Постанова

від 17.09.2012 по справі 41/298

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2012 р. Справа № 41/298

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіПопікової О.В. суддівКролевець О.А. Саранюка В.І. за участю представників: від позивача (за первісним позовом):Чулой І.С. -за дов. від 11.01.2011р. від відповідача 1 (за первісним позовом):Дмуховський І.В. -за дов. від 01.08.2011р. від відповідача 2 (за первісним позовом):не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином) від третьої особи на стороні позивача за первісним позовом:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином) від третьої особи на стороні відповідачів за первісним позовом:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином) від третьої особи на стороні відповідачів за зустрічним позовом:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко-Україна" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 14.05.2012р. у справі№ 41/298 господарського суду міста Києва за первісним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Прокуб" до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко Авто Інвест" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко-Україна" третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніко Січ" третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Соколов О.Є. провизнання недійсним договору за зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Ніко Авто Інвест" до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Прокуб" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко-Україна" третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Журавльов Д.В. провизнання недійсними окремих частин правочину,

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до розпорядження заступника секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 11.09.2012р. № 03.07-05/690 для розгляду справи № 41/298 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Попікова О.В., судді Кролевець О.А., Саранюк В.І.

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Прокуб" (далі -позивач за первісним позовом, ТОВ НВП "Прокуб") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко Авто Інвест" (далі -відповідач 1 за первісним позовом, ТОВ "Ніко Авто Інвест") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко-Україна" (далі -відповідач 2 за первісним позовом, ТОВ "Ніко-Україна") про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 15.11.2010р., укладеного між відповідачами за первісним позовом.

В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніко Авто Інвест" (далі -позивач за зустрічним позовом) звернулося із зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Прокуб" (далі -відповідач 1 за зустрічним позовом) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко-Україна" (далі -відповідач 2 за зустрічним позовом) про визнання недійсними пунктів 4.2.3., 4.2.4., 4.2.6. договору купівлі-продажу від 05.03.2008р., укладеного між відповідачами за зустрічним позовом.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.02.2012р. (головуючий суддя Спичак О.М., судді Бойко Р.В., Самсін Р.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2012р. (головуючий суддя Алданова С.О., судді Дикунська С.Я., Сітайло Л.Г.), у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено повністю.

Рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції обґрунтовані приписами статей 6, 203, 204, 215, 216, 387, 388, 627, 638 Цивільного кодексу України, з огляду на те, що позивачами не доведено порушення їхніх прав оспорюваними договорами.

Не погодившись з постановою апеляційної інстанції, ТОВ "Ніко-Україна" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати частково, прийняти нову постанову, якою змінити рішення господарського суду міста Києва від 20.02.2012р. в частини первісного позову і виключити з тексту мотивувальної частини рішення абзаци 7-11 сторінки 7 (починаючи зі слів "Посилання за первісним позовом...") та абзаци 1-3 сторінки 8 (закінчуючи словами "...статей 387, 388 Цивільного кодексу України.").

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, а саме: приписів частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, скаржник наголошує на тому, що суд першої інстанції в порушення вказаної правової норми прийняв до розгляду доповнення до позовної заяви від 09.02.2012р. № 14, яким було змінено підставу позову.

Від ТОВ НВП "Прокуб" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач за первісним позовом заперечив проти вимог скаржника та просив оскаржувані судові рішення залишити без змін з мотивів, у них викладених.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 05.03.2008р. між ТОВ "Ніко-Україна" (покупець) та ТОВ НВП "Прокуб" (продавець) укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, у відповідності до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця за цільовим призначенням, а покупець зобов'язується сплатити ціну визначену цим договором та прийняти у власність нежитлову будівлю автокомплексу (літ. А-2) загальною площею 820,9 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 74б. Крім того, на земельній ділянці розташовано комплектно-трансформаторна підстанція № 1, підпірні стінки №№ 2, 4, 11, водопровідні колодці №№ 3, 5, каналізаційні колодці №№ 6, 7, 8, колодязь обладнання зв'язку № 10, паркани №№ 12, 13, замощення І, ІІ, ІІІ.

Пунктом 1.5. даного договору передбачено, що з моменту набуття покупцем права власності на нерухоме майно, продавець відмовляється на користь покупця, від права користування частиною земельних ділянок, а саме: 0,60 га, які знаходяться у тимчасовому користуванні продавця на підставі рішення Запорізької міської ради від 27.07.2004р. № 293/3 та рішення Запорізької міської ради від 30.11.2007р. № 35/152.

