Постанова

від 28.03.2012 по справі 2а-19362/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 березня 2012 року 14:30 № 2а-19362/11/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. за участю секретаря судового засідання Сервачинської І.М. та представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1,

від відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Пелікан» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003362311/0 від 22 серпня 2011 року, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Пелікан»(далі -позивач, ТОВ «Торговий дім «Пелікан») з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва (далі -відповідач, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003362311/0 від 22 серпня 2011 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за наслідками господарських операцій з ТОВ «Трайніс Консалт», ТОВ «Метоград», ПП «Біарум», оскільки податковий кредит було сформовано позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «Трайніс Консалт», ТОВ «Метоград», ПП «Біарум», які були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Позивач зазначав, що висновок відповідача про заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість ґрунтується виключно на припущеннях, які матеріалами справи не підтверджуються. Також позивач вказував на те, що відповідальність за порушення податкового законодавства є індивідуальною, а тому позивач не може нести відповідальність за можливе невиконання податкових зобов'язань ТОВ «Трайніс Консалт», ТОВ «Метоград», ПП «Біарум».

Крім того, позивач звертав увагу суду на те, що отримані від ТОВ «Трайніс Консалт», ТОВ «Метоград», ПП «Біарум»товари були використані ним у власній господарській діяльності, а саме реалізовані контрагентам позивача; операції між позивачем та ТОВ «Трайніс Консалт», ТОВ «Метоград», ПП «Біарум»підтверджуються належним чином оформленими первинними документами та є реальними, а тому висновок відповідача про нікчемність правочину, укладеного з вказаними контрагентами є таким, що не ґрунтується на вимогах закону.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що під час перевірки було встановлено, що позивачем в порушення п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року, № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, п. 9.1. ст. 9 Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (зі змінами та доповненнями), п.п. 7.2.3. п.7.2., п.п. 7.2.6. п. 7.2., п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(зі змінами та доповненнями ), безпідставно віднесено до складу податкового кредиту ПДВ в розмірі 530 852,00 грн., сформованого за наслідками господарських операцій з ТОВ «Трайніс Консалт»(код ЄДРПОУ 37101394), ТОВ «Метроград»(код ЄДРПОУ 36018096), ПП «Біарум»(код ЄДРПОУ 36800811), правочини між якими є нікчемними, оскільки фактично господарських операцій з придбання товарів не відбувалося, що свідчить про протиправність такого правочину, укладеного з метою зменшення позивачем обсягу податкових зобов'язань.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 28 березня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд

В С Т АН О В И В:

Позивач -ТОВ «Торговий дім «Пелікан»(код ЄДРПОУ 34188362) зареєстроване Солом'янською районною у м. Києві державною адміністрацією 02.02.2006 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців № 12538077 від 22.12.2011 року ( том ІІІ, а.с. 88).

У період з 26.07.2011 року по 01.08.2011 року ДПІ у Солом'янському районі м. Києва було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Торговий дім «Пелікан» з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств при взаємовідносинах з ТОВ «Локсім»(код ЄДРПОУ 37045932), ТОВ «Трайніс Консалт»(код ЄДРПОУ 37101394), ТОВ «Метроград»(код ЄДРПОУ 36018096), ПП «Біарум»(код ЄДРПОУ 36800811) за період з 01.07.08 по 30.06.11.

За результатами проведеної перевірки було складено акт 8889/23-11/34188362 від 08.08.2011 року (далі по тексту -Акт перевірки, Акт) -том І а.с. 29-47.

22 серпня 2011 року на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Солом'янському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р»№ 0003362311/0, яким позивачу за порушення п.п. 7.2.3. п.7.2., п.п. 7.2.6. п. 7.2., п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(зі змінами та доповненнями) було донараховано суму податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 663 565 грн., з яких 530 852,00 грн. - основного платежу 530 852,00 грн. та 132 713,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій ( том І а.с. 48).

В Акті перевірки зазначено, що вчинені правочини між ТОВ «Торговий дім «Пелікан»та ТОВ «Трайніс Консалт»(код ЄДРПОУ 37101394), ТОВ «Метоград»(код ЄДРПОУ 36018096), ПП «Біарум»(код ЄДРПОУ 36800811) є нікчемними, відтак останнім було безпідставно сформовано податковий кредит у розмірі 530 852,00 грн., що призвело до заниження податкових зобов'язань по ПДВ, в тому числі по періодах: за вересень 2010 року -на 143 882,00 грн., за жовтень 2010 року -на 256 771,00 грн., за листопад 2010 року -на 130 199,00 грн.

Висновок перевіряючих ґрунтується на тому, що ДПІ отримано постанову від 15.07.11 слідчого слідчої групи -старшого слідчого СВ ПМ ДПА м. Києва капітана податкової міліції Фурман О.П., з якої вбачається, що в проваджені СВ ПМ ДПІ у Солом'янському районі м. Києва знаходиться кримінальна справа №19-00227, порушена по факту придбання ряду підприємств, а саме: ТОВ «Основа Євро», ТОВ «Бізнес-Ліга», ТОВ «Промисловий союз України», ТОВ «Промислова група України», ТОВ Торгово-промислова компанія України», ТОВ «ПКВ Трейд», ТОВ «Інтертранс груп ЛТД»ТОВ «ТД Газенерго», ТОВ «Альта груп Лімітед», ТОВ «Еко Трак»ТОВ «Юкрон», ТОВ «Якумб-Круз»ТОВ «Гама корпорейшн», ТОВ «Астра Груп Технолоджи»для прикриття незаконної діяльності у сфері оподаткування за ознаками злочину передбаченого ч.2, ст. 205, ч.3, ст.212 КК України, оперативне супроводження якої здійснюється оперативними співробітниками ГВ ПМ ДПІ у Солом'янському районі м. Києва.

