Ухвала

від 10.05.2012 по справі 2-152

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-152 Головуючий у суді у 1 інстанції - Замченко Номер провадження 22-ц/1890/1029/12 Суддя-доповідач - Гагін Категорія - 19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2012 року м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Гагіна М. В.,

суддів - Попруги С. В., Смирнової Т. В.,

за участю секретаря - Пархоменко А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білопільського районного суду Сумської області від 28 березня 2012 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, Білопільська районна державна нотаріальна контора, про визнання правочину частково недійсним, визнання права власності на 1/3 частину квартири, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 28 березня 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено за необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначене рішення та ухвалити нове рішення про задоволення його позову.

При цьому зазначає, що право власності на нову квартиру було набуте взамін обміну належної йому частки у старій квартирі на частку у новій квартирі. Це свідчить про те, що він має право власності на 1/3 частину спірної квартири, бо вона була придбана за рахунок належного йому майна.

Вказує, що на час укладання правочинів він був неповнолітнім, не мав повного обсягу цивільної дієздатності і діяв за згодою своїх батьків, які всупереч його інтересам взамін належної йому частки в нерухомому майні не надали йому право власності на частку в іншому майні. Договір дарування повинен бути визнаний частково недійсним, оскільки він порушує його законні права та інтереси, і позбавлено його права власності на частку у придбаній квартирі. Крім того, вважає, що договір дарування є удаваним, оскільки ОСОБА_3 та його мати є чужими, незнайомими людьми, а тому між ними не міг укладатися безоплатний правочин, бо він суперечить дійсним намірам та взаємовідносинам сторін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача ОСОБА_1 та його адвоката ОСОБА_5, які підтримали доводи апеляційної скарги, відповідача ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_6, які заперечували проти доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача не ґрунтуються на законі, належним чином не доведено, що договір дарування від 27 липня 2004 року є удаваним та приховує договір міни.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком місцевого суду, оскільки суд дійшов цих висновків повно і всебічно з'ясував обставини справи, вірно визначив юридичну природу спірних правовідносин і застосував відповідні їм норми матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 05 серпня 1989 року по 17 серпня 1995 року ОСОБА_7 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають сина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6. 10, 11).

Квартира АДРЕСА_2 належала на праві спільної часткової власності ОСОБА_9 (34%), а ОСОБА_2 і ОСОБА_1 по 33% кожному (а.с.5).

27 липня 2004 року ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 (а.с.9).

30 липня 2004 року ОСОБА_9, ОСОБА_2 і ОСОБА_1 за згодою батька ОСОБА_7 та матері ОСОБА_2 продали ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_2 (а.с.8).

Відповідно до ч.1 ст.715 ЦК України договір міни - це договір за яким кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар.

За змістом зазначеної норми кодексу кожна із сторін договору міни має певні зобов'язання на користь іншої і вважається боржником та кредитором одночасно.

Згідно зі ст.235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

У разі, якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про визнання його недійсним.

Отже, за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини.

Оскільки згадані вище договір дарування та договір купівлі-продажу квартир мають різні сторони - дарувальник ОСОБА_3 та покупець ОСОБА_4, якій не належала квартира АДРЕСА_1, то у місцевого суду були відсутні законні підстави застосовувати до оспорюваного договору дарування норми, що регулюють договір міни, а відтак визнавати його недійсним на підставі ст.235 ЦК України.

Крім того, позивачем у порушення вимог ст.ст.10, 60 ЦПК України не надано суду належних і допустимих доказів, що оспорюваний договір дарування є оплатний.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого суду, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ст.308, ст.313, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Білопільського районного суду Сумської області 28 березня 2012 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала набрала законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -