Ухвала

від 26.09.2012 по справі 2а-14333/11/0170/26

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-14333/11/0170/26

26.09.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Омельченка В. А.,

суддів Дудкіної Т.М. ,

Кобаля М.І.

при секретарі судового засідання Рузової А.О.

за участю сторін:

представник позивача, Приватного акціонерного товариства "Теодосія"- Большакова Аріна Анатоліївна, довіреність № 1/д від 13.01.12

представник відповідача, Феодосійської об`єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби- у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши матеріали справи № 2а-14333/11/0170/26 за апеляційною скаргою Феодосійської об`єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Петренко В.В. ) від 19.04.12 у справі № 2а-14333/11/0170/26

за позовом Приватного акціонерного товариства "Теодосія" (вул. Володарского, буд. 39 б, м. Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98105)

до Феодосійської об`єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби (вул. Кримська, буд. 82 В, м. Феодосія, Автономна Республіка Крим,98112)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.04.12 у справі № 2а-14333/11/0170/26 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Теодосія" задоволені, а саме: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення -рішення № 0001232301 від 03.11.2011 року Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 946234,00 грн. та штрафними санкціями в сумі 95669,00 грн., визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення -рішення № 0001242301 від 03.11.2011 року Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 1369505,00 грн. та штрафними санкціями в сумі 182927,25 грн., стягнуто з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Теодосія»(ЄДРПОУ 30689644) 28,23 грн. витрат за сплату судового збору шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача, стягнуто з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Теодосія»(ЄДРПОУ 30689644) 5625,00 грн. витрат на проведення судової економічно - бухгалтерської експертизи шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Не погодившись з зазначеною постановою відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в який просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.04.12 та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. А саме, апелянт посилається на те, що посадовими особами Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби (далі - Феодосійська ОДПІ АР Крим ДПА) на підставі направлення від 14.09.2011 року № 547, виданого Феодосійською МДПІ, направлення від 05.10.2011 року № 568, виданого Феодосійською МДПІ, направлення від 05.10.2011 року № 569, виданого Феодосійською МДПІ, згідно з п. 77.1, п. 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України та відповідно до плану - графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання проведена виїзна перевірка Закритого акціонерного товариства «Теодосія»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.06.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.06.2011 року відповідно до затвердженого плату перевірки, за результатами якої складено Акт перевірки за № 2119/23-1/30689644 від 18.10.2011 року (том 1 а.с.17-55). На підставі акту перевірки № 2119/23-1/30689644 від 18.10.2011 року Феодосійською ОДПІ в АР Крим ДПА винесені податкове повідомлення - рішення № 0001232301 від 03.11.2011 року, яким збільшено ПАТ «Теодосія»суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1041897,00 грн., у тому числі 946234,00 грн. за основним платежем та 95663,00 грн. штрафні (фінансові) санкції та податкове повідомлення - рішення № 0001242301 від 03.11.2011 року, яким збільшено ПАТ «Теодосія»суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 1552432,25 грн., у тому числі 1369505,00 грн. за основним платежем та 182927,25 грн. штрафні (фінансові) санкції (том 1 а.с.14-15).

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2012 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Феодосійської об`єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду сповіщений належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що відповідач викликався в судове засідання, але в суд не з'явився, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.

Приватне акціонерне товариство «Теодосія»(далі - ПрАТ «Теодосія») є юридичною особою, яка зареєстрована 21.02.2000 року та є платником податку на додану вартість.

Посадовими особами Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби (далі - Феодосійська ОДПІ АР Крим ДПА) на підставі направлення від 14.09.2011 року № 547, виданого Феодосійською МДПІ, направлення від 05.10.2011 року № 568, виданого Феодосійською МДПІ, направлення від 05.10.2011 року № 569, виданого Феодосійською МДПІ, згідно з п. 77.1, п. 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України та відповідно до плану - графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання проведена виїзна перевірка Закритого акціонерного товариства «Теодосія»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.06.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.06.2011 року відповідно до затвердженого плату перевірки, за результатами якої складено Акт перевірки за № 2119/23-1/30689644 від 18.10.2011 року (том 1 а.с.17-55).

Перевіркою встановлено порушення:

1. п. 1.5, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року №334-94-ВР зі змінами та доповненнями, п.п. 139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року зі змінами та доповненнями, що призвело до заниження об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 5584944,0 грн., в тому числі: за 3 квартал 2010 року 941680,00 грн, за 4 квартал 2010 року 1985140,00 грн, за 1 квартал 2011 року 1321543,00 грн, за 2 квартал 2011 року на суму 1336581,0 грн., та відповідно до заниження податку на прибуток у сумі 1369505 грн., у тому числі за 3 квартал 2010 року в сумі 235420 грн., за 4 квартал 2010 року 496285 грн., за 1 квартал 2011 року в сумі 330386 грн., за 2 квартал 2011 року в сумі 307414 грн.,

2. п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 283/97-ВР «Про податок на додану вартість зі змінами та доповненнями та п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2275-VI.

3. Також, враховуючи отриману інформацію про відсутність за місцезнаходженням ТОВ «ВІП ПЛАСТ»та надані ЗАТ «Теодосія»до перевірки податкові накладні по яким сформовано податковий кредит в періоді, що перевірявся - підприємством порушено п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2275 -VI, що призвело до заниження податкового зобов'язання по ПДВ на суму 946234 грн., в тому числі за липень 2010 року в сумі 114256,00 грн., за серпень 2010 року в сумі 5666,00 грн., за вересень 2010 року в сумі 1603,00 грн., за жовтень 2010 року в сумі 147597,00 грн., за листопад 2010 року в сумі 92626,00 грн., за грудень 2010 року в сумі 20900,00 грн., за січень 2011 року в сумі 296270,00 грн., за лютий 2011 року в сумі 135735,00 грн., за травень 2011 року в сумі грн.68474,00 грн., за червень 2011 року в сумі 63107,00 грн.

4. п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VІ із змінами та доповненнями, у результаті чого занижено податку з доходу фізичних осіб за період 2001 року у сумі 187,47 грн.

На підставі акту перевірки № 2119/23-1/30689644 від 18.10.2011 року Феодосійською ОДПІ в АР Крим ДПА винесені податкове повідомлення - рішення № 0001232301 від 03.11.2011 року, яким збільшено ПАТ «Теодосія»суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1041897,00 грн., у тому числі 946234,00 грн. за основним платежем та 95663,00 грн. штрафні (фінансові) санкції та податкове повідомлення - рішення № 0001242301 від 03.11.2011 року, яким збільшено ПАТ «Теодосія»суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 1552432,25 грн., у тому числі 1369505,00 грн. за основним платежем та 182927,25 грн. штрафні (фінансові) санкції (том 1 а.с.14-15).

В ході перевірки податковим органом рядку 04.1 Декларацій «витрати на придбаний товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11»встановлено, що за даними бухгалтерського обліку підприємством проведені господарські операції з ТОВ СУАП «Укр-Аз-Ойл»(ЄДРПОУ 33164089), Івано-Франковська область смт. Богородчани по придбанню природного газу для подальшої реалізації до договорів: № ПГ-10/026 від 28.07.2010 року, № ПГ-10/033 від 30.08.2010 року, № ПГ-10/039 від 30.09.2010 року по актам приймання - передачі природного газу на загальну суму 4143874,00 грн. з ПДВ 4972648,25 грн., а саме:

в 3 кварталі 2010 року на суму 941690,0 грн. з ПДВ 1130027,88 грн., в тому числі:

№ 17 від 30.07.2010 року на суму 248899,40 грн.

№ б/н від 31.08.2010 року на суму 436638,57 грн.

№ 16 від 30.07.2010 року на суму 7807,16 грн.

№ б/н від 31.08.2010 року на суму 9617,36 грн.

№ б/н від 30.09.2010 року на суму 9265,21 грн.

№ б/н від 30.09.2010 року на суму 417800,18 грн.

в 4 кварталі 2010 року на суму 1880640,00 грн. з ПДВ 2256768,37 грн., в тому числі:

№ б/н від 29.10.2010 року на суму 458514,11 грн.

№ б/н від 30.11.2010 року на суму 10861,10 грн.

№ б/н від 31.12.2010 року на суму 1787393,16 грн.

в 1 кварталі 2011 року на 1321543,00 грн. з ПДВ 1585852,00 грн., в тому числі:

№ б/н від 31.01.2011 року на суму 1752712,92 грн.

№ б/н від 31.01.2011 року на суму 24909,69 грн.

При цьому в акті перевірки зроблено висновок про те, що фактичне отримання газу за цими актами не відбувалося. Цей висновок мотивований тим, що згідно отриманої від ДПІ в Богоридчанському районі Івано-Франківської області зустрічної звірки ТОВ СУАП «Укр-Аз-Ойл»по взаємовідносинам з ЗАТ «Теодосія»(№ 11/23/33164089 від 13.10.2011 року) транспортування газу проводилось за рахунок ТОВ «Теодосія»», а перевіркою ЗАТ «Теодосія»документів, підтверджуючих транспортування не надано. Окрім відсутності підтвердження транспортування газу, у вищевказаній довідці зустрічної звірки вказано дані щодо походження газу - TOB ІП ПЛАСТ»(м. Івано-Франківськ). А згідно даним Системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту ДПА України місцезнаходження TOB «ВІП ПЛАСТ»не встановлено - що також не підтверджує фактичне отримання газу.

Таким чином, податковим органом зроблений висновок про те, що на порушення п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону Україні «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94 -BP зі змінами та доповненнями підприємством не надані документи (акти), які б підтверджували транспортування природного газу, які б в свою чергу підтверджували б фактичне отримання газу. Таким чином, завищення валових витрат склало за 3 квартал 2010 року 941690 грн., за 4 квартал 2010 року 1880640 грн., за 1 квартал 2011 року 1321543 грн.

Крім того, перевіркою валових витрат по рядку 04.1 встановлено, що за даними бухгалтерського обліку підприємством в грудні 2010 року проведені бухгалтерськими проводками Д-т 84 К-т 631 господарські операції:

- з TOB «Феррус»(ЄДРПОУ 36917497), м. Алчевськ по придбанню консультаційних послуг по бухгалтерському обліку по договору № К-09 від 21.09.2010 року по акту приймання виконаних робіт № 1 - 000153 від 30.11.2010 року на загальну суму 45900,00 грн. з ПДВ, без ПДВ 38250,00 грн.

- з TOB «Оріал»(ЄДРПОУ 36917523), м. Алчевськ по придбанню консультаційних послуг по бухгалтерському обліку по договору № 16/07 від 16.07.2010 року по акту приймання виконаних робіт № 1-000109 від 29.11.2010 року на загальну суму 79500,00 грн. з ПДВ, без ПДВ 13250,00 грн. Разом на суму 104500,00 грн. крім того ПДВ 20900,00 грн.

Оскільки при дослідженні штатного розкладу ЗАТ «Теодосія»встановлено, що штатним розкладом передбачено головний бухгалтер, заступник головного бухгалтера, 2 одиниці бухгалтера, та вакансій не передбачено, в акті перевірки зроблено висновок про те, що за результатами перевірки ЗАТ «Теодосія»по рядку 04.1 Декларацій встановлено завищення валових витрат на загальну суму 4248363,0ш грн., в тому числі:

За 3 квартал 2010 року 941680,00 грн.

За 4 квартал 2010 року 1985140,00 грн.

За 1 квартал 2011 року 1321543,00 грн.

Перевіркою витрат операційної діяльності по рядку 05.1 встановлено, що за даними бухгалтерського обліку підприємством проведені бухгалтерськими проводками Д-т 903 К-т 631 господарські операції з TOB «ВІП ПЛАСТ»(ЄДРПОУ 36321350), (ліцензія НКРЄ України на право здійснення господарської діяльності з постачання природного газу (метану) вугільних родовищ за нерегульованим тарифом серії AB № 527314 від 01.11.2011 року № 1511), м. Івано-Франківськ по придбанню природного газу для подальшої реалізації згідно договору № 00018 від 03.02.2011 року, по актам приймання - передачі природного газу для подальшої реалізації промисловим споживачам та іншим суб'єктам господарювання на загальну суму 1336581,00 грн. з ПДВ 1603897,50 грн., а саме:

№ б/н від 30.04.2011 року на суму 799656,11 грн.

№ б/н від 30.04.2011 року. на суму 14753,65 грн.

№ б/н від 31.05.2011 року на суму 402677,42 грн.

№ б/н від 31.05.2011 року на суму 8165,91грн.

№ б/н від 30.06.2011 року на суму 342708,89 грн.

№ б/н від 30.06.2011 року на суму 4987,68 грн.

№ б/н від 30.06.2011 року на суму 30947,84 грн.

Оскільки згідно даним системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту ДПА України місцезнаходження TOB «ВІП ПЛАСТ»не встановлено, відповідачем зроблено висновок про те, що ЗАТ «Теодосія»включено до валових витрат документи на придбання газу із заздалегідь неправдивими відомостями.

На порушення п.п.139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями TOB «Теодосія»завищено валові витрати за 2 квартал 2011 року на суму 1336581,00 грн.

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-XV (надалі - Закон про бухгалтерський облік), цей Закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, дія якого поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно до п. 1 ст. 9 розділу І Закону про бухгалтерський облік підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені при здійсненні господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її завершення.

Поняття первинного документа наведено в статті 1 розділу I Закону про бухгалтерський облік, а саме: первинний документ - це документ, що містить відомості про господарську операцію й підтверджує її здійснення.

Згідно із п. 2 - п. 8 ст. 9 Закону про бухгалтерський облік первинні й зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати наступні обов'язкові реквізити:

- назва документа (форми);

- дату й місце складання;

- назва підприємства, від імені якого складений документ;

- зміст й обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посадових осіб, відповідальних за здійснення господарської операції й правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, що приймала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, зареєстроване Міністерством юстиції України 05.06.1995 року під № 168/704 (надалі - Положення № 88), господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Згідно із п. 2.4 ст. 2 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назва підприємства, установи, від імені яких складений документ,

назва документа (форми), код форми, дата і місце складання,

зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Згідно з п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28.12.1994 року, із змінами, що діяли у дослідженому періоді (далі - Закон № 334/94-ВР) об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону, і суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Валові витрати виробництва та обігу відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Склад валових витрат платника податку нормативно приведено у п. 5.2. ст. 5 Закону № 334/94-ВР, у тому числі відповідно до п.п.5.2.1 якого до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

За вимогами п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 134.1.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.п. 139.1.1, п. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності; витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 1.6. Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 143 від 29.03.2003 року, узгодженого рішенням Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності № 06-10/239 від 31.03.2003 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.04.2003 року за № 271/7592, із змінами, що діяли у дослідженому періоді (далі - Порядок № 143), дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності) платника податку.

Отже, з аналізу наведених нормативно-правових актів вбачається, що для включення витрат до складу валових необхідно додержуватися наступних умов: витрати повинні бути зроблені на придбання товарів (робіт, послуг) платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності; витрати повинні бути оформлені первинним документами.

Як слідує з матеріалів справи, ЗАТ «Теодосія»займається постачанням та розподілом природного газу власними розподільчими трубопроводами природного газу, для чого має ліцензії, видані НКРЕ України на розподіл природного і нафтового газу АВ №331931, строком дії з 14.02.2007р по 13.02.2012р. та на постачання природного газу за регульованим тарифом АВ №331932, строком дії з 14.02.2007р по 13.02.2012р. Отже, операції з придбання природного газу у ТОВ «ВІП Пласт»та ТОВ СУАП «Укр-Аз-Ойл»для подальшої реалізації споживачам та власних потреб пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Придбання ЗАТ «Теодосія»консультаційних послуг від ТОВ «ФЕРРУС»та ТОВ «ОРІАЛ»(консультації по веденню бухгалтерського і податкового обліку, складанню статистичної, бухгалтерської та податкової звітності, виправленню помилок в податковій звітності та бухгалтерському обліку, захист при веденні податкових перевірок) здійснено для ведення бухгалтерського обліку, який є обовязковим для всіх юридичних осіб відповідно до п. 3 ст. 2 Закону про бухгалтерський облік та забезпечує облік господарських операцій, отже пов'язаний з господарською діяльністю позивача.

Посилання апелянта на той факт, що оскільки в штаті Позивача є бухгалтери і немає вакансій, витрати на послуги з бухгалтерського обліку не можуть бути включені до валових витрат, судова колегія вважає необґрунтованим з огляду на таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону Про бухгалтерський облік для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації: введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером; користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи; ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою; самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства

Отже чинне законодавство не забороняє господарюючому суб'єкту застосовувати одночасно обидва способи ведення бухгалтерського обліку для забезпечення своєї господарської діяльності.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, та не заперечується відповідачем, що до перевірки відповідачу були надані первинні документи за операціям, в яких виявлено порушення, а саме: акти приймання-передачі природного газу та відповідні договори:

між ЗАТ «Теодосія»та ТОВ СУАП «Укр-Аз-Ойл»: №17 від 30.07.2010р. згідно з договором №ПГ-10/026 від 28.07.10р. на суму з ПДВ - 248899,40 грн., б/н від 31.08.2010р. згідно з договором №ПГ-10/033 від 30.08.10р. на суму з ПДВ -436638,57 грн., №16 від 30.07.10р. згідно з договором №ПГ-10/027 від 28.07.10р. на суму з ПДВ -7807,16 грн., б/н від 31.08.10р. згідно з договором ПГ-10/034 від 30.08.10р. на суму з ПДВ -9617,36 грн., б/н від 30.09.10р. згідно з договором №ПГ-10/040 від 30.09.10р. на суму з ПДВ -9265,21 грн., б/н від 30.09.10р. згідно з договором №ПГ-10/039 від 30.09.10р. на суму з ПДВ -417800,28 грн., б/н від 29.10.10р. згідно з договором №ПГ-10/049 від 29.10.10р. на суму з ПДВ -458514,11 грн., б/н від 30.11.10р. згідно з договором №ПГ-10/062 від 30.11.10р. на суму з ПДВ -10861,11 грн., б/н від 31.01.11р. згідно з договором №000211 від 31.01.11р. на суму з ПДВ -1752712,92 грн., б/н від 31.01.11р. згідно з договором №000213 від 31.01.11р. на суму з ПДВ -24906,68 грн;

між ЗАТ «Теодосія»та ТОВ «ВІП ПЛАСТ»: б/н від 30.04.11р. згідно з договором №00018 від 03.02.11р. на суму з ПДВ -799656,11 грн., б/н від 30.04.11р. згідно з договором №00019 від 03.02.11р. на суму з ПДВ - 14753,65 грн., б/н від 31.05.11р. згідно з договором №00035 від 01.05.11р. на суму з ПДВ -402677,42 грн., б/н від 31.05.11р. згідно з договором №00037 від 01.05.11р. на суму з ПДВ -8165,92 грн., б/н від 30.06.11р. згідно з договором №00035 від 01.05.11р. на суму з ПДВ -373656,73 грн., б/н від 30.06.11р. згідно з договором №00037 від 01.05.11р. на суму з ПДВ -4987,69 грн.

між ЗАТ «Теодосія»та ТОВ «Феррус»від 30.11.10р. №1-000153 згідно з договором №К-09 від 21.09.2010р. від 30.11.10р. на суму 45900,00 грн., в тому числі ПДВ 7650,00 грн

між ЗАТ «Теодосія»та ТОВ «Оріал»від 29.11.10р. №1-000109 згідно з договором №16/07 від 16.07.2010 на суму 79500,00 грн., в тому числі ПДВ 13250,00 грн.

Вказані документи оформлені відповідно до п. 2 - п. 8 ст. 9 Закону про бухгалтерський облік, п. 2.4 ст. 2 Положення № 88 та мають всі передбачені реквізити, а тому являються первинними документами, які містять відомості про господарську операцію й підтверджують її здійснення.

Правомірність зазначених висновків щодо наявності і належного оформлення первинних документів підтверджується висновком судово-економічної експертизи № 182/11 від 29.02.2012 року по справі.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заниження об'єкту оподаткування в сумі 5584944,00 грн. і відповідно заниження податку на прибуток 1369505,00 грн. ЗАТ «Теодосія»за період з 01.07.2010 року по 30.06.2011 року документально не підтверджуються.

Доводи відповідача про те, що ТОВ «ВІП ПЛАСТ»не знаходиться за юридичною адресою, і тому угоди з ним фактично не виконувалися, судова колегія не приймає до уваги з огляду на таке.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»від 15.05.2003 року N 755-IV встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Така ж саме позиція викладена у Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.11 року.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Місцезнаходження ТОВ «ВІП ПЛАСТ», що зазначене в укладених з ним договорах, співпадає з місцезнаходженням, зазначеним у податкових накладних, виданих ТОВ «ВІП ПЛАСТ»- м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 29, кв. 10. Чинне законодавство України не зобов'язує і не наділяє юридичних осіб правами перевіряти відповідність законодавству установчих документів своїх контрагентів за угодами.

Відповідачем не надано доказів того, що ЗАТ «Теодосія»знало чи могло знати про те, що відомості щодо адреси ТОВ «ВІП ПЛАСТ»є недостовірними, отже ЗАТ «Теодосія»вправі посилатися на такі відомості як на достовірні.

Таким чином, висновок відповідача про те, що угоди, укладені з ТОВ «ВІП ПЛАСТ»є недійсними через відсутність за місцезнаходженням, не відповідає діючому законодавству.

Також перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.07.2010 року по 30.06.2011 року встановлено його завищення всього в сумі 946234,00 грн., в тому числі: за липень 2010 року в сумі 114256,00 грн., за серпень 2010 року в сумі 5666,00 грн., за вересень 2010 року в сумі 1603,00 грн., за жовтень 2010 року в сумі 147597,00 грн., за листопад 2010 року в сумі 92626,00 грн., за грудень 2010 року в сумі 20900,00 грн., за січень 2011 року в сумі 296270,00 грн., за квітень 2011 року в сумі 135735,00 грн., за травень 2011 року в сумі 68474,00 грн., за червень 2011 року 63107,00 грн.

Перевіркою встановлено, що підприємством здійснювалося придбання природного газу за допомогою газопроводів високого, середнього та низького тиску з подальшою реалізацією з:

1. ТзОВ Спільним Українсько-Азербайджанським підприємством «Укра-Аз-Ойл»(ЄДРПОУ 33164089), Івано-Франковська обл. смт. Богородчани по придбанню природного газу для подальшої реалізації згідно договорів: № ПГ-10/026 від 28.07.2010 року, № ПГ-10/033 від 30.08.2010 року, № ПГ-10/039 від 30.09.2010 року по актам приймання - передачі природного газу на загальну суму 4143874,00 грн. з ПДВ 4972648,25 грн., а саме:

в 3 кварталі 2010 року на суму 941690,0 грн. з ПДВ 1130027,88 грн., в тому числі:

№ 17 від 30.07.2010 року на суму 248899,4 грн.

№ б/н від 31.08.2010 року. на суму 436638,57 грн.

№ 16 від 30.07.2010 року на суму 7807,16 грн.

№ б/н від 31.08.2010 року на суму 9617,36 грн.

№ б/н від 30.09.2010 року на суму 9265,21 грн.

№ б/н від 30.09.2010 року на суму 417800,18 грн.

в 4 кварталі 2010 року на суму 1880640,0 гри. з ПДВ 2256768,37 грн., в тому числі:

№ б/н від 29.10.2010 року на суму 458514,11 грн.

№ б/н від 30.11.2010 року на суму 10861,10 грн.

№ б/н від 31.12.2010року на суму 1787393,16 грн.

в 1 кварталі 2010 року на 1321543,00 грн. з ПДВ 1585852,00 грн. з ПДВ, в тому числі:

№ б/н від 31.01.2011 року на суму 1752712,92 грн.

№ б/н від 31.01.2011 року на суму 24909,69 грн.

При дослідженні податкового кредиту податковим органом встановлено, що підприємством до складу податкового кредиту віднесені податкові накладні на придбання природного газу від ТзОВ Українсько - Азербайджанським підприємством «Укра-Аз-Ойл»(іпн. 331640809094) в сумі 658017,60 грн.

2. З TOB ІП ПЛАСТ»(ЄДРПОУ36321350), (ліцензія НКРЄ України на право здійснення господарської діяльності з постачання природного газу (метану) вугільних родовищ за нерегульованим тарифом серії AB № 527314 від 01.11.2011 року № 1511), м. Івано-Франківськ по придбанню природного газу для подальшої реалізації згідно договору № 00018 від 03.02.2011 року, по актам приймання - передачі природного газу для подальшої реалізації промисловим споживачам та іншим суб'єктам господарювання на загальну суму 1336581,00 грн. з ПДВ 1603897,5 грн., а саме:

№ б/н від 30.04.2011 року на суму 799656,11 грн.

№ б/н від 30.04.2011 року на суму 14753,65 грн.

№ б/н від 31.05.2011 року на суму 402677,42 грн.

№ б/н від 31.05.2011 року на суму 8165,91грн.

№ б/н від 30.06.2011 року на суму 342708,89 грн.

№ б/н від 30.06.2011 року на суму 4987,68 грн.

№ б/н від 30.06.2011 року на суму 30947,84 грн.

При дослідженні податкового кредиту встановлено, що підприємством до складу податкового кредиту віднесені податкові накладні на придбання природного газу від TOB «ВІП ПЛАСТ»(ЄДРПОУ36321350) в сумі 267316,06 грн.

Крім того, перевіркою встановлено, що за даними бухгалтерського обліку підприємством в грудні 2010 року проведені бухгалтерськими проводками Д-т 84 К-т 631 господарські операції:

- з TOB «Феррус»(ЄДРПОУ 36917497), м. Алчевськ по придбанню консультаційних послуг по бухгалтерському обліку по договору № К-09 від 21.09.2010 року по акту приймання виконаних робіт № 1 - 000153 від 30.11.2010 року на загальну суму 45900,00 грн. з ПДВ, без ПДВ 38250,00 грн., крім того ПДВ 7650,00 грн.

- з TOB «Оріал»(ЄДРПОУ 36917523), м. Алчевськ по придбанню консультаційних послуг по бухгалтерському обліку по договору № 16/07 від 16.07.2010 року по акту приймання виконаних робіт № 1-000190 від 29.11.2010 року на загальну суму 79500,00 грн. з ПДВ, без ПДВ 66250,00 грн., крім того ПДВ 13250,00 грн. Разом на суму 104500,00 грн. крім того ПДВ 20900,00 грн.

При дослідженні податкового кредиту за грудень 2011року встановлено, що підприємством до складу податкового кредиту віднесені податкові накладні на придбання консультаційних послуг по бухгалтерському обліку від:

- ТОВ «Феррус»(ЄДРПОУ 36917497, іпн. 369174912068) в сумі 7650,00 грн. по податковій накладній № 301102 від 30.11.2010 року.