В ході досудового слідства було допитано директорів ТОВ «Локсім»(код за ЄДРПОУ 37045932), ТОВ «Трайніс Консалт»(код за ЄДРПОУ 37101394), ПП «Біарум»(код за ЄДРІЇОУ 36800811), ТОВ «Метоград»(код за ЄДРПОУ 36018096), які показали, що до фінансово-господарської діяльності вказаних підприємств ніякого відношення не мають, первинні документи та податкову звітність підприємств не складали та не підписували, рахунків в банківських установах не відкривали, печатки товариств не отримували, грошові кошти в статутний фонд підприємств не вносили та нікому не доручали виконувати зазначені дії. Чим займалося підприємство та за якою адресою воно знаходиться їм не відомо, так як зареєстрували дане підприємство за винагороду. Одночасно встановлено, що послугами щодо документального оформлення «нібито»проведених господарських операцій вищезазначених підприємств користувалось ТОВ «ТД «Пелікан»(код за ЄДРПОУ 34188362), і тим самим формувало податковий кредит і валові витрати за рахунок вищезазначених СГД.

Оскільки фінансово-господарська діяльність ТОВ «Локсім», ТОВ «Трайніс Консалт», ТОВ «Метоград», ПП «Біарум»здійснювалася поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про ненабуття належним чином цивільної правоздатності зазначених підприємств, на переконання відповідача, фінансово-господарські відносини між цими підприємствами та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, а ТОВ «ТД «Пелікан» користувалося послугами щодо документального оформлення «нібито»проведених господарських операцій з цими підприємствами, і тим самим формувало податковий кредит і валові витрати за рахунок вищезазначених СГД.

З огляду на наведені обставини відповідачем було зроблено висновок про проведення безтоварних операцій, спрямованих на отримання податкової вигоди підприємствами -вигодонабувачами, в т.ч. ТОВ «Торговий дім «Пелікан»з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.

Далі по тексту Акта перевірки відповідач, посилаючись на норми Цивільного кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, встановив нікчемність угод, укладених між позивачем та ТОВ «Локсім», ТОВ «Трайніс Консалт», ТОВ «Метоград», ПП «Біарум», а також неправомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі таких нікчемних правочинів.

За таких підстав в Акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем пункту п.п. 7.2.3. п.7.2., п.п. 7.2.6. п. 7.2., п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(зі змінами та доповненнями), що призвело до заниження податкових зобов'язань по ПДВ в сумі 530 852,00 грн., в тому числі по періодах: за вересень 2010 року -на 143 882,00 грн., за жовтень 2010 року -на 256 771,00 грн., за листопад 2010 року -на 130 199,00 грн.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з висновками Акта перевірки, що стали підставою для визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, виходячи з наступних мотивів.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Торговий дім «Пелікан»та ТОВ «Трайніс Консалт» був укладений договір № 09/10-БТ від 01.09.2010 року, за умовами якого ТОВ «Трайніс Консалт»(Постачальник) приймає на себе зобов'язання з постачання, а ТОВ «Торговий дім «Пелікан»(Покупець) з прийому та оплати товарів, що постачаються (біжутерію та текстиль) -том І а.с. 94.

01.09.2010 року між ТОВ «Торговий дім «Пелікан»та ТОВ «Трайніс Консалт»був укладений договір № 010910, за умовами якого ТОВ «Трайніс Консалт»(Постачальник) приймає на себе зобов'язання з постачання, а ТОВ «Торговий дім «Пелікан»(Покупець) по прийому та оплаті товару, вказаного в специфікаціях або накладних -том І а.с. 95.

На виконання умов договорів № 09/10-БТ від 01.09.2010 року та № 010910 від 01.09.2010 року у період з 01.09.2010 року по 17.09.2010 року ТОВ «Трайніс Консалт»поставило позивачу товар на загальну суму 863 109,87 грн., в тому числі ПДВ - 143 881,65 грн., що підтверджується видатковими накладними : № 53 від 01.09.2010 року, № 71 від 17.09.2010 року, № 66 від 13.09.2010 року, № 64 від 09.09.2010 року, № 61 від 08.09.2010 року, № 58 від 03.09.2010 року, № 56 від 02.09.2010 року, № 55 від 01.09.2010 року, № 54 від 01.09.2010 року, № 52 від 01.09.2010 року (том І а.с. 143-153).

За наслідками поставки товарів ТОВ «Трайніс Консалт»були виписані на користь ТОВ «Торговий дім «Пелікан»податкові накладні : № 53 від 01.09.2010 року, № 71 від 17.09.2010 року, № 66 від 13.09.2010 року, № 64 від 09.09.2010 року, № 61 від 08.09.2010 року, № 58 від 03.09.2010 року, № 56 від 02.09.2010 року, № 55 від 01.09.2010 року, № 54 від 01.09.2010 року, № 52 від 01.09.2010 року ( том І а.с. 154-164).

Суму податку на додану вартість у розмірі 143 881,65 грн. за зазначеними податковими накладними включено позивачем до складу податкового кредиту за вересень 2010 року, що підтверджується даними додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за відповідний податковий період (том ІІІ а.с. 132-154).

01.11.2010 року між ТОВ «Торговий дім «Пелікан»та ТОВ «Метоград» був укладений договір № 01/11-10 за умовами якого ТОВ «Метоград»(Постачальник) приймає на себе зобов'язання з постачання, а ТОВ «Торговий дім «Пелікан»(Покупець) по прийому та оплаті товарів, що постачаються та вказані в специфікаціях або накладних (том І а.с. 91).

01.11.2010 року між ТОВ «Торговий дім «Пелікан»та ТОВ «Метоград»був укладений договір № 01/11-БТ, за умовами якого ТОВ «Метоград»(Постачальник) приймає на себе зобов'язання з постачання, а ТОВ «Торговий дім «Пелікан»(Покупець) по прийому та оплаті товарів, що постачаються (біжутерія і текстиль)- том І а.с. 90.

На виконання умов договорів № 01/11-10 від 01.11.2010 року та № 01/11-БТ від 01.11.2010 року у період з 01.11.2010 року по 15.11.2010 року ТОВ «Метоград»поставило позивачу товар на загальну суму 781205,91 грн., в т.ч. ПДВ 130199,33 грн., що підтверджується видатковими накладними : № 133 від 01.11.2010 року, № 130 від 01.11.2010 року, № 134 від 01.11.2010 року, № 135 від 01.11.2010 року, № 136 від 01.11.2010 року, № 140 від 02.11.2010 року, № 151 від 09.11.2010 року, № 152 від 10.11.2010 року, № 153 від 11.11.2010 року, № 160 від 15.11.2010 року на загальну суму 781 205,91 грн., в т.ч. ПДВ 130 199,33 грн. (том І а.с. 97-106)

За наслідками поставки товарів ТОВ «Метоград»були виписані на користь ТОВ «Торговий дім «Пелікан»податкові накладні : № 133 від 01.11.2010 року, № 130 від 01.11.2010 року, № 134 від 01.11.2010 року, № 135 від 01.11.2010 року, № 136 від 01.11.2010 року, № 140 від 02.11.2010 року, № 151 від 09.11.2010 року, № 152 від 10.11.2010 року, № 153 від 11.11.2010 року, № 160 від 15.11.2010 року (том І а.с. 107-116).

Суму податку на додану вартість у розмірі 130 199,33 грн. за зазначеними податковими накладними включено позивачем до складу податкового кредиту за листопад 2010 року, що підтверджується даними додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за відповідний податковий період ( том ІІІ а.с. 132-154).

01.10.2010 року між ТОВ «Торговий дім «Пелікан»та ПП «Біарум» був укладений договір № 0110-2010 за умовами якого ПП «Біарум»(Постачальник) приймає на себе зобов'язання з постачання, а ТОВ «Торговий дім «Пелікан»(Покупець) з приймання та оплати товарів, вказаних в специфікаціях або накладних (том І а.с. 93).

01.10.2010 року між ТОВ «Торговий дім «Пелікан»та ПП «Біарум»був укладений договір № 10/2010-БТ, за умовами якого ПП «Біарум»(Постачальник) приймає на себе зобов'язання з постачання, а ТОВ «Торговий дім «Пелікан»(Покупець) з приймання та оплати товарів (біжутерія та текстиль)- том І а.с. 92.

На виконання умов договорів № 0110-2010 від 01.10.2010 року та № 10/2010-БТ від 01.10.2010 року у період з 01.10.2010 року по 29.10.2010 року ПП «Біарум»поставило позивачу товар на загальну суму 1 540 626,77 грн., в тому числі ПДВ - 256 771,14 грн., що підтверджується видатковими накладними : № 407 від 22.10.2010 року, № 398 від 01.10.2010 року, № 397 від 01.10.2010 року, № 401 від 08.10.2010 року, № 410 від 29.10.2010 року, № 409 від 27.10.2010 року, № 408 від 25.10.2010 року, № 406 від 19.10.2010 року, № 405 від 18.10.2010 року, № 404 від 15.10.2010 року, № 403 від 12.10.2010 року, № 402 від 11.10.2010 року, № 400 від 07.10.2010 року, № 399 від 04.10.2010 року, № 396 від 01.10.2010 року (том І а.с. 117-129).

За наслідками поставки товарів ПП «Біарум»були виписані на користь ТОВ «Торговий дім «Пелікан»податкові накладні : № 407 від 22.10.2010 року, № 398 від 01.10.2010 року, № 397 від 01.10.2010 року, № 401 від 08.10.2010 року, № 410 від 29.10.2010 року, № 409 від 27.10.2010 року, № 408 від 25.10.2010 року, № 406 від 19.10.2010 року, № 405 від 18.10.2010 року, № 404 від 15.10.2010 року, № 403 від 12.10.2010 року, № 402 від 11.10.2010 року, № 400 від 07.10.2010 року, № 399 від 04.10.2010 року, № 396 від 01.10.2010 року (том І а.с. 130-142).

Суму податку на додану вартість у розмірі 256 771,14 грн. за зазначеними податковими накладними включено позивачем до складу податкового кредиту за жовтень 2010 року, що підтверджується даними додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за відповідний податковий період ( том ІІІ а.с. 132-154).

Як вбачається з матеріалів справи, за даними бухгалтерського обліку за ТОВ «ТД «Пелікан»рахується заборгованість перед ТОВ «Метоград»в сумі 781 195,92 грн., перед ТОВ «Трайніс Консалт»в сумі 863 289,87 грн.; заборгованість перед ПП «Біарум»в 1 540 626,77 грн. та ТОВ «Локсім»у розмірі 2 961 536,82 грн. відповідно до приписів ст. 601 ЦК України була погашена за рахунок зустрічних поставок товару контрагентам (том ІІІ а.с. 171).

Правомірність формування податкового кредиту за наслідками вищевказаних господарських операцій є предметом даного судового спору.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», а також у інформаційному листі від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1) встановлення факту здійснення господарської операції (в т. ч. дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції);

2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції (в т.ч. з'ясування можливої обізнаності платника щодо можливих дефектів у правовому статусі його контрагентів);

3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку (зокрема, наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку);

4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Спеціальним законом, що визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на час виникнення спірних правовідносин був Закон України «Про податок на додану вартість».

Вказаний Закон втратив чинність з 01.01.2011 року у зв'язку із вступом в дію Податкового кодексу України, однак положення даного Закону підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки він був чинним на момент здійснення розглядуваних господарських операцій та на момент формування позивачем спірного податкового кредиту.

Згідно з пунктом 1.7. статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1. статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу вказаної правової норми суд приходить до висновку, що достатніми підставами для включення ТОВ «Торговий дім «Пелікан»до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів (робіт, послуг); використання зазначених товарів, робіт та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

З Акту перевірки вбачається, що позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за вересень 2010 року, жовтень 2010 року, листопад 2010 року в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість, в тому числі на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Трайніс Консалт», ПП «Біарум», ТОВ «Метоград», які сплачені (нараховані) ним, в зв'язку з придбанням товарів.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За приписом підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Оскільки податкові накладні виписані в вересні, жовтні та листопаді 2010 року і поставка товарів відбулася в цей же період, що підтверджується видатковими накладними, то в силу приписів підпункту 7.5.1. п. 7.5. Закону № 168/97-ВР, право ТОВ «Торговий дім «Пелікан»на віднесення сум податку до податкового кредиту виникло, відповідно, у вересні, жовтні та листопаді 2010 року.

