Постанова

від 19.04.2012 по справі 2а-14333/11/0170/26

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 квітня 2012 р. Справа №2а-14333/11/0170/26

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Петренко В.В., за участю секретаря Асєєвої Л.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного акціонерного товариства «Теодосія»

до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю представників:

від позивача - Большакова Аріна Анатоліївна, паспорт серії НОМЕР_3;

від відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 7 від 06.03.12р., посвідчення серії УКР № 071065.

Суть спору: Закрите акціонерне товариство «Теодосія» звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0001232301 від 03.11.2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 946234,00 грн. та штрафним санкціям в сумі 95669,00 грн., застосованим за порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0001242301 від 03.11.2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 1369505,00 грн. та штрафним санкціям в сумі 182927,25 грн., застосованим за порушення п.п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Феодосійською об'єднаною державною податковою інспекцією АР Крим Державної податкової служби неправомірно прийняті податкові повідомлення - рішення № 0001232301 від 03.11.2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 946234,00 грн. та № 0001242301 від 03.11.2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 1369505,00 грн. та штрафним санкціям в сумі 182927,25 грн.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 14.11.2011 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 06.12.2011 року призначено по справі судову економічно - бухгалтерську експертизу.

16.03.2012 року до Окружного адміністративного суду АР рим надійшли матеріали адміністративної справи з висновком експерта.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 19.03.2012 року поновлено провадження по справі та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 03.04.2012 року замінено позивача належним - Приватно акціонерне товариство «Теодосія», та відповідача належним - Феодосійська об'єднана державна податкова інспекція АР Крим Державної податкової служби.

У судовому засіданні 19.04.2012 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги к повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував з причин, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву (том 1 а.с.208-210).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частинами 1, 3 статті 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п .41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби у відносинах з суб'єктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб'єктами владних повноважень.

Таким чином, органи державної податкової служби, в даному випадку Феодосійська об'єднана державна податкова інспекція АР Крим Державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень, яка у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за її участю є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом.

Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.

Судом встановлено, що Приватне акціонерне товариство «Теодосія» (далі - ПАТ «Теодосія») є юридичною особою, яка зареєстрована 21.02.2000 року та є платником податку на додану вартість.

Таким чином, судом встановлено, що ПАТ «Теодосія» є суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, у тому числі стосовно належного нарахування та сплати податків.

Судом встановлено, що посадовими особами Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби (далі - Феодосійська ОДПІ АР Крим ДПА) на підставі направлення від 14.09.2011 року № 547, виданого Феодосійською МДПІ, направлення від 05.10.2011 року № 568, виданого Феодосійською МДПІ, направлення від 05.10.2011 року № 569, виданого Феодосійською МДПІ, згідно з п. 77.1, п. 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України та відповідно до плану - графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання проведена виїзна перевірка Закритого акціонерного товариства «Теодосія» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.06.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.06.2011 року відповідно до затвердженого плату перевірки, за результатами якої складено Акт перевірки за № 2119/23-1/30689644 від 18.10.2011 року (том 1 а.с.17-55).

Перевіркою встановлено порушення:

1. п. 1.5, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334-94-ВР зі змінами та доповненнями, п.п. 139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року зі змінами та доповненнями, що призвело до заниження об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 5584944,0 грн., в тому числі :

за 3 квартал 2010 року 941680,00 грн.

за 4 квартал 2010 року 1985140,00 грн.

за 1 квартал 2011 року 1321543,00 грн.

за ІІ квартал 2011 рок на суму 1336581,0 грн., та відповідно до заниження податку на прибуток у сумі 1369505 грн., у тому числі за 3 квартал 2010 року в сумі 235420 грн., за 4 квартал 2010 року 496285 грн., за 1 квартал 2011 року в сумі 330386 грн., за 2 квартал 2011 року в сумі 307414 грн.,

2. п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 283/97-ВР «Про податок на додану вартість зі змінами та доповненнями та п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2275-VI.

3. Також, враховуючи отриману інформацію про відсутність за місцезнаходженням ТОВ «ВІП ПЛАСТ» та надані ЗАТ «Теодосія» до перевірки податкові накладні по яким сформовано податковий кредит в періоді, що перевірявся - підприємством порушено п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2275 -VI, що призвело до заниження податкового зобов'язання по ПДВ на суму 946234 грн., в тому числі за липень 2010 року в сумі 114256,00 грн., за серпень 2010 року в сумі 5666,00 грн., за вересень 2010 року в сумі 1603,00 грн., за жовтень 2010 року в сумі 147597,00 грн., за листопад 2010 року в сумі 92626,00 грн., за грудень 2010 року в сумі 20900,00 грн., за січень 2011 року в сумі 296270,00 грн., за лютий 2011 року в сумі 135735,00 грн., за травень 2011 року в сумі грн.68474,00 грн., за червень 2011 року в сумі 63107,00 грн.

4. п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VІ із змінами та доповненнями, у результаті чого занижено податку з доходу фізичних осіб за період 2001 року у сумі 187,47 грн.

На підставі акту перевірки № 2119/23-1/30689644 від 18.10.2011 року Феодосійською ОДПІ в АР Крим ДПА винесені податкове повідомлення - рішення № 0001232301 від 03.11.2011 року, яким збільшено ПАТ «Теодосія» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1041897,00 грн., у тому числі 946234,00 грн. за основним платежем та 95663,00 грн. штрафні (фінансові) санкції та податкове повідомлення - рішення № 0001242301 від 03.11.2011 року, яким збільшено ПАТ «Теодосія» суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 1552432,25 грн., у тому числі 1369505,00 грн. за основним платежем та 182927,25 грн. штрафні (фінансові) санкції (том 1 а.с.14-15).

Не погодившись з податковими повідомленнями - рішеннями № 0001232301 та № 0001242301 від 03.11.2011 року, позивач оскаржив їх до суду.

Перевіряючи наявність підстав для задоволення позовних вимог суд зазначає наступне.

В ході перевірки податковим органом було встановлено, що перевіркою достовірності відображених показників у поданих Деклараціях з податку на прибуток підприємств за період з 01.07.2010 року по 30.06.2010 року встановлено: відображених у рядку 04.1 Декларацій «витрати на придбаний товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11» показників за період з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року у загальній сумі 51336979,00 грн. встановлено, що ЗАТ «Теодосія» здійснював операції пов'язані з придбанням ТМЦ, послуг по оренді приміщення, транспортуванню газу, використовуванням мобільного та телефонного зв'язку, підпискою бухгалтерських періодичних видань, витрати на придбання почтових та друкарських видань, послуги банку, судові витрати та на відрядження, витрати по охороні приміщень, за опалення, електроенергію, послуги по монтажу, техобслуговуванню та ремонту систем газопостачання, комунальні платежі, витрати по РКО та інші.

Істотний вплив на формування показників цього рядка мали витрати по придбанню та транспортуванню газу від ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України», ДК Укртрансгаз ДК «Газ України», НАК «Нафтогаз України», ГАТ «Чорноморнафтогаз», ТОВ Сумісне Українсько- Азербайджанське підприємство «Укр - Аз-Ойл».

Проведеною перевіркою, відображеного показника по рядку 04.1 Декларацій «витрати на придбання товарів (робіт, послуг)», за період з 01.07.2010 року по 31.03.2011 року у загальній сумі 51336979грн. проведеною на підставі таких документів:

- головної книги по бухгалтерським рахункам 631, 20, 311, 372, 84, 90,91,92,

- банківських виписок;

- журналів - ордерів та зворотних відомостей по бухгалтерським рахункам 631, 311, 372;

- первинних документів (актів прийома-передачи природного газу, реєстрів реалізації природного газу, актів виконаних робіт, витратних накладних, рахунків на оплату, матеріальних звітів, встановлено завищення задекларованих ЗАГ «Теодосія» показників у рядку 04.1 Декларацій «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11» всього на суму 4248374,00 грн., у тому числі за 3 квартал 2010 року у сумі 941690,00 грн., за 4 квартал 2010 року в сумі 1720832,00 грн., за 1 квартал 2010 року в сумі 1585852,00 грн.

Перевіркою валових витрат по рядку 04.1 встановлено, що за даними бухгалтерського обліку підприємством проведені бухгалтерськими проводками Д-т 90 К-т 631, Д-т 84 К-т 631 господарські операції з ТзОВ Українсько-Азербайджанським підприємством «Укра-Аз-Ойл» (ЄДРПОУ 33164089), Івано-Франковська область смт. Богородчани по придбанню природного газу для подальшої реалізації дно договорів: № ПГ-10/026 від 28.07.2010 року, № ПГ-10/033 від 30.08.2010 року, № ПГ-10/039 від 30.09.2010 року по актам приймання - передачі природного газу на загальну суму 4143874,00 грн. з ПДВ 4972648,25 грн., а саме:

в 3 кварталі 2010 року на суму 941690,0 грн. з ПДВ 1130027,88 грн., в тому числі:

№ 17 від 30.07.2010 року на суму 248899,40 грн.

№ б/н від 31.08.2010 року на суму 436638,57 грн.

№ 16 від 30.07.2010 року на суму 7807,16 грн.

№ б/н від 31.08.2010 року на суму 9617,36 грн.

№ б/н від 30.09.2010 року на суму 9265,21 грн.

№ б/н від 30.09.2010 року на суму 417800,18 грн.

в 4 кварталі 2010 року на суму 1880640,00 грн. з ПДВ 2256768,37 грн., в тому числі:

№ б/н від 29.10.2010 року на суму 458514,11 грн.

№ б/н від 30.11.2010 року на суму 10861,10 грн.

№ б/н від 31.12.2010 року на суму 1787393,16 грн.

в 1 кварталі 2011 року на 1321543,00 грн. з ПДВ 1585852,00 грн., в тому числі:

№ б/н від 31.01.2011 року на суму 1752712,92 грн.

№ б/н від 31.01.2011 року на суму 24909,69 грн.

Згідно отриманої від ДПІ в Богоридчанському районі Івано-Франківської області зустрічної звірки ТзОВ СУАП «Укр-Аз-Ойл» по взаємовідносинам з ЗАТ «Теодосія» (№ 11/23/33164089 від 13.10.2011 року) транспортування газу проводилось за рахунок ТОВ «Теодосія»». Перевіркою ЗАТ «Теодосія» документів, підтверджуючих транспортування також не надано. Окрім відсутності підтвердження транспортування газу, у вищевказаної довідки зустрічної звірки вказано дані щодо походження газу - TOB «Biп Пласт» (м. Івано-Франківськ). Згідно наданим до перевірки договорам та первинним документам отриманим від TOB «Вип Пласт», місцезнаходження підприємства - АДРЕСА_1. Згідно даним Системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту ДПА України місцезнаходження TOB «Вип Пласт» не встановлено - що також не підтверджує фактичне отримання газу.

Таким чином, податковим органом зроблений висновок про те, що на порушення п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону Україні «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94 -BP зі змінами та доповненнями підприємством не надані документи (акти), які б підтверджували транспортування природного газу, які б в свою чергу підтверджували б фактичне отримання газу. Таким чином, завищення валових витрат склало за 3 квартал 2010 року 941690 грн., за 4 квартал 2010 року 1880640 грн., за 1 квартал 2011 року 1321543 грн.

Крім того, перевіркою валових витрат по рядку 04.1 встановлено, що за даними бухгалтерського обліку підприємством в грудні 2010 року проведені бухгалтерськими проводками Д-т 84 К-т 631 господарські операції:

- з TOB «Феррус» (ЄДРПОУ 36917497), м. Алчевськ по придбанню консультаційних послуг по бухгалтерському обліку по договору № К-09 від 21.09.2010 року по акту приймання виконаних робіт № 1 - 000153 від 30.11.2010 року на загальну суму 45900,00 грн. з ПДВ, без ПДВ 38250,00 грн.

- з TOB «Оріал» (ЄДРПОУ 36917523), м. Алчевськ по придбанню консультаційних послуг по бухгалтерському обліку по договору № 16/07 від 16.07.2010 року по акту приймання виконаних робіт № 1-000109 від 29.11.2010 року на загальну суму 79500,00 грн. з ПДВ, без ПДВ 13250,00 грн. Разом на суму 104500,00 грн. крім того ПДВ 20900,00 грн.

Таким чином, за результатами перевірки ЗАТ «Теодосія» по рядку 04.1 Декларацій встановлено завищення валових витрат на загальну суму 4248363,0ш грн., в тому числі:

За 3 квартал 2010 року 941680,00 грн.

За 4 квартал 2010 року 1985140,00 грн.

За 1 квартал 2011 року 1321543,00 грн.

Перевіркою відображених у рядку 05.1 Декларації «собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) за період з 01.04.2011 року по 30.06.2011року у загальній сумі 4697125,00 грн. встановлено, що ЗАТ «Теодосія» здійснювало операції пов'язані з придбанням природного газу.

Істотний вплив на формування показників цього рядка мало придбання природного газу від ДК «Газ України» HAK «Нафтогаз України», HAK «Нафтогаз України», TOB «ВІП ПЛАСТ».

Проведеною перевіркою, відображеного показника по рядку 05.1 Декларації «собівартість придбаних (виготовлених та реалізованих товарів (робіт, послуг), за період з 01.04.2011 року по 30.06.2011 року у загальній сумі 4697125,00 грн. на підставі таких документів:

- головної книги по бухгалтерським рахункам 903, 631

- журналів - ордерів та зворотних відомостей по бухгалтерському рахунку 631

- первинних документів (актів прийома - передачі природного газу) встановлено завищення задекларованих ЗАТ «Теодосія» показників у рядку 05.1 Декларації «собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» всього на суму 1336581,00 грн.

Перевіркою витрат операційної діяльності по рядку 05.1 встановлено, що за даними бухгалтерського обліку підприємством проведені бухгалтерськими проводками Д-т 903 К-т 631 господарські операції з TOB «ВІП ПЛАСТ» (ЄДРПОУ 36321350), (ліцензія НКРЄ України на право здійснення господарської діяльності з постачання природного газу (метану) вугільних родовищ за нерегульованим тарифом серії AB № 527314 від 01.11.2011 року № 1511), м. Івано-Франківськ по придбанню природного газу для подальшої реалізації згідно договору № 00018 від 03.02.2011 року, по актам приймання - передачі природного газу для подальшої реалізації промисловим споживачам та іншим суб'єктам господарювання на загальну суму 1336581,00 грн. з ПДВ 1603897,50 грн., а саме:

№ б/н від 30.04.2011 року на суму 799656,11 грн.

№ б/н від 30.04.2011 року. на суму 14753,65 грн.

№ б/н від 31.05.2011 року на суму 402677,42 грн.

№ б/н від 31.05.2011 року на суму 8165,91грн.

№ б/н від 30.06.2011 року на суму 342708,89 грн.

№ б/н від 30.06.2011 року на суму 4987,68 грн.

№ б/н від 30.06.2011 року на суму 30947,84 грн.

Згідно даним Системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту ДПА України місцезнаходження TOB «Вип Пласт» не встановлено. Згідно наданим до перевірки договорам та первинним документам отриманим від TOB «Вип Пласт», місцезнаходження підприємства - АДРЕСА_1, у зв'язку з тим, що фактично за цією адресою дане підприємство відсутнє - таким чином TOB «Теодосія» включено до валових витрат документи на придбання газу із заздалегідь неправдивими відомостями.

На порушення п.п.139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями TOB «Теодосія» завищено валові витрати за 2 квартал 2011 року на суму 1336581,00 грн.

Перевіряючи правомірність зазначених висновків податкового органу, суд встановив.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XV (надалі - Закон про бухгалтерський облік), що визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, дія якого поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно до п. 1 ст. 9 розділу І Закону про бухгалтерський облік підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені при здійсненні господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її завершення.

Для контролю і впорядкування обробки даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Поняття первинного документа наведено в статті 1 розділу I Закону про бухгалтерський облік, а саме:

первинний документ - це документ, що містить відомості про господарську операцію й підтверджує її здійснення.

Згідно із п. 2 - п. 8 ст. 9 Закону про бухгалтерський облік первинні й зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати наступні обов'язкові реквізити:

- назва документа (форми);

- дату й місце складання;

- назва підприємства, від імені якого складений документ;

- зміст й обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посадових осіб, відповідальних за здійснення господарської операції й правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, що приймала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, зареєстроване Міністерством юстиції України 05.06.1995 року під № 168/704 (надалі - Положення № 88), господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Згідно із п. 2.4 ст. 2 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назва підприємства, установи, від імені яких складений документ,

назва документа (форми), код форми, дата і місце складання,

зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Згідно з п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 року, із змінами, що діяли у дослідженому періоді (далі - Закон № 334/94-ВР) об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону, і суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Валові витрати виробництва та обігу відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Склад валових витрат платника податку нормативно приведено у п. 5.2. ст. 5 Закону № 334/94-ВР, у тому числі відповідно до п.п.5.2.1 якого до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

За вимогами п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) згідно із п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону № 334/94-ВР вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно п. 11.1 ст. 11 Закону № 334/94-ВР для цілей цього Закону використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. Податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду.

Згідно із п. 16.2 ст. 16 Закону № 334/94-ВР податок на прибуток нараховується за ставкою, визначеною статтею 10 цього Закону, а саме у розмірі 25% від прибутку, що підлягає оподаткуванню, розрахованому згідно з пунктом 3.1 цього Закону.

Згідно з п. 1.5. Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 143 від 29.03.2003 року, узгодженого рішенням Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності № 06-10/239 від 31.03.2003 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.04.2003 року за № 271/7592, із змінами, що діяли у дослідженому періоді (далі - Порядок № 143), податок на прибуток за квартал, півріччя, три квартали та рік розраховується за правилами, установленими п. 11.1 ст. 11 і п. 16.4 ст. 16 Закону № 334/94-ВР, наростаючим підсумком з початку звітного календарного року.

Відповідно до п. 1.6 Порядку № 143 дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності) платника податку.

Крім того, перевіряючи правомірність зазначених висновків податкового органу судом було призначено по справі судову економічно - бухгалтерську експертизу, проведення якої доручено експертній установі - науково - дослідному експертно - криміналістичному центру при Головному управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим.

На розгляд експерта було поставлені ряд питань, зокрема,:

1. Чи підтверджуються первинним документами бухгалтерського та податкового обліку ЗАТ «Теодосія» висновки за актом перевірки Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим № 2119/23-1/30689644 від 18.10.2011 року щодо заниження об'єкта оподаткування податком на загальну суму 5584944,00 грн., у тому числі:

- за 3 квартал 2010 року - 941680,00 грн.;

- за 4 квартал 2010 року - 1985140,00 грн.;

- за 1 квартал 2011 року - 1321543,00 грн.;

- за 2 квартал 2011 року - 1336581,00 грн., та відповідно до заниження податку на прибуток всього у сумі 1369505,00 грн., у тому числі за 3 квартал 2010 року в сумі 235420,00 грн., за 4 квартал 496285,00 грн., за 1 квартал 2011 року в сумі 330386,00 грн., за 2 квартал 2011 року в сумі 307414,00 грн. ?

Досліджуючи вказане питання експертом встановлено, що наданими документами висновки Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби про заниження об'єкту оподаткування в сумі 5584944,00 грн. і відповідно заниження податку на прибуток 1369505,00 грн. ЗАТ «Теодосія» за період з 01.07.2010 року по 30.06.2011 року документально не підтверджуються.

Суд погоджується з висновком експерта, оскільки реальність проведених господарських операцій підтверджується актами прийому - передачі обсягів природного газу, договорами купівлі - продажу, податковими накладними, зведеною інформацією про використання природного газу ЗА «Теодосія» за перевіряємий період (том 1 а.с.62-139) та платіжним дорученнями (том 1 а.с.176-207).

Також в ході перевірки ЗАТ «Теодосія» податковим органом встановлено, перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.07.2010 року по 30.06.2011 року встановлено його завищення всього в сумі 946234,00 грн., в тому числі: за липень 2010 року в сумі 114256,00 грн., за серпень 2010 року в сумі 5666,00 грн., за вересень 2010 року в сумі 1603,00 грн., за жовтень 2010 року в сумі 147597,00 грн., за листопад 2010 року в сумі 92626,00 грн., за грудень 2010 року в сумі 20900,00 грн., за січень 2011 року в сумі 296270,00 грн., за квітень 2011 року в сумі 135735,00 грн., за травень 2011 року в сумі 68474,00 грн., за червень 2011 року 63107,00 грн.

Перевіркою встановлено, що підприємством здійснювалося придбання природного газу за допомогою газопроводів високого, середнього та низького тиску з подальшою реалізацією з:

1. ТзОВ Спільним Українсько-Азербайджанським підприємством «Укра-Аз-Ойл» (ЄДРПОУ 33164089), Івано-Франковська обл. смт. Богородчани по придбанню природного газу для подальшої реалізації згідно договорів: № ПГ-10/026 від 28.07.2010 року, № ПГ-10/033 від 30.08.2010 року, № ПГ-10/039 від 30.09.2010 року по актам приймання - передачі природного газу на загальну суму 4143874,00 грн. з ПДВ 4972648,25 грн., а саме:

в 3 кварталі 2010 року на суму 941690,0 грн. з ПДВ 1130027,88 грн., в тому числі:

№ 17 від 30.07.2010 року на суму 248899,4 грн.

№ б/н від 31.08.2010 року. на суму 436638,57 грн.

№ 16 від 30.07.2010 року на суму 7807,16 грн.

№ б/н від 31.08.2010 року на суму 9617,36 грн.

№ б/н від 30.09.2010 року на суму 9265,21 грн.

№ б/н від 30.09.2010 року на суму 417800,18 грн.

в 4 кварталі 2010 року на суму 1880640,0 гри. з ПДВ 2256768,37 грн., в тому числі:

№ б/н від 29.10.2010 року на суму 458514,11 грн.

№ б/н від 30.11.2010 року на суму 10861,10 грн.

№ б/н від 31.12.2010року на суму 1787393,16 грн.

в 1 кварталі 2010 року на 1321543,00 грн. з ПДВ 1585852,00 грн. з ПДВ, в тому числі:

№ б/н від 31.01.2011 року на суму 1752712,92 грн.

№ б/н від 31.01.2011 року на суму 24909,69 грн.

При дослідженні податкового кредиту податковим органом встановлено, що підприємством до складу податкового кредиту віднесені податкові накладні на придбання природного газу від ТзОВ Українсько - Азербайджанським підприємством «Укра-Аз-Ойл» (іпн. 331640809094) в сумі 658017,60 грн.

2. З TOB «BІП ПЛАСТ» (ЄДРПОУ36321350), (ліцензія НКРЄ України на право здійснення господарської діяльності з постачання природного газу (метану) вугільних родовищ за нерегульованим тарифом серії AB № 527314 від 01.11.2011 року № 1511), м. Івано-Франківськ по придбанню природного газу для подальшої реалізації згідно договору № 00018 від 03.02.2011 року, по актам приймання - передачі природного газу для подальшої реалізації промисловим споживачам та іншим суб'єктам господарювання на загальну суму 1336581,00 грн. з ПДВ 1603897,5 грн., а саме:

№ б/н від 30.04.2011 року на суму 799656,11 грн.

№ б/н від 30.04.2011 року на суму 14753,65 грн.

№ б/н від 31.05.2011 року на суму 402677,42 грн.

№ б/н від 31.05.2011 року на суму 8165,91грн.

№ б/н від 30.06.2011 року на суму 342708,89 грн.

№ б/н від 30.06.2011 року на суму 4987,68 грн.

№ б/н від 30.06.2011 року на суму 30947,84 грн.

ч

При дослідженні податкового кредиту встановлено, що підприємством до складу податкового кредиту віднесені податкові накладні на придбання природного газу від TOB «ВІП ПЛАСТ» (ЄДРПОУ36321350) в сумі 267316,06 грн.

Крім того, перевіркою валових витрат по рядку 04.1 встановлено, що за даними бухгалтерського обліку підприємством в грудні 2010 року проведені бухгалтерськими проводками Д-т 84 К-т 631 господарські операції:

- з TOB «Феррус» (ЄДРПОУ 36917497), м. Алчевськ по придбанню консультаційних послуг по бухгалтерському обліку по договору № К-09 від 21.09.2010 окуроку по акту приймання виконаних робіт № 1 - 000153 від 30.11.2010 року на загальну суму 45900,00 грн. з ПДВ, без ПДВ 38250,00 грн., крім того ПДВ 7650,00 грн.

- з TOB «Оріал» (ЄДРПОУ 36917523), м. Алчевськ по придбанню консультаційних послуг по бухгалтерському обліку по договору № 16/07 від 16.07.2010 року по акту приймання виконаних робіт № 1-000190 від 29.11.2010 року на загальну суму 79500,00 грн. з ПДВ, без ПДВ 66250,00 грн., крім того ПДВ 13250,00 грн. Разом на суму 104500,00 грн. крім того ПДВ 20900,00 грн.

При дослідженні податкового кредиту за грудень 2011року встановлено, що підприємством складк податкового кредиту віднесені податкові накладні на придбання консультаційних послуг по бухгалтерському обліку від:

- ТОВ «Феррус» (ЄДРПОУ 36917497, іпн. 369174912068) в сумі 7650,00 грн. по податковій накладній № 301102 від 30.11.2010 року.

- Оріал» (ЄДРПОУ 36917523, іпн. 36917523) в сумі 13250,00 грн. по податковій накладній № 291102 від 29.11.21010 року

На загальну суму 20900,00 грн.

Враховуючи порушення, викладені в п.п. 3.1.2 акту перевірки, при формуванні податкового кредиту ЗАТ «Теодосія» по контрагентам ТзОВ СУАП «Укр-Аз-Ойл», TOB «Феррус», TOB «Оріал» порушено пп.7.4.1 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року №283/97-ВР «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями та п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2275-VІ.

Також, враховуючи отриману інформацію про відсутність за місцезнаходженням TOB «ВІП ПЛАСТ» та надані ЗАТ «Теодосія» до перевірки податкові накладні по яким сформовано податковий кредит періоді, що перевіряється - підприємством порушено п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2275-VІ.

Вищевикладені порушення, на погляд посадових осіб податкового органу, призвели до завищення податкового кредиту на суму 946234 грн.

Перевіряючи правомірність зазначених висновків податкового органу, суд встановив наступне.

Відповідно пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР от 03.04.1997 року із змінами та доповненнями, що діяли у дослідженому періоді (далі - Закон про ПДВ),

податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

За правилами п.п. 7.4.1 п.п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п.п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту, за змістом якого податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Вимоги до оформлення податкової накладної перелічені у п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ, а саме: платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону про ПДВ податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Вона складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

У відповідності до вимог п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Дата виникнення права платника податку на податковий кредит нормативне визначене п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону про ПДВ, відповідно до якого датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності до п.п. 7.7.1. п. 7.7 ст. 7 Закону про ПДВ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно пункту 1.8 статті 1 Закону про ПДВ, бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

На підставі норм п.п.7.7.10 п.7.7 ст.7 Закону про ПДВ джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України.

