Постанова

від 05.08.2008 по справі 20/406

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 05 серпня 2008 р.                                                                                   

№

20/406 

Вищий 

господарський суд  України у

складі колегії  суддів:

Муравйова

О.В. -головуючого Полянського А.Г. Фролової Г.М.

за

участю представників:

позивача

не

з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)

відповідачане з'явились (про час та місце

судового засідання повідомлені належним чином)

розглянувши

у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуСуб'єкта підприємницької діяльності

-фізичної особи ОСОБА_1

па

постанову

Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2008 року

у

справі

№20/406

господарського суду міста Києва

за

позовом

Суб'єкта

підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1

доВідкритого акціонерного товариства

"Акціонерна страхова компанія "Енергополіс"

про

стягнення

38547,84 грн.

ВСТАНОВИВ:

Суб'єкт

підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1звернулась до господарського

суду Донецької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства

"Акціонерна страхова компанія "Енергополіс" про стягнення з

відповідача 23309,64 грн. страхового відшкодування, 15238,20 грн. неустойки, 385,48

грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення

судового процесу а також 3850,00 грн. витрат на юридичну допомогу.

Позовні   вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок

невиконання відповідачем свого зобов'язання по сплаті страхового відшкодування

на користь третьої особи, яка постраждала внаслідок ДТП за участю

застрахованого відповідачем автомобіля, позивач, як власник застрахованого

транспортного засобу, за вироком суду від 25.06.2005 року по справі №1/76

сплатив на користь постраждалої у ДТП особи матеріальну шкоду у розмірі

23309,64 грн., у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача у порядку

регресу 23309,64 грн. а також 15238,20 грн. неустойки, яка виникла у зв'язку з

несвоєчасним перерахуванням відповідачем зазначеної вище суми.

Рішенням

господарського суду міста Києва від 06.02.2008 року (суддя: Палій В.В.),

залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від

09.04.2008 року (судді: Кондес Л.О. -головуючий, Куровський С.В., Михальська

Ю.Б.) по справі № 20/406 господарського суду міста Києва позовні вимоги

задоволено частково. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства

"Акціонерна страхова компанія "Енергополіс" на користь Суб'єкта

підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 23309,64 грн. відшкодування

шкоди у порядку регресу, 233,09 грн. державного мита, 71, 35 грн. витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 664,01 грн. інших витрат,

пов'язаних з розглядом справи, 2328,07 грн. витрат на оплату послуг адвоката. В

іншій частині позовних вимог відмовлено.

Мотивуючи

судові рішення, господарські суди зазначають, що матеріали справи містять

докази того, що відповідач був повідомлений позивачем про факт ДТП та

розгляд  цивільного спору в рамках

кримінальної справи. Проте, майнова шкода, завдана третій особі внаслідок ДТП,

була відшкодована саме позивачем, а не відповідачем, відповідно позивач має

право вимоги до страховика в порядку регресу про стягнення на користь позивача

суми, відшкодованої ним як власником транспортного засобу третій особі. В

частині відмови в задоволенні позову про стягнення неустойки в розмірі 15

238,20 грн. за несвоєчасну виплату страхового відшкодування суди зазначили, що

Полісом  обов'язкового страхування

цивільної відповідальності власників транспортних засобів на території України

передбачена виплата страхового відшкодування лише на користь потерпілого

-третьої особи, а позивач виступає страхувальником, а не третьою особою.

Не

погоджуючиcь з рішенням та постановою, Суб'єкт підприємницької діяльності

-фізична особа ОСОБА_1звернулась до Вищого господарського суду України з

касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду від

09.04.2008 року по справі № 20/406 господарського суду міста Києва, в якій

просить рішення та постанову у справі скасувати в частині відмови у стягненні

неустойки у розмірі 15238,20 грн., прийняти нове рішення, яким позовні вимог

задовольнити у повному обсязі, мотивуючи касаційну скаргу доводами про

порушення судом норм матеріального і процесуального права, зокрема, статті 20

Закону України "Про страхування", статті 43 Господарського

процесуального кодексу України.

Як

вбачається з касаційної скарги, рішення та постанова оскаржуються позивачем

лише у частині відмови у стягненні з відповідача неустойки у розмірі 15238,20

грн.

Від

позивача надійшла телеграма з клопотанням щодо розгляду справи без участі

представників позивача.

Відповідач

відзив на касаційну скаргу не надав, явку представників в судове засідання не

забезпечив.

Заслухавши

доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет

правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в

рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає

задоволенню частково з таких підстав.

