Постанова

від 06.08.2014 по справі 2а-14333/11/0170/26

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" серпня 2014 р. м. Київ К/9991/68848/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Маринчак Н.Є., Рибченко А.О.,

за участю секретаря Сватко А.О.

та представників сторін:

позивача - Кубарєвої Ю.О.,

відповідача - не з'явились,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі - Феодосійська МДПІ)

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.04.2012

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2012

у справі № 2а-14333/11/0170/26

за позовом приватного акціонерного товариства "Теодосія" (далі - Товариство)

до Феодосійської МДПІ

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулося до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

від 03.11.2011 № 0001232301, за яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 1 041 897 грн. (у тому числі 946 234 грн. за основним платежем та 95663 грн. за штрафними санкціями);

від 03.11.2011 № 0001242301 про донарахування Товариству грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1 552 432,25 грн. (у тому числі 1 369 505 грн. за основним платежем та 182 927,25 грн. за штрафними санкціями).

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.04.2012, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2012, позов задоволено у повному обсязі. У прийнятті цих судових рішень попередні судові інстанції виходили з того, що позивачем було правомірно сформовано валові витрати та податковий кредит за операціями з придбання природного газу та консультаційних послуг, реальність яких підтверджується документально.

Посилаючись на невідповідність висновків судів вимогам чинного законодавства, дійсним обставинам справи та наявним у ній доказам, Феодосійська МДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані рішення попередніх судових інстанцій та відмовити у задоволенні позовних вимог. При цьому скаржник зазначає, зокрема, що ланцюгові операції з поставки природного газу позивачеві не супроводжувалися фактичним рухом активів, а тому такі операції не можуть викликати правові наслідки у податковому обліку Товариства.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити розглядувані вимоги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що оспорювані податкові повідомлення-рішення були прийняті Феодосійською МДПІ за наслідками проведення планової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 30.06.2011, оформленої актом від 18.10.2011 № 2119/23-1/30689644.

Під час цієї перевірки податковим органом було встановлено факт формування позивачем податкового кредиту та витрат за операціями з придбання природного газу у рамках господарських правовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «СУАП «Укр-Аз-Ойл» (далі - ТОВ «СУАП «Укр-Аз-Ойл») та з товариством з обмеженою відповідальністю «Віп Пласт» (далі - ТОВ «Віп Пласт»), які опосередковувалися штучним створенням документообігу та не супроводжувалися реальним виконанням. Також податкова інспекція не визнала право позивача на відображення у податковому обліку витрат за операціями з придбання консультаційних послуг у товариства з обмеженою відповідальністю «Оріал» (далі - ТОВ «Оріал») та у товариства з обмеженою відповідальністю «Феррус» (далі - ТОВ «Феррус») з посиланням на фіктивний характер цих операцій.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який визначав правила формування податкового кредиту до 31.12.2010) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Аналогічні правила формування податкового кредиту передбачені й у Податковому кодексі України.

Так, відповідно до пункту 198.1 статті 198 названого Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу вимог пункту 198.3 цієї ж статті Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

До 31.03.2011 порядок формування валових витрат був врегульований статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 названого Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону заборонено відносити до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Вимоги щодо належного документального оформлення господарської операції установлені й підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України.

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними).

Втім у справі, що переглядається, суди дійшли помилкового висновку про відповідність сформованих позивачем витрат та податкового кредиту наведеним законодавчим вимогам.

Так, по епізоду щодо відображення позивачем у податковому обліку операцій з ТОВ «СУАП «Укр-Аз-Ойл» та з ТОВ «Віп Пласт» суди встановили, що у періоді, охопленому перевіркою, Товариство (покупець) уклало з названими контрагентами (постачальниками) ряд договорів, якими передбачалася передача цими постачальниками природного газу позивачеві на пунктах виміру у газотранспортній системі України. На підтвердження фактичного виконання цих поставок Товариством подано податкові накладні, акти прийому-передачі природного газу.

У той же час, Феодосійська МДПІ послалася на відсутність доказів фактичного руху активу у процесі його поставки з огляду на неподання позивачем доказів транспортування природного газу в процесі виконання розглядуваних операцій. За наслідками дослідження ланцюгу поставки цього природного газу відповідачем було встановлено, що цей актив закуповувався ТОВ «Віп Пласт» у публічного акціонерного товариства «Івано-Франківськгаз» та в подальшому нібито поставлявся позивачеві як безпосередньо, так і через ТОВ «СУАП «Укр-Аз-Ойл»; втім у процесі здійснення контрольних заходів податковою інспекцією було встановлено, що ТОВ «Віп Пласт» не укладалися договори на транспортування та зберігання природного газу з публічним акціонерним товариством «Івано-Франківськгаз».

Втім наведені обставини були проігноровані судами.

Позивачем не подано й доказів дотримання Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 27.12.2005 № 618, які регламентують взаємовідносини між суб'єктами господарювання під час передачі з газорозподільних мереж споживачу природного газу, порядок його обліку із застосуванням засобів вимірювальної техніки (як було передбачено договорами).

Слід зазначити, що у податкових правовідносинах є неприпустимою ситуація, яка дозволяла б недобросовісним платникам за допомогою інструментів, що використовуються у цивільно-правових відносинах, створювати ситуацію формальної наявності права на отримання податкової вигоди (у тому числі шляхом формування податкового кредиту та витрат). За відсутності факту придбання товару відповідні суми не можуть враховуватися при визначенні бази оподаткування ПДВ та податку на прибуток навіть за наявності формально складених первинних документів та\або сплати грошових коштів.

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України погоджується з правовою позицією Феодосійської МДПІ щодо недоведеності позивачем реальності виконання операцій з поставки природного газу спірними постачальника, що виключає правомірність відображення цих операцій у податковому обліку Товариства.

Заперечуючи проти законності врахування позивачем при визначенні об'єкта оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість витрат на оплату консультаційних послуг по бухгалтерському обліку за операціями з ТОВ «Оріус» та ТОВ «Феррус», податкова інспекція послалася на наявність у штаті Товариства працівників, до посадових обов'язків яких належить виконання зазначених послуг.

Вказані обставини позивачем у ході розгляду цієї справи не спростовані, наявність виробничої необхідності у залученні зазначених контрагентів до виконання послуг Товариством не доведена.

Слід зазначити, що різновидом нереальної господарської операції є операція, що здійснюється фактично самим платником податків, але документально оформлюється як послуги, надані сторонньою особою; така операція не може викликати правові наслідки у податковому обліку платника.

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати оскаржувані рішення та відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби задовольнити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.04.2012 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2012 у справі № 2а-14333/11/0170/26 скасувати.

3. У позові відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Н.Є. Маринчак А.О. Рибченко