Ухвала

від 10.05.2012 по справі 2-53

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-53 Головуючий у суді у 1 інстанції - Сидоренко Номер провадження 22-ц/1890/1057/12 Суддя-доповідач - Лузан Категорія - 30

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2012 року м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Лузан Л. В.,

суддів - Криворотенка В. І., Сибільової Л. О.,

за участю секретаря - Назарової О.М.,

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 03 квітня 2012 року

у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго», Відкритого акціонерного товариства «Білопільське підприємство «Агротехсервіс»

про відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 03 квітня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволені частково.

Стягнуто з ВАТ «Білопільське підприємство «Агротехсервіс» на користь ОСОБА_1 50000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з ВАТ «Білопільське підприємство «Агротехсервіс» на користь ОСОБА_2 50000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з ВАТ «Білопільське підприємство «Агротехсервіс» на користь держави 107 грн. 30 коп. судового збору.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено у зв'язку з необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі ставиться питання про часткове скасування рішення суду і постановлення нового рішення про задоволення позовних вимог з тих підстав, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, що у справі не були доведені обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, що висновки суду не відповідають обставинам справи та що судом були порушені норми матеріального і процесуального права .

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканець м. Білопілля, ІНФОРМАЦІЯ_2 року загинув у м. Білопіллі Сумської області внаслідок ураження електричним струмом (а.с. 6).

ОСОБА_1 є бабусею ОСОБА_3. Після смерті у ІНФОРМАЦІЯ_3 матері ОСОБА_3, ОСОБА_1 стала його опікуном на підставі рішення Білопільської міської ради №239 від 21 жовтня 1998 року (а.с. 11).

ОСОБА_2 - є дядьком ОСОБА_3, братом його померлої матері -ОСОБА_4, судом встановлено, що він також приймав участь у вихованні ОСОБА_3

ОСОБА_1, ОСОБА_2 проживали у місті Білопіллі разом з загиблим ОСОБА_3, однією сім'єю. Після того, як ОСОБА_3 поступив на навчання до коледжу Сумського аграрного університету, вся сім'я проживала у місті Суми.

За фактом смерті ОСОБА_3 Білопільським РВ ГУМВС України була проведена перевірка.

Постановою слідчого Білопільського РВ ГУМВС України від 05 березня 2011 року за фактом смерті ОСОБА_3 в порушенні кримінальної справи відмовлено за відсутністю події злочину (а.с. 7-8).

Помічник прокурора Білопільського району, розглянувши матеріали перевірки за зверненням ОСОБА_1 щодо притягнення до відповідальності посадових осіб ВАТ «Агротехсервіс» і Білопільського РЕМ, також відмовив в порушенні кримінальної справи стосовно голови правління ВАТ «Агротехсервіс» ОСОБА_5 та начальника Білопільського РЕМ ОСОБА_6 за фактами порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою та службової недбалості, у зв'язку з відсутністю в їх діях складу злочинів, передбачених ст. ст. 272, 367 КК України.

З матеріалів перевірки, проведеної правоохоронними органами, вбачається, що ОСОБА_3 загинув на території ВАТ «Білопільське підприємство «Агротехсервіс» внаслідок ураження його електрострумом в ЗТП-249, яка належить названому товариству.

Ухвалюючи рішення у справі про стягнення заподіяної позивачам моральної шкоди лише ВАТ «Білопільське підприємство «Агротехсервіс», суд першої інстанції виходив з того, що судом не було встановлено вини ПАТ «Сумиобленерго» у смерті ОСОБА_3, а також наявності спільних дій ПАТ «Сумиобленерго» з ВАТ «Білопільське підприємство «Агротехсервіс», в результаті яких би настала смерть ОСОБА_3, а тому суд не знайшов підстав для покладення на ПАТ «Сумиобленерго» обов'язку відшкодування заподіяної позивачам шкоди .

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду ґрунтуються на зібраних у справі доказах, а доводи апеляційної скарги про протилежне не можна визнати такими, що заслуговують на увагу. При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України 1. Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. 2. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. 5. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно п. 10.2. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996. № 28, до зобов'язань споживача входить, зокрема, забезпечувати належний технічний стан та безпечну експлуатацію своїх електроустановок згідно з вимогами нормативно-технічних документів та нормативно-правових актів законодавства України; своєчасно вживати відповідних заходів для усунення виявлених порушень.

Відповідно п. 5.5.2., п. 6.4. Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Міністерста палива та енергетики України від 25.07.2006 № 258, контроль технічного стану електроустановок повинен проводитись оперативними й оперативно-ремонтними працівниками споживача.

Відповідно ст. 26 ЗУ «Про електроенергетику» споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Згідно п. 2 Правил користування електричною енергією межа розподілу - точка електромережі, стосовно якої розподіляється електромережа між споживачем та енергопостачальником.

