Постанова

від 16.05.2012 по справі 32/201

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2012 № 32/201

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Авдеєва П.В.

суддів: Коршун Н.М.

Куксова В.В.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю,

від відповідача: представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву»

на рішення Господарського суду м.Києв від 21.02.2012р.

по справі №32/201 (головуючий суддя Підченко Ю.О., судді: Гончаров С.А., Івченко А.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ВІСТ»

до Управління житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву»

про стягнення 1 814 303,60 грн.,

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2011 року позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 1 445 642,70 грн. та пені в сумі 367 660,90 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання згідно Договору генерального підряду №33-СХ на проведення проектних та пошукових робіт від 12.01.2007 р.

В процесі розгляду даної справи у суді першої інстанції, позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 1 446 642,70 грн., 3% річних у розмірі 65 141,16 грн. та пеню у розмірі 130 197,85 грн.

Рішенням Господарського суду м.Києва від 21.02.2012р. у справі №32/201 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Управління житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ВІСТ» основний борг у розмірі 1 446 642,70 грн., пеню в сумі 126 445,06 грн., три проценти річних в сумі 64 074,67 грн., витрати по судовому збору у розмірі 32 743,25 грн.

В задоволенні позовну в частинні стягнення з Управління житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ВІСТ» пені у розмірі 3 752,79 грн. та трьох процентів річних у розмірі

1 066,49 грн. відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування обставин господарським судом, що мають значення для вирішення справи та на неправильне застосування останнім норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилаючись на невиконання позивачем в повному обсязі своїх обов'язків згідно Договору генерального підряду №33-СХ на проведення проектних та пошукових робіт від 12.01.2007 р.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

15.05.2012 року через канцелярію суду надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи Державну спеціалізовану фінансову установу «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву.

Розглянувши в судовому засіданні дане клопотання судова колегія прийшла до висновку, що воно не підлягає задоволенню, оскільки предмет спору у даній справі становить вимога про стягнення з Управління житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ВІСТ» зтовариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" заборгованості за Договором генерального підряду №33-СХ на проведення проектних та пошукових робіт від 12.01.2007 р., який укладено між останніми.

Відповідно до п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 28 грудня 2011 року №18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

Як свідчить протокол судового засідання від 12.04.2012р. у справі №32/201 та розписка представник відповідача - Бугайло Ю.В. був повідомлений про час і місце наступного судового засідання.

Враховуючи зазначене вище та виконання вимог ГПК України, судова колегія вважає за можливе розглянути подану скаргу за відсутності представника відповідача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов до правильних висновків у даній справі та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги частково, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.01.2007 р. між відповідачем, як замовником, та позивачем, як підрядником, був укладений Договір генерального підряду №33-СХ на проведення проектних та пошукових робіт (далі - Договір), відповідно до умов якого підрядник зобов'язується власними силами та засобами розробити за завданням замовника проектну документацію та виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти виконані роботи та оплатити їх.

Відповідно до п.4.1 Договору загальна вартість робіт за цим договором визначається її договірною ціною, яка визначена за домовленістю сторін і орієнтовно становить 3 200 000,00 грн. та оформлюється протоколом узгодження договірної ціни (додаток №2 до цього Договору).

Згідно із п.5.1 Договору замовник здійснює часткову попередню оплату робіт в наступному порядку: 400 000,00 грн. до 31.01.2007 р.; 400 000,00 грн. до 28.02.2007 р.; 640 000,00 грн. до 31.03.2007 р.

Пунктом 5.2 Договору сторони погодили, що наступні платежі, замовник зобов'язується здійснювати на підставі підписаних актів здачі-приймання відповідно до п. 6.1 цього Договору. Суми, які підлягають оплаті, вказуються в актах здачі-приймання виконаних робіт та підлягають перерахуванню протягом семи днів після підписання замовником акту здачі-прийняття виконаних робіт, конкретного етапу проектних та пошукових робіт.

Кінцеві розрахунки за виконані роботи здійснюються замовником протягом 14 календарних днів з моменту передачі проектної документації та підписання акта здачі-прийняття виконаних робіт (п.5.3 Договру).

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, позивачем належним чином виконанні роботи згідно умов Договору, що підтверджується підписаними сторонами актами виконаних робіт від 30.03.2007р., 26.09.2007р., 03.12.2007р., 13.12.2007р., 29.01.2010р. та 30.04.2010р. Однак, відповідач свої зобов'язання з оплати виконаних робіт виконав не в повному обсязі, у зв'язку з чим за ним станом на 27.05.2011р. утворилася заборгованість у розмірі 1 446 642,70 грн.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що за своєю правовою природою між сторонами укладено договір підряду на проведення проектних та пошукових робіт. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно цього типу договору, встановили його предмет, визначили договірну ціну (кошторис), порядок прийняття виконаних робіт, а тому в розумінні вимог ст.ст. 638, 639, 837, 854 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним.

Відповідно до частин 1, 2 та 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Дана норма кореспондується зі ст.525, 526 Цивільного кодексу України.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Стаття 887 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать про те, що мотивованої відмови від прийомки виконаних робіт з боку відповідача не надходило, обсяг робіт погоджений сторонами, недоліків під час виконання робіт сторонами не виявлено.

Відповідачем відповідно до вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України не надано належних та допустимих доказів на спростування наявності вказаної вище заборгованості.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 1 446 642,70 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, судовою колегією визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 65 141,16 - 3% річних, судова колегія зазначає наступне.

Згідно із ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частина 1 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила ст. 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

З огляду на вищезазначені правові норми боржник не звільняється від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Враховуючи встановлене вище прострочення відповідачем грошового зобов'язання, приписи вказаних правових норм та перевіривши перерахунок суду розміру 3% річних, з останнього судом першої інстанції правомірно стягнуто 3% річних в розмірі 64 074,67 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 130 197,85 грн. - пені, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Крім того, відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності здійснення перерахунку нарахованої пені, виходячи із подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З урахуванням визначеного позивачем періоду нарахування пені та приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, з відповідача судом першої інстанції правомірно стягнуто пеню за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання у розмірі 126 445,06 грн.

Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом обставини, сторонами не надано.

Доводи, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції, яким частково задоволено позовні вимоги, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судом першої інстанції дотримані вимоги ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Управління житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» на рішення Господарського суду м.Києва від 21.02.2012 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м.Києва від 21.02.2012 року у справі №32/201 залишити без змін.

3. Матеріали справи №32/201 направити до Господарського суду м.Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Авдеєв П.В.

Судді Коршун Н.М.

Куксов В.В.