Постанова

від 25.05.2012 по справі 22/75

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

23.05.2012 р. справа №22/75

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівБойко І.А. Зубченко І.В., Мартюхіної Н.О. при секретарі судового засідання за участю представників сторін: від позивача: від відповідача (скаржника): розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_4 ОСОБА_5 -представник (довіреність б/н від 01.05.2012 р.) Не з'явився Публічного акціонерного товариства „Енергомашспецсталь" м.Краматорськ на рішення господарського суду Донецької області від 04.04.2012р. (повний текст складено та підписано 09.04.2012р.) у справі№ 22/75 (суддя Г.В. Захарченко) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Товарний двір «Українська торгівельна спілка»м. Київ до відповідача Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь»м.Краматорськ простягнення 115 756,71 грн. ВСТАНОВИВ:

У квітні 2011 Товариство з обмеженою відповідальністю «Товарний двір «Українська торгівельна спілка»м.Київ звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь»м.Краматорськ про стягнення 120 331,78грн., з яких: сума боргу за отриману продукцію -107730,00 грн., пеня в сумі -7190,46 грн. , 3%річних у розмірі 3821,84 грн. та інфляційні витрати в сумі 3821,84 грн.

В процесі розгляду справи позивач неодноразово змінював розмір заявлених позовних вимог, так згідно останньої заяви про збільшення розміру позовних вимог від 04.04.2012р. (а.с. 17 т. 2) позивач просив стягнути з відповідача суму у розмірі 115756,71грн., з яких сума основного боргу у розмірі 97730,00 грн., пеня -7970,31грн., індекс інфляції у розмірі 5978,89грн., 3% річних у розмірі 4077,51грн., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 1157,57 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 236,00 грн. Вищенаведена заява позивача судом прийнята до розгляду.

Рішенням господарського суду Донецької області від 04.04.2012р. позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Товарний двір «Українська торгівельна спілка»м.Київ до Відкритого акціонерного товариства «Енергомашспецсталь»м.Краматорськ були задоволені в сумі основної заборгованості у розмірі 97730,00 грн., пені в сумі -7970,31 грн., 3% річних у сумі 4077,51грн. та інфляційних витрат у сумі 5978,89 грн.; було прийнято відмову позивача від позову в частині стягнення основного боргу в сумі 10000,00 грн.; припинено провадження по справі №22/75 в частині стягнення основного боргу в сумі 10000,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Донецької області від 04.04.2012р. у справі № 22/75, відповідач - Публічне акціонерне товариство «Енергомашспецсталь»м.Краматорськ звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду від 04.04.2012р. у справі № 22/75 скасувати, як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою від 03.05.2012р. Донецьким апеляційним господарським судом було порушено апеляційне провадження.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 04.04.2012 р. -без змін.

Відповідач (скаржник) у судове засідання 23.05.2012 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується штампом вихідної кореспонденції на зворотному боці ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 03.05.2012 р. та поштове повідомлення про вручення поштового відправлення наявне в матеріалах справи про отримання скаржником ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 03.05.2012 р.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього; апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши доводи представника позивача, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено господарським судом Донецької області, 03 липня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Товарний двір «Українська торгівельна спілка»(Постачальник) та Відкритим акціонерним товариством «Енергомашспецсталь»(Покупець, нині - Публічне акціонерне товариство «Енергомашспецсталь») було укладено договір поставки №15/1004 (далі за текстом -Договір), відповідно п.1.2 якого Постачальник зобов'язується передати у встановлений строк продукцію (товар) у власність Покупця, а Покупець зобов'язується у відповідності з умовами даного договору прийняти цю продукцію (товар) та оплатити її.

Згідно п.1.3 Договору найменування, номенклатура (асортимент), кількість, якісні характеристики та інші характеристики продукції (товару), її ціна, строки та умови поставки зазначаються у специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного договору.

У розділі 9 договору Сторони дійшли згоди щодо умов оплати:

- оплата здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника в національний валюті України (п.9.1 Договору);

- за домовленістю сторін можливі інші види розрахунків (п.9.2 Договору);

- порядок розрахунків -зазначається у специфікаціях (п.9.3 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що сторонами було укладено специфікацію до договору, в якій сторони визначили найменування, номенклатуру (асортимент), кількість, якісні характеристики та інші характеристики продукції (товару), її ціну, строки та умови поставки:

- у специфікації №1 від 03.08.2010р. встановлено строк оплати - протягом 30 календарних днів після дня відвантаження та отримання документів, вказаних в п.6.1 Договору;

Відповідно до п.1.2. Статуту Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», Відкрите акціонерне товариство перейменовано в Публічне акціонерне товариство «Енергомашспецсталь».

На виконання умов договору та специфікації до нього позивач за видатковими накладними №17/08-43 від 17.08.2010р., № 26/08-42 від 26.08.2010р. здійснив поставку товару на загальну суму 107 730грн.

Поставлений згідно зазначених видаткових накладних товар прийнятий уповноваженими особами відповідача на підставі наявних в матеріалах справи довіреностей на отримання матеріальних цінностей, в яких міститься посилання на договір поставки №15/1004 від 03.08.2010р. Колегія Донецького апеляційногоГосподарського суду погоджується із висновком господарського суду Донецької області про те, що в довіреностях наявна технічна описка у зазначенні дати договору, яким здійснювалась поставка товару, та розцінює цей запис як доказ отримання товару у встановленому порядку за договором поставки №15/1004 від 03.07.2010р.