З матеріалів справи вбачається, що договором про постачання електричної енергії № 38 від 24.03.2003 р., укладеного між ВАТ «Сумиобленерго» та ВАТ «Білопільське підприємство «Агротехсервіс», товариство постачає електричну енергію споживачу, а ВАТ «Білопільське підприємство «Агротехсервіс» зобов'язане оплачувати постачальнику її вартість та здійснювати інші платежі відповідно до умов вказаного договору та додатків до нього, що є невід'ємними частинами договору.

На виконання умов названого договору додатком був складений перелік та дані по комерційних засобах обліку, по яких проводиться розрахунок за відпущену споживачу електричну енергію, з якого вбачається, що ЗТП - 249, на якому стався нещасний випадок з ОСОБА_3, є об'єктом, який належить споживачу - ВАТ «Білопільське підприємство «Агротехсервіс».

Крім того, додатком № 6 до договору про постачання електроенергії № 38 від 24.09.2003 р. між сторонами був складений акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін. З названого акту вбачається, що зазначена ЗТП - 249 була приєднана до електричної мережі від опори № 1 відгалуження на ЗПТ-249 КЛ-10 кВ фідера Радіозавод від ПС 35/10 кВ «Сільхозтехнніка» через роз'єднувач Р-154 та кабельну лінію 10кВ споживача.

Межа балансової належності електромереж та установок встановлюється на опорі № 1 ПЛ-10 кВ відгалуження на ЗТП-249 в підключення шлейфів Р-154 до ПЛ-10 кВ (п.4 акту розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін, додаток № 6 до договору про постачання електроенергії № 38 від 24.09.2003).

Таким чином, з п.3 названого акту вбачається, що ЗТП-249 належить ВАТ «Білопільське підприємство «Агротехсервіс». Відповідно п.7 зазначеного додатку ВАТ «Білопільське підприємство «Агротехсервіс» несе відповідальність за технічний стан ЗТП-249.

З матеріалів справи також вбачається, що у зв'язку з порушенням ВАТ «Білопільське підприємство «Агротехсервіс» технічних та договірних зобов'язань, ВАТ «Сумиобленерго» припинило постачання електричної енергії шляхом відключення електричної енергії на Р-154, про що був зроблений запис до оперативного журналу, тим самим припинило постачання електричної енергії на ЗТП-249.

Факт відключення підтверджується наступним. Під час розгляду справи судом були допитані свідки- працівники ВАТ «Сумиобленерго», які проводили 01.11.2006 р. відключення ЗТП-249, а саме, черговий монтер оперативно-виїздної бригади Білопільського відділення енергозбуту ОСОБА_7 та водій-електромонтер ОСОБА_8, які пояснювали, що черговий диспетчер ОСОБА_9 дав розпорядження щодо виїзду до Р-154 по ПЛ-10 кВ фідер Радіозавод. Прибувши на місце, працівники провели відключення мереж ВАТ «Білопільське підприємство «Агротехсервіс», привід на Р-154 зачинили на замок та вивісили плакат про електронебезпеку.

Вищенаведені факти позивачами не оспорюються.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України 1. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. 2. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. 3. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. 4. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів вважає, що під час розгляду справи позивачі не надали доказів на підтвердження своїх доводів про те, що підключення ЗТП-249, на якій стався нещасний випадок, до електроструму відбулось з вини ВАТ «Сумиобленерго». В матеріалах справи такі докази відсутні, а тому і відсутні підстави для покладення на ВАТ «Сумиобленерго» відповідальності за заподіяну позивачам шкоду. Доводи апеляційної скарги про протилежне ґрунтуються на припущеннях, а тому не можуть бути підставою для скасування постановленого у справі рішення.

Не ґрунтується на законі і доводи апеляційної скарги про те, що електрострум є джерелом підвищеної небезпеки, а тому на ВАТ «Сумиобленерго», як на його власника, має бути покладений обов'язок по відшкодуванню шкоди.

Як зазначалось вище, відповідно до ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про електроенергетику» енергія - електрична чи теплова енергія, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу; передача енергії - транспортування енергії за допомогою мереж на підставі договору; постачання електричної енергії - надання електричної енергії споживачу за допомогою технічних засобів передачі та розподілу електричної енергії на підставі договору; споживачі енергії - суб'єкти господарської діяльності та фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю.

Встановлено, що ЗТП-249 належить ВАТ «Білопільське підприємство «Агротехсервіс». Відповідно до акту розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін ВАТ «Сумиобленерго» несе відповідальність до опори № 1. Після опори № 1 на Р-154 електрична енергія належить споживачу - ВАТ «Білопільське підприємство «Агротехсервіс».

Таким чином колегія суддів вважає, що рішення суду є законним і обґрунтованим, відповідає вимогам матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування постановленого рішення.

Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 03 квітня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий -

Судді -