Постанова

від 21.05.2012 по справі 31/375

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2012 № 31/375

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рябухи В.І.

суддів: Калатай Н.Ф.

Кондес Л.О.

при секретарі: Реуцькій Т.О.,

за участю представників

позивача: не з'явився,

відповідача: ОСОБА_2, дов. від 22.11.11,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ековтор"

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.12 (підписане 17.01.12)

у справі №31/375 (суддя Качан Н.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Астір"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ековтор"

про стягнення боргу 49883,80 грн.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.01.12 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Астір" (далі - позивач, ТОВ "Астір") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ековтор" (далі - відповідач, ТОВ "Ековтор") про стягнення 49883,80 грн. боргу задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 49883,80 грн., 2405,50 грн. витрат на правову допомогу, 1411,50 грн. судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.12, постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій та витрат на правову допомогу. Вважає рішення таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що у відповідача не виникло обов'язку оплати наданих позивачем послуг згідно п.3.3 договору від 03.06.11 №03/06, оскільки позивач порушив умови п.3.2 та не надав всіх необхідних документів для здійснення оплати. Апелянт не погоджується з нарахуванням інфляційних втрат та 3% річних, оскільки договором, окрім застосування такої міри відповідальності за порушення грошового зобов'язання як пеня, ніяких інших штрафних санкцій не передбачено; зазначає, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження надання правової допомоги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.03.12 відновлено строк подання апеляційної скарги, прийнято її до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 18.04.12. Доказами належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали від 22.03.12) позивачу - 31.03.12 та відповідачу - 02.04.12, долучені до матеріалів справи.

Згідно розпорядження Секретаря судової палати з розгляду справ у спорах між господарюючими суб'єктами від 17.04.12 №01-22/1/4 в зв'язку з зайнятістю судді Буравльова С.І. у розгляді інших справ до складу колегії суддів введено суддю Калатай Н.Ф.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.12 на підставі п.п.1,3 ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) розгляд справи відкладено на 21.05.12.

18.05.12 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відповідач надав додаткові пояснення, копії листів до позивача від 23.09.11 №145 та від 28.04.12 №68, копію рахунку-фактури від 10.06.11 №304/2 на суму 46610,00 грн., платіжне доручення від 17.10.11 №431 про перерахування 1000,00 грн.

21.05.12 у судове засідання з'явився лише представник відповідача, який підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.12 скасувати.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання з розгляду апеляційної скарги, а матеріали справи дозволяють розглянути апеляційну скаргу без участі позивача, на думку колегії суддів, відсутні підстави для відкладення розгляду справи.

Отже, колегія суддів вважає можливим здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника позивача.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника відповідача, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню в частині зміни сум штрафних санкцій з наступних підстав.

Згідно ч.1,2 ст.909 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Так, 03.06.11 між позивачем та відповідачем укладено договір транспортного перевезення №03/06 (далі - договір), відповідно до якого перевізник (позивач) зобов'язується надати замовнику (відповідачу) послуги по перевезенню вантажу автомобільним транспортом у міжміському та міжнародному сполученні, а замовник прийняти та оплатити послуги, що надані на умовах, визначених цим договором (п.1.1 договору).

Конкретні умови перевезення вантажів узгоджуються в заявках, які подаються замовником та підтверджуються перевізником. Заявка на перевезення вантажу повинна бути складена в письмовій формі і скріплена печатками і підписами замовника та перевізника, та є невід'ємною частиною даного договору. Сторони визнають юридичну силу заявки-замовлення на перевезення, переданої шляхом факсимільного зв'язку, до моменту отримання її оригіналу (п.п.1.2, 1.3).

У п.2.2.11 договору сторони погодили, що після доставки вантажу в пункт призначення надати замовнику протягом двох календарних днів документи, які підтверджують факт доставки вантажу, та оформити акт виконаних робіт.

Відповідно до п.п.3.2 та 3.3 договору оплата здійснюється на підставі акта наданих послуг, пред'явленого рахунку та звіту, який складається з оригіналів товаросупровідних документів (CMR) з відміткою вантажоотримувача про прийняття вантажу та інших документів. Оплата послуг здійснюється протягом 5 банківських днів з моменту пред'явлення перевізником документів, зазначених у п.3.2 договору у безготівковій формі з застосуванням платіжних доручень.

Договір підписаний з обох сторін та скріплений печатками вступає в дію з моменту його підписання і діє до 31.12.12 (п.6.1 договору).

03.06.11 відповідач подав позивачу заявку №3 на перевезення полімерів у міжнародному сполученні за маршрутом м. Лейпциг (Німеччина) - м. Березань (Київська обл.). Заявкою передбачено доставку вантажу двома транспортними засобами перевізника. Оголошено вартість фрахту 2000,00 Євро за кожен автомобіль, разом 4000,00 Євро за два автопоїзди.

Згідно ч.3 ст.909 ЦК України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

З урахуванням умов заявки, на підтвердження укладення договору перевезення сторонами 07.06.11 складені дві міжнародні товарно-транспортні накладні CMR A№0804250 та A№0804257, відповідно до яких 09.06.11 транспорт перетнув митний кордон України (згідно штампу Львівської митниці) та 11.06.11 вантаж був доставлений на Київську регіональну митницю.

В зв'язку з виконанням умов договору зі своєї сторони позивач 10.06.11 виставив відповідачу рахунок-фактуру №304/2 на оплату транспортних послуг на загальну суму 46610,00 грн.

11.06.11 сторони склали та підписали акт здачі-приймання виконаних робіт (послуг) №304/1, в якому зазначено, що перевізником виконана робота згідно рахунку від 10.06.11 №304/2, замовник до виконаної роботи претензій не має.

В зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору по оплаті послуг позивач направив відповідачу претензію від 02.09.11 №02/09, в якій зазначив, що станом на 01.09.11 сума боргу складає 48369,05 грн., з яких 46610,00 грн. основного боргу, 1444,91 грн. пені та 314,14 грн. 3% річних.

17.10.11 позивачу на підставі рахунку від 10.06.11 №304/2 відповідачем перераховано 1000,00 грн.

Таким чином, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 45610,00 грн., що підтверджена належними доказами та не спростовується відповідачем.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення 45610,00 грн. основного боргу.

Відповідно до п.2.2.13 договору вважається, що перевізник виконав свої зобов'язання по перевезенню вантажу належним чином з моменту передання вантажу вантажоотримувачу і отримання свого примірника товарно-транспортної накладної (CMR) без зауважень вантажоотримувача.

Колегією суддів встановлено, що на CMR відсутні зауваження відповідача.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 ст. 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.1,3 ст.549 ЦК України).

Відповідно до п.4.13 договору у випадку прострочення оплати рахунків перевізника, замовник виплачує перевізнику неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

У відповідності до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дана стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотки річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору. Інфляційні втрати та 3% річних не входять до складу грошового зобов'язання і не є штрафними санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції стягнув 3385,34 грн. пені, 655,22 грн. 3% річних та 233,24 грн. інфляційних втрат за період з 12.06.11 по 30.11.11, з чим колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Як вже зазначалось вище, оплата послуг здійснюється протягом 5 банківських днів з моменту пред'явлення перевізником документів, зазначених у п.3.2 договору у безготівковій формі з застосуванням платіжних доручень (п.3.3 договору).

З матеріалів справи вбачається, що акт наданих послуг, рахунок та CMR з відміткою вантажоотримувача про прийняття вантажу датуються 11.06.11 (субота - вихідний день). Таким чином, відлік п'яти днів, протягом яких мала бути здійснена оплата слід починати з робочого дня наступного за вихідними - 13.06.11.

Отже, момент прострочення виконання зобов'язання по сплаті основного боргу настає, а право нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат у відповідача виникає 17.06.11.

Крім того, оскільки відповідачем 17.10.11 сплачено 1000,00 грн., то у період з 17.06.11 по 16.10.11 пеня, 3% річних та інфляційні втрати будуть нараховуватись на суму боргу, що становила 46610,00 грн., а у період з 17.10.11 по 30.11.11 (як заявлено позивачем) - на суму 45610,00 грн.

Також слід зазначити, що відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.97 №62-97р при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому сума, що мала бути внесена з 1 по 15 числа відповідного місяця індексується за період з врахуванням цього місяця, якщо ж з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця. Отже, при розрахунку інфляційних втрат червень 2011 року до уваги не береться, так як нарахування відбувається після 15 числа відповідного місяця.

Крім того, у липні та серпні 2011 року індекс інфляції був менше одиниці, а у жовтні - становив 100,0 відсотків, тому збільшення суми боргу у ці місяці не відбувалось та позивач не зазнав інфляційних втрат.

Суд апеляційної інстанції робить перерахунок інфляційних втрат за вересень 2011 року на суму боргу 46610,00 грн. та за листопад 2011 року - на 45610,00 грн.

Таким чином, перерахувавши суми пені, 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів робить висновок, що до стягнення підлягають 3286,37 грн. пені, 636,07 грн. 3% річних за період з 17.06.10 по 30.11.11 та 92,22 грн. інфляційних втрат за вересень та листопад 2011 року.

Щодо стягнення суми за послуги адвоката колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відшкодування цих витрат здійснюється за наявності документального підтвердження витрат, пов'язаних з угодою про надання послуг щодо ведення справи у суді, та належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді (ордер), і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Судові витрати за послуги адвоката підлягають сплаті в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

До матеріалів справи позивач надав копії договору доручення від 24.10.11 №2, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 16.05.08 НОМЕР_1 гр. ОСОБА_3, оригінал ордера №5346 ОСОБА_3 на ведення даної справи та копію квитанції до прибуткового касового ордера від 16.11.11 №06-10/11на суму 4811,00 грн.

Згідно п.п.1.1, 1.2 договору доручення від 24.10.11 №2 повірений зобов'язується надати правову допомогу у спорі, що виник між позивачем та відповідачем, здійснити вивчення та огляд доказів за їх місцезнаходженням; провести заходи досудового врегулюванні спору, шляхом проведення переговорів на предмет повернення боргу; підготувати пакет документів, необхідний для звернення до суду, підготувати позовну заяву та вчинити інші дії, необхідні для розгляду справи. Дії вчиняються за участю чи без особистої участі повіреного в судових засіданнях.

Згідно із п. 10 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 №02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України.

Так, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, крім судового збору, не повинен бути неспіврозмірним. За таких обставин, суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни та предмету позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про стягнення 2405,50 грн. витрат за послуги адвоката.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.12 у справі №31/375 зміні в частині стягнення суми пені, 3% річних та інфляційних втрат..

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ековтор" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.12 у справі №31/375 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ековтор" (04209, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, буд.16, кв.64, код 32205993) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час примусового виконання рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Астір" (49000, м. Дніпропетровськ, проспект Героїв, буд.45, кв.228, код 37542747) 45610 (сорок п'ять тисяч шістсот десять) грн. 00 коп. основного боргу, 3286 (три тисячі двісті вісімсот шість) грн. 37 коп. пені, 636 (шістсот тридцять шість) грн. 07 коп. 3% річних, 92 (дев'яносто дві) грн. 22 коп. інфляційних втрат, 2405 (дві тисячі чотириста п'ять) грн. 50 коп. витрат по оплаті послуг адвоката, 1319 (тисяча триста дев'ятнадцять) грн. 28 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовити".

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Астір" (49000, м. Дніпропетровськ, проспект Героїв, буд.45, кв.228, код 37542747) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час примусового виконання рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ековтор" (04209, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, буд.16, кв.64, код 32205993) 25 (двадцять п'ять) грн. 91 коп. витрат, пов'язаних з відшкодуванням судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи №31/375 повернути до Господарського суду міста Києва.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Рябуха В.І.

Судді Калатай Н.Ф.

Кондес Л.О.