Постанова

від 29.11.2012 по справі 7/236

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

19.11.2012 р. справа №7/236

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівСтойка О.В. Діброва Г.І., Чернота Л.Ф. за участю представників сторін від позивача від відповідача Новак В.П., задовіреністю; Лауніконіс В.П., за довіреністю; розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Науково-дослідний інститут високих напруг", м. Слов'янськ Донецької області на рішення господарського судуДонецької області від 09.10.2012 р. (підписано 15.10.2012 р.) у справі№ 7/436 (суддя Сгара Е.В.) за позовомДочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ в особі Краматорського лінійного управління магістральних газопроводів, м. Краматорськ Донецької області філії "Управління магістральних газопроводів "Донбастрансгаз", м. Донецьк до Державного підприємства "Науково-дослідний інститут високих напруг", м. Слов'янськ Донецької області простягнення заборгованості в сумі 11 901,70 грн., пені в сумі 868,84 грн., 3% річних в сумі 175,71 грн., інфляційних в сумі 353,91 грн.

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2011 року до господарського суду звернулась Дочірня компанія "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ в особі Краматорського лінійного управління магістральних газопроводів, м. Краматорськ Донецької області філії "Управління магістральних газопроводів "Донбастрансгаз", м. Донецьк (Позивач) із позовом до Державного підприємства "Науково-дослідний інститут високих напруг", м. Слов'янськ Донецької області (Відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 11 901, 70 грн., пені в сумі 868, 84 грн., 3% річних в сумі 175, 71 грн., інфляційних в сумі 353, 91 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 09.10.2012р. позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача 3% річних у сумі 175,71грн., інфляційні в сумі 306,35грн., пеню в сумі 717,49грн., припинено провадження у справі в частині вимог про стягнення заборгованості в сумі 11 901,70 грн., в решті позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу в якій просить спірне рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у стягненні з боржника інфляційних, 3% річних та пені.

В обґрунтування вимог скарги заявник посилається на те, що рішення судом першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права України, а також суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи.

Зокрема, заявник апеляційної скарги посилається на те, що стосовно відповідача відкрито справу про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, тому вимоги позивача про стягнення з нього пені, інфляційних та 3% річних не підлягають задоволенню та є погашеними, оскільки позивачем такі майнові вимоги в справі про банкрутство №5/160б не заявлялись.

В обґрунтування своїх доводів апелянт посилається на ухвалу господарського суду Донецької області від 20.12.2011р. по справі №5/160б.

Крім того, заявник вважає, що сума, яка залишилась в розмірі 31,04 грн. виникла в період після порушення справи про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, і не входить до майнових вимог конкурсного кредитора (позивача)

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі, надав пояснення, аналогійні викладеним в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні вважав рішення суду законним та обґрунтованим, тому просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №16-Сл від 11.08.2011р. (далі -Договір), предметом якого є надання оплачуваних послуг з транспортування природного газу замовника магістральними трубопроводами від пунктів прийому-передачі газу в систему магістральних трубопроводів до ГРС.

Відповідно до п. 9.1 Договору, в редакції додаткової угоди №1 від 31.12.2010р., даний Договір діє до 31.12.2011р.

Пунктом 5.4 Договору передбачено, що надання послуг з транспортування газу щомісячно оформлюється позивачем та відповідачем актами надання послуг з транспортування на підставі даних, наданих газорозподільним підприємством згідно реєстрів обсягів реалізації газу за відповідний період (реєстри) або замовника облікових даних.

Згідно п. 5.2 Договору відповідач здійснює оплату позивачу за послуги з транспортування природного газу до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до п. 5.3 Договору, відповідач оплачує вартість транспортування природного газу до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим згідно рахунку позивача. Якщо до 15 числа місяця, у якому повинна здійснюватися оплата, відповідач з будь-яких причин не отримав рахунок від позивача, він зобов'язаний прийняти всі заходи для його отримання та здійснення оплати та здійснення оплати.

Позивач у січні -лютому 2011р. надав визначені договором послуги, що підтверджується актами надання послуг з транспортування природного газу від 31.01.2011р. та від 28.02.011р., підписаним обома сторонами без зауважень.

Відповідач свої договірні зобов'язання стовно оплати про транспортованого у січні - лютому 2011р. газу не виконав, у зв'язку з чим у нього перед позивачем виник борг в сумі 11 901,70 грн.

Через невиконання належним чином відповідачем умов договору позивач звернувся до суду із вимогою про стягнення заборгованості в сумі 11 901,70 грн. в примусовому порядку.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Встановлено, що 22.08.2011р. у відношенні до відповідача по справі господарським судом Донецької області порушено справу про банкрутство №5/160б.

Позивач визнаний конкурсним кредитором у відношенні до відповідача щодо стягнення спірного боргу за газ за січень-лютий 2011р. в сумі 11 901,70 грн.

Господарський суд дійшов вірного висновку про наявність підстав для припинення провадження у справі в частині вимог про стягнення боргу в сумі 11 901,70 грн. на підставі п. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, сторонами цей висновок суду не оспорюється.

Щодо вимог позивача про стягнення пені за період з 15.02.2011р. по 29.08.2011р. в сумі 868, 84 грн., 3% річних з 15.02.2011р. по 29.08.2011р. в сумі 175, 71 грн., інфляційних з 15.02.2011р. по 29.08.2011р. в сумі 353, 91 грн., судова колегія зазначає наступне.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6.1 Договору, за несвоєчасну оплату послуг з транспортування природного газу у термін, зазначений у п. 5.2 Договору, відповідач сплачує на користь позивача пеню у розмірі 0,05% від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочки платежу.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Спірні суми інфляційних, пені та 3% річних пов'язані саме із спірною сумою боргу в розмірі 11 901,70 грн., за якою позивача визнано конкурсним кредитором у справі про банкрутство відповідача та заявлені позивачем до введення мораторію на задоволення вимог кредиторів у вказаній справі.

Судом першої інстанції зроблено обґрунтований перерахунок суми пені з урахуванням ухвали господарського суду Донецької області від 22.08.2011р. по справі №5/106б про порушення справи про банкрутство відповідача та введення мораторію, яка нарахована за період 15.02.2011р. по 21.08.2011р. складає 717,49 грн. , а посилання скаржника, що судом першої інстанції необґрунтовано стягнуто з відповідача пеню за період з 22.08.2011р. по 29.08.2011р. 23,36 грн. не відповідає обставинам справи.

Крім того, господарським судом обґрунтовано зроблено висновок, що індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафними санкціями, тому дія мораторію не розповсюджується на заявлені до стягнення суми 3% річних та інфляційних.

Отже висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача 3% річних в повному обсязі в сумі 175,71 грн. та стягнення інфляційних -частково в сумі 306,35 грн. є вірним.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 09.10.2012 року у справі № 7/236 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Науково-дослідний інститут високих напруг", м. Слов'янськ Донецької області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 09.10.2012 року у справі № 7/236 залишити без змін.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.В.Стойка

Судді Г.І. Діброва

Л.Ф. Чернота

Надр. 5 прим

1 позивачу

2 відповідачу

3 до справи

4 ДАГС

5 ГС