Постанова

від 24.05.2016 по справі 2а/0570/17817/2011

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2016 р. Справа №2а/0570/17817/2011

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: : 11 година 50 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.

за участю секретаря судового засідання Проніна Д.С.

позивача - не з'явився

представника відповідача 1 - не з'явився

представника відповідача 2 - не з'явився

представника відповідача 3 - не з'явився

третьої особи - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, Макіївського міського управління юстиції Донецької області, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - виконуючий обов'язки начальника Головного управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_2, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди, -

встановив:

12 жовтня 2011 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління юстиції у Донецькій області (далі - відповідач 1 або ГУЮ в області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - виконуючий обов'язки начальника Головного управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_2 (далі - третя особа), в якому позивач просив:

- поновити його на посаді головного державного виконавця Совєтського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського відділу юстиції;

- стягнути з відповідача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 21 липня 2010 року по 18 січня 2011 року;

- стягнути з відповідача відшкодування моральної шкоди у сумі 5 000 грн. (том 1 а.с. 2-3).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2012 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2012 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено (том 1 а.с. 201-203, 218-219).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02 березня 2016 року постанова Донецького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2012 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2012 року скасовані, справа направлена до суду першої інстанції на новий розгляд (том 1 а.с. 246-252).

Скасовуючи рішення судів першої і апеляційної інстанції, Вищий адміністративний суд України зазначив наступне:

Вирішуючи даний спір, суди попередніх інстанцій не надали належної уваги тому, що позивач скористався своїм правом на відкликання поданої ним заяви про звільнення за власним бажанням протягом двотижневого строку, відповідна заява була зареєстрована та передана 14 грудня 2009 року виконуючому обов'язки начальника Совєтського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції ОСОБА_3, який не передав таку заяву до Головного управління юстиції у Донецькій області і не повідомив відповідача про наявність цієї заяви, а 21 грудня 2009 року повернув її позивачеві, після його звільнення із резолюцією заперечую .

За висновком судів ОСОБА_1 мав можливість самостійно направити до Головного управління юстиції у Донецькій області заяву з проханням залишити його заяву про звільнення без розгляду, однак суди попередніх інстанцій нічого не вказують щодо того, що позивач подав зазначену заяву не до будь-якого органу, а саме до відділу державної виконавчої служби, де працював.

Зазначаючи у своєму рішення, що ОСОБА_1 сам наказ про звільнення не оскаржує, а просить його поновити на посаді та стягнути середню заробітну плату і моральну шкоду, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, не звернув належної уваги на те, що позивач у своїй позовній заяві вказував, що він не згоден з наказом про звільнення. Суд не уточнив у ОСОБА_1 межі його позовних вимог і не вжив передбачених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі.

Крім того, для правильного вирішення даного спору суду необхідно було встановити належний склад осіб, які повинні брати участь у справі (том 1 а.с. 250-251).

Відповідно до ч. 5 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

04 квітня 2016 року Донецьким окружним адміністративним судом постановлена ухвала про прийняття до провадження справи № 2а/0570/17817/2011 (том 2 а.с. 11).

Позивач скористався своїми правами, передбаченими ст.ст. 51, 137 КАС України, і до початку розгляду справи по суті подав заяви про уточнення (доповнення) позовних вимог від 28 березня 2016 року та від 25 квітня 2016 року (том 2 а.с. 2-3, 58-59).

В остаточній редакції позовних вимог ОСОБА_1 просив:

- поновити його на посаді державного виконавця Совєтського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції;

- скасувати наказ від 18 грудня 2009 року № 1290;

- скасувати наказ від 27 жовтня 2011 року № 1820;

- зобов'язати Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області внести зміни до трудової книжки позивача відповідно до діючого законодавства;

- стягнути з відповідача на користь позивача середню заробітну плату за весь час вимушеного прогулу з 21 липня 2010 року по 18 січня 2011 року, з 28 жовтня 2011 року по 03 січня 2012 року та з 11 лютого 2015 року по день поновлення його на роботі;

- стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у сумі 10 000 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що з 10 січня 2008 року перебував на державній службі, обіймав посаду державного виконавця Совєтського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції (далі - Совєтський ВДВС Макіївського МУЮ).

Наказом ГУЮ в області від 15 червня 2009 року № 566, тимчасово, на період знаходження основного працівника у відпустці для догляду за дитиною, ОСОБА_1 призначений на посаду головного державного виконавця Совєтського ВДВС Макіївського МУЮ.

04 грудня 2009 року ОСОБА_1 подав заяву про звільнення за власним бажанням.

14 грудня 2009 року подав заяву про залишення без розгляду заяви про звільнення, яка того ж дня була зареєстрована в Журналі реєстрації вхідної кореспонденції Совєтського ВДВС Макіївського МУЮ.

Позивач доводив, що його заява від 14 грудня 2009 року не була передана до ГУЮ в області. Як наслідок, ця заява не була своєчасно і належним чином розглянута. 21 грудня 2009 року в.о. начальника Совєтського ВДВС Макіївського МУЮ ОСОБА_3 поставив на цій заяві резолюцію заперечую та повернув позивачу.

Позивач стверджував, що в період з 04 по 18 грудня 2009 року знаходився на робочому місці, що знайшло відображення в табелі обліку відпрацьованого часу.

Незважаючи на це, наказом ГУЮ в області від 18 грудня 2009 року № 1290 ОСОБА_1 звільнений з займаної посади за власним бажанням на підставі заяви від 04 грудня 2009 року.

