Постанова

від 28.05.2012 по справі 22/438

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2012 р. Справа № 22/438

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоСаранюка В.І. -доповідача у справі суддівКролевець О.А. Попікової О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" на постанову відКиївського апеляційного господарського суду 29.03.2012 р. у справі господарського суду№ 22/438 міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" доКомунального підприємства з експлуатації та ремонту житлового фонду "Житло-Сервіс" прозобов'язання укласти додаткову угоду

за участю представників сторін від позивача -Скора Ю.В. від відповідача -Мотрончук Д.П. ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства з експлуатації та ремонту житлового фонду "Житло-Сервіс" про зобов'язання укласти додаткову угоду та додатки до неї.

У процесі провадження у справі позивач уточнив позовні вимоги, просив укласти в редакції позивача додаткову угоду до договору № 40366 від 23.12.2005 р., додатки № 1 та № 2 до даної угоди.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.01.2012 р. (суддя Самсін Р.І.) в позові відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2012 р. (колегія суддів у складі: головуючого -судді Мальченко А.О., суддів Гаврилюка О.М., Майданевича А.Г.), за наслідками розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго", рішення господарського суду міста Києва від 23.01.2012 р. залишено без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.

У касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго", посилаючись на неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2012 р. та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених обставин справи, а також правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

23.12.2005 р. між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (постачальник) та Комунальним підприємством "Житло-Сервіс" (споживач) було укладено договір № 40366 (о/р 40366021), за умовами якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача за об'єктами споживача згідно з умовами цього договору та додатків до нього, що є його невід'ємною частиною, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатків до нього.

Пунктом 2.1. зазначеного договору визначено, що під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією.

Пунктом 9.4. вказаного договору передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання та укладається на строк до 31.12.2011 р. Договір вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Пунктом 9.1 договору визначено, що додатками до нього є: "Реквізити споживача", "Порядок розрахунків", "Акт про використану електричну енергію", "Перелік об'єктів споживача", "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін", "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу", "Дані про відпуск електроенергії субспоживачам", "Порядок участі споживача в графіках обмеження електроспоживання та графіках відключень", "Визначення платежу за резервування обсягу електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні споживача", "Однолінійна схема електропостачання", "Порядок здійснення повірки розрахункових засобів обліку споживача", "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії" та інші додатки у випадках, передбачених законодавством.

З метою приведення вказаного договору у відповідність до чинної редакції Правил користування електричною енергією, 11.08.2011 р. позивач звертався до відповідача листом № 048/644-509 з пропозиціями щодо переукладання додатків № 2, № 13 до договорів про постачання електричної енергії № 3315100 від 23.05.2003 р., № 3315180 від 22.20.2003 р., № 3315044 від 16.01.2003 р., № 3315043 від 16.01.2003 р., № 29373 від 01.09.2000 р. № 18214 від 09.11.2000 р. та з пропозиціями про укладення додаткових угод до договорів № 7602 від 13.11.2000 р., № 3197602 від 22.04.2003 р., № 15049 від 26.06.2003 р., № 15110 від 30.12.2003 р., № 3115477 від 29.09.2004 р., № 3115478 від 04.10.2004 р., № 70199 від 13.06.2005 р.

Листом № 110/913-1995 від 26.08.2011 р. відповідач надіслав позивачу протокол розбіжностей до запропонованих до укладення додатків та додаткових угод.

Листом № 048/642-749 від 07.09.2011р. позивач надіслав для підписання відповідачем додаток № 2 до договору № 40366 "Порядок розрахунків" та додаток № 13 до договору № 40366 "Графік зняття показань засобів обліку електричної енергії".

Листом № 048-61-11687 від 09.09.2011 р. позивач надіслав на адресу відповідача: 1) для підписання бланк додаткових угод, що вводять в дію додаток № 1 до договору; 2) повернуто для доопрацювання всі примірники додатків № 1 до договорів; 3) протокол узгодження розбіжностей з врахуванням відповідних зауважень.

У відповідь на листи позивача, відповідач листом від 23.09.2011 р. № 110/913-2429 надіслав позивачу підписані відповідачем 22.09.2011 р.: договір № 40366011 з додатками № 2 та № 13, додатковою угодою та протоколом розбіжностей до п. 2.1. додатку № 2.6 договору.

Листом № 048-61-13847 від 14.10.2011 р. протокол розбіжностей із вказаними змінами до п. 2.1 додатку № 2 до додаткової угоди позивачем було повернуто із зазначенням про те, що:

- примірників додаткових угод до договору відповідачем не повернуто;

- додатки № 1 до додаткових угод підписані відповідачем із зазначенням про наявність протоколу розбіжностей;

- п. 2.1 додатку № 2 до договору передбачає, що оплата за фактично спожиту електричну енергію проводиться на підставі виписаних постачальником рахунків, хоча п. 2.2. даного додатку встановлені терміни оплати за споживання, зазначені у п. 2.2 додатку.