Відповідно до п. 3.4 ст. 3 наказу Державної податкової адміністрації України № 166 від 30.05.1997 року «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 року за № 250/2054, із змінами, що діяли у дослідженому періоді, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації.

Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

Згідно із п. 1.32. ст. 1 Закону № 334/94-ВР господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, яка направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Суд зазначає, що відповідно до преамбули Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», цей Закон визначає основні принципи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає, що господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з частиною 2 статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Міністерство фінансів України є уповноваженим державним органом по затвердженню національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів відносно ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Пункт 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 передбачає, що «первинні документи» - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

За таких обставин, суд вважає, що оформлення накладної свідчить про передачу товару продавцем покупцеві, тобто є доказом здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

При цьому, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, відповідно до абз.1-3 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підприємство самостійно визначає облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами, що діяли у досліджуваному періоді січень 2011 року об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з абз. «а» п.198.1 ст.198 розділу V Податкового Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Визначення терміну «товари» приведене у п.п.14.1.244 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу, згідно з яким товари - матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Відповідно до п.п.14.1.2 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу поняття «активи» вживається у значенні, наведеному в Законі України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» № 996 - XIV від 16.07.1999 року, згідно зі статтею 1 розділу I якого активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до п.198.2 ст.198 розділу V Податкового Кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 розділу V Податкового Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 розділу І цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього розділу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 розділу V Податкового Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього розділу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність, установлену законодавством. У разі коли платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Вимоги до оформлення податкової накладної перелічені у п.201.1 ст.201 розділу V Податкового Кодексу, за змістом якого платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору.

Відповідно до п.201.4 ст.201 розділу V Податкового Кодексу податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п.201.6 ст.201 розділу V Податкового Кодексу податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 201.8 ст. 201 розділу V Податкового Кодексу право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу.

Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду (п.201.9 ст.201 розділу V Податкового Кодексу).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу).

Таким чином, за актом перевірки № 2119/23-1/30689644 від 18.10.2011 року висновки Феодосійської ОДПІ в АР Крим ДПА щодо заниження позивачем податкового зобов'язання по ПДВ на суму 946234 грн., в тому числі за липень 2010 року в сумі 114256,00 грн., за серпень 2010 року в сумі 5666,00 грн., за вересень 2010 року в сумі 1603,00 грн., за жовтень 2010 року в сумі 147597,00 грн., за листопад 2010 року в сумі 92626,00 грн., за грудень 2010 року в сумі 20900,00 грн., за січень 2011 року в сумі 296270,00 грн., за лютий 2011 року в сумі 135735,00 грн., за травень 2011 року в сумі грн.68474,00 грн., за червень 2011 року в сумі 63107,00 грн. не підтверджуються первинними документами бухгалтерського та податкового обліку ТОВ «Теодосія» та наявними матеріалами адміністративної справи.

Крім того, відповідно до ч. 1, 2 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Статтею 175 Господарського кодексу України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ст. 243 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Відповідно до пункту 11 статті 10 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби можуть звертатись до судів із позовами про визнання угод недійсними та про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Але суд враховує, що таке право органи податкової служби мають реалізовувати виключно при наявності підстав та умов, передбачених законодавством України.

Суд зазначає, що ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок.

Відповідно до ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок встановлені ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), що стосується також правочинів, які порушують публічний порядок. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином, органи податкової служби стосовно угод, які вони вважають такими, що суперечать інтересам держави та суспільства, можуть звертатись до судів із позовами виключно про стягнення в доход держави коштів, одержаних за такими правочинами, посилаючись на їхню нікчемність.

Як зазначено у ч. 2 ст. 215 Цивільного Кодексу України визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Висновки про наявність або відсутність ознак угоди, які відносять її до такої, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства зазначаються судом у мотивувальній частині рішення по справі за позовом органів податкової служби про застосування наслідків вчинення угод, укладених з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Листом Вищого адміністративного суду України № 742/1/13-11 від 02.06.2011 року роз'яснено, що податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Право на звернення податкових органів із відповідними позовами встановлено пунктом 11 статті 10 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні».

