Постанова

від 10.05.2012 по справі 2а-19259/10/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 травня 2012 року № 2а-19259/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючий суддя Келеберда В.І., судді Качур І.А., Шарпакова В.В., при секретарі судового засідання Віруцькій О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Консорціуму "ЄДАПС" до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби за участі прокуратури Дарницького району міста Києва про скасування повідомлення - рішення № 0003992305/0/49616 від 22.12.2010року

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

28 грудня 2010 року консорціум «ЄДАПС»(надалі -позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва від 22.12.2010 р. № 0003992305/0/49616 в повному обсязі, згідно з яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток підприємств, 3011021000»в сумі 8403710,00 грн., в тому числі: 4201855,00 грн. за основним платежем та 4201855,00 грн. штрафних санкцій.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що включаючи до складу валових витрат у податкових деклараціях з податку на прибуток за 2008 р. та за півріччя 2009 р. суму витрат, помилково не врахованих у річній декларації за 2007 рік, діяв у відповідності до вимог підпункту 5.2.7 пункту 5.2 статті 5 Закону України № 334/94 та абз.2, 3 п. 5.1 ст. 5 Закону України № 2181, правомірно включив суми валових витрат, помилково не врахованих у річній декларації за 2007 рік, в розмірі 16 807 419 грн . у податкових деклараціях з податку на прибуток за 2008 р. та за півріччя 2009 роки.

Відповідач -Державна податкова інспекція у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби -заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи та зазначив, про відсутність визначених законом підстав, для включення до податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2008 та 2009 роки в рядок 05.2 як суму самостійно виявлених помилок за результатами минулих податкових періодів (2007 рік).

Представник прокуратури Дарницького району міста Києва в судовому засіданні підтримав позицію відповідача та заперечував проти задоволення позовних вимог.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2011 року призначено судово-економічну експертизу у справі № 2а-19259/10/2670 та зупинено провадження у справі до закінчення проведення Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз судово-економічної експертизи та отримання її висновків.

13 квітня 2012 року ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва поновлено провадження в адміністративній справі № 2а-19259/10/2670 та призначено справу до розгляду на 25 квітня 2012 року.

У зв'язку з перетворенням 01.03.2011 року Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва у Державну податкову інспекцію у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби (надалі -відповідач), Окружним адміністративним судом м. Києва здійснено заміну відповідача.

Представник прокуратури Дарницького району м. Києва в судове засідання не прибув хоча був належним чином повідомелний про час, дату та місце судового розгляду справи.

25 квітня 2012 року в судовому засіданні судом поставлено на обговорення питання стосовно доцільності розгляду справи в порядку письмового провадження, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника прокуратури Дарницького району м. Києва. Представники позивача та відповідача проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечували.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що представник прокуратури Дарницького району м. Києва належним чином повідомлений про час, дату та місце судового засідання, оскільки надійшла заява позивача про розгляд справи за його відсутності, а також з огляду на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення сторін, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ :

Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі міста Києва проведена виїзна планова перевірка консорціуму «ЄДАПС»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 р. по 30.06.2010 р.

По результатам проведеного контрольного заходу, суб'єктом владних повноважень складено Акт перевірки № 8657/2305/32912741 від 09.12.2010 (надалі -Акт перевірки).

Як вбачається з Акту перевірки, позивачем порушено пп. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Також в Акті перевірки встановлено завищення валових витрат у сумі 16 807 419,00 грн., в тому числі за 2008 р у сумі 8 792 684,00 грн. та за півріччя 2009 р. у сумі 8 014 734,00 грн., що були включені до декларації з податку на прибуток підприємства за 2008 та 2009 роки в рядок 05.2 як суму самостійно виявлених помилок за результатами минулих податкових періодів (2007 рік).

За наслідками зафіксованих Актом перевірки порушень, відповідачем винесено спірне податкове повідомлення-рішення від 22.12.2010 р. № 0003992305/0/49616 , згідно з яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем «Податок на прибуток підприємств, 3011021000»8 403 710,00 грн., з якої сума податкового зобов'язання за основним платежем складає 4 201 855, 00 грн. та штрафні санкції - в сумі 4 201 855,00 грн.

В обґрунтування власної правової позиції, представник відповідача посилається на порушення позивачем пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в редакції від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями), а саме: «не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку».

Зазначене порушення, на думку податкового органу, призвело до завищення валових витрат у сумі 16 807 419,00 грн., в тому числі за 2008 р у сумі 8 792 684,00 грн. та за півріччя 2009 р. у сумі 8 014 734,00 грн., що були включені до декларації з податку на прибуток підприємства за 2008 та 2009 роки в рядок 05.2 як суму самостійно виявлених помилок за результатами минулих податкових періодів (2007 рік).

Відповідно до п.п. 5.2.7. п. 5.2. ст. 5 Закону України № 334/94 до складу валових витрат включаються суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Разом з тим, відповідно до абз.2, 3 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»( далі -Закон України № 2181), якщо у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. У разі, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були ним самостійно виявлені, такий платник податків має право не подавати уточнюючий розрахунок.

Відповідач звертає увагу на пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5Закону України № 334/94 де визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Посилаючись на викладене, відповідач зазначає про відсутність визначених законом підстав, для включення до податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2008 та 2009 роки в рядок 05.2 як суму самостійно виявлених помилок за результатами минулих податкових періодів (2007 рік).

Відповідно до ст.. 161 КАС України під час прийняття постанови суд вирішує наступні питання , зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частини 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів та висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 5,6 ст. 71 КАС України суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Оцінивши докази, які є у справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини по суті спору, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, виходячи з наступного.

Актом перевірки встановлено, що консорціумом «ЄДАПС»завищено валові витрати у сумі 16 807 419,00 грн., в тому числі за 2008 р у сумі 8 792 684,00 грн. та за півріччя 2009 р. у сумі 8 014 734,00 грн., що були включені до декларації з податку на прибуток підприємства за 2008 та 2009 роки в рядок 05.2 як суму самостійно виявлених помилок за результатами минулих податкових періодів (2007 рік).

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що включаючи до складу валових витрат у податкових деклараціях з податку на прибуток за 2008 р. та за півріччя 2009 р. суму витрат, помилково не врахованих у річній декларації за 2007 рік, діяв у відповідності до вимог підпункту 5.2.7 пункту 5.2 статті 5 Закону України № 334/94 та абз.2, 3 п. 5.1 ст. 5 Закону України № 2181, правомірно включив суми валових витрат, помилково не врахованих у річній декларації за 2007 рік, в розмірі 16 807 419 грн . у податкових деклараціях з податку на прибуток за 2008 р. та за півріччя 2009 роки.

Відповідно до пункту 16.4 ст. 16 Закону України № 334/94 податкова декларація про прибуток розраховується наростаючим підсумком з початку звітного фінансового року. Отже, допущення платником податку будь-якої помилки у розрахунку податкового зобов'язання в одному звітному періоді автоматично зумовлює помилку у всіх наступних кварталах такого року при розрахунку показників податкової декларації наростаючим підсумком з початку звітного фінансового року.

Підпункт 5.2.7. п. 5.2. ст. 5 Закону України № 334/94 встановлює, що до складу валових витрат включаються суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Виходячи з цього, виправлення помилок, допущених при складанні декларації про прибуток підприємства у попередніх періодах, а саме у 2007 р., здійснюється шляхом коригування валових витрат, відображених у декларації за звітний період.

Абзац 2 та 3 п. 5.1 ст. 5 Закону України № 2181 передбачає, якщо у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. У разі, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були ним самостійно виявлені, такий платник податків має право не подавати уточнюючий розрахунок.

Отже, зі змісту вказаної норми Закону України № 2181 вбачається, що у разі самостійного виявлення помилки платником податків у звітному періоді подається декларація з уточненими показниками як спосіб повідомлення контролюючого органу про виявлені помилки, які мали місце в попередніх періодах з розкриттям інформації щодо змісту і суми таких помилок.

Окружний адміністративний суд звертає увагу, що висновок щодо застосування платниками податку на прибуток другого речення другого абзацу пункту 5.1 Закону України № 2181 підтверджується також Державною податковою адміністрацією України в наказі від 10.09.2001 р. № 360 «Щодо затвердження податкового роз'яснення».

На думку суду, враховуючи термін давності, встановлений ст. 15 Закону України № 2181, позивач мав законне право визначити у податкових деклараціях з податку на прибуток за 2008 р. та за півріччя 2009 р. суму валових витрат, не враховану у податковій декларації за 2007 рік.

Судом також встановлено, що позивач під час податкової перевірки надав відповідачу документи, з яких складаються валові витрати в рядку 05.2 «Самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів»в сумі 16 807 419 грн.

Відповідно п. 5.1. ст. 5 Закону України № 334/94 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В абзаці 4 пп. 5.3.9 п.5.3. ст.5 вищеназваного Закону України передбачено, що до складу валових витрат не належать будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Суд звертає увагу, що за результатами висновку № 7262/11-44 від 19.03.2012 р., наданого Київським НДІ судово-економічної експертизи у адміністративній справі № 2а-19259/10/2670 первинні документи щодо понесення позивачем у 2007 році витрат у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійсненних як компенсація вартості товарів, які були придбані (виготовлені) консорціумом «ЄДАПС»для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, зокрема, щодо понесення витрат, сплачених (нарахованих) протягом 2007 року у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції і охороною праці, були наявні у позивача та документально підтверджують віднесення до складу валових витрат 16 807 419,00 грн. витрат позивача за 2007 рік по рядку 05.2 «Самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів»декларацій позивача з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2008 р., три квартали 2008 р. та за 1 півріччя 2009 р.

За таких підстав, позивач, включаючи суми валових витрат, заявлені у податкових деклараціях за 2008 та 2009 роки та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що фіксують факт здійснення господарських операцій, діяв у відповідності до вимог підпункту 5.3.9 пункту 5.3. статті 5 Закону України № 334/94.

Як вбачається з матеріалів спарви, дії позивача узгоджуються не тільки з нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства», Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а й з принципами бухгалтерського обліку.

Так, згідно з частиною другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються, зокрема, на таких основних принципах: безперервність -оцінка активів та зобов'язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати далі; превалювання сутності над формою -операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Частиною 2 та частиною 3 статті 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи договорів про надання послуг, послуги фактично придбавались відповідно до укладених позивачем з контрагентами договорів та згідно з актами здачі-приймання наданих послуг, розрахунки по яких проведені повністю, про що свідчать акти звірки розрахунків, складені позивачем з контрагентами.

Правомірність включення сум валових витрат позивача, заявлених у податкових деклараціях за 2008 та 2009 роки підтверджена належним чином оформленими первинними документами, що фіксують факт здійснення господарських операцій.

Посилання відповідача на відсутність у позивача обліку валових витрат 2007 р. на бухгалтерському рахунку 39 «Витрати майбутніх періодів»є необґрунтованим.

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організації, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.11.1999 р. № 291 (далі -Інструкція № 291) рахунок 39 «Витрати майбутніх періодів»призначено для узагальнення інформації щодо здійснених витрат у звітному періоді, які підлягають віднесенню на витрати в майбутніх звітних періодах.

Рахунок 39 «Витрати майбутніх періодів»призначений для обліку витрат виробничого характеру, пов'язаних з підготовчими до виробництва роботами в сезонних галузях промисловості; з освоєнням нових виробництв та агрегатів; сплачених авансів орендних платежів, оплати страхового поліса, оплати торгового патенту; передплати на газети, журнали, періодичні та довідкові видання.

Витрати майбутній періодів -це вид активу, який за своєю суттю є дебіторською заборгованістю.

Інформація про витрати майбутніх періодів тимчасово, до їх визнання в Звіті про фінансові результати в майбутніх періодах, відображається в окремому розділі активу Баланс (П(С)БО 2 «Баланс», затверджений наказом Міністерства фінансів України № 87 від 31.02.99р.).

Списання витрат майбутніх періодів одразу на витрати періоду є економічно недоцільною, оскільки може призвести до необумовленого й значного збільшення витрат, і, як наслідок, до зменшення фінансового результату, що порушує принцип нарахування та відповідності доходів і витрат.

Вказане підтверджується також висновком судово-економічної експертизи від № 7262/11-44 від 19.03.2012.

З аналізу представлених позивачем первинних, бухгалтерський документів вимога відповідача щодо необхідності обліку витрат позивача, які не були відображені в податковому обліку на рахунку 39 «Витрати майбутніх періодів»нормативно не підтверджується.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи відповідача про не підтвердження первинними документами факту здійснення господарських операцій та включення сум валових витрат позивача, заявлених у податкових деклараціях за 2008 та 2009 роки є помилковими, а податкове повідомлення-рішення від 22 грудня 2010 р. № 0003992305/0 підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи зазначене вище, а також те, що матеріалами справи не підтверджені висновки відповідача про неправомірність віднесення до валових витрат у податкових деклараціях з податку на прибуток за 2008 р. та за півріччя 2009 р. суму валових витрат 16 807 419 грн., помилково не врахованих у річній декларації за 2007 рік, податкове повідомлення-рішення № 0003992305/0 про визначення суму податкового зобов'язання за платежем «Податок на прибуток підприємств, 3011021000»в сумі 8 403 710,00 грн., з якої сума податкового зобов'язання за основним платежем складає 4 201 855, 00 грн. та штрафні санкції - в сумі 4 201 855,00 грн. також підлягає скасуванню.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимог та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено правомірності та обґрунтованості оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов консорціуму «ЄДАПС», в даному випадку, підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Як вбачається з матеріалів справи, а саме платіжного доручення від 24.12.2010 №2807 (т. 1 а.с. 17) позивачем сплачено судові витрати в сумі 3,40 грн.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов консорціуму «ЄДАПС»- задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва від 22.12.2010 № 0003992305/0/ 49616 .

3. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 3 (три) грн. 40 коп. на користь консорціуму «ЄДАПС»(02088, м. Київ, Дарницький район, вулиця Леніна, будинок, 64, код ЄДРПОУ 32912741) за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.І. Келеберда

Судді І.А. Качур

В.В. Шарпакова