Позивач, складаючи додаток № 2 до договору, пункт 2.1 виклав у наступній редакції: "Споживач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії за розрахунковий період за фактичними показаннями засобів обліку електричної енергії згідно з виписаним рахунком. Споживач протягом перших трьох днів поточного розрахункового періоду здійснює платіж за резервування обсягу електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні в наступному розрахунковому періоді за тарифами, які діють на день здійснення платежу; Обсяг електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні визначається відповідно до Додатка "Визначення платежу за резервування обсягу електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні споживача" до цього договору." Незгода відповідача із вказаним пунктом додатку полягає в тому, що по існуючих договорах "Про постачання електричної енергії", в т.ч. в новій редакції, КП "Житло-сервіс" не оформляє резервування обсягу електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні, тому запропонована ПАТ "Київенерго" редакція п. 2.1. додатку № 2 до договору "Про постачання електричної енергії" не потрібна.

Зазначений пункт 2.1 додатку № 2 до договору, відповідачем викладено у своїй редакції, де запропоновано, зазначити, що: "споживач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу електричної енергії за розрахунковий період за фактичним показанням засобів обліку електричної енергії до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим".

Протокол розбіжностей із вказаними змінами п. 2.1 додатку № 2 позивачем не погоджено, а було повернуто листом від 14.10.2011р. № 048-61-13847 із зазначенням, що терміни оплати за споживання зазначені у п. 2.2 додатку.

У зв'язку з внесенням постановою Національної комісії регулювання електроенергетики від 25.12.2008 р. № 1449 змін до Правил користування електричною енергією та поверненням відповідачем підписаних додаткової угоди та додатку № 1 до договору з приміткою про наявність протоколу розбіжностей Публічне акціонерне товариство "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" звернулось до суду з вимогою про зобов'язання відповідача укласти додаткову угоду до договору від 23.12.2005 р. № 40366 (о/р 40366011), додаток № 1, додаток № 2, які викладені в редакції позивача.

Рішення суду першої інстанції про відмову в позові мотивоване тим, що додаткову угоду до договору від 23.12.2005 р. № 40366 (о/р 40366011), додаток № 1 до угоди, яким є договір про постачання електричної енергії № 40366011 відповідачем підписано без зауважень. Місцевий господарський суд також зазначив, що позивачем не наведено жодних підстав наявності у відповідача обов'язку укласти додаток № 2, а чинне законодавство не забороняє врегулювати питання порядку розрахунків по договору постачання електричної енергії при досягненні згоди між сторонами.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд погодився з висновками, викладеними у судовому рішенні, та зазначив, що законодавством не встановлено обов'язковість укладення додатку № 2 до договору в редакції позивача, а останній підлягає укладенню лише за вільним волевиявленням сторін.

В обґрунтування касаційної скарги Публічне акціонерне товариство "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" посилається на порушення судами попередніх інстанцій ст.ст. 4 7 , 38, 43 ГПК України, ст. ст. 181, 188 ГК України. При цьому скаржник зазначає, що додаткова угода до договору від 23.12.2005 р. № 40366 (о/р 40366011), додаток № 1 до угоди підписанні з протоколом розбіжностей, що свідчить про наявність у відповідача зауважень до вказаних документів. Скаржник також вказує на те, що протокол розбіжностей відповідача містить зауваження лише до п. 2.1. додатку № 2 додаткової угоди, які суперечать іншим пунктам цього додатку.

Колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість доводів касаційної скарги, виходячи з наступного.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 ГК України).

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Згідно з ч. 3, ч. 4 ст. 181 Господарського кодексу України сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Судами встановлено, що додаткову угоду та додаток № 1 до неї, яким є договір про постачання електричної енергії № 40366011, відповідачем підписано без зауважень та без змін.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність вимог позивача щодо зобов'язання відповідача до укладення додаткової угоди та додатку № 1 до неї в судовому порядку.

Згідно з ч. 3 ст.179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Статтею 3 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

За змістом ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 2 ст. 14 Цивільного кодексу України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що протокол розбіжностей, який складений відповідачем щодо п. 2.1 додатку № 2 не погоджений позивачем.

З огляду на наведене, за відсутності прямої вказівки закону щодо обов'язковості укладення спірного додатку № 2 до додаткової угоди, та враховуючи принцип свободи договору і непогодження сторонами п. 2.1. спірного додатку, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення вимог про зобов'язання відповідача до укладення додатку № 2.

Вказані висновки суду апеляційної інстанції відповідають фактичним обставинам справи та наявним матеріалам і ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду, а тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваної постанови колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2012 р. у справі №22/438 залишити без змін.

Головуючий - суддя В.І. Саранюк

Судді О.А Кролевець

О.В. Попікова