- Оріал»(ЄДРПОУ 36917523, іпн. 36917523) в сумі 13250,00 грн. по податковій накладній № 291102 від 29.11.21010 року

На загальну суму 20900,00 грн.

Враховуючи порушення, викладені в п.п. 3.1.2 акту перевірки, при формуванні податкового кредиту ЗАТ «Теодосія»по контрагентам ТОВ СУАП «Укр-Аз-Ойл», TOB «Феррус», TOB «Оріал»порушено пп.7.4.1 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року №283/97-ВР «Про податок на додану вартість»зі змінами та доповненнями та п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2275-VІ.

Також, враховуючи отриману інформацію про відсутність за місцезнаходженням TOB «ВІП ПЛАСТ»та надані ЗАТ «Теодосія»до перевірки податкові накладні по яким сформовано податковий кредит періоді, що перевіряється - підприємством порушено п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2275-VІ.

Вищевикладені порушення, на погляд посадових осіб податкового органу, призвели до завищення податкового кредиту на суму 946234 грн.

Перевіряючи правомірність зазначених висновків податкового органу, суд першої інстанції встановив наступне.

Відповідно пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР от 03.04.1997 року із змінами та доповненнями, що діяли у дослідженому періоді (далі - Закон про ПДВ), податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

За правилами п.п. 7.4.1 п.п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п.п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту, за змістом якого податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Вимоги до оформлення податкової накладної перелічені у п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ, а саме: платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

У відповідності до вимог п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно з абз. «а»п.198.1 ст.198 розділу V Податкового Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 розділу V Податкового Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 розділу І цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього розділу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 розділу V Податкового Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього розділу).

Вимоги до оформлення податкової накладної перелічені у п.201.1 ст.201 розділу V Податкового Кодексу, за змістом якого платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору.

Відповідно до п.201.4 ст.201 розділу V Податкового Кодексу податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 201.8 ст. 201 розділу V Податкового Кодексу право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу).

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що належне оформлення податкової накладної свідчить про передачу товару продавцем покупцеві, тобто є доказом здійснення господарської операції.

Як встановлено судом, всі примірники податкових накладних ТОВ СУАП «Укр-Аз-Ойл»: №280 від 30.07.2010р. сума ПДВ 41483,23 грн., №317 від 31.08.2010р. сума ПДВ 72773,10 грн., №25 від 06.04.2010р. сума ПДВ 1716,18 грн., №52 від 30.04.2010р. сума ПДВ 1903,40 грн., №279 від 30.07.2010р. сума ПДВ 1301,19 грн., №144 від 31.05.2010р. сума ПДВ 745,28 грн., №316 від 31.08.2010р. сума ПДВ 1602,89 грн., №331 від 30.09.2010р. сума ПДВ 69633,38 грн., №330 від 30.09.2010р. сума ПДВ 1544,20 грн., №370 від 29.10.2010р. сума ПДВ 76419,02 грн., №401 від 30.11.2010р. сума ПДВ 1810,18 грн., №400 від 30.11.2010р. сума ПДВ 90815,61 грн., №173 від 31.01.2011р. сума ПДВ 292118,82 грн., №174 від 31.01.2011р. сума ПДВ 4151,12 грн., №95 від 30.04.2011р. сума ПДВ 133276,02 грн. та ТОВ «ВІП ПЛАСТ»: №94 від 30.04.2011р. сума ПДВ 2458,94 грн., №143 від 31.05.2011р. сума ПДВ 67112,90 грн., №147 від 31.05.2011р. сума ПДВ 1360,98 грн., №207 від 24.06.2011р. сума ПДВ 57118,15 грн., №207 від 24.06.2011р. сума ПДВ 831,28 грн., №219 від 30.06.2011р. сума ПДВ 5157,97 грн, ТОВ «Феррус»№ 301102 від 30.11.2010 р. сума ПДВ 7650,00 грн, ТОВ «Оріал»№ 291102 від 29.11.21010 р. сума ПДВ 13250,00 грн. були ЗАТ «Теодосія»надані для проведення планової виїзної перевірки.

Вказані податкові накладні містять всі реквізити, передбачені п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ та п.201.1 ст.201 розділу V Податкового Кодексу, а тому зазначені у цих податкових накладних суми ПДВ правомірно віднесені ЗАТ «Теодосія»до податкового кредиту. Наявність і належне оформлення податкових накладних підтверджуєно висновком судово-економічної експертизи № 182/11 від 29.02.2012 року по справі.

