Рішення

від 26.04.2012 по справі 2-53

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-53 Головуючий у суді у 1 інстанції - Разумова Номер провадження 22-ц/1890/927/12 Суддя-доповідач - Криворотенко Категорія - 42

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2012 року м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Криворотенка В. І.,

суддів - Дубровної В. В., Сибільової Л. О.,

при секретарі - Чуприні В.І.,,

при секретарі - Чуприні В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»

на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 21 лютого 2012 року

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, сектор у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Конотопського МВ УМВС України в Сумській області, про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зобов'язання зняти з реєстрації,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 21 лютого 2012 року позовні вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задоволені частково.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ТОВ «ОТП Факторинг Україна» за кредитним договором № СМ- SМЕС03/041/2008 від 3 квітня 2008 року в розмірі 39882,88 доларів США, що еквівалентно 318596,41 грн., 553881,90 грн. пені та судових витрат в розмірі 1760 грн. звернуто, стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №РМ- SМЕС03/041/2008 від 3 квітня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Конотопського міського нотаріального округу ОСОБА_3 3 квітня 2008 року в р. за № 860, а саме: на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 22 вересня 1999 року приватним нотаріусом Конотопського міського нотаріального округу ОСОБА_4 в р. за №1376. із застосуванням способу реалізації вищевказаної квартири шляхом проведення публічних торгів в процедурі виконавчого провадження відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», визначивши, що початкова ціна для реалізації складає 186850 грн., стягувач - ТОВ «ОТП Факторинг Україна».

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання судових витрат.

Частково не погодившись із зазначеним рішенням суду ТОВ «ОТП Факторинг Україна» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення місцевого суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про виселення та зняття з реєстрації скасувати та ухвалити нове, яким виселити ОСОБА_1 з квартири, яка є предметом іпотеки та зобов'язати ГІРФО Конотопського МВ УМВС України в Сумській області зняти її з реєстрації в зазначеній квартирі. Також змінити рішення суду в частині розподілу судових витрат, стягнувши на його користь судові витрати 1820 грн.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи 3 квітня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № СМ-SМЕС03/041/2008, відповідно до якого банк зобов'язався надати останньому кредит на споживчі цілі в сумі 37000 доларів США на строк до 3 квітня 2023 року (а.с.7-10). 25 травня 2009 року між сторонами було укладено додатковий договір, яким були внесені зміни в основний договір (а.с.11).

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 3 квітня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки (майнової поруки) №РМ-SМЕС03/041/2008, який був посвідчений нотаріусом Конотопського міського нотаріального округу (а.с. 17-20).

Відповідно до умов договору іпотеки ОСОБА_1 надала в іпотеку двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 50,3 кв.м., що належить відповідачці на підставі договору купівлі-продажу.

ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором не виконує, внаслідок чого у неї станом на 25 жовтня 2011 року виникла заборгованість, 37948,73 доларів США - залишок заборгованості за кредитом, 1934,15 доларів США відсотки за користування кредитом, 553881,90 грн. пеня (а.с. 43).

Вказані факти з достатньою повнотою встановлені судом першої інстанції на підставі належним чином зібраних, досліджених та оцінених доказів.

Суд першої інстанції вірно з'ясував спірні правовідносини, всебічно встановив обставини, що мають значення для справи у відповідності з ч. 1 ст. 212 ЦПК України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про відсутність підстав для задоволення позову в частині виселення ОСОБА_1 та зняття її з реєстрації.

Доводи апелянта про те, що надіслання письмової вимоги про добровільне звільнення житлового приміщення обов'язкове виключно у випадках звернення стягнення на предмет іпотеки лише у випадках позасудового врегулювання є помилковими виходячи з наступного.

Згідно зі ст.40 Закону України «Про іпотеку», звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до ч.3 ст.109 Житлового кодексу України, звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Згідно з частиною четвертою статті 9 Житлового кодексу України, статей 39, 40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки, за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення його мешканців.

З роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 N 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин». При розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати таке. Згідно з частиною четвертою статті 9, статті 109 Житлового кодексу України, статей 39-40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення

При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк (п.43).

Тобто положення Житлового кодексу України та Закону України «Про іпотеку» передбачають певну процедуру виселення мешканців із будинку на який звернуто стягнення, зокрема передбачають обов'язок іпотекодержателя до звернення до суду із позовом про виселення, надсилання письмової вимоги про виселення у добровільному порядку. Відмова виселитись добровільно надає банку право на звернення до суду із відповідним позовом, недотримання цього порядку є порушенням ч.4 ст.9 ЖК України, в частині недотримання порядку виселення, і є підставою для відмови у позові.

Матеріали справи не містять даних про те, що банк на виконання вказаних положень закону направляв ОСОБА_1 письмову вимогу про добровільне звільнення житлового приміщення протягом одного місяця або у інший погоджений сторонами строк, а також, що відповідачка отримала вказану вимогу.

Проте колегія суддів не може погодитись з рішенням суду в частині розподілу судових витрат. При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в розмірі 1700 грн. та 120 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи. Позов в частині майнових вимог задоволений в повному обсязі. Тому на підставі ст. 88 ЦПК України судові витрати підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача. Підстав для достягнення судового збору з відповідача на підставі Закону України «Про судовий збір» колегія суддів не вбачає, так як він на час звернення позивача до суду з позовом не діяв.

Тому рішення суду в частині розподілу судових витрат підлягає скасуванню згідно вимог ст. 309 ЦПК України з ухваленням в цій частині нового рішення.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317,319 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» задовольнити частково.

Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 21 лютого 2012 року в даній справі в частині розподілу судових витрат скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» 1820 грн. на відшкодування судових витрат.

В іншій оскаржуваній частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -