Рішення

від 11.04.2012 по справі 36/397

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/397 11.04.12

За позовом Відкритого акціонерного товариства "ДБК "Відрадний"

До Приватного підприємства "Дінакор"

Про визнання договору недійсним

Судді Трофименко Т.Ю. (головуюча)

Літвінова М.Є.

Смирнова Ю.М.

Представники:

Від позивача ОСОБА_3 -по дов. №б/н від 25.10.2011р.

ОСОБА_4 -по дов. №ьб/н від 10.01.2012р.

ОСОБА_5 -по дов. №288 від 03.09.2011р.

Сербін І.І. -розпорядник майна (ухвала суду від 30.11.2011р.).

Сірош С.В. -в.о. голови правління

Від відповідача ОСОБА_8 -по дов. №б//н від 17.10.2011р.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "ДБК "Відрадний" до Приватного підприємства "Дінакор" про визнання недійним договору оренди № 2 від 28.12.1998 р. з моменту укладення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюваний договір укладений під час, коли було порушено провадження про банкротство ухвалою Арбітражного суду м. Києва від 05.03.1998 року справа № 3/93 відносно ВАТ «Відрадний», тобто підприємство знаходилося в процесі банкрутства.

Відповідно до п. 4 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Оспорюваний договір був укладений піч час дії ЦК УPCP 28.12.1998 року і по суті діє до 28.12.2020 року, тобто відносно визнання недійсності договору застосовується ЦКУ УPCP, який діяв під час укладення договору щодо прав і обов'язків, що виникли після набрання ним чинності застосовуються норми ЦК України.

Відповідно до ст. 256 ЦК Цивільного кодексу Української PCP за договором майнового найму наймодавець зобов'язується надати наймачеві майно у тимчасове користування за плату.

Недійсність Договору підтверджується чинним законодавством України:

Відповідно до ст. 48 ЦК УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей.

Так відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про банкрутство» від

14.04.1992 року арбітражний суд покладає на банк, що здійснює розрахунково - касове обслуговування боржника. Фонд державного (комунального) майна, якщо боржник - державне підприємство, організація, або іншу особу за пропозицією боржника чи кредиторів повноваження щодо розпорядження і контролю за майном боржника. Розпорядник майна несе відповідальність за неналежне здійснення зазначених повноважень.

Повноваження розпорядника майна втрачають силу з моменту утворення ліквідаційної комісії.

За таких обставин, на думку позивача, голова правління ВАТ «Відрадний»Коценко І.В. не був наділений повноваженнями щодо визначення вартості орендної плати за орендоване приміщення та майно, передання терміном на 22 роки приміщення та майна Відповідачу під час процедури банкротства, тому не було досягнуто істотних умов Договору.

Крім вищезазначеного позивач за зазначає, що відповідно до ст. 58 ЦКУ УPCP недійсною є угода, укладена лише про людське око, без наміру створити юридичні наслідки (мнима угода).

Відповідно до ст. 153 ЦК УРСР договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.

Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди, тобто вартість орендної плати, строк дії, перевірка Відповідачем повноважень на підписання головою правління ВАТ «Відрадний»Коценком І.В. Договору та інше.

Відповідно до Статуту позивача зареєстрованого Жовтневої районною державною адміністрацією № 04062 від 14.05.1997р (надалі-Статут), який діяв на момент укладення Договору п.9.2.1. вищим органом товариства є загальні збори акціонерів товариства, п. 9.3.2. до компетенції правління відносяться усі питання діяльності Товариства окрім тих, що згідно з чинним законодавством та цим Статутом віднесені до компетенції іншого органу товариства.

Так відповідно до п. 9.2.3. Статуту до компетенції вищого органу товариства відносяться розглядати питання діяльності Товариства згідно з чинним законодавством.

Відповідно до ч. 5 ст. 41 Закону України «Про господарські товариства»до компетенції загальних зборів належить: затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства.

Крім того відповідно до п. 9.3.1. виконавчим органом товариства , який здійснює керівництво його поточною господарською діяльністю є правління, п. 9.3.2. до компетенції правління відносяться усі питання діяльності Товариства окрім тих, що згідно з чинним законодавством та цим Статутом віднесені до компетенції іншого органу товариства., п. 9.3.3. до складу правління входять: голова правління, члени правління.

Відповідно до п. 9.4.3. Статуту до компетенції спостережної ради товариства відносяться затвердження угод (договорів), укладених на суму, що перевищує розмір 20 % статутного фонду товариства.

Відповідно до п. 5.1. Статуту статутний фонд товариства становить 965 960,00

грн.

Виходячи з вимог Статуту та закону України «Про господарські товариства»від 19.09.1991 року граничний розмір угоди, яку міг укласти виконавчий орган ВАТ «Відрадний»зазначено в п. 9.4.3. Статуту та складає 193 192,00 грн.