Згідно

статті 108 Господарського процесуального кодексу України       Вищий 

господарський  суд  України 

переглядає  за  касаційною  

скаргою (поданням)    рішення    місцевого   

господарського    суду    та   

постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно

до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України

переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на

підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом

першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як

встановлено господарськими судами, ОСОБА_1є власником транспортного засобу

-автобуса марки ПАЗ 32051, 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, що

підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

Між

ОСОБА_1 як власником транспортного засобу (страхувальник) та відповідачем в

особі Донецької філії Відкритого акціонерного товариства “Акціонерна страхова

компанія “Енергополіс” (страховик) був укладений поліс НОМЕР_1 обов'язкового

страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів на

території України, згідно якого страховик забезпечує відшкодування шкоди,

заподіяної потерпілим -третім особам внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

що сталася під час дії цього полісу і винуватцем якої був зазначений у цьому

полісі власник (водій) транспортного засобу, зазначеного в цьому полісі (ПАЗ

-32051 реєстраційний номер НОМЕР_2). Виплата страхового відшкодування

здійснюється в межах страхових сум, зазначених в цьому полісі, та на умовах, визначених

законодавством про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників

транспортних засобів.

Відповідно

до пункту 2 полісу страхова сума за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю третіх

осіб склала 8 500 грн. Страхова сума за шкоду, заподіяну майну третіх осіб

склала 25 500 грн.

Відповідно

до пункту 3 полісу строк його дії встановлено 12 місяців, з 18.02.2004 року до

24-00 години 17.02.2005 року.

Згідно

пункту 6 полісу розмір страхового платежу складає 186 грн., який був сплачений

позивачем 17.02.2004 року.

Судами

також встановлено, що між позивачем та водієм ОСОБА_2(працівник) укладено

трудовий договір від 01.01.2004 року на виконання працівником перевезення

пасажирів по вказаному маршруту та графіку.

23.02.2004

року сталася дорожньо - транспортна пригода за участю вищезазначеного

автомобіля ПАЗ -32051 реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водіяОСОБА_2.,

який працював у позивача на підставі трудового договору між працівником і

фізичною особою (позивачем) від 01.01.2004 року, та автомобіля ВАЗ-2108

реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3

Як

встановлено судами та не заперечується відповідачем, 23.02.2004 року позивач

звернувся до відповідача з заявою про настання страхового випадку, в якій

повідомив відповідача про ДТП за участю застрахованого автомобіля, у зв'язку зі

шкодою, завданою автомобілю ВАЗ-2108 реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням

ОСОБА_3

Факт

повідомлення підтверджує відповідь відповідача (вих. №16 від 29.01.2007 року),

з посиланням на заяву позивача.

Вироком

Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 25.06.2005 року, який залишений

без змін ухвалою Колегії суддів Судової палати у кримінальних справах

Апеляційного суду Донецької області від 06.09.2005 року, визнано винним водія

позивача ОСОБА_2у скоєнні злочину за статтею 286 частиною 2 Кримінального

кодексу України. У рамках кримінальної справи вирішено цивільний позов

потерпілого ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_1 як власника джерела підвищеної

небезпеки, на користь потерпілого ОСОБА_3 матеріальної шкоди у розмірі 23

309,64 грн.

Відповідно

до квитанції № 515 від 14.12.2005 року ОСОБА_1 сплатила на користь потерпілого

ОСОБА_3 23309,64 грн. на підставі рішення суду.

Відповідно

до статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона

(страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку)

виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у

договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується

сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Як

встановлено судами, транспортний засіб -автобус ПАЗ 32051, реєстраційний номер

НОМЕР_2 використовувався позивачем для здійснення підприємницької діяльності,

водій ОСОБА_2керував зазначеним транспортним засобом на законних підставах,

уклавши з позивачем трудовий договір.

Таким

чином, суди дійшли висновку, що дія полісу НОМЕР_1 обов'язкового страхування

цивільної відповідальності власника транспортних засобів на території Украйни

розповсюджується на водія, який був з власником транспортного засобу в трудових

відносинах.

Судами

також встановлено, що рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування

відповідно до статті 26 Закону України „Про страхування” відповідачем не

приймалося.

Однак,

як встановлено судами,  майнова шкода,

завдана третій особі внаслідок ДТП була відшкодована саме позивачем, а не

відповідачем, відповідно позивач має право вимоги до страховика у порядку

регресу про стягнення на користь позивача суми, відшкодованої ним, як власником

транспортного засобу, третій особі.