Позивач вважав своє звільнення незаконним, оскільки воно проведене з порушенням вимог ст. 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Позивач стверджував, що дійсного наміру звільнятися не мав, а заяву про звільнення його змусив написати в.о. начальника Совєтського ВДВС Макіївського МУЮ ОСОБА_3, погрожуючи застосуванням дисциплінарних стягнень та звільненням з ініціативи власника.

Своє звільнення ОСОБА_1 оскаржив в порядку цивільного судочинства.

Рішенням Совєтського районного суду м. Макіївки від 21 липня 2010 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 13 грудня 2010 року, позов ОСОБА_1 був задоволений.

На виконання рішення Совєтського районного суду м. Макіївки наказом ГУЮ в області від 18 січня 2011 року № 83 ОСОБА_1 був поновлений на посаді головного державного виконавця Совєтського ВДВС Макіївського МУЮ.

Однак, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07 вересня 2011 року рішення судів попередніх інстанцій були скасовані, а провадження у справі закрито у зв'язку з тим, що справу не належало розглядати в порядку цивільного судочинства.

У зв'язку з цим ОСОБА_1 був вимушений звертатися до адміністративного суду за захистом своїх прав.

Позивач вказував на те, що на підставі рішення Совєтського районного суду м. Макіївки йому був нарахований та виплачений середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 18 грудня 2009 року по 21 липня 2010 року у розмірі 8 157,60 грн.

У зв'язку з цим позивач просив стягнути з Головного територіального управління юстиції у Донецькій області середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21 липня 2010 року по 18 січня 2011 року, з 28 жовтня 2011 року по 03 січня 2012 року та з 11 лютого 2015 року по день поновлення його на роботі.

Позивач зазначав, що в його трудовій книжці 27 жовтня 2011 року зроблений запис наступного змісту: Звільнено з займаної посади у зв'язку із скасуванням рішення про поновлення на посаді від 21.07.2010 на підставі наказу від 27 жовтня 2011 року № 1820 , який не відповідає вимогам КЗпП України та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту України від 29 липня 1993 року № 58 (том 1 а.с. 2-3, 25-26).

Відповідач - ГУЮ в області позов не визнав, надав письмові заперечення, сутність яких полягала у наступному.

04 грудня 2009 року ОСОБА_1 подав заяву про звільнення за власним бажанням, яка разом з поданням начальника Совєтського ВДВС Макіївського МУЮ ОСОБА_3 надійшла до Головного управління юстиції у Донецькій області 14 грудня 2009 року.

Посилаючись на ст. 9 Закону України Про державну службу , відповідач стверджував, що призначення на посаду та звільнення з посади здійснюється начальником ГУЮ в області за поданням начальника відповідного відділу державної виконавчої служби.

Жодних інших заяв позивача до ГУЮ в області не надходило, а тому ОСОБА_1 був звільнений з посади головного державного виконавця за власним бажанням шляхом видання наказу про звільнення від 18 грудня 2009 року.

Матеріали особової справи ОСОБА_1 свідчили, що до ГУЮ в області з заявою про відкликання заяви про звільнення останній не звертався.

Відповідно до ст. 38 КЗпП України, якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за раніше поданою заявою.

На заяві ОСОБА_1 про звільнення в.о. начальника Совєтського ВДВС Макіївського МУЮ ОСОБА_3 проставив резолюцію про відпрацювання до 17 грудня 2009 року.

Згідно з даними табелів обліку використання робочого часу за грудень 2009 року, після 17 грудня 2009 року позивач на роботу не з'явився.

Оскільки після двотижневого строку, визначеного ст. 38 КЗпП України, ОСОБА_1 на роботу не вийшов, він був звільнений за власним бажанням.

ГУЮ в області доводило, що звільнення позивача відбулось у відповідності до вимог законодавства, а тому підстави для скасування наказу про звільнення та поновлення його на посаді відсутні.

Відповідач відзначав, що станом на 13 липня 2011 року ОСОБА_1 був звільнений з посади державного виконавця, а не головного державного виконавця, тому його вимога про поновлення на посаді головного державного виконавця є безпідставною.

Вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 27 липня 2010 року по 18 січня 2011 року ГУЮ в області вважало безпідставними, оскільки звільнення ОСОБА_1 відбулось правомірно.

Вимоги про відшкодування моральної шкоди відповідач 1 вважав незаконними та необґрунтованими з огляду на приписи ст.ст. 23, 1166, 1167 Цивільного кодексу України, п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди . (том 1 а.с. 45-47).

Ухвалою від 21 квітня 2016 року до участі у справі у якості відповідачів залучені Макіївське міське управління юстиції Донецької області (далі - відповідач 2 або Макіївське МУЮ) та Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області (далі - відповідач 3 або ГУ ДКСУ в області) (том 2 а.с. 54-55).

Відповідачі - Макіївське МУЮ і ГУ ДКСУ в області свого ставлення до заявлених позовних вимог не висловили.

Третя особа позовні вимоги вважав безпідставними, надав письмові пояснення, аналогічні тим, що викладені у запереченнях ГУЮ в області (том 1 а.с. 41-43).

Про дату, час і місце судового розгляду особи, які беруть участь у справі, повідомлені належним чином з дотриманням вимог ст.ст. 33-36, 38 КАС України, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (том 2 а.с. 61-64).

Особи, які беруть участь у справі, явку своїх представників до судового засідання не забезпечили.

Позивач надав заяву про розгляд справи за його відсутності, одночасно вказавши, що наполягає на задоволенні позовних вимог (том 2 а.с. 17, 48).

На підставі ч. 4 ст. 122, ч. 4 ст. 128 КАС України справа розглянута за відсутності представників сторін і третьої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалося.

З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

26 грудня 2007 року в.о. начальника Совєтського ВДВС Макіївського МУЮ ОСОБА_4 звернувся до начальника Головного управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_5 з поданням № 314 про призначення на посаду державного виконавця Совєтського ВДВС Макіївського МУЮ ОСОБА_1, як такого, що пройшов конкурс та був зарахований до кадрового резерву Совєтського ВДВС Макіївського МУЮ на посаду державного виконавця (том 1 а.с. 102).

10 січня 2008 року ОСОБА_1 подав заяву про призначення його на посаду державного виконавця Совєтського ВДВС Макіївського МУЮ з кадрового резерву, як такого, що пройшов конкурс, з 10 січня 2008 року (том 1 а.с. 103).

10 січня 2008 року на підставі заяви ОСОБА_1 та подання заступника начальника макіївського МУЮ - начальника Совєтського ВДВС ОСОБА_4, протоколу засідання конкурсної комісії від 12 жовтня 2007 року № 20, ГУЮ в області виданий наказ № 26 Про призначення ОСОБА_1М. .

Цим наказом ОСОБА_1 призначений на посаду державного виконавця Совєтського ВДВС Макіївського МУЮ з 10 січня 2008 року з кадрового резерву за результатами конкурсу. ОСОБА_1 присвоєний 15 ранг 7 категорії посад державних службовців (том 1 а.с. 104).

10 січня 2008 року позивач прийняв Присягу державного службовця, про що свідчать записи у трудовій книжці серії АХ № 126813 (том 2 а.с. 4-8).

Таким чином, з 10 січня 2008 року ОСОБА_1 перебував на державній службі.

27 квітня 2009 року на підставі заяви ОСОБА_1 від 23 квітня 2009 року, подання в.о. заступника начальника Макіївського МУЮ - начальника Совєтського ВДВС ОСОБА_6 від 23 квітня 2009 року, висновку про проходження стажування, ГУЮ в області виданий наказ № 405 Про переведення ОСОБА_1М. (том 1 а.с. 105-106).

Цим наказом ОСОБА_1, державний виконавець Совєтського ВДВС Макіївського МУЮ, переведений на посаду головного державного виконавця Совєтського ВДВС Макіївського МУЮ, тимчасово, на період перебування ОСОБА_7 на лікарняному по вагітності та пологам, з 28 квітня 2009 року, як такий, що успішно пройшов стажування (том 1 а.с. 107).

28 квітня 2009 року на підставі наказу від 27 квітня 2009 року № 405 до трудової книжки ОСОБА_1 внесений запис про переведення на посаду головного державного виконавця Совєтського ВДВС Макіївського МУЮ, тимчасово, як такого, що успішно пройшов стажування (том 2 а.с. 4-8).

12 червня 2009 року в.о. заступника начальника Макіївського МУЮ - начальника Совєтського ВДВС ОСОБА_6 звернувся до начальника Головного управління юстиції у Донецькій області звернувся з поданням № 360 про призначення на вакантну посаду головного державного виконавця Совєтського ВДВС Макіївського МУЮ ОСОБА_1 з 15 червня 2006 року за переведенням з тимчасової посади головного державного виконавця на період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ОСОБА_7 (том 1 а.с. 108).

12 червня 2009 року ОСОБА_1 подав заяву, в якій просив перевести його з займаної посади на посаду головного державного виконавця Совєтського ВДВС Макіївського МУЮ тимчасово, на період перебування ОСОБА_7 у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років, з 15 червня 2009 року (том 1 а.с. 109).

15 червня 2009 року на підставі заяви ОСОБА_1 від 12 червня 2009 року, подання в.о. заступника начальника Макіївського МУЮ - начальника Совєтського ВДВС ОСОБА_6 від 12 червня 2009 року, ГУЮ в області виданий наказ № 566 Про переведення ОСОБА_1М. (том 1 а.с. 108-109).

Цим наказом ОСОБА_1, головний державний виконавець Совєтського ВДВС Макіївського МУЮ, який працював тимчасово на період перебування на лікарняному по вагітності та пологам ОСОБА_7, переведений на посаду головного державного виконавця Совєтського ВДВС Макіївського МУЮ, тимчасово, на період відпустки по догляду за дитиною віком до трьох років ОСОБА_7 (том 1 а.с. 110).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин ОСОБА_1 обіймав посаду головного державного виконавця Совєтського ВДВС Макіївського МУЮ.

04 грудня 2009 року ОСОБА_1 подав заяву на ім'я начальника ГУЮ в області ОСОБА_5, в якій просив звільнити його із займаної посади за власним бажанням з 04 грудня 2009 року (том 1 а.с. 193).

Заява ОСОБА_1 погоджена в.о. начальника Совєтського ВДВС ОСОБА_3 з резолюцією з відпрацюванням до 17 грудня 2009 року не заперечую , 07 грудня 2009 року заява погоджена начальником Макіївського МУЮ ОСОБА_8 з резолюцією згодна .

Заява ОСОБА_1 від 04 грудня 2009 року зареєстрована у Совєтському ВДВС 04 грудня 2009 року за № 1332/11-34; в ГУЮ в області - 14 грудня 2009 року за № 5317 (том 1 а.с. 111, 114).

