Ухвала

від 02.10.2012 по справі 2а-19362/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-19362/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Патратій О.В.

Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"02" жовтня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва ДПС на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 березня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Пелікан»до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003362311/0 від 22 серпня 2011 року, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Пелікан»(далі -Позивач, ТОВ «ТД «Пелікан») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва (далі -Відповідач, ДПІ у Солом'янському районі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003362311/0 від 22.08.2011 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 березня 2012 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем доведено правомірність включення до складу податкового кредиту 530 852,00 грн. податку на додану вартість, а тому позовні вимоги є повністю обґрунтованими. Крім того, суд зауважив, що Відповідачем не подано доказів фіктивності контрагентів Позивача, а останні на момент надання ТОВ «ТД «Пелікан»податкових накладних були зареєстровані платниками ПДВ у встановленому законом порядку.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на тому, що судом не було взято до уваги факти та докази, на які посилався Відповідач у ході розгляду справи по суті.

У судовому засіданні повноважний представник Відповідача доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд задовольнити вимоги останньої повністю.

Представник Позивача просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив, що у серпні 2011 року посадовими особами ДПІ у Солом'янському районі було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ТД «Пелікан»з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств при взаємовідносинах з ТОВ «Локсім», ТОВ «Трайніс Консалт», ТОВ «Метроград», ПП «Біарум»за період з 01.07.2008 року по 30.06.2011 року. У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем: пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено суму податку на додану вартість за вересень -листопад 2010 року в розмірі 530 852,00 грн. Результати перевірки зафіксовані в акті від 08.08.2011 року №8889/23-11/34188362. На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 22.08.2011 року №0003362311/0, яким Позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 663 565,00 грн. (у тому числі за основним платежем -530 852,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -132 713,00 грн.).

Вирішуючи питання про реальність укладених між контрагентами договорів, суд першої інстанції вірно встановив, що Позивачем за період з вересня 2010 року по листопад 2010 року були укладені наступні договори: з ТОВ «Трайніс Консалт» №010910 від 01.09.2010 року, за умовами якого ТОВ «Трайніс Консалт»зобов'язується поставити Позивачу, а останній прийняти та оплатити товар, визначений у специфікаціях або накладних; з ТОВ «Метроград»№01/11-10 від 01.11.2010 року, згідно якого ТОВ «Метроград»постачає, а ТОВ «ТД «Пелікан»приймає та оплачує товар, вказаний у специфікаціях або накладних; з ТОВ «Метроград»№01/11-БТ від 01.11.2010 року, за умовами якого ТОВ «Метроград»постачає, а Позивач приймає та оплачує товар, який постачається; з ПП «Біарум»№0110-2010 від 01.10.2010 року, відповідно до умов якого ПП «Біарум» постачає, а ТОВ «ТД «Пелікан»приймає та оплачує товар згідно специфікацій або накладних; з ПП «Біарум»№10/2010-БТ від 01.10.2010 року, згідно якого ПП «Біарум»зобов'язується поставити, а Позивач прийняти та оплатити товар.

Надаючи оцінку реальності та правомірності кожного з укладених Позивачем договорів, суд першої інстанції зазначив наступне.

На думку суду першої інстанції, реальність укладеного договору з ТОВ «Трайніс Консалт»підтверджується наявними у матеріалах справи копіями податкових (т. І а.с. 132 -154) та видаткових накладних (т. І а.с. 143 -153) за вересень 2010 року, які підтверджують факт поставки ТОВ «Трайніс Консалт»Позивачу риби. При цьому суд обґрунтовано зауважив, що в подальшому придбані у ТОВ «Трайніс Консалт»товари використовувалися у господарській діяльності Позивача та були відчужені іншим суб'єктам господарювання (т. І а.с. 195-220). З таких обставин, колегія суддів повністю погоджується з твердженням Окружного адміністративного суду м. Києва про реальність укладеного між ТОВ «ТД «Пелікан»та ТОВ «Трайніс Консалт»правочину.

На підтвердження своєї позиції щодо відсутності ознак фіктивності у договорах між Позивачем та ТОВ «Метроград», суд першої інстанції зазначив, що згідно наявних у матеріалах справи копій податкових (т. І а.с. 107 -116) та видаткових накладних (т. І 97 -106), які оформлені належним чином, підстав для визнання вказаних договір нікчемними не вбачається.

Щодо реальності господарських операцій з ПП «Біарум», суд першої інстанції, дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи видаткових накладних (т. І а.с. 117 -129) та податкових накладних (т. І а.с. 130 -142), дійшов до обґрунтованого висновку, що контрагент ТОВ «ТД «Пелікан»виконав покладені на нього договорами від 01.10.2010 року №0110-2010 та №10/2010-БТ обов'язки.

Крім того, колегією суддів враховується, що 01 серпня 2010 року між ТОВ «Локсім»та ТОВ «ТД «Пелікан»було укладено договір №08/10, за умовами якого постачальник -ТОВ «Локсім»приймає на себе зобов'язання поставити, а Позивача -прийняти та оплатити товари, вказані у специфікаціях або накладних. Реальність виконання вказаного договору, на думку колегії суддів, підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових (т. І а.с. 165 -179) та податкових (т. І а.с. 180 -194).

Факт здійснення розрахунків за вищевказаними договорами, на думку Окружного адміністративного суду м. Києва, підтверджується довідкою від 23.02.2012 року №16, згідно якої у Позивача наявна кредиторська заборгованість перед ТОВ «Метроград»та ТОВ «Трайніс Консалт»відповідно в сумі 781 195,92 грн. за листопад 2010 року та в розмірі 863 289,87 грн. за вересень 2010 року, а заборгованість перед ПП «Біарум»та ТОВ «Локсім»погашена за рахунок зустрічних поставок товару.

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз приписів ст. ст. 203, 228 ЦК України дійшов до обґрунтованого висновку, що підстав для визнання недійсними укладених Позивачем з ТОВ «Трайніс Консалт», ТОВ «Метроград», ПП «Біарум»договорів немає. Крім того, суд вірно наголосив на тому, що податковим органом як суб'єктом владних повноважень не доведено, що господарські операції з приводу постачання товарів є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності Позивача. При цьому, доказів визнання нікчемними угод, укладених між контрагентами ТОВ «ТД «Пелікан» та постачальниками суду не надано, а отже висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

Щодо правомірності включення Позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість сум за результатами господарських відносин з ТОВ «Трайніс Консалт», ТОВ «Метроград», ТОВ «Локсім»та ПП «Біарум», суд першої інстанції виходив з того, що оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази анулювання свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість контрагента Позивача до моменту видання останніх ТОВ «ТД «Пелікан»податкових накладних, то не може ставитися під сумнів правомірність формування податкового кредиту Позивачем.

На думку колегії суддів, така позиція суду першої інстанції є обґрунтованою з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі -Закон про ПДВ) в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону про ПДВ податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку (пп. 7.4.1 ст. 7 Закону про ПДВ).

Приписи пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Надавши оцінку наявним у матеріалах справи податковим накладним, виписаним Позивачу його контрагентами, а також перевіривши останні на відповідність вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що виписані контрагентами ТОВ «ТД «Пелікан»податкові накладені оформлені належним чином.

Згідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Приписи абз. 1 пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ визначають, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Надаючи оцінку наявності у контрагентів ТОВ «ТД «Пелікан»права складати податкові накладені, Окружний адміністративний суд м. Києва вірно наголосив на тому, що на момент виписування Позивачу ТОВ «Трайніс Консалт», ТОВ «Метроград», ТОВ «Локсім»та ПП «Біарум»податкових накладних, останні відповідали вимогам ст. 9 Закону про ПДВ, а тому мали право видавати податкові накладні.

Таким чином, враховуючи, що єдиною законною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість є підтвердження останнього належним чином оформленими податковими накладеними, виписаними уповноваженими на те суб'єктами господарювання -платниками ПДВ, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість висновків суду першої інстанції про правомірність включення Позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми, сплаченої на підставі виписаних ТОВ «Трайніс Консалт», ТОВ «Метроград», ТОВ «Локсім»та ПП «Біарум»податкових накладних.

Крім того, судова колегія критично оцінює позицію Апелянта щодо того, що встановлення факту недобросовісності контрагента суб'єкта господарювання як платника податку є безумовним доказом ознак фіктивності у діяльності ТОВ «ТД «Пелікан», оскільки приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування Позивачем податкового кредиту від добросовісності платника податку, з яким суб'єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. При цьому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що невиконання такими особами податкових зобов'язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб'єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб'єкта господарювання.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість викладеної в апеляційній скарзі Відповідача позиції та вважає за необхідне залишити останню без задоволення.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу -залишити без задоволення, а постанову суду -без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва ДПС -залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 березня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Пелікан»до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003362311/0 від 22 серпня 2011 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.