Постанова

від 22.05.2012 по справі 27/17-2389-2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2012 р. Справа № 27/17-2389-2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Запорощенка М.Д., суддів:Владимиренко С.В. -доповідач, Шевчук С.Р., розглянув касаційні скарги 1.Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЛАТА" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.02.2012р. та рішеннягосподарського суду Одеської області від 29.08.2011р. у справі№27/17-2389-2011 господарського суду Одеської області за позовомВідкритого акціонерного товариства "Тираспільська автоколона - 2809" до 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЛАТА" 2 Білгород-Дністровської районної державної адміністрації 3 Комунального підприємства "Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації" провизнання недійсним договору купівлі-продажу,

За участю представників:

- позивача: не з'явилися;

- відповідача1: не з'явилися;

- відповідача2: не з'явилися;

- відповідача3: не з'явилися;

- скаржника- Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк": ОСОБА_4, дов. №02-07/2885 від 07.12.2011р.;

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Тираспільська автоколона-2809" звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Злата"; Білгород-Дністровської районної державної адміністрації; Комунального підприємства "Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації", про визнання недійсним договору купівлі-продажу будівель та споруд бази відпочинку "Тирас", які розташовані за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, с/рада Шабівська, "Тирас" база відпочинку, територія Будацької коси (біля селища Затока) від 18.12.2003р.; витребування на користь позивача у Товариства з обмеженою відповідальністю "Злата" будівлі та споруди бази відпочинку "Тирас"; визнання недійсним розпорядження Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області №244 від 01.03.2004р.; визнання недійсним свідоцтва про право власності серії САА №893268; зобов'язання комунального підприємства "Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації" скасувати державну реєстрацію права власності ТОВ "Злата" на будівлі та споруди бази відпочинку "Тирас".

Рішенням господарського суду Одеської області від 29.08.2011р. (суддя Невінгловська Ю.М.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.02.2012р. у справі №27/17-2389-2011 (колегія суддів у складі головуючого судді Мацюри П.Ф., Андрєєвої Е.І., Ліпчанської Н.В. за розпорядженням голови Одеського апеляційного господарського суду від 08.02.2012р. №91) позов задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу будівель та споруд бази відпочинку "Тирас", які розташовані за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, с/рада Шабівська, "Тирас" база відпочинку, територія Будацької коси (біля селища Затока) від 18.12.2003р. Витребувано на користь Відкритого акціонерного товариства "Тираспольська автоколона -2809" у Товариства з обмеженою відповідальністю "Злата" будівлі та споруди бази відпочинку "Тирас", які розташовані за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, с/рада Шабівська, "Тирас" база відпочинку, територія Будацької коси (біля селища Затока). Визнано недійсним розпорядження Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області №244 від 01.03.2004р. Визнано недійсним свідоцтво про право власності серії САА №893268. Зобов'язано Комунальне підприємство "Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації" скасувати державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Злата" на будівлі та споруди бази відпочинку "Тирас", які розташовані за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, с/рада Шабівська, "Тирас" база відпочинку, територія Будацької коси (біля селища Затока)

Не погодившись з прийнятими у справі судовими актами, Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, порушення оскарженими судовими актами прав та законних інтересів стражника як іпотекоутримувача, оскільки майно за спірним договором передано в іпотеку за нотаріально посвідченим Іпотечним договором, укладеним 06.10.2006р., просить скасувати постанову та рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Заявлене скаржником клопотання про зупинення виконання рішення господарського суду Одеської області від 29.08.2011р. у справі №27/17-2389-2011 та постанови Одеського апеляційного господарського суду від 16.02.2012р. до закінчення їх перегляду в порядку касації, судом касаційної інстанції не задовольняється, оскільки у відповідності до ст.121 1 ГПК України є його правом, а не обов'язком. Клопотання скаржника про відкладення розгляду справи колегією суддів касаційної інстанції відхиляється як необґрунтоване.

Не погодившись з прийнятими у справі судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗЛАТА" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову та рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, касаційні скарги, заслухавши суддю-доповідача, представника Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЛАТА" не підлягає задоволення, а касаційне провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" підлягає припиненню з наступних підстав.

Як з'ясовано попередніми судовими інстанціями, 18.12.2003р. між Державним унітарним підприємством "Тираспільська автоколона-2809" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗЛАТА" (покупець) укладено договір купівлі-продажу будівель та споруд, за умовами п.1.1, 1.2 якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю будівлі та споруди бази відпочинку "Тирас" у вигляді: будівлі їдальні та п'ятнадцяти дерев'яних будинків, розташованих на території Будацької коси Білгород-Дністровського району, Одеської області на земельній ділянці розміром 0,767га, що знаходиться в тимчасовому користуванні на умовах договору оренди, укладеного 10.12.1996р. між Білгород-Дністровською райрадою та Тираспольською автоколоною 2809, а покупець зобов'язався прийняти вказані будівлі та споруди та сплатити ціну у відповідності з умовами, визначеними в даному договорі (46350грн.) та пройти реєстрацію будівель та споруд в бюро технічної інвентаризації.

З договірних умов, визначених сторонами у п.2.1, 2.2, 3.1 договору, судами попередніх інстанцій з'ясовано, що покупець зобов'язався внести 46350грн. за придбані будівлі та споруди на протязі 30 календарних днів з моменту переходу до нього права власності на будівлі та споруди. Розрахунок за придбаний об'єкт здійснюється покупцем шляхом готівкового перерахування всієї суми. Передача об'єкта здійснюється Продавцем Покупцю в триденний строк після підписання договору.

Судами попередніх інстанцій також з'ясовано, що 01.03.2004р. Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією прийнято розпорядження №244 про оформлення права власності на будівлі та споруди бази відпочинку "Тирас" та видано свідоцтво про право власності САА №893268 від 24.03.2004р., на підставі якого 15.07.2004р. зареєстровано право власності на об'єкт нерухомості за Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗЛАТА".

З пояснень позивача, судами попередніх інстанцій зазначено про невиконання договірних зобов'язань зі сплати вартості будівель та споруд бази відпочинку, договірної ціни, що зумовило неодноразові надсилання позивачем відповідачу вимог про розірвання договору, однак впродовж розгляду справи вказаних документів суду надано не було.

Разом з цим, судами попередніх інстанцій з'ясовано, що 01.09.2010р. ВАТ "Тираспільська автоколона-2809" зверталась до господарського суду з позовом до ТОВ "ЗЛАТА" про розірвання договору купівлі-продажу будівель і споруд бази відпочинку "Тирас", витребування вказаного майна і визнання права власності, за результатами розгляду якого 29.11.2010р. господарським судом Одеської області було прийнято рішення у справі №3/80-10-3745, залишене без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.01.2011р., про задоволення позову. Між тим, постановою Вищого господарського суду України від 11.05.2011р. у справі №3/80-10-3745 рішення господарського суду Одеської області від 29.11.2010р. та постанова Одеського апеляційного господарського суду від 18.01.2011р. були скасовані, а в задоволенні позову відмовлено. При скасуванні зазначених судових рішень, касаційною інстанцією було зазначено, що Державне унітарне підприємство "Тираспільська автоколона-2809", як сторона угоди від 18.12.2003р., не було власником спірних об'єктів нерухомості, оскільки зазначене майно знаходилось на його балансі тільки на праві господарського відання. Зазначена постанова Вищого господарського суду України є чинною на момент прийняття рішення у даній справі та ніким не оскаржена.

Водночас попередніми судовими інстанціями з'ясовано, що за наказом від 04.03.1980р. №26, на підставі спільного рішення адміністрації та місцевого комітету профспілок АК-2809 щодо заходів покращення здоров'я робітників підприємства та членів їх сімей, було розпочато будівництво бази відпочинку "Автомобіліст" в смт.Затока, Білгород-Дністровського району, Одеської області, УРСР. За наказом Міністерства автомобільного транспорту Молдавської РСР №261 від 31.05.1982р. протягом 1981-1982р.р. Тираспольська АК-2809 проводила позапланові витрати в частині капітального ремонту для будівництва бази відпочинку в м. Білгород-Дністровський та міністерством було прийнято рішення про взяття, в сумі витрат зазначеної бази, на баланс Тираспольської АК-2809. За актом державної приймальної комісії про прийняття завершеного будівництва об'єкту бази відпочинку в смт. Затока Білгород-Дністровського району від 24.08.1982р. прийнято в експлуатацію базу відпочинку на 110 місць в смт. Затока Білгород-Дністровського району. За наказом Тираспольської автоколони 2809 Міністерства республіканського господарства та транспорту ПМР №92 від 16.09.1996р. перейменовано базу відпочинку "Автомобіліст" в базу відпочинку "Тирас".

Врахував вищевикладене, приписи ст.35 Господарського процесуального кодексу України, встановлені під час розгляду справи обставин, відповідно до визначених у постанові Вищого господарського суду України від 11.05.2011р. у справі №3/80-10-3745 висновків, суд апеляційної інстанції підставно погодився з висновком суду першої інстанції, що позивач, який є правонаступником Державного унітарного підприємства "Тираспільська автоколона-2809" продавця за спірним договором від 18.12.2003р., не є власником спірних об'єктів нерухомості, а саме бази відпочинку "Тирас", за адресою Одеська область, Білгород-Дністровський район, с/р Шабівська, територія Будацької коси (біля селища Затока), оскільки зазначене майно знаходилось на його балансі тільки на праві господарського відання та було державною власністю. З огляду на зазначене, місцевий господарський суд, з яким підставно погодився суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що договір купівлі-продажу будівель та споруд бази відпочинку "Тирас", укладений 18.12.2003р. між Державним унітарним товариством "Тираспільска автоколона-2809" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Злата" є недійсним згідно ст.ст.48, 59 Цивільного кодексу Української РСР як такий, що не відповідає вимогам закону ст.225 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції що діяла на час укладання договору), оскільки на момент укладення угоди продавець не був власником майна та не мав належних повноважень на його відчуження. З огляду на зазначене, приписи ст.136 Господарського кодексу України, визнання недійсним договору купівлі-продажу від 18.12.2003р., місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про обґрунтованість вимоги позивача як суб'єкта підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання і право якого порушено, про витребування на користь ВАТ "Тираспільска автоколона-2809" у ТОВ "Злата" будівель та споруд бази відпочинку "Тирас", з чим підставно погодився суд апеляційної інстанції. Водночас, вказавши, що оскільки орган місцевої державної адміністрації - Білгород-Дністровська районна державна адміністрація вчинив дії відповідно до своїх повноважень направлених на здійснення реєстрації об'єктів нерухомості, придбаних ТОВ "Злата" за договором купівлі-продажу, які відносяться до господарських відносин, суд першої інстанції правильно задовольнив вимоги позивача про визнання недійсними розпорядження Білгород-Дністровської районної державної адміністрації №244 від 01.03.2004р. та свідоцтва про право власності серії САА №893268, з чим погодився суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін прийняте у даній справі рішення.

У відповідності до ст.111 7 Господарського процесуального кодексу України перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи, зі здійсненням перевірки застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що прийнята у даній справі постанова апеляційного господарського суду, якою залишено без змін рішення місцевого господарського суду, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЛАТА" не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскарженої постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 107 ГПК України сторони, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, але щодо яких суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на: 1) рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду; 2) ухвали місцевого господарського суду, зазначені в частині першій статті 106 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду.

З матеріалів даної справи, в тому числі прийнятих судових рішень, вбачається, що Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" не визначено в цій справі ні стороною (позивачем чи відповідачем), ані третьою особою. Водночас воно не підпадає й під ознаки особи, яка не брала участі у справі, але щодо якої суд вирішив питання про її права та обов'язки, з огляду на таке.

Зі змісту наведеної норми процесуального права -статті 107 ГПК України вбачається, що судове рішення, оскаржене не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення ж є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Однак оскаржувані судові рішення не містять висновків про права та обов'язки Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк". Водночас як вірно зазначено судом апеляційної інстанції у даній справі з наданої представником позивача під час перегляду справи апеляційним господарським судом ухвали апеляційного суду Одеської області у справі №2-5392 2010р., апеляційну скаргу ПАТ "Укрсоцбанк відхилення та залишено без змін рішення Білгород-Дністровського суду Одеської області від 17.12.2010р. про визнання недійсним договору фінансової поруки №07-15/966 від 06.10.2006р. з ТОВ "Злата" та додаткової угоди №1 до нього і іпотечного договору від 06.10.2006р. про надання забезпечення ТОВ "Злата" за зобов'язанням Літвіненко Л.І. (директор ТОВ "Злата") спірного майна бази відпочинку "Тирас".

Враховуючи вищевикладене, приписи статті 107 ГПК України, касаційний перегляд оскаржених судових рішень по суті виключається відсутністю процесуальної підстави для цього (відсутній суб'єкт оскарження, визначений статтею 107 ГПК України), що виключає подальше здійснення касаційного провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" та є підставою для його припинення за приписами п.1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Керуючись ст.ст.80, 107, 111 5 , 111 7 ,111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЛАТА" залишити без задоволення, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.02.2012р. у справі №27/17-2389-2011 -без змін.

Припинити касаційне провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк".

Головуючий суддя:М. Запорощенко Судді: С. Владимиренко С. Шевчук