09 грудня 2009 року в.о. начальника Совєтського ВДВС ОСОБА_3 звернувся до начальника ГУЮ в області ОСОБА_5 з поданням № 709, в якому просив звільнити за власним бажанням головного державного виконавця Совєтського ВДВС Макіївського МУЮ ОСОБА_1 з займаної посади 17 грудня 2009 року.

До подання була додана заява ОСОБА_1 від 04 грудня 2009 року (том 1 а.с. 112-113).

На заяві ОСОБА_1 від 04 грудня 2009 року начальником ГУЮ в області проставлена резолюція до наказу .

Як свідчить витяг з Журналу реєстрації вхідної кореспонденції (заяви, подання) ГУЮ в Донецькій області 12-30, 3б, 3р, Ст. 100б, 2009 рік, заява ОСОБА_1 від 04 грудня 2014 року зареєстрована 14 грудня 2009 року за № 5317, документ переданий до відділу кадрів з резолюцією до наказу (том 1 а.с. 126-128).

Медична карта амбулаторного хворого ОСОБА_1 свідчить, що позивач мав скарги на стан здоров'я з 04 грудня 2009 року, 04 грудня 2009 року отримав направлення на стаціонарне лікування однак за сімейними обставинами не зміг лягти до лікарні, 07 грудня 2009 року звернуся на огляд до лікаря, 08 грудня 2009 року отримав направлення на денний стаціонар (том 1 а.с. 146-157).

В період з 07 грудня 2009 року по 16 грудня 2009 року ОСОБА_1 перебував на лікарняному, до роботи мав стати 17 грудня 2009 року, про що свідчить листок непрацездатності серії АБО № 7752281 (том 1 а.с. 100).

Як свідчить Табель обліку використання робочого часу за грудень 2009 року, головний державний виконавець відпрацював 5 робочих днів (01, 02, 03, 17 грудня по 8 годин; 18 грудня 7 годин); відсутній на роботі 1 день (04 грудня - пр - прогул), 12 днів (05, 06, 07, 08, 09, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16 грудня - х - хвороба), починаючи з 19 грудня 2009 року будь-які відмітки щодо виходу чи невиходу позивача на роботу в табелі відсутні (том 1 а.с. 31-32).

14 грудня 2009 року на ім'я начальника ГУЮ в області ОСОБА_5 ОСОБА_1 подав заяву, в якій просив залишити без розгляду його заяву про звільнення від 04 грудня 2009 року (том 1 а.с. 192).

Як свідчить ОСОБА_3 з Журналу реєстрації загальної вхідної кореспонденції Совєтського ВДВС Макіївського МУЮ Справа № 11-34, частина І, 3р., ст. 100б, 2009, заява ОСОБА_1 щодо залишення без розгляду заяви про звільнення зареєстрована 14 грудня 2009 року за вхідним № 1360.

14 грудня 2009 року заява ОСОБА_1 від 14 грудня 2009 року передана на розгляд ОСОБА_3, факт отримання цієї заяви засвідчений підписом виконавця в графі Розписка виконавця про одержання документа (том 1 а.с. 123-125).

18 грудня 2009 року на підставі заяви ОСОБА_1, подання в.о. заступника начальника Макіївського МУЮ - начальника Совєтського ВДВС ОСОБА_3, ГУЮ в області виданий наказ № 1290 Про звільнення ОСОБА_1М. .

Цим наказом ОСОБА_1, головний державний виконавець Совєтського ВДВС Макіївського МУЮ, звільнений з займаної посади 18 грудня 2009 року, за власним бажанням, згідно ст. 38 КЗпП України (том 1 а.с. 115).

До трудової книжки позивача внесений запис за № 6 про те, що 18 грудня 2009 року на підставі наказу від 18 грудня 2009 року № 1290 він звільнений з займаної посади за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України.

Листом від 19 грудня 2009 року № 2052/06-27 ГУЮ в області повідомило ОСОБА_1, що він звільнений 19 грудня 2009 року, а тому просило прибути до відділу кадрової роботи та державної служи ГУЮ в області для отримання трудової книжки або надати згоду на її поштове відправлення (том 1 а.с. 132-134).

21 грудня 2009 року в.о. начальника Совєтського ВДВС Макіївського МУЮ ОСОБА_3 на заяві ОСОБА_1 від 14 грудня 2009 року проставив резолюцію заперечую (том 1 а.с. 192).

Витяг з Журналу реєстрації вхідної кореспонденції (заяви, подання) ГУЮ в області 11-28, 3б. 3р. Ст. 100б за період з 17 грудня 2009 року по 21 грудня 2009 року (записи про реєстрацію вхідної кореспонденції № 5359 - № 5371, свідчать, що в період з 17 по 21 грудня 2009 року жодних заяв ОСОБА_1 до ГУЮ в області не надходило (том 1 а.с. 120-122).

На копії наказу від 18 грудня 2009 року № 1290 міститься зроблений ОСОБА_1 запис З наказом ознайомлений, але не згоден , датований 01 квітня 2010 року (том 1 а.с. 115).

Вважаючи своє звільнення незаконним, 18 січня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до Совєтського районного суду м. Макіївки з позовною заявою, поданою в порядку цивільного судочинства (том 1 а.с. 183-184).

