Постанова

від 29.03.2012 по справі 22/438

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.03.2012 № 22/438

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Майданевича А.Г.

Гаврилюка О.М.

при секретарі судового засідання: Верещаку Д.П.,

розглядаючи апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

на рішення господарського суду міста Києва

від 23.01.2012 року

у справі № 22/438 (суддя - Самсін Р.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго", м. Київ,

до Комунального підприємства з експлуатації та ремонту житлового фонду "Житло-Сервіс", м. Київ,

про зобов'язання укласти додаткову угоду

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 - предст. (дов. №93/2012/02/15-7 від 15.02.2012р.);

від відповідача: ОСОБА_3 - предст. (дов. №110/005-035 від 12.01.2012р.);

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» (надалі - ПАТ "Київенерго" в особі СВП «Енергозбут Київенерго») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства з експлуатації та ремонту житлового фонду "Житло-Сервіс" (надалі - КП «Житло-Сервіс») про зобов'язання укласти додаткову угоду.

Згідно заяв від 09.12.2011р. та 23.12.2011р. позивач уточнив позовні вимоги, просив укласти в редакції позивача додаткову угоду до договору №40366 від 23.12.2005р., додатки №1 та №2 до даної угоди (а.с.22-36, 85-99).

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.01.2012 року в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 23.01.2012 року у справі № 22/438 та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з апеляційною скаргою, скаржник посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2012 року апеляційну скаргу прийнято до апеляційного провадження.

В судовому засіданні 12.03.2012 р. у зв'язку з неявкою відповідача розгляд справи у відповідності до ст.77 ГПК України був відкладений до 26.03.2012р.

26.03.2012р. в судовому засіданні оголошувалась перерва до 29.03.2012р.

В судовому засіданні 29.03.2012р. представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення скасувати, постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважав рішення законним та обґрунтованим, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

29.03.2012 року в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників учасників провадження, дослідивши наявні у справі матеріали, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 23.12.2005 року між ПАТ "Київенерго" (в тексті договору - постачальник) та КП «Житло-Сервіс» (в тексті договору - споживач), було укладено договір № 40366 (о/р 40366021), за умовами якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача за об'єктами споживача згідно з умовами цього договору та додатків до нього, що є його невід'ємною частиною, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатків до нього (надалі - договір № 40366).

Відповідно до п.2.1 договору № 40366 під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією».

Договір № 40366 набирає чинності з моменту його підписання та укладається на строк до 31.12.2011р. Договір вважається продовженим на кожен наступний рік , якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п.9.4 договору).

У відповідності до п.9.1 договору № 40366 додатками до нього є: «Реквізити споживача», «Порядок розрахунків», «Акт про використану електричну енергію», «Перелік об'єктів споживача», «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін», «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу», «Дані про відпуск електроенергії субспоживачам», «Порядок участі споживача в графіках обмеження електроспоживання та графіках відключень», «Визначення платежу за резервування обсягу електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні споживача», «Однолінійна схема електропостачання» «Порядок здійснення повірки розрахункових засобів обліку споживача» «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії» та інші додатки у випадках, передбачених законодавством.

У відповідності до статей 626, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо усіх умов договору та є обов'язковим до виконання.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору поставки та одночасно договору купівлі-продажу.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Згідно статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

В силу положень частини 1 статті 277 Господарського кодексу України абоненти користуються електричною енергією з додержанням Правил користування електричною енергією відповідного виду, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Зі змісту п. 1.2 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики від 31.07.1996 р. № 28 (надалі - ПКЕЕ) слідує, що договір про постачання електричної енергії - домовленість двох сторін (постачальник електричної енергії за регульованим тарифом і споживач), що є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між сторонами під час продажу постачальником за регульованим тарифом електричної енергії споживачу за тарифами, які регулюються відповідно до законодавства України.

Згідно п. 5.23 ПКЕЕ, зміна або розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України.

Частинами 1, 2 ст. 188 Господарського кодексу України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Згідно частини 2 ст. 181 Господарського кодексу України проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі, якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 181 Господарського кодексу України сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Згідно ч.4 ст. 188 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що постановою Національної комісії регулювання електроенергетики № 1449 від 25.12.2008р. внесено зміни до п.6.6 ПКЕЕ, а отже відповідач зобов'язаний укласти додаткову угоду до договору № 40366, додатки № 1 та № 2 до додаткової угоди.