Згідно умов оспорюваного Договору п. 3.1. загальна вартість орендної плати складає 1140480,00 грн.

Вартість оспорюваного договору головою правління ВАТ «Відрадний»в декілька разів перевищує розмір дозволеного Статутом, тобто обмежень, встановлених пунктом 9.4.3. Статуту ВАТ «Відрадний».

Представники позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача в наданому судовому засідання письмовому відзиві проти задоволення вимог заперечував.

Заперечення мотивовані тим, що згідно зі статтею 33 ГПК України кожна сторона повинні довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач зазначає, що ВАТ «ДБК»«Відрадний», відповідно до статті 54 ГПК України, не послався на докази, які б підтверджували позовні вимоги. Так, позивач не навів жодних доказів того, що відповідно до статті 58 ЦК УРСР договір оренди № 2 був укладений лише про людське око, без наміру створити юридичні наслідки (мнима угода). Позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували, що з боку Голови правління ВАТ «Відрадним»було перевищення своїх службових повноважень при укладанні договору оренди. При цьому посилання позивача, що Головою правління порушено положення Статуту товариства, який діяв на момент укладання оспорюваного договору, є безпідставним.

Висновок позивача, про те, що договір, який підписаний із перевищенням повноважень, є мнимим, виходячи із положень цивільного права, які регулюють підстави і наслідки визнання угод (правочинів) недійсними, є невірним.

Відповідач зазначає що позивачем, починаючи з моменту укладання договору, протягом тринадцяти років приймалися та приймаються платежі, які здійснює відповідач за оренду приміщення та обладнання. Кошти за оренду приміщень і обладнання позивачем відповідачу не поверталися. В орендованих відповідачем приміщеннях до цього часу знаходиться виробниче обладнання останнього на якому здійснювався випуск відповідної продукції. Відповідач, за час оренди приміщення та обладнання на ВАТ «Відрадний», неодноразово перевірялося контролюючими органами, зокрема органами податкової служби, МНС та ін.

Протягом такого тривалого терміну часу з боку позивача не надходило до відповідача жодних зауважень щодо дійсності даного договору та пропозицій щодо його розірвання.

Крім того, відповідач зазначає, що 25.12.1998 р. відповідач отримав від позивача листа у якому позивач запропонував розірвати до цього діючий договір оренди № 4 від 26.06.1998 р., повернути приміщення та обладнання та укласти новий договір оренди.

Відповідач погодилося з пропозицією позивача і, розірвавши попередній договір, позивач та відповідач 28 грудня 1998 року уклали новий договір № 2 оренди виробничих приміщень та обладнання.

Крім того, представником відповідача в судовому засіданні 26.03.2012р. подана заява про застосування строків позовної давності.

Представником позивача в судовому засіданні були заявлені клопотання про залучення до участі у справі як третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Акціонерне товариства холдингова компанія «Київміськбуд»та арбітражного керуючого (розпорядника майна) Сербін Ірину Іванівну.

Представник відповідача проти задоволення клопотання заперечував.

Розглянувши дане клопотання та заслухавши думку представників суд вважає, що дані клопотання не підлягають задоволенню виходячи з наступного:

Відповідно до приписів ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Беручи до уваги наведене, зважаючи на те, що позивачем не зазначено в поданому клопотанні яким чином рішення з даного спору може вплинути на права та обов'язки Акціонерного товариства холдингова компанія «Київміськбуд»та арбітражного керуючого (розпорядника майна) Сербін Ірини Іванівни у суду відсутні правові підстави для залучення до участі у розгляді справи третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Акціонерне товариства холдингова компанія «Київміськбуд»та арбітражного керуючого (розпорядника майна) Сербін Ірину Іванівну.

В судовому засіданні представником позивача було заявлено клопотання про оголошення в судовому засіданні перерви. Клопотання мотивоване тим, що представниками позивача направлено запити:

до податкової інспекції щодо перебування майна в заставі в період укладення договору оренди №2 від 28.12.1998р.;

комерційного банку з яким був укладений кредитний договір за яким все майно позивача перебувало у заставі;

національного банку щодо належності доказів виписок з рахунку.

Представник відповідача проти задоволення зазначеного клопотання заперечував.

Відповідно до ст.. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Такими обставинами, зокрема, є:

1) нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу;

2) неподання витребуваних доказів;

3) необхідність витребування нових доказів;

4) залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача;

5) необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

Про відкладення розгляду справи виноситься ухвала, в якій вказуються час і місце проведення наступного засідання.

