Ухвала

від 05.04.2012 по справі 2а/0570/17817/2011

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Кониченко О.М.

Суддя-доповідач - Лях О.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2012 року справа №2а/0570/17817/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача Лях О.П.

суддів Білак С.В., Попова В.В.

секретаря судового засідання Турко І.Б.

за участю:

позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - Попова О.О.

представника третьої особи - Попова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2012 року у справі № 2а-0570/1781/2011 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління юстиції у Донецькій області, третя особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - виконуючий обов'язки начальника Головного управління юстиції у Донецькій області Кучерук Сергій Леонідович про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

12.102011 року позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління юстиції у Донецькій області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: виконуючий обов'язки Начальника Головного управління юстиції у Донецькій області Кучерук Сергій Леонідович про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що наказом відповідача від 10 січня 2008 року його було призначено на посаду державного виконавця Совєтського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції. Наказом від 15 червня 2009 року переведено на посаду головного державного виконавця Совєтського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції. 4 грудня 2009 року він написав заяву з проханням звільнити його з посади за власним бажанням, а 14 грудня 2009 року написав заяву про залишення заяви про звільнення від 04 грудня 2009 року без розгляду. Однак 21 грудня 2009 року заява від 14.12.2009 року була йому повернена з резолюцією начальника Совєтського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції ОСОБА_5. «заперечую», а наказом Головного управління юстиції у Донецькій області від 18.12.2009 року №1290 було звільнено за власним бажанням Він не згоден з наказом про звільнення, оскільки в.о. начальника Совєтського ВДВС ОСОБА_5 змушував його написати заяву про звільнення за власним бажанням, погрожував доганами та звільненням за статтею. Тому просив поновити його на посаді, стягнути з відповідача середню заробітну плата за час вимушеного прогулу та відшкодувати моральну шкоду.

Справа розглядалася судами неодноразово.

26.01.2010 року позивач звернувся до Совєтського районного суду м. Макіївки з позовом до Головного управління юстиції у Донецькій області за участі третьої особи - виконуючого обов'язки начальника Головного управління юстиції у Донецькій області Кучерук С.Л. про поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Рішенням 21.07.2010 Советського районного суду м. Макіївки від 21.07.2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 13.12.2010 року вищезазначене рішення залишено без змін.

Наказом начальника Головного управління юстиції у Донецькій області № 83 від 18.01.2011 на підставі заяви ОСОБА_2 його поновлено на посаді головного державного виконавця Совєтського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції, та перераховано на його користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 18.12.2009 по 21.07.2010 у розмірі 8157, 60 грн.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07.09.2011 рішення Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 21.07.2010 та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 13.12.2010 скасовано, провадження у справі закрито у зв'язку з тим, що дана справа не підлягала розгляду в порядку цивільного судочинства .

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2012 року у справі № 2а-0570/17817/2011 позивачу відмовлено у задоволенні адміністративного позову.

В апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду справи позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог .

Представник відповідачів проти доводів апеляційної скарги заперечував.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

За приписами статті 6 Закону України «Про державну виконавчу службу» від 24.03.1998 року працівники органів державної виконавчої служби віднесені до державних службовців.

Порядок призначення на посаду та звільнення з посад державних виконавців визначений вищезазначеним Законом.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України «Про державну виконавчу службу» заступник начальника районного, районного в місті, міського (міст обласного значення), міськрайонного відділу державної виконавчої служби, головний державний виконавець, старший державний виконавець, державний виконавець та інші працівники таких відділів призначаються на посаду та звільняються з посади начальником Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головного управління юстиції в області, містах Києві та Севастополі за поданням заступника начальника районного, районного у місті, міського (міст обласного значення), міськрайонного управління юстиції - начальника відділу державної виконавчої служби, погодженим із заступником начальника Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головного управління юстиції в області, містах Києві та Севастополі - начальником управління державної виконавчої служби.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанцій, позивач був призначений на посаду державного виконавця Совєтського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції наказом від 10 січня 2008 року. Наказом від 15 червня 2009 року позивач був переведений на посаду головного державного виконавця Совєтського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції.

4 грудня 2009 року позивач надав заяву з проханням звільнити його з посади за власним бажанням, вказана заява була зареєстрована в журналі реєстрації вхідної кореспонденції Совєтського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції. Того ж дня заява разом з поданням начальника Совєтського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції - ОСОБА_5 надійшла до Головного управління юстиції у Донецькій області.

Як вбачається з заяви ОСОБА_2 про звільнення, в.о.начальника відділу виконавчої служби - ОСОБА_5 написано резолюцію про відпрацювання до 17.12.2009 року.

В період з 04.12.2009 року по 07.12.2009 року та з 07.12.2009 року по 17.12.2009 року включно позивач ОСОБА_2 знаходився на лікарняному, що підтверджується виписками із амбулаторної картки та лікарняним.

Згідно табелів обліку використання робочого часу за грудень 2009 року позивач знаходився на роботі 18.12.2009 року у день винесення наказу №1290 Головного управління юстиції України у Донецькій області про його звільнення.

Згідно зі ст. 38 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП) працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом І групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Оскільки до Головного управління юстиції у Донецькій області більш ніяких заяв не надходило, наказом №1290 від 18.12.2009 року позивача було звільнено з посади головного державного виконавця за власним бажанням .

В адміністративному позові сам наказ про звільнення позивач не оскаржує, просить поновити його на посаді, стягнути середню заробітну плату за час вимушеного прогулу та моральну шкоду.

Позивач вказує, що 14 грудня 2009 року він написав заяву про залишення заяви про звільнення від 04 грудня 2009 року без розгляду, яка була передана в.о. начальника Совєтського ВДВС Макіївського міського управління юстиції.

Однак відповідно до приписів пункту 1 статті 9 Закону України «Про державну виконавчу службу» саме призначення на посаду та звільнення з посади здійснюється начальником Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в області за поданням начальника відділу державної виконавчої служби, направлення подання начальником відділу державної виконавчої служби за заявою про залишення без розгляду заяви про звільнення за власним бажанням діючою нормою закону не передбачено. А тому приймаючи до уваги пояснення позивача про те, що заяву написано під тиском, він мав можливість самостійно направити таку заяву безпосередньо до особи, яка вирішує питання про звільнення з посади.

Крім того, під час апеляційного розгляду справи представник відповідачів надавав пояснення про те, що працівники відділу кадрів спілкувалися по телефону з приводу заяви про звільнення та позивач про своє бажання залишитися працювати не повідомляв, як і про заяву з проханням залишити заяву про звільнення без розгляду. Сам позивач факт спілкування з працівником відділу кадрів не заперечував, та пояснив, що він обіцяв ще подумати.

Колегія суддів також вважає не доведеними позовні вимоги позивача у частині вимушеного написання заяви про звільнення за власним бажанням, в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що позивач писав заяву про своє звільнення за власним бажанням під впливом психологічного тиску з боку безпосереднього керівництва.

А тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог позивача.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги - відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2012 року у справі № 2а/0570/1781/2011 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління юстиції у Донецькій області, третя особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору- виконуючий обов'язки начальника Головного управління юстиції у Донецькій області Кучерук Сергій Леонідович про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2012 року у справі № 2а/0570/1781/2011 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління юстиції у Донецькій області, третя особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - виконуючий обов'язки начальника Головного управління юстиції у Донецькій області Кучерук Сергій Леонідович про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

В повному обсязі ухвалу складено 9 квітня 2012 року.

Колегія суддів О.П. Лях

С.В. Білак

В.В. Попов