Відповідно до пункту 4.2. договору від 05.03.2008р., продавець зобов'язується: у встановлений цим договором термін прийняти нерухоме майно (підпункт 4.2.1.); переоформити документи, пов'язані з експлуатацією нерухомого майна (підпункт 4.2.2.); після купівлі нерухомого майна, передати нерухоме майно в оренду ТОВ "Ніко Січ" терміном на 35 місяців та 25 днів, а після закінчення договору оренди продати майно ТОВ "Ніко Січ" по окремому договору і за ціною 3 750 000грн. без ПДВ (підпункт 4.2.3.); не здійснювати будь-яких дій, направлених на виникнення прав третіх осіб на нерухоме майно та не продавати його іншим особам ніж ТОВ "Ніко Січ" (підпункт 4.2.4.); після продажу нерухомого майна ТОВ "Ніко Січ", відмовитись від права користування земельною ділянкою площею 0,60 га, на якій розміщено даний об'єкт, а також сприяти ТОВ "Ніко Січ" в переоформленні документів (підпункт 4.2.6.).

15.11.2010р. між ТОВ "Ніко-Україна" (продавець) та ТОВ "Ніко Авто Інвест" (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, у відповідності до умов якого продавець передає у власність, а покупець приймає і зобов'язується оплатити на визначених договором умовах нежитлову будівлю автокомплексу (літ. А-2) загальною площею 819,1 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 74б. Крім того, на земельній ділянці розташовані: комплектно-трансформаторна підстанція № 1, підпірні стінки №№ 2, 4, 11, водопровідні колодці №№ 3, 5, каналізаційні колодці №№ 6, 7, 8, колодязь обладнання зв'язку № 10, паркани №№ 12, 13, замощення І, ІІ, ІІІ.

Предмет первісного позову у даній справі становить вимога про визнання недійсним договору від 15.11.2010р. купівлі-продажу нежитлової будівлі, укладеного між ТОВ "Ніко-Україна" та ТОВ "Ніко Авто Інвест", з огляду на встановлені підпунктами 4.2.3., 4.2.4. договору від 05.03.2008р. купівлі продажу нежитлової будівлі, укладеного між ТОВ НВП "Прокуб" та ТОВ "Ніко-Україна", обтяження на будівлю автокомплексу (літ. А-2), що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 74б, щодо цільового використання та можливості відчуження іншим особам, а саме: обов'язок ТОВ "Ніко-Україна" після купівлі нерухомого майна, передати його в оренду ТОВ "Ніко Січ", а після закінчення договору оренди продати майно ТОВ "Ніко Січ" за окремим договором, та обов'язок ТОВ "Ніко-Україна" не здійснювати будь-яких дій, направлених на виникнення прав третіх осіб на нерухоме майно та не продавати його іншим особам ніж ТОВ "Ніко Січ". Крім того, як стверджує позивач за первісним позовом, в межах договору від 15.11.2010 р., разом із будівлею автокомплексу було продано також інше нерухоме майно, а саме: комплектно-трансформаторна підстанція № 1, підпірні стінки №№ 2, 4, 11, водопровідні колодці №№ 3, 5, каналізаційні колодці №№ 6, 7, 8, колодязь обладнання зв'язку № 10, паркани №№ 12,13, замощення І, ІІ, ІІІ., яке не належало ТОВ "Ніко-Україна".

В свою чергу, предметом зустрічного позову є вимога про визнання недійсними пунктів 4.2.3., 4.2.4., 4.2.6. договору від 05.03.2008р. купівлі-продажу нежитлової будівлі, укладеного між ТОВ НВП "Прокуб" та ТОВ "Ніко-Україна", оскільки вказані пункти порушують право власності ТОВ "Ніко-Україна" та ТОВ "Ніко Авто Інвест" на будівлю автокомплексу (літ. А-2), що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 74б.

У відповідності до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За приписами статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 1 Господарського процесуального кодексу України кожна особа має право на судовий захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів лише у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

При цьому, чинним законодавством не передбачено права однієї особи звертатися до господарського суду з позовними вимогами в інтересах іншої особи поза межами представництва.

Отже, вимога про визнання правочину недійсним може бути заявлена лише у разі порушення вчиненням правочину прав та законних інтересів саме позивача.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи було встановлено, що укладення договору від 15.11.2010р. не порушує права ТОВ НВП "Прокуб" (позивача за первісним позовом), оскільки підпунктами 4.2.3., 4.2.4., 4.2.6. пункту 4.2. договору купівлі-продажу від 05.03.2008р. встановлені обмеження на користь ТОВ "Ніко Січ", в тому числі і переважне право на купівлю майна за даним договором.

