Рішення

від 16.05.2012 по справі 5011-67/3199-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-67/3199-2012 16.05.12

За позовом Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства «Печерська брама»Печерської районної у місті Києві ради

До Міжнародного благодійного імені Ярослава Мудрого фонду сприяння розвитку української національної школи

Про стягнення 16 720,52 грн.

Суддя Куркотова Є.Б.

Представники:

Від позивача ОСОБА_2 -представник за довіреністю

Від відповідача ОСОБА_3 -представник за довіреністю

Суть спору:

Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства «Печерська брама»Печерської районної у місті Києві ради (далі -позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Міжнародного благодійного імені Ярослава Мудрого фонду сприяння розвитку української національної школи (далі -відповідач) про стягнення 16 720,52 грн. (12 720,79 грн. -основного боргу, 989,00 грн. -пені, 308,00 грн. -збитків від інфляції. 2 702,73 грн. -3% річних).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2012 порушено провадження у справі №501167/3199-2012, розгляд призначено на 06.04.2012.

В судовому засіданні 06.04.2012 представник позивача надав заяву про збільшення позовних вимог, а саме: просить стягнути з відповідача 16 836,70 грн. -сума основного боргу, 989,00 грн. -пені, 308,00 грн. -збитків від інфляції, 2 702,73 -3 % річних, а всього 20 836,43 грн.

В судовому засіданні 25.04.2012 представник позивача надав заяву про збільшення позовних вимог, а саме: просить стягнути з відповідача 18 836,70 грн. -сума основного боргу, 989,00 грн. -пені, 308,00 грн. -збитків від інфляції, 2 702,73 -3 % річних, а всього 22 836,43 грн.

Суд, керуючись приписами ст. 22 ГПК України, прийняв заяву позивача про збільшення позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні 06.04.2012 надав заперечення на позовну заяву, відповідно до якого просив в задоволенні позовних вимог відмовити з підстав, що викладені у запереченні.

Крім того, відповідач надав клопотання про витребування доказів, а саме: просить витребувати у позивача копії первинної бухгалтерської документації щодо заборгованості відповідача, копії чинних договорів з СВП «Енергозбут Київенерго», ПАТ «АК «Київводоканал», а також копії табуляграм, на підставі яких виставляються рахунки за опалення і підігрів води для відповідача і розрахунок споживання холодної і гарячої води для відповідача, а також копії договорів укладених між позивачем та підприємствами які надають послуги з прибирання прибудинкової території та сходових клітин, вивезення побутових відходів, технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем, дератизації дезінсекції, обслуговування димовентиляційних каналів та ін.., що є складовими послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Суд відповідно до приписів ст. 38 ГПК України, задовольнив заявлене клопотання.

Ухвалою суду від 06.04.2012 відкладено розгляд справи на 25.04.2012, зобов'язано позивача надати суду витребувані докази.

У судовому засіданні 25.04.2012 оголошувалась перерва до 16.05.2012.

В судовому засіданні 16.05.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Проаналізувавши матеріали справи, вживши всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.03.2004 між ЖЕО №604, правонаступником якої є позивач, та відповідачем було укладено договір №153 про надання комунальних послуг та участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території.

Відповідно до умов договору, відповідач споживає, а ЖЕО, правонаступником якої є позивач, забезпечує відповідача комунальними послугами.

П. 2.4.1. договору передбачено, що власник зобов'язаний щомісячно сплачувати плату за комунальні послуги, а також вартість фактичних витрат по технічному обслуговуванню інженерного обладнання.

У п. 2.4.2. зазначено також, що відповідач несе витрати по утриманню та обслуговуванню власного приміщення (будинку), а також бере участь у загальних для всього будинку та прибудинкової території витратах, пов'язаних з експлуатацією і ремонтом (пропорційно площі займаних приміщень).

Згідно п. 4.2. договору, плата за комунальні послуги вноситься відповідачем на рахунок позивача до 15 числа поточного місяця після надання йому рахунку-фактури або платіжної вимоги-доручення до 10 числа поточного року.

Відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, в зв'язку з чим утворилась заборгованість перед позивачем, що становить, з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, 18 836,70 грн. -сума основного боргу.

