Постанова

від 21.05.2012 по справі 37/345пн

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

15.05.2012 р. справа №37/345пн

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Мартюхіна О.І. Зубченко І.В., Стойка О.В. за участю представників: від позивача:Вєтров О.П. - директор від відповідача 1:не з'явився від відповідача 2:не з'явився від відповідача 3: не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м. Краматорськ на рішення господарського суду Донецької області від 14.02.2012р. у справі№37/345пн (суддя Попков Д.О.) за позовомМалого спільного підприємства «БудТранс», м. Донецьк до відповідача 1Фізичної особи -підприємця ОСОБА_5, м. Донецьк до відповідача 2Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо - будівельна компанія «Легіон», м. Київ до відповідача 3Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м. Краматорськ провитребування з чужого незаконного володіння майна.

ВСТАНОВИВ:

Мале спільне підприємство «БудТранс», м. Донецьк, звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_5, м. Донецьк, Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо - будівельна компанія «Легіон», м. Київ та Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м. Краматорськ про витребування з чужого незаконного володіння майна.

Позивач заявою від 18.01.2012р. (а.с.114 т.1) уточнив позовні вимоги, а саме просив витребувати із чужого незаконного володіння ПАТ «Енергомашспецсталь»гусеничний кран РДК-250 реєстраційний номер НОМЕР_1 заводський номер НОМЕР_2 та зобов'язання ПАТ «Енергомашспецсталь»передати це майно впродовж 10 денного строку з моменту набрання рішення законної сила передати позивачу та клопотанням від 14.02.2012р. (а.с. 33 т.2) позивач відмовився від позовних вимог до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_5, м. Донецьк та Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо - будівельна компанія «Легіон», м. Київ в частині витребування у них спірного крану РДК-250 та визнання договору оренди недійсним.

Господарським судом Донецької області по справі №37/345пн 14.02.2012р. прийнято рішення, повний текст якого підписаний 20.02.2012р. (суддя Попков Д.О.), яким прийнято відмову від позовних вимог та припинено провадження у справі в частині вимог до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_5, м. Донецьк та Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо - будівельна компанія «Легіон», м. Київ в решті позовних вимог задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з прийнятим рішенням Публічне акціонерне товариство «Енергомашспецсталь», м. Краматорськ звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та просило рішення господарського суду Донецької області у справі № 37/345пн від 14.02.2012р. скасувати повністю і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити позивачу в повному обсязі.

Вважає, що при винесенні рішення суд не всебічно, не в повній мірі дослідив всі докази по справі, рішення було винесено судом з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач, при розгляді справи не довів факт наявності на території Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь»належаного йому майна, а також факту незаконного утримання відповідачем 3 такого майна.

Апеляційну скаргу було прийнято до провадження у складі колегії: головуючий суддя -Мартюхіна Н.О., судді: Марченко О.А., Зубченко І.В. та призначено справу до розгляду.

У зв'язку з лікарняним судді Зубченко І.В. склад колегії був змінений, а саме визначено: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., судді: Татенко В.М., Марченко О.А.

Відповідно до розпорядження заступника голови суду від 15.05.2012, у зв'язку з відпусткою суддів Марченко О.А. та Татенко В.М., був замінений склад колегії, а саме визначено: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., судді: Зубченко І.В., Стойка О.В.

Позивач, надав відзив, в якому просить рішення господарського суду Донецької області від 14.02.2012р. залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Відповідачі, явку своїх представників у судове засідання не забезпечили.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.ст.28-29 Закону України „Про судоустрій та статус суддів" та ст.101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Фіксування судового засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку, встановленому ст.ст.4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційної скарги та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства України, з огляду на наступне.

02.04.2003р. між Позивачем та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 був укладений договір про сумісну діяльність №1, згідно п.п. 1.1., 4.1. якого сторони за даною угодою зобов'язуються шляхом об'єднання майна та зусиль сумісно діяти у сфері комерційної діяльності -надання транспортних послуг та послуг будівельної техніки, строком до 03.04.2008р.

Додатково у той же день та між тими ж сторонами була підписана угода №1/2 про співробітництво та організації взаємодопомоги.

02.04.2003р. на виконання вищезазначених договорів між Позивачем (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (Орендар) був укладений договір оренди майна №1, відповідно до п.п.1.1., 2.1. та 4.1 Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове користування майно РДК-400 реєстраційний номер НОМЕР_3 заводський номер НОМЕР_4, РДК-250 реєстраційний номер НОМЕР_5 заводський номер НОМЕР_6, РДК-250 реєстраційний номер НОМЕР_7 заводський номер НОМЕР_8, РДК-250 реєстраційний номер НОМЕР_9 заводський номер НОМЕР_10, РДК-250 реєстраційний номер НОМЕР_1 заводський номер НОМЕР_2, для надання послуг будівельною технікою, строком на 1 рік до 02.04.2004р.