Рішенням Совєтського районного суду м. Макіївки від 21 липня 2010 року по справі № 2-534/2010 позов ОСОБА_1 до ГУЮ в області, третя особа: в.о. начальника ГУЮ в області ОСОБА_2, про поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу - задоволений; вирішено поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного виконавця Совєтського ВДВС Макіївського МУЮ з 18 грудня 2009 року; стягнути з ГУЮ в області на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 18 грудня 2009 року по 21 липня 2010 року у сумі 8 157,60 грн. (том 1 а.с. 187-191).

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 13 грудня 2010 року по справі № 22-21278 рішення Совєтського районного суду м. Макіївки від 21 липня 2010 року залишене без змін (том 1 а.с. 8-9).

17 січня 2011 року ОСОБА_1 звернуся до начальника ГУЮ в області ОСОБА_9 з заявою, в якій просив прийняти його на посаду головного державного виконавця Совєтського ВДВС Макіївського МУЮ з 18 січня 2011 року та виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 8 157,60 грн.

Заява ОСОБА_1 зареєстрована у ГУЮ в області 18 січня 2011 рок за № 139 (том 1 а.с. 159).

18 січня 2011 року на підставі заяви ОСОБА_1 та рішення Совєтського районного суду м. Макіївки від 01 липня 2010 року ГУЮ в області видало наказ № 83 Про поновлення на посаді ОСОБА_1М. .

Цим наказом ОСОБА_1 поновлений на посаді головного державного виконавця Совєтського ВДВС Макіївського МУЮ, тимчасово, на період відпустки по догляду за дитиною до фактичного виходу ОСОБА_7, з 18 січня 2011 року.

Вирішено виплатити ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 18 грудня 2009 року по 21 липня 2010 року у розмірі 8 157,60 грн.

Присвоїти ОСОБА_1 14 ранг 7 категорії посад державних службовців, виплату надбавки за ранг здійснювати щомісячно з 18 січня 2011 року у розмірі 50 грн.

Вислуги років ОСОБА_1 не має (том 1 а.с. 13, 158).

До трудової книжки позивача внесений запис № 7 про те, що 18 січня 2011 року на підставі наказу від 18 січня 2011 року № 83 ОСОБА_1 поновлений на посаді головного державного виконавця Совєтського ВДВС Макіївського МУЮ.

13 липня 2011 року начальник Совєтського ВДВС Макіївського МУЮ ОСОБА_3 звернувся до начальника ГУЮ в області ОСОБА_9 з поданням № 516, в якому просив перевести з 22 липня 2011 року головного державного виконавця Совєтського ВДВС ОСОБА_1 на посаду державного виконавця Совєтського ВДВС Макіївського МУЮ за його згодою. До подання була додана заява ОСОБА_1 (том 1 а.с. 116).

13 липня 2011 року на підставі заяви ОСОБА_1, подання заступника начальника Макіївського МУЮ - начальника Совєтського ВДВС ОСОБА_3 ГУЮ в області виданий наказ № 963 Про переведення ОСОБА_1М. .

Цим наказом ОСОБА_1, головний державний виконавець Совєтського ВДВС Макіївського МУЮ, який працював тимчасово на період перебування ОСОБА_7 у відпустці по догляду за дитиною до фактичного виходу, переведений на посаду державного виконавця Совєтського ВДВС Макіївського МУЮ з 22 липня 2011 року, за його згодою.

ОСОБА_1 має 14 ранг 7 категорії посад державних службовців (том 1 а.с. 117).

До трудової книжки позивача внесений запис № 9 про те, що 22 липня 2011 року на підставі наказу від 13 липня 2011 року № 963 ОСОБА_1 переведено на посаду державного виконавця Совєтського ВДВС Макіївського МУЮ за його згодою.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 вересня 2011 року у справі № 6-3139св11 рішення Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 21 липня 2010 року та ухвала апеляційного суду Донецької області від 13 грудня 2010 року скасовані, а провадження у справі закрито у зв'язку з тим, що справа не підлягала розгляду в порядку цивільного судочинства (том 1 а.с. 70-71).

26 жовтня 2011 року начальник Совєтського ВДВС Макіївського МУЮ ОСОБА_3 звернувся до начальника ГУЮ в області ОСОБА_9 з поданням № 747, в якому просив звільнити 27 жовтня 2011 року ОСОБА_1 з посади державного виконавця Совєтського ВДВС Макіївського МУЮ у зв'язку із скасуванням Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ рішення Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 21 липня 2010 року та ухвали Апеляційного суду Донецької області від 13 грудня 2010 року.

До подання була додана ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 вересня 2011 року (том 1 а.с. 118).

Подання надійшло до ГУЮ в області 27 жовтня 2011 року та зареєстроване за вхідним № 6-11-4740 (том 1 а.с. 118).

27 жовтня 2011 року на підставі подання заступника начальника Макіївського МУЮ - начальника Совєтського ВДВС ОСОБА_3, ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 вересня 2011 року, ГУЮ в області виданий наказ № 1820 Про звільнення ОСОБА_1М. .

Цим наказом у зв'язку із скасуванням рішення Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 21 липня 2010 року та ухвали Апеляційного суду Донецької області від 13 грудня 2010 року щодо поновлення на посаді головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Макіївського МУЮ, ОСОБА_1, державний виконавець Совєтського ВДВС Макіївського МУЮ, звільнений з займаної посади 27 жовтня 2011 року.

Наказ від 27 жовтня 2011 року передбачав виплату ОСОБА_1 компенсації за невикористану частину основної відпустки за період роботи з 18 січня 2011 року по 27 жовтня 2011 року у кількості 11 календарних днів.