Закон України «Про податок на додану вартість»визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду, це: не пов'язаність здійсненої операції з господарською діяльністю, фіктивність операцій, відсутність поставки, та відсутність у платника податків на момент перевірки податкових накладних або видача її особою, яка не є платником ПДВ.

Згідно з підпунктом 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ «Трайніс Консалт»був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 341646 від 01.06.2010 р.

Рішенням ДПІ у Печерському районі м. Києва № 271/15-4 від 09.11.2011 року свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Трайніс Консалт»було анульовано з 09 листопада 2011 року (том ІІІ, а.с. 111), в той час як податкові накладні на користь позивача були виписані у вересні 2010 року , тобто на момент видачі податкових накладних таке свідоцтво було чинним.

Контрагент позивача - ТОВ «МЕТОГРАД»був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 293985 від 08.10.2008 р.

Рішенням ДПІ у Печерському районі м. Києва у формі акту № 411/15-4 від 26.11.2010 року свідоцтво платника ПДВ ТОВ «МЕТОГРАД»було анульовано з 25 листопада 2011 року (том ІІІ, а.с. 114-116), в той час як податкові накладні на користь позивача були виписані у листопаді 2010 року , тобто на момент видачі податкових накладних таке свідоцтво було чинним.

Контрагент позивача - ПП «Біарум»був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100259938 від 03.06.2011 року.

Рішенням ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 717 від 03.06.2011 року свідоцтво платника ПДВ ПП «Біарум»було анульовано з 10 червня 2011 року (том ІІІ а.с. 125), в той час як податкові накладні на користь позивача були виписані у жовтні 2010 року , тобто на момент видачі податкових накладних таке свідоцтво було чинним.

Тобто на момент здійснення господарських операцій та складання податкових накладних ТОВ «Трайніс Консалт», ТОВ «Метоград», ПП «Біарум»були зареєстровані як платники ПДВ та мали право видавати податкові накладні на кожну поставку товарів.

Подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість не позбавляє правового значення податкові накладні, які були видані ТОВ «Трайніс Консалт», ТОВ «Метоград», ПП «Біарум» до прийняття рішення про анулювання свідоцтв платників ПДВ.

В свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи - від ТОВ «Трайніс Консалт» : № 53 від 01.09.2010 року, № 71 від 17.09.2010 року, № 66 від 13.09.2010 року, № 64 від 09.09.2010 року, № 61 від 08.09.2010 року, № 58 від 03.09.2010 року, № 56 від 02.09.2010 року, № 55 від 01.09.2010 року, № 54 від 01.09.2010 року, № 52 від 01.09.2010 року. ( том І а.с. 154-164), від ТОВ «Метоград»: № 133 від 01.11.2010 року, № 130 від 01.11.2010 року, № 134 від 01.11.2010 року, № 135 від 01.11.2010 року, № 136 від 01.11.2010 року, № 140 від 02.11.2010 року, № 151 від 09.11.2010 року, № 152 від 10.11.2010 року, № 153 від 11.11.2010 року, № 160 від 15.11.2010 року (том І а.с. 107-116), від ПП «Біарум»: № 407 від 22.10.2010 року, № 398 від 01.10.2010 року, № 397 від 01.10.2010 року, № 401 від 08.10.2010 року, № 410 від 29.10.2010 року, № 409 від 27.10.2010 року, № 408 від 25.10.2010 року, № 406 від 19.10.2010 року, № 405 від 18.10.2010 року, № 404 від 15.10.2010 року, № 403 від 12.10.2010 року, № 402 від 11.10.2010 року, № 400 від 07.10.2010 року, № 399 від 04.10.2010 року, № 396 від 01.10.2010 року (том І а.с. 130-142) - відповідають п. 7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону № 168/97-ВР та вимогам Порядку, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року № 233/2037 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», (чинних на момент оформлення податкових накладних) стосовно порядку та підстав їх видачі.

Таким чином, позивачем було дотримано і вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту, а отже і правомірність відображення їх у податковій звітності.

Суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Наявні в матеріалах справи Витяг № 499977 від 08.02.2012 року та довідка № 499987 від 08.02.2012 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців підтверджують, що ТОВ «Трайніс Консалт» станом на момент здійснення господарських операцій було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців та знаходилось за адресою: 01001, м. Київ, вул. Кутузова, будинок 4, офіс 15 ( том ІІІ а.с. 158 -161); витяг № 499978 від 08.02.2012 року та довідка № 499984 від 08.02.2012 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців підтверджують, що ТОВ «Метоград» станом на момент здійснення господарських операцій було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та знаходилось за адресою: 01103, м. Київ, Залізничне шосе, будинок 47 (том ІІІ а.с. 162-165); довідка № 499981 від 08.02.2012 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців підтверджують, що ПП «Біарум» станом на момент здійснення господарських операцій було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та знаходилось за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, будинок 12 (том ІІІ, а.с. 168-170).

Як вбачається з довідки з ЄДР, контрагенти позивача -ТОВ «Трайніс Консалт», ТОВ «Метоград», ПП «Біарум»на момент проведення господарських операцій не були ліквідовані, їх діяльність у встановленому законом порядку не була припинена, з ЄДРПОУ вказані підприємства не виключені. Відтак, вказані підприємства не мали дефектів у своєму правовому статусі та мали право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії.