Крім того, як з'ясовано місцевим та апеляційним судами, включення умов підпунктів 4.2.3., 4.2.4., 4.2.6. до договору від 05.03.2008 р. здійснювалось сторонами свідомо та за власним волевиявленням, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Також, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ТОВ "Ніко Авто Інвест" (позивачем за зустрічним позовом), державна реєстрація якого відбулася 24.12.2009р., не доведено належним чином порушення та обмеження підпунктами 4.2.3., 4.2.4., 4.2.6. договору від 05.03.2008р. його прав, як власника нежитлової будівлі автокомплексу (літ. А-2), що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 74б.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з обґрунтованими та законними висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні вимог як первісного, так і зустрічного позову, оскільки позивачами не доведено порушення умовами оспорюваних договорів їхніх прав, як необхідної підстави для їх захисту в судовому порядку.

При цьому, судами першої та апеляційної інстанцій було відхилено доводи позивача за первісним позовом стосовно того, що в межах договору від 15.11.2010 р., разом із будівлею автокомплексу було продано також інше нерухоме майно, а саме: комплектно-трансформаторна підстанція № 1, підпірні стінки №№ 2, 4, 11, водопровідні колодці №№ 3, 5, каналізаційні колодці №№ 6, 7, 8, колодязь обладнання зв'язку № 10, паркани №№ 12,13, замощення І, ІІ, ІІІ., яке не належало ТОВ "Ніко-Україна".

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що предметом договорів купівлі-продажу від 05.03.2008р. та від 15.11.2010р. є нежитлова будівля автокомплексу, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 74б. В свою чергу, в пункті 1.1. договору від 05.03.2008р. та пункті 1 договору від 15.11.2010р. зазначено, що на земельній ділянці окрім будівлі автокомплексу розташовано інше майно, а саме: комплектно-трансформаторна підстанція № 1, підпірні стінки №№ 2, 4, 11, водопровідні колодці №№ 3, 5, каналізаційні колодці №№ 6, 7, 8, колодязь обладнання зв'язку № 10, паркани №№ 12, 13, замощення І, ІІ, ІІІ, тобто зафіксовано лише факт наявності цього майна, а не передання права власності на нього.

Зважаючи на встановлені обставини, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що з умов договору купівлі-продажу від 15.11.2010р. ТОВ "Ніко-Україна" не могло та не передавало у власність ТОВ "Ніко Авто Інвест" зовнішні мережі каналізації, оскільки ТОВ "Ніко-Україна" не було власником даного майна, та у нього було відсутнє майнове право розпоряджатися ним.

Судова колегія вважає, що вказаний висновок місцевого та апеляційного господарських судів не стосується встановлення певного факту -наявності або відсутності права власності на зовнішні мережі каналізації, а свідчить про правову оцінку встановлених судами обставин та обставин, на які посилається позивач за первісним позовом як на підставу своїх вимог, що в свою чергу не впливає на права та обов'язки скаржника у даній справі.

В свою чергу, вимоги скаржника стосовно виключення з мотивувальної частини рішення господарського суду міста Києва від 20.02.2012р. абзаців, які стосуються викладених судом обґрунтувань та мотивів відхилення доводів позивача за первісним позовом стосовно продажу в межах договору від 15.11.2010 р. разом із будівлею автокомплексу іншого майна, фактично зводяться до переоцінки доказів та встановлених судами обставин, що в силу положень статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.

Посилання скаржника на порушення місцевим судом приписів частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України визнаються касаційною інстанцією непереконливими, з огляду на наступне.

13.02.2012р. ТОВ НВП "Прокуб" (позивачем за первісним позовом) до місцевого господарського суду подано доповнення до позовної заяви від 09.02.2012р. № 14, згідно якого первісний позов було доповнено новими обставинами з відповідним нормативно-правовим обґрунтуванням.

У відповідності до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті змінити підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, про що зазначається в протоколі судового засідання. При цьому неявка у судове засідання однієї з сторін, належним чином повідомленої про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що розгляд справи неодноразово відкладався у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Під підставою позову розуміються обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Отже, зміна підстав позову -це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Враховуючи, що ТОВ НВП "Прокуб" (позивачем за первісним позовом) підстави первісного позову були доповнені новими обставинами зі збереженням первісних обставин, що не є зміною підстав позову, судова колегія не вбачає з боку господарського суду першої інстанції порушень приписів частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності правових підстав для задоволення первісного та зустрічного позовів і фактично зводяться до переоцінки доказів та встановлених судами обставин, що в силу положень статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.

При цьому, перевіривши у відповідності до частини другої статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим та апеляційним судами в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм чинного законодавства не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко-Україна" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2012р. у справі № 41/298 залишити без змін.

Головуючий суддя О.В. Попікова

Судді: О.А. Кролевець

В.І. Саранюк