином.

При цьому, укладення договору купівлі-продажу від 15.11.2010 р. ніяким чином не порушує права ТОВ НВП «Прокуб», оскільки п.п. 4.2.3, 4.2.4 та 4.2.6 договору купівлі-продажу від 05.03.2008 р. встановлені обмеження на користь ТОВ «Ніко Січ», в тому числі і переважне право на купівлю майна за даним договором.

Посилання позивача за первісним позовом в обґрунтування заявлених вимог на те, що в межах договору купівлі-продажу від 15.11.2010 р., укладеного між ТОВ «Ніко-Україна» та ТОВ «Ніко Авто Інвест», разом із будівлею автокомплексу (Літ. А-2), було продано також і інше нерухоме майно (комплектно-трансформаторна підстанція № 1, підпірні стінки 2,4,11, водопровідні колодці № 3,5, каналізаційні колодці № 6,7,8, колодязь обладнання зв'язку № 10, паркани № 12,13, замощення І, ІІ, ІІІ.), яке не було предметом договору купівлі-продажу від 05.03.2008 р. та відсутність у ТОВ «Ніко-Україна» достатнього обсягу правосуб'єктності щодо спірного майна, спростовується наступним.

З договору купівлі-продажу від 05.03.2008 р. вбачається, що ТОВ НВП «Прокуб» передало у власність ТОВ «Ніко-Україна» нежитлову будівлю, автокомплексу (Літ. А-2), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 820,9 кв.м. (п.1.1).

Також, в п. 1.1 договору купівлі-продажу від 05.03.2008 р. зазначено, що на земельній ділянці розташовано комплектно-трансформаторна підстанція № 1, підпірні стінки 2,4,11, водопровідні колодці № 3,5, каналізаційні колодці № 6,7,8, колодязь обладнання зв'язку № 10, паркани № 12,13, замощення І, ІІ, ІІІ., тобто зафіксовано лише факт наявності цього майна, а не передано право власності на нього.

Пунктом 1 договору купівлі-продажу від 15.11.2010 р. визначено, що ТОВ «Ніко-Україна», як власник майна, продало ТОВ «Ніко Авто Інвест» нежитлову будівлю, автокомплексу (Літ. А-2), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 820,9 кв.м. Також, у вказаному пункті 1 зазначено, що на земельній ділянці розташовано комплектно-трансформаторна підстанція № 1, підпірні стінки 2,4,11, водопровідні колодці № 3,5, каналізаційні колодці № 6,7,8, колодязь обладнання зв'язку № 10, паркани № 12,13, замощення І, ІІ, ІІІ.

Таким чином, предметом обох договорів купівлі-продажу була лише нежитлова будівля площею 820,9 кв.м., інше ж майно не продавалось, право власності на нього не переходило.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з умов договору купівлі-продажу від 15.11.2010 р. ТОВ «Ніко-Україна» не могло та не передавало у власність ТОВ «Ніко Авто Інвест» зовнішні мережі каналізації, оскільки ТОВ «Ніко-Україна» не було власником даного майна, та у нього було відсутнє майнове право розпоряджатись ним.

Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсною угодою, стороною в якій така особа не є, тобто із застосуванням правового механізму, встановленого ст. 216 ЦК України, незалежно від того, чи відповідає спірна угода закону. Захист прав такої особи можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову, з дотриманням вимог ст.ст. 387, 388 ЦК України.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що первісні позовні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 15.11.2010 р., укладеного між ТОВ «Ніко-Україна» та ТОВ «Ніко Авто Інвест» відносно автокомплексу (Літ. А-2), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 819,10 кв.м., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за № 3704, є необгрунтованими та не підлягають задоволенню.

Щодо зустрічних позовних вимог ТОВ «Ніко Авто Інвест» про визнання недійсними пунктів 4.2.3, 4.2.4 та 4.2.6 договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 05.03.2008 р., то апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Статтею 6 ЦК України встановлено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Як вбачається з матеріалів справи, договір купівлі-продажу нежитлової будівлі від 05.03.2008 р. підписаний та скріплений печатками сторін. Таким чином, включення умов пунктів 4.2.3, 4.2.4 та 4.2.6 до договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 05.03.2008 р. здійснювалось сторонами свідомо за власним волевиявленням.

Частиною 3 ст. 215 ЦК України встановлено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

З положень даного пункту вбачається, що вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути пред'явлена однією зі сторін договору, або заінтересованою особою, права якої порушені даним правочином.

ТОВ «Ніко Авто Інвест» не є стороною договору купівлі-продажу від 05.03.2008 р.

З витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України вбачається, що ТОВ «Ніко Авто Інвест» було зареєстровано 24.12.2009 р., тобто пізніше ніж був укладений даний договір.

Отже, на момент укладення договору купівлі-продажу від 05.03.2008 р. права ТОВ «Ніко Авто Інвест» не могли бути порушені, так як дана юридична особа ще не була створена.

Слід зазначити, що позивачем за зустрічним позовом не вказано, яким чином пункти 4.2.3, 4.2.4 та 4.2.6 договору купівлі-продажу від 05.03.2008 р. порушують або обмежують його права, як власника майна, на даний момент.

З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зустрічні позовні вимоги про визнання недійсними пунктів 4.2.3, 4.2.4 та 4.2.6 договору купівлі-продажу від 05.03.2008 р. є необгрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Ніко-Україна», в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

Тому колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2012 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко-Україна» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2012 р. у справі №41/298 залишити без змін.

Справу №41/298 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Алданова С.О.

Судді Сітайло Л.Г.

Дикунська С.Я.