Зазначена додаткова угода, на укладанні якої наполягає позивач, є фактично договором №40366 в новій редакції.

Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики № 1449 від 25.12.2008р. абзац третій пункту 6.6 ПКЕЕ доповнений новим реченням такого змісту: «За наявності фінансової можливості та за погодженням з постачальником електричної енергії зазначені підприємства, установи та організації можуть здійснювати попередню оплату вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії».

На час звернення з позовом пункт 6.6 ПКЕЕ, в редакції дійсній на час звернення з позовом, встановлював наступне:

«Оплата електричної енергії, яка відпускається споживачу, здійснюється споживачем, як правило, у формі попередньої оплати у розмірі вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий або плановий період.

Споживачі за взаємною згодою сторін (постачальника електричної енергії та споживача) можуть здійснювати оплату вартості обсягу електричної енергії плановими платежами з наступним перерахунком або оплатою, що провадиться за фактично відпущену електричну енергію.

Підприємства житлово-комунального господарства та підприємства, які надають послуги щодо забезпечення комунально-побутових потреб населення, в межах наданих населенню послуг, установи та організації, які фінансуються з державного та/або місцевого бюджету, здійснюють повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії один раз за фактичними показами засобів обліку електричної енергії на початку періоду, наступного за розрахунковим, відповідно до договору про постачання або купівлю-продаж електричної енергії. За наявності фінансової можливості та за погодженням з постачальником електричної енергії зазначені підприємства, установи та організації можуть здійснювати попередню оплату вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії.

Споживачі, які користуються об'єктами (електроустановками) на підставі договорів оренди, здійснюють повну попередню оплату прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на розрахунковий період.

Початок та тривалість розрахункового та/або планового періоду для розрахунку плати за спожиту електричну енергію, форма та порядок оплати, терміни здійснення планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між постачальником електричної енергії та споживачем.»

З метою приведення договору №40366 у відповідність до чинної редакції ПКЕЕ, 11.08.2011р. позивач звертався до відповідача з листом №048/644-509, яким відповідачу надіслані пропозиції про переукладання додатків №2, 13 до договорів про постачання електричної енергії №3315100 від 23.05.2003р., №3315180 від 22.20.2003р., №3315044 від 16.01.2003р., №3315043 від 16.01.2003р., №29373 від 01.09.2000р. №18214 від 09.11.2000р. та пропозиції з додатковими угодами від 11.08.2011р. до договорів №7602 від 13.11.2000р., №3197602 від 22.04.2003р., №15049 від 26.06.2003р., №15110 від 30.12.2003р., №3115477 від 29.09.2004р., №3115478 від 04.10.2004р., №70199 від 13.06.2005р.

Листом №110/913-1995 від 26.08.2011 р. відповідач надіслав позивачу протоколи розбіжностей до договорів та пропозицію з додатковими угодами (а.с.9-10).

Відповідно до листа №048/642-749 від 07.09.2011р. позивачем надіслані для підписання позивачем додаток №2 до договору №40366 «Порядок розрахунків» та додаток №13 до договору №40366 «Графік зняття показань засобів обліку електричної енергії» (а.с.60).

Згідно листа №048-61-11687 від 09.09.2011р. позивачем надіслано на адресу відповідача: 1) для підписання бланк додаткових угод, що вводять в дію додаток №1 до договору; 2) повернуто для доопрацювання всі примірники додатків №1 до договорів; 3) протокол узгодження розбіжностей з врахуванням відповідних зауважень (а.с.11-12).

В якості відповіді на листи позивача, відповідачем листом від 23.09.2011р. №110/913-2429 позивачу надіслано підписані відповідачем 22.09.2011р.: договір №40366011 з додатками №2 та №13, додатковою угодою та протоколом розбіжностей до п.2.1. додатку №2.6 договору (а.с.13-14, 38-53).

Як вірно встановлено місцевим судом, листом №048-61-13847 від 14.10.2011р. протокол розбіжностей із вказаними змінами до п. 2.1 додатку № 2 до додаткової угоди позивачем було повернуто із зазначенням про те, що:

- примірників додаткових угод до договору відповідачем не повернуто;

- додатки №1 до додаткових угод підписані відповідачем із зазначенням про наявність протоколу розбіжностей;

- п.2.1 додатка №2 до договору передбачає, що оплата за фактично спожиту електричну енергію проводиться на підставі виписаних постачальником рахунків, хоча п.2.2. даного додатку встановлені терміни оплати за споживання зазначені у п. 2.2 додатку (а.с.59).

