Постанова

від 22.05.2012 по справі 7/236

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2012 р. Справа № 7/236

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Запорощенка М.- доповідач суддів:Алєєвої І. Владимиренко С. розглянув касаційну скаргу Громадської організації " Батьки проти наркотиків" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.11р. на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 27.02.2012р. у справі№7/236 господарського суду міста Києва за позовомКолонщинської сільської ради Макарівського району Київської області доГромадської організації " Батьки проти наркотиків" проВизнання недійсними договору оренди приміщення за участю представників сторін: від позивача:ОСОБА_4, за довіреністю від відповідачів:ОСОБА_5, за довіреністю

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.10.2011 у справі № 7/236 позов задоволено повністю, визнано недійсним договір оренди приміщення від 06.05.2003р., укладений між Колонщинською сільською радою Макарівського району Київської області та Громадською організацією "Батьки проти наркотиків"; підлягає стягненню з Громадської організації "Батьки проти наркотиків" на користь Колонщинської сільської ради Макарівського району Київської області 85,00 грн. по оплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2012р. у справі №7/236 рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2011 у справі № 7/236 залишено без змін, скаргу - без задоволення.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій , Громадська організація "Батьки проти наркотиків" звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.11р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2012р., з вимогою направити справу на новий розгляд .

В обґрунтування заявлених вимог, скаржник посилається на порушення господарським судом міста Києва ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, Київським апеляційним господарським судом ст. 48 ЦК Української РСР. А, також, посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, як то ст.ст.32,33,34,35,43 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач, Колонщинська сільська рада Макарівського району Київської області , у відзиві на касаційну скаргу та представник позивача в судовому засіданні проти вимог та доводів скаржника заперечує, вважає їх необґрунтованими та такими , що не підлягають задоволенню.

22.05.12р. до суду від скаржника надійшло клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги з необхідністю надання додаткових пояснень.

Дане клопотання судовою колегією відхилене в зв'язку з необґрунтованістю неможливості надання зазначених у клопотанні додаткових пояснень у попередньому та нинішньому судових засіданнях, а також з закінченням строків, передбачених нормами Господарського процесуального кодексу України для розгляду касаційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, касаційні скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга Громадської організації " Батьки проти наркотиків" не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, 06.05.2003 між Колонщинською сільською радою Макарівського району Київської області в особі сільського голови Злотківського М.М. та Громадською організацією "Батьки проти наркотиків" укладено договір оренди приміщення, що розташоване за адресою: с. Колонщина, вул. Леніна, 13.

За умовами розділу 2 Договору , приміщення, що орендується, надається орендарю для проведення капітального ремонту (реновації) і подальшої передачі в суборенду центру (юридичній особі) для проведення реабілітації наркозалежної молоді.

Строк дії договору визначений п. 4.1 складає 10років з дня підписання Договору, тобто з 06.05.03р. по 06.05.13р.

Згідно п. 5.1 Договору орендна плата складає 2% від експертної оцінки вартості приміщення, тобто 509,60грн. в рік, або 42,47грн. в місяць

Відповідачем надано копію акту здачі-приймання приміщення від 06.05.2003, згідно із яким орендодавець передав, а орендар прийняв в користування приміщення б/в дитячого садка в селі Колонщина по вул. Леніна, 13, стан приміщення -потребує капітального ремонту.

Як стверджує позивач, відповідачем неналежно виконувались умови договору від 06.05.2003, в матеріалах справи є копія листа позивача, адресованого відповідачу, від 19.03.2009 № 35, зокрема, про нагадування щодо перенесення незаконних огорожі та насаджень, постійної реєстрації осіб, які тимчасово проживають на території центру реабілітації наркозалежної молоді, інше.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.10.2011 у справі № 7/236 позов задоволено повністю, визнано недійсним договір оренди приміщення від 06.05.2003р., укладений між Колонщинською сільською радою Макарівського району Київської області та Громадською організацією "Батьки проти наркотиків"; підлягає стягненню з Громадської організації "Батьки проти наркотиків" на користь Колонщинської сільської ради Макарівського району Київської області 85,00 грн. по оплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2012р. у справі №7/236 рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2011 у справі № 7/236 залишено без змін, скаргу - без задоволення.