Суддя має право оголосити перерву в засіданні в межах встановленого строку вирішення спору з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

Суд вважає, що обставини на які представники позивача посилаються, не перешкоджають розгляду справи, а тому зазначене клопотання задоволенню не підлягає.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Між Відкритим акціонерним товариством «Домобудівельний комбінат «ВІДРАДНИЙ»(далі позивач) та Приватним підприємством «Дінакор»(далі відповідач) 28 грудня 1998 р. було укладено договір оренди № 2.

Відповідно до умов даного договору позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне володіння та користування нежитлові приміщення загальною площею 4320,00 кв. м., розташовані за адресою: м. Київ, вул. Козелецька. 24, згідно з експлікацією будівель, згідно додатку №1 до даного договору. майно знаходиться на балансі позивача ( п. 1.2 договору).

Вступ відповідача (орендаря) у володіння та користування майном настає з дня підписання сторонами акту прийому -передачі вказаного майна (п.2.1 договору).

Відповідно до додатку №2 до договору №2 від 28 грудня 1998р. (акт приймання -передачі приміщення) позивач передав, а відповідач прийняв в довгострокове володіння приміщення, а саме: : склад цементу (разом з силосом для зберігання цементу) - 60.0 кв.м., арматурний цех - 70,0 кв.м.. склад інертних матеріалів (три відсіки) - 250,0 кв.м., частина головного виробничого корпусу - 2 640,0 кв.м., старий арматурний цех - 50,0 кв.м., офісні приміщення - 50,0 кв.м., механічний цех (склад - 50,0 кв.м., майстерня - 50,0 кв.м.). Крім зазначених приміщень відповідач отримав в користування зазначене в акті обладнання.

Строк дії даного договору сторони визначили з 28 грудня 2008року по 31 грудня 2020 року (п. 10.1).

Спір по справі виник внаслідок того, що на думку позивача договір оренди №2 від 28 грудня 2008 року силу ст.. 48 ЦК УРСР є недійсним.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до Прикінцевих та Перехідних положень до Цивільного кодексу України правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

До позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним і про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, право на пред'явлення якого виникло до 1 січня 2004 року, застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше.

Статтею 71 ЦК УРСР було встановлено загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), в три роки.

Згідно із статтею 80 ЦК УРСР закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові, якщо суд не визнає причину пропуску цього строку поважною.

Згідно із ст. 76 Цивільного кодексу УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

В п. 3.1 оспорюваного договору сторони обумовили, що орендна плата становить:

приміщення та відкриті складські площадки -1 грн. 00 коп. за 1 кв.м. площі за місяць з ПДВ.

Всього орендна плата становить 4 329 грн. за один місяць в т.ч. ПДВ 720 грн.

Річна орендна плата становить 51840, 00 грн. за 1 рік в т.ч. ПДВ -8640 грн.

Орендна плата та комунальні послуги відповідач сплачує позивачу один раз на місяць не пізніше 15 числа наступного місяця, за який проводиться оплата згідно рахунків орендодавця, або наперед (п. 3.2 договору).

При розгляді справи представником відповідача надані виписки з особового рахунку відповідача за період з 1999 року по 2006 рік, відповідно до яких відповідачем здійснювались перерахування оплати орендних платежів позивачу із зазначенням призначення: орендна плата згідно договору №2 від 28.12.1998р. та договір №5/7 від 27.07.2006р., укладеного між сторонами по справі, відповідно до якого сторони зазначили про переплату за оренду виробничих приміщень та обладнання по договору №2 від 28.12.1988р.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що перебіг позовної давності по визнанню договору оренди №2 від 28.12.1998р., укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Домобудівельний комбінат «ВІДРАДНИЙ»та Приватним підприємством «Дінакор» сплинув 28.12.2001р. в той час як позивач звернулася з позовом до суду лише 16.11.2011р.

За вказаних обставин, враховуючи подану відповідачем заяву про застосування позовної давності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Домобудівельний комбінат «ВІДРАДНИЙ»до Приватного підприємства «Дінакор» про визнання недійсним договору оренди №2 від 28.12.1998р., укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Домобудівельний комбінат «ВІДРАДНИЙ»та Приватним підприємством «Дінакор»задоволенню не підлягають.

Пояснення позивача в частині того, що про укладення оспорюваного договору позивачу стало відомо тільки під час розгляду заявлених відповідачем кредиторських вимог у справі №15/132-б про банкрутство ВАТ «ДБК «Відрадний», що знаходиться в провадженні Господарського суду міста Києва судом до уваги не приймаються, оскільки судом встановлено, що відповідач здійснював платежі по оспорюваному договору, укладав з позивачем договір №5/7 від 27.07.2006р. в якому зазначалась переплата по оспорюваному договору №2 від 28.12.1998р.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У зв'язку з відмовою у позові судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Колегія суддів Т. Ю. Трофименко (головуюча)

М.Є. Літвінова

Ю.М. Смирнова

Повний текст рішення складено 17.04.2012р.