З урахуванням зазначеного, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що додаткову угоду та додаток № 1 до неї відповідачем підписано без зауважень та без змін в редакції позивача, а отже вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача до укладення даних документів в судовому порядку є безпідставними.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, листом №048-61-13847 від 14.10.2011р. додаткову угоду та додаток № 1 до неї повернуто відповідачу з формальних підстав, а зауваження фактично існували лише до п.2.1 додатку №2 до додаткової угоди, оскільки, на думку позивача, зміст даного пункту в редакції відповідача не узгоджується з умовами п. 2.2 цього додатку.

Вимога позивача про зобов'язання відповідача укласти додаток № 2 до додаткової угоди, задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Позивач наполягає на тому, що відповідач зобов'язаний укласти додаток № 2 до додаткової угоди № 1 в редакції позивача у відповідності до п.6.6 ПКЕЕ в редакції постанови Національної комісії регулювання електроенергетики №1449 від 25.12.2008р.

Позивач пункт 2.1 додатку № 2 до додаткової угоди просить суд укласти у наступній редакції:

«Споживач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії за розрахунковий період за фактичними показаннями засобів обліку електричної енергії згідно з виписаним рахунком.

Споживач протягом перших трьох днів поточного розрахункового періоду здійснює платіж за резервування обсягу електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні в наступному розрахунковому періоді за тарифами, які діють на день здійснення платежу;

Обсяг електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні визначається відповідно до Додатка «Визначення платежу за резервування обсягу електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні споживача» до цього договору».

Ані в суді першої інстанції, ані під час апеляційного провадження не надано доказів надсилання відповідачу для підписання зазначеної редакції додатку № 2 до додаткової угоди, на укладання якої наполягає позивач. Як вірно встановлено місцевим судом, долучений позивачем до позову екземпляр додатку №2 до додаткової угоди не містить підписів позивача, що в порядку ст.ст.32-34 ГПК України не може бути належним доказом надсилання відповідачу пропозиції укласти додаток № 2 до додаткової угоди.

Як вірно встановлено місцевим судом, відповідач не заперечував щодо укладання додатку № 2 до додаткової угоди № 1, але наполягає на його підписані з урахуванням його протоколу розбіжностей.

Свої зауваження до пункту 2 додатку № 2 до додаткової угоди обґрунтовує тим, що в існуючих договорах "Про постачання електричної енергії", в т.ч. в новій редакції, яка підписана відповідачем 22.09.2011р., відповідачу не потрібне резервування обсягу електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні.

Зазначений пункт 2.1 додатку № 2 до додаткової угоди, відповідачем викладено у своїй редакції, де запропоновано, зазначити, що:

Відповідач пункт 2.1 додатку № 2 до додаткової угоди пропонує укласти в наступній редакції: "споживач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу електричної енергії за розрахунковий період за фактичним показанням засобів обліку електричної енергії до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим".

Запропонована відповідачем редакція пунктом 2.1 додатку № 2 до додаткової угоди, викладена в протоколі розбіжностей позивачем не погоджена та була повернута відповідачу листом від 14.10.2011р. №048-61-13847 із посиланням на те, що терміни оплати за споживання вже зазначені у п. 2.2 додатку.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Отже, умови договору можуть узгоджуватися сторонами за вільним волевиявленням або прийматися як обов'язкові відповідно до законодавства.

Оскільки законодавством не встановлено обов'язковість укладання додатку № 2 до додаткової угоди в редакції позивача, а відповідач не заперечує проти його укладання, а наполягає лише на врахуванні його редакції даного додатку, зазначений додаток № 2 до додаткової угоди підлягає укладанню лише за вільним волевиявленням сторін.

З огляду на встановлене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про недоведенність підстав виникнення у відповідача зобов'язання на укладання додаткової угоди до договору №40366 від 23.12.2005р., додатків №1 та №2 до даної угоди, а отже вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В силу частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга ПАТ "Київенерго" в особі СВП "Енергозбут Київенерго" не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 23.01.2012 року - залишенню без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 43, 32, 33, 43, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" на рішення господарського суду міста Києва від 23.01.2012 року у справі № 22/438 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 23.01.2012 року у справі №22/438 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 22/438 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Мальченко А.О.

Судді Майданевич А.Г.

Гаврилюк О.М.