Приймаючи вищеозначені судові акти, суди попередніх інстанцій виходили з відсутності доказів прийняття Колонщинською сільською радою рішення щодо передачі об'єкта оренди в оренду відповідачу та доказів прийняття рішення щодо надання повноважень підписанту цього договору на укладання від імені позивача спірного Договору. Також, суди наголошують на відсутності в спірному Договорі всіх істотних умов притаманних для даного виду договорів. Крім того, судами встановлено , що при укладенні спірного договору не була здійснена оцінка об'єкта оренди. При цьому , до спірних правовідносин, судом першої інстанції застосовані положення Цивільного кодексу України в редакції 2003р., а апеляційним судом до цих же правовідносин застосовані норми Цивільного кодексу Української РСР в редакції 1963р.

Пунктом 4 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України встановлено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Оскільки взаємовідносини сторін щодо укладання договору оренди від 06.05.2003 року виникли до 01.01.2004 року, до спірних правовідносин щодо укладання договору оренди та передання майна застосовуються норми Цивільного кодексу УРСР, діючого на дату підписання договору.

Даний висновок підтверджується п.10 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з визнанням угод недійсним" від 12.03.1999 року № 02-5/111, відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент укладення спірної угоди. Спірну угоду було укладено 06.05.2003 року, цивільно-правові відносини на момент її укладення регулювались Цивільним кодексом УРСР в редакції 1963 року, тому місцевий господарський суд не правильно застосував до спірних правовідносин положення Цивільного кодексу України в редакції від 2004 року.

Статтею 48 Цивільного кодексу УРСР, який діяв на момент укладення спірної угоди, встановлено, що недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

Спірний договір за своєю правовою природою є договором оренди майна. Правовідносини щодо укладання договорів майнового найму (оренди) на час підписання сторонами договору оренди від 06.05.2003 року регулювалися нормами глави 25 ЦК УРСР (ст.ст. 256-276), що діяв до 01.01.2004 року та Законом України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 року (із змінами) № 2269-ХП (далі за текстом Закон України "Про оренду державного та комунального майна").

Статтею 12 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання тексту сторонами.

Істотними умовами договору оренди, як зазначено у ст.10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" є: об'єкт оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; відповідальність сторін; страхування взятого в оренду майна.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Спірне майно є комунальною власністю. Відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. Відносини, пов'язані з передачею в оренду майна, що перебуває у комунальній власності, їх структурних підрозділів, регулюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до частини 5 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

До відання виконавчих органів, зокрема, міських рад, належать повноваження щодо управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад (пункт 1 статті 29 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Частиною 5 статті 60 зазначеного Закону передбачено повноваження органів місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад здавати об'єкти права комунальної власності в оренду відповідно до закону.

З урахуванням того, що питання передачі в оренду вказаного майна не виносилось на розгляд ради, будь-яких рішень з цього приводу не приймалось, та даний факт відповідачем не був в жодній інстанції спростований або поставлений під сумнів, та зважаючи на те , що необхідною умовою укладання та поновлення договору нерухомого майна, яке перебуває у державній або комунальній власності, є наявність відповідного рішення органу місцевого самоврядування , судова колегія погоджується з висновками попередніх судів.

При цьому, судова колегія вважає необхідним зазначити, що застосування до спірних правовідносин судом першої інстанції норм Цивільного кодексу України в редакції 2003р. не призвело до прийняття по суті неправильного рішення.

Враховуючи наведене колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком господарських судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог.

Під час вирішення спору, судами попередніх інстанцій правильно встановленні обставини, що мають значення для справи, їм надана вірна юридична оцінка, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів.

За наведених вище обставив, Вищий господарський суд України не знайшов законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційної скарги, а тому рішення та постанову слід залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України.

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Громадської організації " Батьки проти наркотиків" залишити без задоволення .

Рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.11р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2012р. у справі №7/236 -залишити без змін.

Головуючий суддя: М. Запорощенко Судді: І. Алєєва С. Владимиренко