Крім того, як вбачається з відповіді ДПІ у Печерському районі м. Києва від 14.02.2012 року № 2203/9/17-509 ( том ІІІ а.с. 105) ТОВ «Трайніс консалт»(код за ЄДРПОУ 37101394) подано декларацію з ПДВ за вересень 2010 року 20.10.2010 року в якій до складу податкових зобов'язань за вересень 2010 року включено суму ПДВ 143881,65 грн. за постановлений ТОВ «ТД «Пелікан»товар, ТОВ «Метоград»подано декларацію з ПДВ за вересень 2010 року 20.10.2010 року, але копії документів ДПІ у Печерському районі м. Києва надати не може, оскільки справу ТОВ «Метоград»вилучено ст. оперуповноваженим в ОБС ГУБОЗ МВС України майором міліції Цукран А.В. від 26.12.2011 року.

Як вбачається з відповіді ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 16.02.2012 року № 710/9/10-323 (том ІІІ а.с. 118) на запит суду ПП «Біарум»не звітує з 1 кварталу 2011 року.

Вирішуючи питання про реальність виконання договорів з поставки товарів між ТОВ «Торговий дім «Пелікан»та ТОВ «Трайніс Консалт», ТОВ «Метоград», ПП «Біарум», придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1.32. статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(чинного на момент здійснення розглядуваних господарських операцій) визначає господарську діяльність як будь - яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 22.12.2011 року № 493361 до основних видів діяльності до основних видів діяльності ТОВ «Торговий дім «Пелікан»належать: «складське господарство» (63.12.0), «неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями, тютюновими виробами» (51.39.0), «посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту» (51.19.0, «оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин» (51.21.0), «роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту» (52.11.0) -(том ІІІ а.с. 88).

Згідно наданих позивачем документів, у користуванні ТОВ «Торговий дім «Пелікан»перебували приміщення для здійснення власної господарської діяльності, транспортні засоби, відповідний персонал, що підтверджується: Договором оренди нежитлових приміщень № 24 від 01 січня 2009 року (том І, а.с. 62-68), актом прийому-передачі від 01.01.2008 року (том І а.с. 69), додатковою угодою № 6 від 01 січня 2011 року (том І, а.с. 70), договором оренди складських приміщень № АТД/11-2 від 04 січня 2011 року (том І а.с. 71-72), договором оренди складських приміщень № АТД/10-2 від 04 січня 2010 року (том І а.с. 73-74), згідно яких позивачу передано в оренду приміщення по вул. Василенко, 2 в м. Києві, в якому зберігався отриманий від ТОВ «Трайніс Консалт», ТОВ «Метоград», ПП «Біарум»товар; витягами з відомостей руху товару на складі за вересень,жовтень, листопад 2010 року, договорами оренди автотранспортних засобів -№1, 2, 3 від 04 січня 2010 року (том І а.с. 75-77), № 1, 2, 3 від 04 січня 2011 року (том І а.с. 78-80), штатним розкладом за вересень, жовтень, листопад 2010 року (том ІІІ а.с. 90-92).