З наказом від 27 жовтня 2011 року ОСОБА_1 ознайомлений під особистий підпис 27 жовтня 2011 року (том 1 а.с. 119).

До трудової книжки позивача внесений запис № 10 про те, що 27 жовтня 2011 року на підстав наказу від 27 жовтня 2011 року № 1820 він звільнений з займаної посади у зв'язку із скасуванням рішення про поновлення на посаді від 21 липня 2010 року.

Згідно з довідкою ГУЮ в області від 09 листопада 2011 року № 1645/07-34, заробітна плата ОСОБА_1 у жовтні 2009 року становила 2 857,93 грн., в тому числі матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань - 1 133,00 грн., заробітна плата у листопаді 2009 року - 1 452,72 грн. (том 1 а.с. 30).

Як свідчить довідка ГУЮ в області від 21 грудня 2011 року № 687/07-23, на підставі наказу ГУЮ в області від 18 січня 2011 року № 83 за час вимушеного прогулу з 08 грудня 2009 року по 21 липня 2010 року ОСОБА_1 нарахована сума у розмірі 8 157,60 грн., яка після утримання податків виплачена позивачу у січні 2011 року (том 1 а.с. 131).

Згідно з довідкою ГУЮ в області від 24 січня 2012 року № 33/06.3-31, на підставі наказу ГУЮ в області від 27 жовтня 2011 року № 1820 ОСОБА_1 нарахована компенсація за невикористані дні основної відпустки за період з 18 січня 2011 року по 27 жовтня 2011 року у розмірі 604,62 грн., а також проведений перерахунок заробітної плати за жовтень 2011 року. Загальна сума перерахованих коштів становила 388,81 грн. і була виплачена у листопаді 2011 року (том 1 а.с. 160).

На підставі записів у трудовій книжці позивача встановлено наступне(том 1 а.с. 176-177).

03 січня 2012 року на підставі наказу від 03 січня 2012 року № 3 ОСОБА_1 прийнятий на посаду інспектора по вільному найму на час соціальної відпустки для догляду за дитиною до достягнення нею трирічного віку інспектора ст. лейтенанта ЦЗ ОСОБА_10 відділу з НПО Радянського району м. Макіївки управління забезпечення діяльності Головного управління Держтехногенбезпеки у Донецькій області (запис 11).

04 липня 2012 року на підставі наказу від 04 липня 2012 року № 165 позивач переведений на посаду інспектора (по вільному найму) на час соціальної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ст. лейтенанта ЦЗ ОСОБА_11В.) відділу з наглядово-профілактичного обслуговування Совєтського району м. Макіївки Управління забезпечення діяльності (запис 12).

23 серпня 2012 року на підставі наказу від 15 серпня 2012 року № 221 ОСОБА_1 звільнений за п. 1 ст. 36 КЗпП України (за згодою сторін) (запис 13).

07 вересня 2012 року на підставі наказу від 07 вересня 2012 року № 193 позивач прийнятий до ТОВ Апрель Донецьк охоронцем до служби безпеки (запис 14)

30 серпня 2013 року на підставі наказу від 30 серпня 2013 року № 164-к ОСОБА_1 звільнений за переведенням до Українсько-американського товариства з обмеженою відповідальністю Евромікс з іноземними інвестиціями згідно з п. 5 ст. 36 КЗпП України (запис 15).

02 вересня 2013 року на підставі наказу від 02 вересня 2013 року № 1199-к позивач прийнятий до Українсько-американського товариства з обмеженою відповідальністю Евромікс з іноземними інвестиціями старшим охоронником у відділі безпеки Донецького регіонального структурного підрозділу у зв'язку з переведенням з ТОВ Апрель Донецьк (запис 16).

11 лютого 2015 року на підставі наказу від 11 лютого 2015 року № 480-к ОСОБА_1 звільнений за угодою сторін згідно з п. 1 ст. 36 КЗпП України (запис 17) (том 2 а.с. 4-8).

Докази, які б спростовували наведені вище обставини, суду не надані.

Вирішуючи справу по суті, до спірних правовідносин, суд застосовує нижченаведені правові норми.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку, що визначено ч. 3 ст. 2 КАС України.

На час виникнення спірних правовідносин основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання, правовий статус працівників органів державної виконавчої служби та їх соціальний захист визначав Закон України Про державну виконавчу службу від 24 березня 1998 № 202/98-ВР (далі - Закон № 202/98-ВР), а загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті - Закон України Про державну службу від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ (далі - Закон № 3723).

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону № 202/98-ВР, яка визначала правовий статус працівників органів державної виконавчої служби, державні виконавці є державними службовцям.

Згідно зі ст. 1 Закону № 3723 державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Аналіз положень ст. 30 Закону № 3723 зумовлює висновок, що цим Законом визначені спеціальні підстави припинення державної служби, загальні підстави припинення трудових відносин визначені Кодексом законів про працю України.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України однією з підстав припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39).

Розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника регламентовано положеннями ст. 38 КЗпП України.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Судом встановлено, що 04 грудня 2009 року ОСОБА_1 подав заяву про звільнення з займаної посади за власним бажанням з 04 грудня 2009 року.

Заява ОСОБА_1 погоджена в.о. начальника Совєтського ВДВС ОСОБА_3 з резолюцією з відпрацюванням до 17 грудня 2009 року не заперечую , 07 грудня 2009 року заява погоджена начальником Макіївського МУЮ ОСОБА_8 з резолюцією згодна .