На виконання умов п.3.2 майно було передано 02.04.2003р. та 03.05.2003р. за актами приймання-передачі. При цьому, як вбачається з витягу з технічного паспорту, листа Державної інспекції промислової безпеки в котлонагляді та за підйомними спорудами №03-7/37 від 29.09.2010р., а також висновків експертизи №93031.328Д-2007-П, спірне в межах розглядуваної справи майно - гусеничний кран РДК-250 серійний номер НОМЕР_1 заводський номер НОМЕР_2 - зареєстровано за Позивачем.

Додатковими угодами від 02.03.2004р. та від 01.04.2004р. сторони продовжували строк дії договору оренди, в останнє до 02.04.2013р.

ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_6 помер. У зв'язку із чим, 01.09.2007р. між Позивачем та дружиною ОСОБА_6 - Відповідачем 1, був укладений договір про співробітництво та організацію взаємодопомоги.

Листом №86 від 22.09.2010р. Позивач вимагав у Відповідача 1 повернути орендоване майно, яке було передано Відповідачу 3.

Листами №44 від 22.09.2010р., №45 віл 22.09.2010р., №475 від 23.09.2010р., №58 від 08.11.2010р., №62 від 29.12.2010р., № 01 від 23.02.2011р., №01-06 від 16.06.2011р., №03/06 від 16.06.2011р., №02/06 від 16.06.2011р., №05/06 від 21.06.2011р., №06/08 від 29.06.2011р., №09/07 від 15.07.2011р. та №12/07 від 12.07.2011р. Позивач неодноразово звертався до Відповідача 3 з проханням розібратися з питання вивезення з території Приватного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" спірного майна.

Повідомленням про приналежність спірного майна саме Позивачеві та проханням надати таке майно керівникові останнього містив і лист №14/07 від 14.07.2011р., складений Відповідачем 2, який зараз перебуває у процедурі банкрутства, на адресу Відповідача 3.

Претензією №01/09 від 02.09.2011р. Позивач звернувся до Відповідача 3 з вимогою повернути кран РДК -250, реєстраційний номер НОМЕР_1, заводський номер НОМЕР_2 та відшкодувати шкоду у розмірі 380800,00 грн., у зв'язку із незадоволенням якої звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач 3 у доповненнях до відзиву № 17/162 від 06.02.2012р. підтвердив наявність спірного майна на його території, що також узгоджується із поясненнями його посадових осіб, витребуваних судом в порядку ст. 30 Господарського процесуального кодексу України.

Провадження відносно вимог до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_5, м. Донецьк та Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо - будівельна компанія «Легіон», м. Київ судом припинено правомірно, оскільки позивач клопотанням від 14.02.2012р. відмовився від позову цій частині.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у захисті права власності Позивача шляхом примусовому спонуканні Відповідача 3 до повернення майна у зв'язку із безпідставним та тривалим його утриманням.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним в контексті викладеного Позивачем обґрунтування, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України.

За змістом ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного суб'єктивного права (інтересу) у Позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку Відповідача, а також -належності обраного способу судового захисту. Відсутність, або недоведеність будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позову.

З огляду на обраний Позивачем спосіб захисту свого права, в контексті згадуваних у позові приписів ст.ст. 321, 387 Цивільного кодексу України, предметом доказування для Позивача та спростування для Відповідача 3, а, відповідно, і судової оцінки у розглядуваній справі насамперед є факт приналежності спірного майна Позивачеві та безпідставне перебування цього майна у володінні Відповідача 3.

Виходячи із встановлених судом обставин, а саме - представленого витягу з технічного паспорту на спірне майно та відомостей Державної інспекції промислової безпеки в котлонагляді та за підйомними спорудами, викладених у листі №03-7/37 від 29.09.2010р., Позивач є власником спірного майна і належних доказів припинення означеного права згідно ст. 346 Цивільного кодексу України на користь інших осіб суду не представлено.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що Позивачем доведений факт наявності захищеного права власності.

Наразі, порушення захищуваного права у вигляді перебування спірного майна у фактичному володінні і користуванні Відповідача 3 без відповідних підстав підтверджується власними поясненнями Відповідача 3 і його посадових осіб. При цьому, жодних належних правових підстав для такого перебування майна у Відповідача 3 з матеріалів справи не вбачається, адже договір оренди майна №1 від 02.04.2003р. відносно цього майна, укладений з ОСОБА_6, припинився в порядку ч.1 ст. 781 Цивільного кодексу України в силу факту смерті наймача, а будь-яких інших договорів, які б безпосередньо або опосередковано зумовлювали перебування майна Позивача на території Відповідача 3 і можливість його утримання з боку останнього суду не представлено.