Матеріали справи свідчать, що товари, поставлені ТОВ «Трайніс Консалт», ТОВ «Метоград», ПП «Біарум», фактично замовлялися позивачем з метою використання у власній господарській діяльності. Так, отримані за договором товари були відчужені позивачем третім особам за договорами поставки : № 10 від 10 січня 2009 року, укладеним з ПП «Дівіал-2000»; № 99 від 03 листопада 2009 року, укладеним з ПП «Укрриба»; № 62 від 02 січня 2010 року , укладеним з ТОВ «Інтерпродсервіс»; № 47 від 02 січня 2010 року, укладеним з ТОВ «Морська зірка»; № 14 від 02 січня 2010 року, укладеним з ПМП «Лотос»; № 12 від 02 січня 2010 року, укладеним з ТОВ «Компанія Галаксі»; № 68 від 03.01.2010 року, укладеним з ТОВ «Мурена»; № 29 від 04 січня 2010 року, укладеним з ФОП ОСОБА_7; № 32 від 04 січня 2010 року, укладеним з ТОВ «Рибна компанія «АТОЛ»; № 36 від 04 січня 2010 року, укладеним з МПП «Агропромресурси»; № 25 від 04 січня 2010 року, укладеним з ТОВ «ТІМ-ЛТД»; № 18 від 04 січня 2010 року, укладеним з ТОВ «ГІД»; № 34 від 26 січня 2010 року, укладеним з ТОВ «ТОРГСЕРВІС»; № 39 від 17 лютого 2010 року, укладеним з Яготинське районне споживче товариство; № 49 від 29 березня 2010 року, укладеним з ТОВ «Технології збуту»; № 54 від 08.06.2010 року, укладеним з ТОВ «Львівморепродукти»; № 55 від 23 червня 2010 року, укладеним з ТОВ «Прем'єрпродукти-центр»; № 59 від 15.07.2010 року, укладеним з ТОВ «Ролд-груп»; № 63 від 01 серпня 2010 року, укладеним з ТОВ «Арт Біжу»(том І а.с. 195-220). Фактична поставка товару підтверджується видатковими накладними та податковими накладними: № 2184 від 01 листопада 2010 року; № 2196 від 03 листопада 2010 року (товар відвантажений по довіреності № 142 від 30 жовтня 2010 року); № 2235 від 25 листопада 2010 року; № 2232 від 25 листопада 2010 року (товар відвантажений по довіреності № 263 від 25 листопада 2010 року); № 2230 від 25 листопада 2010 року; № 2225 від 22 листопада 2010 року; № 2223 від 22 листопада 2010 року (товар відвантажений по довіреності № 349 від 22 листопада 2010 року); № 2217 від 15 листопада 2010 року; № 2211 від 15 листопада 2010 року; № 2210 від 15 листопада 2010 року; № 2215 від 12 листопада 2010 року; № 2213 від 11 листопада 2010 року (товар відвантажений по довіреності № б/н від 10.11.2010 року); № 2208 від 11 листопада 2010 року; № 2209 від 10 листопада 2010 року (товар відвантажений по довіреності серії 12 ААБ № 764048 від 11 листопада 2010 року); № 2207 від 10 листопада 2010 року (товар відвантажений по довіреності № 01490 від 10 листопада 2010 року); № 2204 від 09 листопада 2010 року; № 2202 від 08 листопада 2010 року; № 2190 від 02 листопада 2010 року (товар відвантажений по довіреності серії 12 ААБ № 286321 від 01 листопада 2010 року); № 2187 від 02 листопада 2010 року; № 2200 від 01 листопада 2010 року; № 2197 від 01 листопада 2010 року; № 2194 від 01 листопада 2010 року; № 2193 від 01 листопада 2010 року; № 2186 від 01 листопада 2010 року; № 2183 від 29 жовтня 2010 року; № 2182 від 29 жовтня 2010 року; № 2181 від 29 жовтня 2010 року; № 2177 від 28 жовтня 2010 року; № 2179 від 27 жовтня 2010 року (товар відвантажений по довіреності № 321 від 27 жовтня 2010 року); № 2174 від 27 жовтня 2010 року; № 2172 від 25 жовтня 2010 року; № 2170 від 22 жовтня 2010 року (товар відвантажений по довіреності № 45 від 20 жовтня 2010 року); № 2168 від 22 жовтня 2010 року; № 2166 від 21 жовтня 2010 року; № 2165 від 21 жовтня 2010 року (товар відвантажений по довіреності № 131 від 21.10.2010 року); № 2163 від 20 жовтня 2010 року (товар відвантажений по довіреності серії 12ААБ № 764039 від 21 жовтня 2010 року); № 2161 від 19 жовтня 2010 року (товар відвантажений по довіреності № 39 від 18 жовтня 2010 року); № 2157 від 19 жовтня 2010 року; № 2156 від 19 жовтня 2010 року (товар відвантажений по довіреності серії 12 ААБ № 286318 від 11 жовтня 2010 року; № 2155 від 19 жовтня 2010 року (товар відвантажений по довіреності № 129 від 19 жовтня 2010 року); № 2154 від 19 жовтня 2010 року (товар відвантажений по довіреності № 138 від 18 жовтня 2010 року); № 2153 від 18 жовтня 2010 року (товар відвантажений по довіреності № 46 від 20 жовтня 2010 року); № 2151 від 18 жовтня 2010 року (товар відвантажений по довіреності № 195 від 20 жовтня 2010 року); № 2149 від 18 жовтня 2010 року; № 2148 від 18 жовтня 2010 року; № 2147 від 15 жовтня 2010 року (товар відвантажений по довіреності № 1292 від 14 жовтня 2010 року); № 2146 від 15 жовтня 2010 року; № 2144 від 13 жовтня 2010 року (товар відвантажений по довіреності серії 12ААБ № 764030 від 14 жовтня 2010 року); № 2141 від 13 жовтня 2010 року (товар відвантажений по довіреності № 297 від 12 жовтня 2010 року); № 2133 від 11 жовтня 2010 року; № 2129 від 08 жовтня 2010 року; №2128 від 08 жовтня 2010 року (товар відвантажений по довіреності № 224 від 08 жовтня 2010 року); № 2137 від 12 жовтня 2010 року; № 2135 від 12 жовтня 2010 року (товар відвантажений по довіреності № 136 від 11 жовтня 2010 року); № 2134 від 11 жовтня 2010 року; № 2132 від 11 жовтня 2010 року; № 2131 від 08 жовтня 2010 року; № 2125 від 07 жовтня 2010 року; № 2123 від 05 жовтня 2010 року (товар відвантажений по довіреності серії 12 ААБ № 286315 від 04 жовтня 2010 року); № 2118 від 04 жовтня 2010 року; № 2142 від 01 жовтня 2010 року;№ 2139 від 01 жовтня 2010 року; № 2116 від 01 жовтня 2010 року (товар відвантажений по довіреності № 72 від 01 жовтня 2010 року); № 2114 від 01 жовтня 2010 року;№ 2112 від 28 вересня 2010 року (товар відвантажений по довіреності № 108 від 28 вересня 2010 року); № 2110 від 28 вересня 2010 року; № 2108 від 27 вересня 2010 року; № 2104 від 21 вересня 2010 року; № 2103 від 20 вересня 2010 року; № 2323 від 17 вересня 2010 року; № 2101 від 17 вересня 2010 року; № 2322 від 16 вересня 2010 року (товар відвантажений по довіреності № 121 від 16 вересня 2010 року); № 2086 від 14 вересня 2010 року; № 2082 від 14 вересня 2010 року; № 2097 від 13 вересня 2010 року; № 2081 від 13 вересня 2010 року; № 2094 від 10 вересня 2010 року; № 2092 від 09 вересня 2010 року (товар відвантажений по довіреності № 81 від 09 вересня 2010 року); № 2090 від 09 вересня 2010 року; № 2089 від 08 вересня 2010 року (товар відвантажений по довіреності № 120 від 08 вересня 2010 року); № 2078 від 08 вересня 2010 року; № 2879 від 06 вересня 2010 року; № 2878 від 06 вересня 2010 року (товар відвантажений по довіреності № 122 від 03 вересня 2010 року); № 2877 від 03 вересня 2010 року; № 2074 від 03 вересня 2010 року (товар відвантажений по довіреності № 74 від 03 вересня 2010 року); № 2073 від 02 вересня 2010 року (товар відвантажений по довіреності № 64 від 02 вересня 2010 року); № 2071 від 01 вересня 2010 року; № 2066 від 01 вересня 2010 року; № 2065 від 01 вересня 2010 року; № 2064 від 01 вересня 2010 року; № 2052 від 01 вересня 2010 року; № 2067 від 31 серпня 2010 року (товар відвантажений по довіреності № 212 від 30 серпня 2010 року); № 2060 від 31 серпня 2010 року (товар відвантажений по довіреності серії ЯПС № 375222 від 31 серпня 2010 року); № 2059 від 31 серпня 2010 року; № 2056 від 30 серпня 2010 року (товар відвантажений по довіреності № 144 від 30 серпня 2010 року); № 2054 від 30 серпня 2010 року; № 2050 від 30 серпня 2010 року (товар відвантажений по довіреності № 139 від 30 серпня 2010 року); № 2048 від 27 серпня 2010 року (товар відвантажений по довіреності № 179 від 26 серпня 2010 року); № 2047 від 27 серпня 2010 року; № 2044 від 26 серпня 2010 року; № 2042 від 26 серпня 2010 року; № 2041 від 26 серпня 2010 року(товар відвантажений по довіреності серії 12 ААБ № 286308 від 25 серпня 2010 року); № 2040 від 26 серпня 2010 року; № 2039 від 26 серпня 2010 року (товар відвантажений по довіреності № 112 від 26 серпня 2010 року); № 2037 від 26 серпня 2010 року (товар відвантажений по довіреності № 67 від 27 серпня 2010 року); № 2036 від 26 серпня 2010 року; № 2035 від 26 серпня 2010 року; № 2336 від 25 серпня 2010 року (товар відвантажений по довіреності № 127 від 25 серпня 2010 року); № 2032 від 25 серпня 2010 року (товар відвантажений по довіреності № 249 від 25 серпня 2010 року); № 2030 від 20 серпня 2010 року; № 2028 від 20 серпня 2010 року (товар відвантажений по довіреності № 211 від 19 серпня 2010 року); № 2027 від 19 серпня 2010 року (товар відвантажений по довіреності № 59 від 18 серпня 2010 року); № 2026 від 20 серпня 2010 року; № 2025 від 19 серпня 2010 року; № 2024 від 19 серпня 2010 року (товар відвантажений по довіреності № 01107 від 18 серпня 2010 року); № 2023 від 19 серпня 2010 року (товар відвантажений по довіреності № 1220 від 18 серпня 2010 року); № 2020 від 18 серпня 2010 року ( товар відвантажений по довіреності № 124 від 18 серпня 2010 року); № 2019 від 17 серпня 2010 року (товар відвантажений по довіреності № 122 від 17 серпня 2010 року); № 2017 від 17 серпня 2010 року; № 2016 від 16 серпня 2010 року (товар відвантажений по довіреності № 146 від 18 серпня 2010 року); № 2014 від 13 серпня 2010 року; № 2013 від 13 серпня 2010 року; № 2011 від 12 серпня 2010 року; № 2010 від 12 серпня 2010 року; № 2008 від 12 серпня 2010 року (товар відвантажений по довіреності № 234 від 11 серпня 2010 року); № 2005 від 10 серпня 2010 року; № 2004 від 10 серпня 2010 року; № 2002 від 10 серпня 2010 року; № 2001 від 10 серпня 2010 року; № 2000 від 10 серпня 2010 року; № 1998 від 10 серпня 2010 року; № 1997 від 06 серпня 2010 року та № 1995 від 06 серпня 2010 року (товар відвантажений по довіреності № 424 від 05 серпня 2010 року); № 1993 від 06 серпня 2010 року (товар відвантажений по довіреності № 119 від 06 серпня 2010 року); № 1992 від 04 серпня 2010 року; № 1991 від 06 серпня 2010 року (товар відвантажений по довіреності № 204 від 05 серпня 2010 року); № 1990 від 05 серпня 2010 року; № 1989 від 04 серпня 2010 року (товар відвантажений по довіреності № б/н від 03 серпня 2010 року); № 1985 від 03 серпня 2010 року (товар відвантажений по довіреності № 166 від 03 серпня 2010 року); № 1984 від 03 серпня 2010 року; № 1981 від 02 серпня 2010 року; № 1975 від 01 серпня 2010 року (т. 1 а.с. 221 -250, том ІІ а.с. 1-117, 118-250, том ІІІ а.с. 1-17).

Таким чином, придбання товару у ТОВ «Трайніс Консалт», ТОВ «Метоград», ПП «Біарум»здійснювалось позивачем з метою здійснення звичайної господарської діяльності по реалізації продуктів харчування, посередництво у торгівлі товарами широкого асортименту, що відноситься до основних видів діяльності позивача.

Викладене підтверджує, що господарські операції позивача з ТОВ «Трайніс Консалт», ТОВ «Метоград», ПП «Біарум»є реальними та підтверджуються необхідними документами, а товари, що придбавалися позивачем у вказаних підприємств, придбавалися з метою використання та були використані позивачем у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

В Інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»Вищий адміністративний суд України зазначив: «…у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття «добросовісний платник податків». Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Прикладом подібного підходу Верховного Суду України є, зокрема, Постанова від 9 вересня 2008 року (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР -2362425)».

Також не приймаються судом до уваги доводи відповідача про порушення кримінальної справи №19-00227 за фактом придбання ряду підприємств, а саме: ТОВ «Основа Євро», ТОВ «Бізнес-Ліга», ТОВ «Промисловий союз України», ТОВ «Промислова група України», ТОВ Торгово-промислова компанія України», ТОВ «ПКВ Трейд», ТОВ «Інтертранс груп ЛТД», ТОВ «ТД Газенерго», ТОВ «Альта груп Лімітед», ТОВ «Еко Трак»ТОВ «Юкрон», ТОВ «Якумб-Круз»ТОВ «Гама корпорейшн», ТОВ «Астра Груп Технолоджи»для прикриття незаконної діяльності у сфері оподаткування, за ознаками злочину передбаченого ч.2, ст. 205, ч.3, ст.212 КК України.

Суд звертає увагу, що порушення кримінальної справи за фактом вчинення злочину не може бути доказом вини певної особи у вчиненні злочину. Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду .

Відповідачем у свою чергу не надано доказів, що кримінальна справа №19-00227 з обвинувальним висновком була передана до суду та вирішена судом по суті.

На переконання суду, порушення кримінальної справи за ознаками вчинення злочинів, передбаченого ч. 2 ст. 205 та ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України, стосовно постачальників позивача не може призводити до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації таких юридичних осіб до моменту виключення їх з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Відповідачем в ході судового розгляду справи не надано інформацію про наявність вироку по кримінальній справі, порушені відносно посадових осіб контрагента, в тому числі по кримінальній справі № 19-00227.