Таким

чином, господарські суди дійшли висновку, що вимога позивача про стягнення з

відповідача в порядку регресу 23 309,64 грн. суми, яка була сплачена позивачем

(власником транспортного засобу) як матеріальна шкода на користь третьої особи

є обґрунтованою.

Також,

як зазначено судами в рішенні та постанові, оскільки виплата страхового

відшкодування згідно Положення передбачена на користь потерпілого - третьої

особи, то вимога позивача, як страхувальника, про стягнення з відповідача на

свою користь неустойки за несвоєчасну виплату страхового відшкодування у

розмірі 15 238,20 грн., задоволенню не підлягає.

Як

вбачається з касаційної скарги, рішення та постанова оскаржуються позивачем

саме у частині відмови у стягненні з відповідача неустойки у розмірі 15238,20

грн.

Відповідно

до роз'яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від

29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями, рішення є

законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно

перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального

права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Мотивувальна частина

рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для

справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд

виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і

відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення

повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального

права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних

правовідносинах. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені

обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені

обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і

підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Резолютивна частина рішення повинна містити чіткі та безумовні висновки, що

ґрунтуються на аналізі та оцінці фактичних обставин викладених у його

мотивувальній частині, та відповідати застосованим до спірних відносин нормам

права.

Відповідно

до пункту 3 частини 1 статті 20 Закону України "Про страхування"

страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову

виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової

виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки

(штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або

законом.

Згідно

статті 992 Цивільного кодексу України у разі несплати страховиком

страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний

сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Як

вбачається з позовної заяви, позивач просив стягнути пеню, керуючись статтею 20

Закону України "Про страхування", статтею 992 Цивільного кодексу

України та пунктом 7 Полісу НОМЕР_1.

Апеляційна

скарга позивача, серед іншого, мотивована саме незастосуванням місцевим

господарським судом положень статті 20 Закону України "Про

страхування" та статті 992 Цивільного кодексу України.

Згідно

частини 1 та пунктів 7, 8 частини 2 статті 105 Господарського процесуального

кодексу України за наслідками розгляду апеляційної скарги (подання) апеляційний

господарський суд приймає постанову. У постанові мають бути зазначені, зокрема,

обставини справи,  встановлені

апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи

інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів; у

разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду -доводи, за

якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції.

Оскаржуване

рішення місцевого суду та постанова апеляційного господарського суду в частині

відмови у стягненні з відповідача неустойки у розмірі 15238,20 грн. вказаним

вимогам не відповідають, оскільки мотивувальна частина рішення та постанови не

містить посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на

підставі яких судами відмовлено у стягненні з відповідача неустойки за

несвоєчасну виплату страхового відшкодування.

Відповідно

до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський   суд  

оцінює   докази   за 

своїм  внутрішнім переконанням, що

ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в судовому процесі всіх обставин справи в їх

сукупності, керуючись законом.

Господарськими

судами не надана оцінка доводам позивача щодо стягнення з відповідача неустойки

у розмірі 15238,20 грн., викладеним в позовній заяві та апеляційній скарзі.

Таким

чином, прийняті у справі рішення та постанова в частині відмови у стягненні з

відповідача неустойки у розмірі 15238,20 грн. не відповідають вимогам статей

43, 84, 105 Господарського процесуального кодексу України, а також вимогам,

викладеним в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11

“Про судове рішення” зі змінами та доповненнями.

Відповідно

до статті 11110 Господарського процесуального кодексу України

підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного

господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення

або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Вищезазначені

порушення норм права є підставою для 

скасування   рішення та постанови

в частині відмови у стягненні з відповідача неустойки у розмірі 15238,20 грн.

та передачі справи в цій частині на новий розгляд до господарського суду міста

Києва.

В

іншій частині рішення та постанова підлягають залишенню без змін.        

Керуючись

статтями 1115, 1117, 1119, 11110,

11111, 11112 Господарського процесуального кодексу

України,  Вищий господарський суд

України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну

скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 задовольнити

частково.

Рішення

господарського суду міста Києва від 06.02.2008 року та постанову Київського

апеляційного господарського суду від 09.04.2008 року по справі № 20/406

господарського суду міста Києва скасувати в частині відмови у стягненні з

Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія

"Енергополіс" неустойки у розмірі 15238,20 грн.

Справу

в цій частині передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

В

іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 06.02.2008 року та

постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2008 року по

справі № 20/406 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий                                               

                              О.

Муравйов

Судді                                                                                         

А. Полянський

Г. Фролова