До закінчення строку попередження про звільнення 14 грудня 2009 року ОСОБА_1 подав заяву про залишення без розгляду його заяви про звільнення.

Таким чином, позивач скористався своїм правом на відкликання поданої ним заяви про звільнення за власним бажанням протягом двотижневого строку.

Згідно з ч. 2 ст. 38 КЗпП України, якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Судом встановлено, що в період з 07 грудня 2009 року по 16 грудня 2009 року ОСОБА_1 перебував на лікарняному, до роботи мав стати 17 грудня 2009 року.

Як свідчить Табель обліку використання робочого часу за грудень 2009 року, ОСОБА_1, який згідно з резолюцією керівництва мав відпрацювати до 17 грудня 2009 року, став до роботи після тимчасової непрацездатності 17 грудня 2009 року. Більш того, позивач вийшов на роботу і 18 грудня 2009 року.

Таким чином, крім відкликання заяви про звільнення, після закінчення строку попередження про звільнення позивач не залишив роботи і не вимагав розірвання трудового договору, що унеможливлювало його звільнення за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд критично оцінює доводи ГУЮ в області про те, що заява ОСОБА_1 від 14 грудня 2009 року до нього не надходила.

По-перше, ні КЗпП України, ні Закон № 202/98-ВР, ні Закон № 3723 не містили вимог про обов'язок ОСОБА_1 подати заяву про відкликання заяви про звільнення безпосередньо до ГУЮ в області.

По-друге, заява від 14 грудня 2009 року була подана у той самий спосіб, що і заява про звільнення від 04 грудня 2009 року, а саме безпосередньо за місцем проходження державної служби.

Позивач не може нести негативних наслідків через те, що Совєтський ВДВС Макіївського МУЮ своєчасно не повідомив ГУЮ в області (засобами телефонного, факсимільного зв'язку, електронною поштою тощо) про відкликання позивачем заяви про звільнення, а також своєчасно не передав цю заяву.

За вказаних обставин та, враховуючи висновки Вищого адміністративного суду України, суд дійшов висновку, що наказ ГУЮ в області від 18 грудня 2009 року № 1290 Про звільнення ОСОБА_1М. є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Наказом від 18 грудня 2009 року № 1290 ОСОБА_1 звільнений 18 грудня 2009 року з посади головного державного виконавця Совєтського ВДВС Макіївського МУЮ.

Отже, належним способом захисту порушених прав позивача є поновлення його на посаді головного державного виконавця Совєтського ВДВС Макіївського МУЮ з 19 грудня 2009 року.

Саме цей спосіб захисту забезпечує повне відновлення порушених права позивача, оскільки повертає його у правовий стан, що передував незаконному звільненню.

Як наслідок, позовні вимоги ОСОБА_1 про поновлення його на посаді державного виконавця Совєтського ВДВС Макіївського МУЮ підлягають частковому задоволенню.

З приводу вимог позивача про скасування наказу від 27 жовтня 2011 року № 1820 суд зазначає таке.

Наказом ГУЮ в області від 27 жовтня 2011 року № 1820 Про звільнення ОСОБА_1М. у зв'язку із скасуванням рішення Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 21 липня 2010 року та ухвали Апеляційного суду Донецької області від 13 грудня 2010 року щодо поновлення на посаді головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Макіївського МУЮ, ОСОБА_1, державний виконавець Совєтського ВДВС Макіївського МУЮ, звільнений з займаної посади 27 жовтня 2011 року.

Суд відзначає, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ скасовані рішення про поновлення ОСОБА_1 на посаді головного державного виконавця Совєтського ВДВС Макіївського МУЮ.

Проте, наказом ГУЮ в області від 13 липня 2011 року № 963 Про переведення ОСОБА_1М. ОСОБА_1, головний державний виконавець Совєтського ВДВС Макіївського МУЮ, який працював тимчасово на період перебування ОСОБА_7 у відпустці по догляду за дитиною до фактичного виходу, переведений на посаду державного виконавця Совєтського ВДВС Макіївського МУЮ з 22 липня 2011 року, за його згодою.

Таким чином, станом на 27 жовтня 2011 року позивач обіймав посаду державного виконавця Совєтського ВДВС Макіївського МУЮ, а не посаду головного державного виконавця цього відділу.

Відповідач 1 не довів належними та допустимими доказами правомірність звільнення ОСОБА_1 з посади державного виконавця.

Так, в наказі ГУЮ в області від 27 жовтня 2011 року № 1820 Про звільнення ОСОБА_1М. відсутнє будь-яке посилання на відповідні положення КЗпП України чи Закону № 3723.

Факт скасування судом касаційної інстанції судових рішень про поновлення ОСОБА_1 на посаді головного державного виконавця, не є підставою для його звільнення з посади державного виконавця Совєтського ВДВС Макіївського МУЮ, на яку він переведений наказом ГУЮ в області від 13 липня 2011 року № 963.

Отже, наказ ГУЮ в області від 27 жовтня 2011 року № 1820 Про звільнення ОСОБА_1М. є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо вимог ОСОБА_1 про зобов'язання ГТУЮ в області внести зміни до трудової книжки позивача відповідно до діючого законодавства суд зазначає таке.