Постанова про порушення кримінальної справи не є підставою для звільнення від доказування відповідно до ч. 3 ст.72 КАС України, натомість, обов'язок доказування правомірності свого рішення покладений саме на відповідача, як на суб'єкта владних повноважень ( ст.71 КАС України).

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України лише вирок суду в кримінальній справі або постанова суду про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою.

Також, як вбачається з постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 07 березня 2012 року, яка набрала законної сили, провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності директора ТОВ «ТД «Пелікан»ОСОБА_1 за порушення порядку ведення податкового обліку, а саме заниження податку на додану вартість на суму 1 569 815,00 період червень 2010 року -квітень 2011 року, в тому числі і по взаємовідносинах з ТОВ «Трайніс Консалт», ТОВ «Метоград», ПП «Біарум», було закрито за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Суд вважає за необхідне підкреслити, що порушення контрагентом позивача чи його постачальниками вимог податкового законодавства та дисципліни складання первинних документів не може слугувати підставою для зменшення добросовісному суб'єкту господарювання суми податкового кредиту з податку на додану вартість.

З врахуванням того, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ТОВ «Трайніс Консалт», ТОВ «Метоград», ПП «Біарум», які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання товарів для здійснення господарської статутної діяльності направленої на отримання прибутку; висновки відповідача про безтоварність господарських операцій, вчинених за участю ТОВ «Трайніс Консалт», ТОВ «Метоград», ПП «Біарум»з мотивів не спрямованості правочинів на реальне настання наслідків, є надуманими та такими, що ґрунтуються на припущеннях. В спірному акті перевірки та в судовому засіданні відповідачем не наведено допустимих та достатніх доказів на підтвердження умовиводу про порушення позивачем податкового законодавства.

Також суд вважає за необхідне підкреслити, що порушення контрагентом позивача чи його постачальниками вимог податкового законодавства та дисципліни складання первинних документів не може слугувати підставою для зменшення добросовісному суб'єкту господарювання суми податкового кредиту з податку на додану вартість.

Як зазначено у Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку . У такому разі достатньо встановити необізнаність платника податку, що заявляє право на податковий кредит чи бюджетне відшкодування з податку на додану вартість про факт припинення або недобросовісний характер діяльності контрагента (зокрема, про несплату податків чи неподання податкової звітності).

Відповідачем не було надано під час розгляду справи факт обізнаності позивача про можливі факти порушення контрагентами позивача податкової дисципліни, неподання податкової звітності чи несплату податків тощо.

Крім того, відповідно до статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного станом на 2010року та статей 1, 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", чинного станом на 2010р., ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Закон України «Про податок на додану вартість»не пов'язує право платника податку на податковий кредит з проведенням будь-яких зустрічних перевірок та не ставить право платника податку на формування податкового кредиту в залежність від сплати податку іншими учасниками по всьому ланцюгу товарообігу.

Крім цього, необхідно зазначити, що і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач має право на формування валових витрат по операціям з підприємствами постачальниками.

Що стосується посилання відповідача на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Трайніс Консалт», ТОВ «Метоград», ПП «Біарум», суд дійшов висновку, що зміст зазначених правочинів не суперечить актам цивільного законодавства; а відповідач не надав доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

За змістом ч. 1 ст. 228 ЦК України, у редакції, чинній як на момент здійснення розглядуваних господарських операцій, так і на момент винесення оскаржуваних рішень ДПІ, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно ч. 2 цієї статті є нікчемним.

З огляду на встановлені під час розгляду справи обставини суд вважає, що податковий орган безпідставно прийшов до висновку про нікчемність договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Трайніс Консалт», ТОВ «Метоград», ПП «Біарум», оскільки відсутні належні підстави вважати, що правочини між вказаними особами є такими, що порушують публічний порядок та були спрямовані на незаконне заволодіння майном держави.

Окрім цього, з 01.01.2011 року набули чинності зміни, внесені до Цивільного кодексу України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі ч. 3 ст. 228 ЦК України доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсними в установленому порядку вищевказаних договорів та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних.

Слід зазначити, що відповідач не звертався до суду із позовом про визнання недійсними договорів укладених позивачем з ТОВ «Трайніс Консалт», ТОВ «Метоград», ПП «Біарум».

Тому суд вважає, що податковий орган безпідставно дійшов висновку про нікчемність оподатковуваних угод та протиправно поставив під сумнів розмір податкового кредиту з ПДВ, задекларованого позивачем по взаємовідносинам з ТОВ«Трайніс Консалт», ТОВ «Метоград», ПП «Біарум».

В контексті наведеного суд зазначає, що під час розгляду справи відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій , незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити, про фіктивність вчинених операцій , відсутність факту поставки робіт/послуг, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагенту були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Як вбачається з Акту перевірки, вказані обставини під час проведення перевірки відповідачем взагалі не досліджувались та жодні обґрунтовані доводи з цього приводу в Акті перевірки не наведено.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ТОВ «Торговий дім «Пелікан»правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за вересень, жовтень, листопад 2010 року, а висновок Акту перевірки про порушення позивачем п.п. 7.2.3. п.7.2., п.п. 7.2.6. п. 7.2., п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(зі змінами та доповненнями) є помилковим, відтак донарахування суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства у розмірі 530 852,00 грн. є протиправним.

Відповідно до пункту 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу.

Оскільки суд встановив відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, то накладення штрафних санкцій на підставі підпункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у розмірі 132 713,00 грн. є також протиправним.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 22 серпня 2011 року № 0003362311/0 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення - рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ «Торговий дім «Пелікан»підлягає задоволенню.

На розподілі судових витрат представник позивача не наполягав.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва № 0003362311/0 від 22 серпня 2011 року.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Патратій О.В.

Повний текст постанови складено та підписано: 06 квітня 2012 року.