За таких обставин судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції відносно того, що висновки за актом перевірки № 2119/23-1/30689644 від 18.10.2011 року Феодосійської ОДПІ в АР Крим ДПА щодо заниження позивачем податкового зобов'язання по ПДВ на суму 946234 грн., в тому числі за липень 2010 року в сумі 114256,00 грн., за серпень 2010 року в сумі 5666,00 грн., за вересень 2010 року в сумі 1603,00 грн., за жовтень 2010 року в сумі 147597,00 грн., за листопад 2010 року в сумі 92626,00 грн., за грудень 2010 року в сумі 20900,00 грн., за січень 2011 року в сумі 296270,00 грн., за лютий 2011 року в сумі 135735,00 грн., за травень 2011 року в сумі грн.68474,00 грн., за червень 2011 року в сумі 63107,00 грн. не підтверджуються первинними документами бухгалтерського та податкового обліку ТОВ «Теодосія»та наявними матеріалами адміністративної справи.

Стосовно доводів апелянта про те, що операції між ЗАТ «Теодосія»та ТОВ СУАП «Укр-Аз-Ойл», ТОВ «ВІП ПЛАСТ», ТОВ «Феррус»та ТОВ «Оріал»фактично не здійснювалися, хоча були оформлені документально, судова колегія зазначає таке.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Статтею 175 Господарського кодексу України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ст. 243 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Відповідно до пункту 11 статті 10 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні»органи державної податкової служби можуть звертатись до судів із позовами про визнання угод недійсними та про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

При цьому частину 1 ст. 207 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок.

Відповідно до ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок встановлені ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), що стосується також правочинів, які порушують публічний порядок. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином, органи податкової служби стосовно угод, які вони вважають такими, що суперечать інтересам держави та суспільства, можуть звертатись до судів із позовами виключно про стягнення в доход держави коштів, одержаних за такими правочинами, посилаючись на їхню нікчемність.

Як зазначено у ч. 2 ст. 215 Цивільного Кодексу України визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Висновки про наявність або відсутність ознак угоди, які відносять її до такої, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства зазначаються судом у мотивувальній частині рішення по справі за позовом органів податкової служби про застосування наслідків вчинення угод, укладених з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Листом Вищого адміністративного суду України № 742/1/13-11 від 02.06.2011 року роз'яснено, що податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Право на звернення податкових органів із відповідними позовами встановлено пунктом 11 статті 10 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні».

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Відповідні обставини повинні бути відображені в мотивувальній частині судового рішення про визнання недійсним правочину як такого, що вчинений юридичними особами із завідомо суперечною інтересам держави та суспільства метою. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Обов'язковість установлення умислу поширюється лише на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави та суспільства (частина третя статті 228 Цивільного кодексу України). Проте встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Відповідачем не надано жодних доказів того, що угоди, укладені між ЗАТ «Теодосія»та ТОВ СУАП «Укр-Аз-Ойл», ТОВ «ВІП ПЛАСТ», ТОВ «Феррус»та ТОВ «Оріал»є такими, що суперечать інтересам держави та суспільства.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що доводи апелянта про недійсність угод між ЗАТ «Теодосія»та ТОВ СУАП «Укр-Аз-Ойл», ТОВ «ВІП ПЛАСТ», ТОВ «Феррус»та ТОВ «Оріал»є необґрунтованими, не підтверджуються матеріалами справи та не відповідають вимогам діючого законодавства України.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що підставами для застосування до відповідача фінансових санкцій в розмірі 95663,00 грн. за податковим повідомленням - рішенням № 0001232301 від 03.11.2011 року за заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість та в розмірі 182927,25 грн. за податковим повідомленням - рішенням № 0001242301 від 03.11.2011 року за заниження податку на прибуток приватних підприємств стало донарахування Феодосійською об'єднаною державною податковою інспекцією АР Крим Державної податкової служби податку на додану вартість в розмірі 946234 грн. та податку з прибутку приватних підприємств в розмірі 1369505 грн.

Проте, враховуючи, що донарахування відповідачем вищенаведених сум податкових зобов'язань є необґрунтованим, нарахування штрафних санкцій також є неправомірним.

Стосовно доводів апелянта про неправомірність стягненя судових витрат шляхом їх безспірного списання з рахунку відповідача, судова колегія зазначає таке.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд першої інстанції правомірно визнав за необхідне стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.04.2012 року задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.195; ст.196; п.1 ч.1 ст.198; ст.200; п.1 ч.1 ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Феодосійської об`єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.04.12 у справі № 2а-14333/11/0170/26 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 01 жовтня 2012 р.

Головуючий суддя підпис В.А.Омельченко

Судді підпис Т.М. Дудкіна

підпис М.І. Кобаль

З оригіналом згідно

Головуючий суддя В.А.Омельченко