В силу положень ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 688 ЦК України на покупця покладено обов'язок повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

При отриманні товару покупцем не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов'язань з поставки товару.

Виходячи зі змісту статей 688 та 690 ЦК України, поставлені без згоди покупця товари, від яких покупець відмовився, повинні прийматися ним за відповідальне зберігання.

З огляду на вищенаведені норми законодавства, за відсутності незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно договору зобов'язань, відсутністю доказів відмови від товару та доказів прийняття його у встановленому порядку на відповідальне зберігання, колегія апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що свої зобов'язання позивач виконав у відповідності до умов договору поставки № 15/1004 від 03.07.2010р.

Отже, в силу норм статті 664 ЦК України та умов договору обов'язок позивача вважається виконаним.

В свою чергу, позивачем для оплати були виставлені рахунки.

Відповідачем була здійснена лише часткова оплата за поставлений товар у розмірі 10000грн., що підтверджується платіжними дорученнями доданими позивачем до матеріалів справи (а.с. 72, т.1).

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог -згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

В порушення умов договору та вимог зазначених статей Цивільного та Господарського кодексів України відповідач зобов'язання по оплаті поставленого товару здійснив лише частково, у зв'язку з чим за відповідачем обліковується заборгованість в сумі 97730,00грн.

Як встановлено місцевим господарським судом, відповідач належним чином не виконав прийняті на себе договірні зобов'язання в частині своєчасного проведення розрахунку за поставлений товар, внаслідок чого виникла заборгованість- 97730,00грн.

Відповідно до п.4 ст.129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Зважаючи на відсутність в матеріалах справи належних доказів в підтвердження проведення відповідачем повної оплати за поставлений відповідно до умов договору товар, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вимоги позивача в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 97730,00 грн. підлягають задоволенню.

За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений законом або договором.

З огляду на ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 7970,31грн. за період з 15.10.2010р. по 12.04.2011р., 3% річних в сумі 4077,51грн. за період з 17.09.2010р. по 05.02.2012р. та індекс інфляції в сумі 5978,89грн. за період з листопада 2010р. по березень 2011р. і з квітня 2011р. по грудень 2011р.

Колегією суддів апеляційного суду встановлено, що господарським судом першої інстанції неправильно визначено період за який нараховано індекс інфляції, а саме, замість періоду «з квітня 2011 р. по грудень 2011р.»вказано період «з квітня 2010р. по грудень 2011р.».

Відповідно до ч.2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення, однак в даному випадку ця помилка не вплинула на прийняття рішення.

Нарахування пені, інфляційних та 3% річних на суму основного боргу законодавчо закріплено.

Апеляційний суд перевірив розміри пені, індексу інфляції та 3% річних на правильність розрахунку та погоджується з висновком суду першої інстанції прозадоволення позовних вимог в цій частині, а саме:пені в сумі 7970,31грн., індексу інфляції в сумі 5978,89 грн. та 3% річних в сумі 4077,51грн.

Доводи апеляційної скарги скаржника про відсутність у нього зобов'язання з оплати отриманого товаруколегія суддів апеляційного суду до уваги не приймає з огляду на наступне: як вже зазначалося раніше, специфікацією до договору сторонами встановлений конкретний строк оплати товару, а отже, зазначене свідчить про те, що момент оплати товару не пов'язаний з наданням разом з товаром документів обумовлених п. 6.1 договору, тобто обов'язок з оплати не покладається у залежність від надання таких документів.

Матеріалами справи підтверджено, що продукція була прийнята без жодних зауважень щодо відсутності товаросупроводжувальних документів. Докази повідомлення про наявність претензій щодо якості, комплектності продукції, своєчасності її постачання або надання супроводжуючих документів суду в матеріалах справи відсутні.

А за таких підстав, судова колегія вважає, що ненадання визначених п. 6.1. договору документів не є відкладальною умовою у розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України, тому наявність чи відсутність цих документів не звільняє відповідача від обов'язку оплатити товар, який був ним отриманий.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

На підставі вищевикладеного місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором поставки № 15/1004 від 03.07.2010р. у розмірі 97730,00грн., пені у розмірі 7970,31 грн., індексу інфляції у розмірі 5978,89грн. та 3% річних у розмірі 4077,51грн.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду не погоджується із висновком суду першої інстанції в частині прийняття відмови позивача від позову в частині стягнення основного боргу у сумі 10000,00 грн. та припинення провадження по справі № 22/75 в частині стягнення основного боргу у сумі 10 000,00 грн.

Згідно п. 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18, ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено право позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог. Таким чином, судом до уваги приймається нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішенням господарського суду Донецької області від 04.04.2012р. у справі № 22/75 не порушені норми матеріального права, однак містяться порушення норм процесуального права. Таким чином, рішення Господарського суду Донецької області від 04.04.2012 р. підлягає частковому скасуванню.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита при зверненні з апеляційною скаргою покладаються на скаржника.

Керуючись статями 22, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, п. 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Енергомашспецсталь" м.Краматорськ на рішення господарського суду Донецької області від 04.04.2012р. у справі № 22/75 -залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 04.04.2012р. у справі № 22/75 частково скасувати.

Абзац перший та абзац другий резолютивної частини рішення господарського суду Донецької області від 04.04.2012р. у справі № 22/75 виключити.

В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 04.04.2012р. у справі № 22/75 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий І.А.Бойко

Судді: І.В.Зубченко

Н.О.Мартюхіна