Відповідно до п. 2.3. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110 (далі - Інструкція), записи в трудовій книжці при звільненні повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Судом встановлено, що до трудової книжки ОСОБА_1 внесений запис № 10 про те, що 27 жовтня 2011 року на підставі наказу від 27 жовтня 2011 року № 1820 він звільнений з займаної посади у зв'язку із скасуванням рішення про поновлення на посаді від 21 липня 2010 року.

Згідно з п. 2.10. Інструкції у розділі Відомості про роботу трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається.

У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: Запис за № таким-то недійсний .

У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення у разі незаконного звільнення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі. Наприклад, пишеться: Запис за № таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі . У графі 4 в такому разі робиться посилання на наказ про поновлення на роботі.

Таким чином, належним способом захисту порушених права позивача є зобов'язання ГТУЮ в області внести до трудової книжки ОСОБА_1 запис про визнання недійсним запису за № 10.

Щодо вимог позивача про стягненої заробітної плати за весь час вимушеного прогулу з 21 липня 2010 року по 18 січня 2011 року, з 28 жовтня 2011 року по 03 січня 2012 року та з 11 лютого 2015 року по день поновлення його на роботі, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Заробітна плата позивача за жовтень 2009 року становила 1 742,93 грн., за листопад 2009 року - 1 452,72 грн.

Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 30 вересня 2008 року № 10338/0/14-08/13 Про норми тривалості робочого часу на 2009 рік кількість робочих днів у жовтні - 22, у листопаді 21.

Таким чином, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить: (1 742,93 грн. + 1 452,72 грн.) / (22 робочі дні + 21 робочий день) = 74,32 грн. на день.

Час вимушеного прогулу ОСОБА_1 з 19 грудня 2009 року по 24 травня 2016 року, проте на підставі ст. 11 КАС України суд вирішує питання про стягання середнього заробітку в межах заявлених позивачем періодів.

Кількість робочих днів в період з 21 липня 2010 року по 18 січня 2011 року відповідно до листів Міністерства праці та соціальної політики України від 25 серпня 2009 року № 9681/0/14-07/13 Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2010 рік та від 25 серпня 2010 року № 9111/0/14-10/13 Про розрахунок норм тривалості робочого часу на 2011 рік становить 126 днів.

Кількість робочих днів з 28 жовтня 2011 року по 03 січня 2012 року відповідно до листів Міністерства праці та соціальної політики України від 25 серпня 2010 року № 9111/0/14-10/13 Про розрахунок норм тривалості робочого часу на 2011 рік та від 23 серпня 2011 року № 8515/0/14-11/13 Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2012 рік становить 45 днів.

Кількість робочих днів з 11 лютого 2015 року по 24 травня 2016 року відповідно до листів Міністерства праці та соціальної політики України від 09 вересня 2014 року № 10196/0/14-14/13 Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік та від 20 липня 2015 року № 10846/0/14-15/13 Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік становить 279 днів.

Отже, середній заробіток позивача за час вказаний період становить: 74,32 грн. х (126 + 45 + 181 + 98 робочих дні) = 33 444,00 грн.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу належить стягнути з ГТУЮ в області.

Щодо вимог позивача про відшкодування моральної шкоди суд зазначає таке.

В порушення вимог ч. 1 ст. 71 КАС України позивач не довів належними та допустими доказами факту спричинення йому моральної шкоди, а також наявності причинно-наслідкового зв'язку між незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача та завданими йому моральними стражданнями.

Як наслідок, позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Решта доводів і заперечень сторін висновків суду про часткове задоволення позовних вимог не спростовують.

Відповідно до п.п. 2-3 ч. 1 ст. 256 КАС України постанова підлягає негайному виконанню в частині поновлення позивача на посаді та стягнення на його користь заробітної плати - у межах суми за один місяць.

Середньоденна заробітна плата позивача в розрахунковому періоді становила 74,32 грн.; середня кількість робочих днів у розрахунковому періоді: (22 + 21) / 2 = 21,5.

Отже, середньомісячна заробітна плата становить: 74,32 грн. х 21,5 робочих днів = 1 597,88 грн.

Згідно з положеннями ст. 94 КАС України судові витрати присудженню не підлягають.

Керуючись Конституцією України, ст.ст. 2-15, 17-20, 23, 26, 69-72, 94, 98, 159-163, 167, 185-186, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, Макіївського міського управління юстиції Донецької області, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - виконуючий обов'язки начальника Головного управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_2, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

2. Скасувати наказ Головного управління юстиції у Донецькій області від 18 грудня 2009 року № 1290 Про звільнення ОСОБА_1М. .

3. Скасувати наказ Головного управління юстиції у Донецькій області від 27 жовтня 2010 року № 1820 Про звільнення ОСОБА_1М. .

4. Поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного виконавця Совєтського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції з 19 грудня 2009 року.

5. Зобов'язати Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області внести до трудової книжки ОСОБА_1 запис про визнання недійсним запису № 10 27 жовтня 2011 року звільнено з займаної посади у зв'язку із скасуванням рішення про поновлення на посаді від 21 липня 2010 року на підставі наказу від 27 жовтня 2011 року № 1820 .

6. Стягнути з Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на користь ОСОБА_12 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 33 444 (тридцять три тисячі чотириста сорок чотири) гривні 00 копійок.

7. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

8. Постанова в частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць - 1 597,88 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто сім) гривень 88 копійок негайному виконанню.

9. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частина проголошені у судовому засіданні 24 травня 2016 року.

10. Повний текст постанови виготовлений 30 травня 2016 року.

11. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

12. Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кравченко Т.О.