Крім суми основного боргу, позивач ставить вимоги про стягнення 989,00 грн. -пені, 308,00 грн. -збитків від інфляції, 2 702,73 -3 % річних.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на сплив строку позовної давності за основним боргом за період з 01.08.2004 по 01.09.2011, про застосування якого відповідач просив суд у письмовій заяві від 24.04.2012.

Позивач проти заяви про застосування строку позовної давності заперечував, посилаючись на ст. 264 ЦК України, відповідно до якої перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Тобто, на думку позивача, відповідач, здійснюючи часткову оплату, вчиняв дію, що свідчила про визнання ним свого боргу.

Проте, з такими твердженнями позивача погодитися не можна, оскільки, з залучених до матеріалів справи рахунків, актів наданих послуг та платіжних доручень за період з 25.03.2009 по 14.09.2011 вбачається, що відповідач сплачував суму, нараховану за надані комунальні послуги лише в поточному місяці, та не здійснював погашення боргу за минулі періоди, що свідчить про невизнання відповідачем своєї заборгованості за позовний період.

Посилання позивача на ту обставину, що згідно виписки з банку від 01.06.2009 відповідач сплатив 220,75 грн. за комунальні послуги згідно рахунку №33/604 від 19.05.2009, в той час як відповідачу виставлялось 212,75 грн., що є на 8 гр. більше, суд вважає безпідставним, оскільки з призначення платежу у платіжному дорученні №140 від 01.06.2009 вбачається, що оплата на суму 220,75 грн. не була спрямована на погашення боргу.

При цьому наданий позивачем розрахунок суми основного боргу не є розрахунковим або платіжним документом та не може бути доказом, що підтверджує визнання або невизнання відповідачем суми боргу шляхом погашення заборгованості за попередні періоди, оскільки з вказаного розрахунку не можливо зробити висновок про призначення платежів, що надходили від відповідача.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Тобто, строк позовної давності встановлений ст. 257 ЦК України є строком в межах якого позивач мав право звернутись до суду з відповідною вимогою.

Частинами 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, виходячи з наведених положень закону, враховуючи, що відповідач не вчиняв дії, які б свідчили про визнання ним боргу за період з 01.08.2004 по 01.09.2011, на дату звернення позивача з позовом до суду (15.03.2012р.) строк позовної давності щодо частини позовних вимог про стягнення заборгованості за договором №153 від 01.03.2004 за період з 01.08.2004 по 15.03.2009 закінчився, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача суми боргу за вказаний період.

Таким чином розгляду підлягають позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором №153 від 01.03.2004 за період 15.03.2009 по 01.03.2012, по яких строк позовної давності не сплинув.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору №153 про надання комунальних послуг та участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території від 01.03.2004 суд дійшов висновку, що за цивільно-правовими ознаками він є договором про надання послуг, а тому до нього застосовуються положення законодавства про послуги.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 905 ЦК України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як встановлено ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 4.2. договору, плата за комунальні послуги вноситься відповідачем на рахунок позивача до 15 числа поточного місяця після надання йому рахунку-фактури або платіжної вимоги-доручення до 10 числа поточного року.

Таким чином відповідач, укладаючи договір, прийняв на себе зобов'язання згідно з договором.

Згідно п. 14, 17, Правил користування приміщеннями житлових будинків і при будинковими територіями, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року власники квартир багатоквартирних будинків зобов'язані вносити на відповідний рахунок власника плату за обслуговування та ремонт будинку. Наймачі квартир вносять плату за найом житла, розмір якої встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил;

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»до повноважень центрального органу виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства належить:

1) підготовка пропозицій щодо формування державної політики у сфері житлово-комунальних послуг;

2) організація в межах його повноважень розроблення і реалізації державних та регіональних програм у сфері житлово-комунальних послуг;

3) розроблення науково обґрунтованих нормативів витрат та втрат ресурсів, що використовуються при виробництві, транспортуванні та постачанні житлово-комунальних послуг;

4) розроблення в межах повноважень системи нормативно-правових актів щодо формування цін/тарифів на житлово-комунальні послуги (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг), стандартів, нормативів, норм, порядків та правил у сфері житлово-комунальних послуг, а також щодо експлуатації, поточного і капітального ремонтів та. ін.

Тобто позивач правомірно здійснював нарахування коштів за надання комунальних послуг та за участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території.