Судам потрібно враховувати, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Відповідні обставини повинні бути відображені в мотивувальній частині судового рішення про визнання недійсним правочину як такого, що вчинений юридичними особами із завідомо суперечною інтересам держави та суспільства метою. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Судам варто мати на увазі, що обов'язковість установлення умислу поширюється лише на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави та суспільства (частина третя статті 228 Цивільного кодексу України). Проте встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Судом встановлено, що висновки позивача про те, що угоди, укладені між ТзОВ Спільне Українсько - Азербайджанським підприємством «Укр-Аз-Ойл» та ЗАТ «Теодосія», між ТОВ «ВІП ПЛАСТ» та ЗАТ «Теодосія», є такими, що суперечать інтересам держави та суспільства, є необґрунтованими, не підтверджуються матеріалами справи та не відповідають вимогам діючого законодавства України.

Частина 2 ст. 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади, органи місцевого самоврядування та їх посадових осіб діяти тільки з підстав, в межах повноважень і способом, передбаченими Конституцією і законами України.

Судом встановлено, що підставами для застосування до відповідача фінансових санкцій в розмірі 95663,00 грн. за податковим повідомленням - рішенням № 0001232301 від 03.11.2011 року за заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість та в розмірі 182927,25 грн. за податковим повідомленням - рішенням № 0001242301 від 03.11.2011 року за заниження податку на прибуток приватних підприємств стало донарахування Феодосійською об'єднаною державною податковою інспекцією АР Крим Державної податкової служби податку на додану вартість в розмірі 946234 грн. та податку з прибутку приватних підприємств в розмірі 1369505 грн.

Проте, враховуючи, що суд вважає необґрунтованим донарахування відповідачем вищенаведених сум податкових зобов'язань, нарахування штрафних санкцій суд також визнає неправомірним.

Таким чином, суд погоджується з висновками експерта, викладеними у Висновку № 182 судово - економічної експертизи по адміністративній справі № 2а-14333/11/0170/26 від 29.02.2012 року, як з такими, що підтверджуються матеріалами справи та обґрунтовані, на думку суду, у повному обсязі.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать:

1) витрати на правову допомогу;

2) витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;

3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз;

4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Відповідно до калькуляції розрахунку витрат на проведення економічної експертизи у справі № 2а-14333/11/0170/26, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 01.07.1996 року № 710 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України № 870 від 26.06.2007 року) вартість експертизи визначена в сумі 5625,60 грн. (том 2 а.с.2).

Згідно Інструкції про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним спеціалізованим установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 01.07.1996 року № 710, нормативна вартість однієї експертогодини у державних спеціалізованих установах судової експертизи експертизи середньої складності складає 39,10 грн.

Суд зазначає, що Наказом № 570/5 від 18.02.2011 року, «Про встановлення нормативної вартості однієї експертогодини у 2011 році», відповідно до пункту 1-2 постанови Кабінету Міністрів України від 01.07.1996 року № 710 ( 710-96-п ) «Про затвердження Інструкції про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним спеціалізованим установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів» (із змінами) та з метою впорядкування вартості проведення експертиз у науково-дослідних установах судових експертиз Міністерства юстиції України, встановлено, що з урахуванням індексу споживчих цін за 2010 рік нормативна вартість однієї експертогодини у 2011 році становить:

- експертиза проста - 46,9 грн.;

- експертиза середньої складності - 58,6 грн.;

- експертиза особливої складності - 70,5 грн.

Відповідно до калькуляції № 142/11 витрат на проведення судово-економічної експертизи у справі № 2а-9929/11/26/0170 експертом затрачено 196 годин на проведення судово-економічної експертизи середньої складності по даній справі.

Таким чином, перевіряючи вірність розрахування витрат на проведення судово-економічної експертизи по справі № 2а-14333/11/0170/26, суд зазначає, що сума витрат розрахована у відповідності до діючого законодавства.

На підтвердження сплати витрат на проведення судово-економічної експертизи по справі № 2а-14333/11/0170/26 позивачем до матеріалів справи надане платіжне доручення № 79 від 25.01.2012 року про сплату 5625,00 грн. за економічне дослідження середньої складеності згідно рахунку № 6 від 24.01.2012 року (том 2 а.с.69).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача.

В судовому засіданні проголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Постанова у повному обсязі буде складена у строк, визначений ч. 3 ст. 160 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0001232301 від 03.11.2011 року Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 946234,00 грн. та штрафними санкціями в сумі 95669,00 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0001242301 від 03.11.2011 року Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 1369505,00 грн. та штрафними санкціями в сумі 182927,25 грн.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Теодосія» (ЄДРПОУ 30689644) 28,23 грн. витрат за сплату судового збору шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Теодосія» (ЄДРПОУ 30689644) 5625,00 грн. витрат на проведення судової економічно - бухгалтерської експертизи шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Петренко В.В.