Відповідно до ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Аналогічні положення закріплені і в ст.321 Цивільного кодексу України.

Повага до права власності закріплена і у якості загальновизнаного міжнародно-правового принципу. Так, відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 04.11.1950р., ратифікованих Законом України від 17.07.1997р., „ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права". Як встановлено ст. 55 Конституції України, ст. 6 загаданої Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р. кожній особі (у тому числі -юридичній, оскільки останні відповідно до ч. 1 ст.91 Цивільного кодексу України здатні мати такі ж права та обов'язки, як і фізичні, крім тих, які за своєю природою можуть належать лише людині) належить невід'ємне право на судовий захист своїх прав та інтересів.

Виходячи з положень Глави 29 Цивільного кодексу України права власника можуть бути захищені зокрема шляхом витребування майна із чужого незаконного володіння (ст. 387 Цивільного кодексу України). Враховуючи, що задоволення вимог про повернення майна за своїми юридичними наслідками пов'язане із встановленням для сторін відповідних обов'язків щодо забезпечення передання спірного майна Позивачеві, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо встановлення строку для вчинення означених дій тривалістю 10 календарних днів з моменту набрання рішенням суду законної сили.

На підставі того, що майно, яке є власністю позивача, знаходиться на території відповідача та відповідач чинить перешкоди щодо повернення спірного майна позивачу, останній просить витребувати гусеничний кран РДК-250-2 з незаконного володіння Приватного акціонерного товариства „Енергомашспецсталь".

Зі змісту ст. 16 Цивільного кодексу України вбачається, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.

З огляду на ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Згідно ст.317 Цивільного кодексу України, власнику належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Зміст права власності становлять три складові (ст. 117 Цивільного кодексу України): право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

У відповідності до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Згідно ст. 391 Цивільного кодексу України власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права власності, гарантованого ст. 41 Конституції України, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

Статтею 387 Цивільного кодексу України передбачено право власника витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, заволоділа ним.

Згідно ст. 397 Цивільного кодексу України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (ст.1212 Цивільного кодексу України).

Вказана норма передбачає можливість виникнення не договірних зобов'язань двох різновидів: а) внаслідок безпідставного набуття майна за рахунок іншої особи; б) внаслідок безпідставного збереження майна за рахунок іншої особи (потерпілого). Умовами виникнення даних зобов'язань є: а) набуття (збереження майна, яке мало бути витрачене) однією особою; б) відповідна втрата майна (або неотримання майна) іншою особою; в) відсутність достатньої правової підстави для цього (угоди сторін, вказівки закону тощо).

Змістом даних зобов'язань є право кредитора (потерпілої особи) вимагати від боржника повернення наявного у боржника безпідставно отриманого або збереженого майна і обов'язок боржника виконати цю вимогу й повернути наявне у нього безпідставно одержане майно.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, оскільки право власності позивача на спірне майно, факт вибуття цього майна з володіння позивача та факт його знаходження у незаконному володінні відповідача підтверджено матеріалами справи, що відповідачем не спростовано в порядку, передбаченому ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що позовні вимоги Малого сумісного підприємства «БудТранс» до Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м. Краматорськ про витребування з чужого незаконного володіння майна та належить МСП «БудТранс»на праві власності є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку із вищевикладеним, рішення господарського суду Донецької області з урахуванням мотивів, зазначених апеляційним судом, відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції. Зокрема, посилання скаржника на те, що позивачем недоведений факт знаходження спірного майна та території ПАТ «Енергомашспецсталь», а також факт утримання відповідачам 3 спірного майна апеляційним судом до уваги не приймаються, оскільки відповідні посилання скаржника є безпідставними.

Враховуючи наведене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 14.02.2012р. у справі №37/345пн ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, тому залишає зазначене рішення без змін, а апеляційну скаргу за наведеними в ній мотивами - без задоволення.

19.04.2012р. позивач звернувся до апеляційного суду з клопотанням, яким просив суд до винесення рішення по апеляційній скарзі зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Енергомашспецсталь»допустити членів комісії в складі представників позивача, відповідача та представників Державної інспекції промислової безпеки в котлонагляді і за підйомними машинами та механізмами на територію Публічне акціонерне товариство «Енергомашспецсталь»для проведення освідчення крану РДК 250-2, судом відхиляється через юридичну необґрунтованість.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника скарги.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м. Краматорськ на рішення господарського суду Донецької області від 14.02.2012р., по справі № 37/345пн - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 14.02.2012р. по справі № 37/345пн - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя: Н.О. Мартюхіна

Судді: І.В. Зубченко

О.М. Стойка