Посилання відповідача на те, що він не має технічної можливості встановити лічильники води, не є підставою для неоплати послуг.

В силу вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна із сторін повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача 18 836,70 грн. основного боргу за період з 01.08.2004 по 01.09.2011 підлягають частковому задоволенню з урахуванням задоволення судом заяви відповідача про застосування строку позовної давності щодо частини позовних вимог.

Оскільки станом на 01.03.2009 за відповідачем рахувався борг у сумі 5 763,50 грн., а позовні вимоги позивача підлягають задоволенню лише за період з 15.03.2009 по 01.03.2012, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 13 073,20 грн. основного боргу (18 836,70 грн. -5 763,50 грн. = 13 073,20 грн.).

Стосовно стягнення з відповідача 308,00 грн. -збитків від інфляції, 2 702,73 -3 % річних, то слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте, нарахування збитків від інфляції та 3% річних позивач здійснює за весь позовний період та на загальну суму заборгованості, обрахованої за період з 01.08.2004 по 01.09.2011.

За вказаних обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції та 3% річних підлягають частковому задоволенню з урахуванням відсутності підстав для задоволення частини позовних вимог про стягнення основної суми заборгованості за період 01.08.2004 по 15.03.2009 у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності.

За перерахунком суду розмір 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача, за період з 15.03.2009 по 01.03.2012 становить 1 160,47 грн.

Таким чином позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 1 160,47 грн..

За перерахунком суду розмір збитків від інфляції, що підлягають стягненню з відповідача, за період з 15.03.2009 по 01.03.2012 становить 3 032,98 грн.

Оскільки позивачем заявлено вимоги в частині стягнення інфляційних втрат, є меншими, ніж визначені судом, то з урахуванням відсутності підстав для виходу за межі позовних вимог, такі вимоги задовольняються у розмірі, заявленому позивачем до стягнення у розмірі 308,00 грн..

Крім того, позивачем з посиланнями на п. 4.3 Договору №153 від 01.03.2004 р. та Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" нараховано відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ належної до сплати за кожен день прострочення у розмірі 989,00 грн. за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по оплаті наданих з травня з 01.08.2004 по 01.09.2011 послуг.

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань": ст. 1 Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Відповідно до ст. 3 розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею ) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

В той же час ст. 547 ЦК України визначає, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі ; правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Стаття 231 ГК України також встановлює, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін .

Відповідно до п. 4.3. договору, за несвоєчасну сплату комунальних послуг, відповідач крім заборгованості, сплачує на користь позивача пеню в розмірі 1% за кожен день прострочення платежу.

Враховуючи вищенаведені норми, позивач правомірно здійснює нарахування пені, оскільки сторонами у справі було досягнуто письмової згоди про стягнення неустойки за несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань.

Проте, нарахування пені позивач здійснює за період з 16.03.2011 по 16.09.2011 на суму боргу, яка нарахована за весь позовний період.

Судом встановлено відсутність підстав для задоволення частини позовних вимог про стягнення основної суми заборгованості за період 01.08.2004 по 15.03.2009 у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності, у зв'язку з чим нарахування позивачем пені має здійснюватися на суму заборгованості у розмірі 13 073,20 грн., яку було нараховано за період з 15.03.2009 по 01.09.2011 грн..

За перерахунком суду розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, становить 535,73 грн.

Таким чином позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 535,73 грн..

Витрати по сплаті судового збору, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82 - 85 ГПК України, суд, -

вирішив :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Міжнародного благодійного імені Ярослава Мудрого фонду сприяння розвитку української національної школи (01133, бульвар Лихачова, 6-а, код 20062836) на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Печерська брама»Печерської районної у місті Києві ради (01042, м. Київ, бульвар М. Приймаченко, 3, код 34239762) 13 073 (тринадцять тисяч сімдесят три) грн. 20 коп. -сума основного боргу, 535 (п'ятсот тридцять п'ять) грн. 73 коп. -пені, 308 (триста вісім) грн. 00 коп. -збитків від інфляції, 1 160 (одна тисяча сто шістдесят) грн. 47 коп. -3 % річних, 1 062 (одна тисяча шістдесят дві) грн. 65 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Куркотова Є.Б.

Рішення підписано 17.05.2012