Постанова

від 02.10.2012 по справі 5011-67/3199-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2012 № 5011-67/3199-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Яковлєва М.Л.

Суліма В.В.

За участю представників:

Від позивача: Бондар О.М. - за дов. від 01.01.2012

Від відповідача: Калашник А.А. - за дов. від 01.10.2012

розглянувши матеріали апеляційної скарги Міжнародного благодійного імені Ярослава Мудрого фонду сприяння розвитку української національної школи на рішення господарського суду міста Києва від 16.05.2012 у справі № 5011-67/3199-2012 (Повний текст рішення складено і підписано 17.05.2012) (суддя - Куркотова Є.Б.)

за позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Печерська Брама»

до Міжнародного благодійного імені Ярослава Мудрого фонду сприяння розвитку української національної школи

про стягнення 16 720,52 грн.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства «Печерська Брама» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Міжнародного благодійного імені Ярослава Мудрого фонду сприяння розвитку української національної школи про стягнення 16 720,52 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.05.2012р. у справі № 5011-67/3199-2012 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Міжнародного благодійного імені Ярослава Мудрого фонду сприяння розвитку української національної школи на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Печерська Брама» Печерської районної у місті Києві ради 13 073,20 грн. - сума основного боргу, 535,73 грн. - пені, 308,00 грн. - збитків від інфляції, 1 160,47 грн. - 3 % річних, 1 062,65 грн. судового збору.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 16.05.2012 у справі № 5011-67/3199-2012 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому оскаржуване рішення, на думку апелянта, підлягає скасуванню.

У свої апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що позивач безпідставно виставляє для оплати в рахунках послугу «експлуатаційні витрати», незважаючи на те, що Законом України «Про житлово-комунальні послуги» такої послуги не передбачено.

Відповідач також посилається на непрозорість розрахунків за житлово-комунальні послуги та незрозумілість формування цін за надані послуги.

Крім того, апелянт зазначає що у листі № 1918/4 від 22.12.2011 надісланому позивачем відповідачу міститься посилання на розпорядження КМДА від 29.12.2010, однак вказане розпорядження не пройшло реєстрацію в Міністерстві юстиції України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2012 справу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 02.10.2012.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду № 5011-67/3199-2012 від 02.10.2012 у зв'язку з перебуванням судді Рєпіної Л.О. на лікарняному, для розгляду справи № 5011-67/3199-2012 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді: Тарасенко К.В, суддів: Суліма В.В., Яковлєва М.Л.

Представник позивача у судовому засіданні надав заперечення на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 16.05.2012 у справі № 5011-67/3199-2012 без змін.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

01.03.2004 між ЖЕО №604, правонаступником якої є Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства «Печерська Брама», та Міжнародним благодійним імені Ярослава Мудрого фондом сприяння розвитку української національної школи було укладено Договір №153 про надання комунальних послуг та участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території (надалі - Договір).

Умовами Договору передбачено, що відповідач споживає, а ЖЕО, правонаступником якої є позивач, забезпечує відповідача комунальними послугами.

Відповідно до п. 2.4.1. Договору власник зобов'язаний щомісячно сплачувати плату за комунальні послуги, а також вартість фактичних витрат по технічному обслуговуванню інженерного обладнання.

Згідно з п. 2.4.2. Договору відповідач несе витрати по утриманню та обслуговуванню власного приміщення (будинку), а також бере участь у загальних для всього будинку та прибудинкової території витратах, пов'язаних з експлуатацією і ремонтом (пропорційно площі займаних приміщень).

Пунктом 4.2. Договору сторони погодили, що плата за комунальні послуги вноситься відповідачем на рахунок позивача до 15 числа поточного місяця після надання йому рахунку-фактури або платіжної вимоги-доручення до 10 числа поточного року.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач свої зобов'язання за Договором виконував неналежним чином, в зв'язку з чим утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 18 836,70 грн.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зі змісту укладеного між сторонами Договору №153 про надання комунальних послуг та участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території від 01.03.2004 вбачається, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг, а тому до нього застосовуються положення законодавства про послуги.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (Стаття 610 Цивільного кодексу України).

У відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

У відповідності до п. 14, 17, Правил користування приміщеннями житлових будинків і при будинковими територіями, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992, власники квартир багатоквартирних будинків зобов'язані вносити на відповідний рахунок власника плату за обслуговування та ремонт будинку. Наймачі квартир вносять плату за найом житла, розмір якої встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Нормами ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» закріплено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства належить:

1) підготовка пропозицій щодо формування державної політики у сфері житлово-комунальних послуг;

2) організація в межах його повноважень розроблення і реалізації державних та регіональних програм у сфері житлово-комунальних послуг;

3) розроблення науково обґрунтованих нормативів витрат та втрат ресурсів, що використовуються при виробництві, транспортуванні та постачанні житлово-комунальних послуг;

4) розроблення в межах повноважень системи нормативно-правових актів щодо формування цін/тарифів на житлово-комунальні послуги (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг), стандартів, нормативів, норм, порядків та правил у сфері житлово-комунальних послуг, а також щодо експлуатації, поточного і капітального ремонтів та. ін.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем правомірно використано тарифи затвердженні розпорядженням КМДА.

Крім того, щодо відсутності реєстрації розпорядження КМДА від 29.12.2010 в органах Мінюсту колегія суддів зазначає, що нормативно-правові акти Київської міської державної адміністрації щодо встановлення цін (тарифів) на житлово-комунальні послуги не підлягають державній реєстрації, оскільки відповідно до преамбули та п. 1 Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» та п. 1 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади до предмета регулювання цих актів не віднесено акти органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органів. Отже, реєстрація актів органів місцевого самоврядування (зокрема, щодо затвердження тарифів) в органах юстиції діючим законодавством не передбачена.

Київський апеляційний господарський суд також зазначає, що посилання апелянта на неможливість встановити лічильники на холодну та гарячу воду не є підставою для звільнення від сплати за житлово-комунальні послуги згідно діючих тарифів.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

З урахуванням наведених норм права, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності по стягненню заборгованості яка утворилась в період 01.08.2004 по 15.03.2009, однак позовні вимоги в частині стягнення боргу в сумі 13 073,20 грн. є обґрунтованими та задоволені судом першої інстанції правомірно.

Частиною 1 ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до арифметично вірного розрахунку пені, що підлягає стягненню з відповідача, становить 535,73 грн.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 625 Цивільного кодексу України).

Суд зазначає, що згідно з інформаційним листом Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних. Оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань.

Враховуючи, що позовні вимоги по основному зобов'язанню задоволені частково, стягнення інфляційних втрат та 3 % річних підлягає перерахунку.

Відповідно до арифметично вірного розрахунку з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних в сумі 1 160,47 грн. та інфляційні втрати в сумі 308,00 грн., оскільки заявлені вимоги про стягнення інфляційних втрат менші ніж фактичні втрати, а підстави для виходу за межі позовних вимог відсутні.

Посилання апелянта на неправомірність стягнення позивачем коштів за «експлуатаційні витрати» колегією суддів не приймаються, оскільки Законом України «Про житлово-комунальні послуги» прямо не передбачено такого виду послуг, однак вказаний нормативно-правовий акт не містить вичерпного переліку послуг які можуть надаватись житлово-експлуатаційними організаціями та не позбавляє сторін домовитись про надання послуг які прямо не передбачені, однак і не заборонені, чинним законодавство.

Крім того, колегія суддів не приймає посилання апелянта на неналежну якість послуг, що надаються позивачем, оскільки якість послуг не є предметом розгляду по даній справі, що не позбавляє Міжнародний благодійний імені Ярослава Мудрого фонд сприяння розвитку української національної школи звернутись у відповідні органи за захистом свого порушеного права.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міжнародного благодійного імені Ярослава Мудрого фонду сприяння розвитку української національної школи залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 26.06.2012 по справі № 5011-67/3199-2012 залишити без змін.

Матеріали справи № 5011-67/3199-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Тарасенко К.В.

Судді Яковлєв М.Л.

Сулім В.В.