cpg1251
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 серпня 2007 року м. Київ К-8765/07
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
суддів: Бим М.Є., Гончар Л.Я., Гордійчук М.П., Леонтович К.Г., Чалого С.Я.
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за касаційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2006 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15 березня 2007 року, у справі № 17/196 за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську до товариства з обмеженою відповідальністю «Краст Лайн», Державного конструкторського бюро «Південне»ім.М.К.Янгеля, третя особа -Державна податкова адміністрація України, за участю прокурора м.Дніпропетровська, при визнання недійсною угоди та стягнення суми, -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13 березня 2006 року задоволено позов Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську до товариства з обмеженою відповідальністю «Краст Лайн», Державного конструкторського бюро «Південне»ім.М.К.Янгеля, третя особа - Державна податкова адміністрація України, за участю прокурора м.Дніпропетровська. Визнано недійсною угоду № 21-03/03 від 21.03.2003, укладену між ДКБ «Південне»ім.М.К.Янгеля та ТОВ «Краст Лайн». Стягнуто з ТОВ «Краст Лайн»на користь ДКБ «Південне»ім.М.К.Янгеля 3650494,68 грн., отриманих за угодою. Стягнуто з ДКБ «Південне»ім.М.К.Янгеля в доход держави 3650494,68 грн. вартості послуг, отриманих за угодою.
Державне конструкторськео бюро «Південне»ім.М.К.Янгеля до господарського суду Дніпропетровської області заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду від 13.03.2006р., посилаючись на те, що суд задовольняючи позов СДПІ взяв до уваги наданий позивачем лист Головного міжрегіонального управління статистики у м.Києві від 05.09.2005р., в якому викладено відомості про те, що відповідач-1 («ТОВ «Краст Лайн») значиться зареєстрованим у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, однак рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 09.12.2005р. скасовано державну реєстрацію «ТОВ «Краст Лайн», що є нововиявленою обставиною.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2006 року, яке залишене без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15 березня 2007 року, заяву ДКБ «Південне»ім.М.К.Янгеля про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2006 задоволено частково: змінено рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2006 у справі № 17/196; визнано угоду № 21-03/03 від 21.03.2003, укладену між ДКБ «Південне»ім.М.К.Янгеля та ТОВ «Краст Лайн»недійсною; в решті позову відмовлено.
В касаційній скарзі Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську просить скасувати зазначені судові рішення в частині відмови в задоволенні позову про стягнення в доход бюджету всього одержаного по недійсній угоді, та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Тобто, судові рішення оскаржуються в частині незастосування до відповідачів санкцій за наслідками визнання угоди недійсною.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 112 ГПК України, господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.
За змістом ГПК України до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.
Як вбачається з матеріалів справи, в основу судового рішення, яке переглянуто за нововиявленими обставинами, покладено застосування до відповідачів за правилами ст.49 ЦК УРСР 1963 року відповідальності у вигляді стягнення в доход держави одержаного за угодою № 21-03/03 від 21.03.2003р., яка визнана недійсною на підставі ст.49 ЦК УРСР внаслідок укладення її з метою, суперечною інтересам держави і суспільства.
Однак, Цивільний кодекс УРСР 1963 року, статтею 49 якого передбачена відповідальність у вигляді стягнення в доход держави з учасників недійсної угоди всього одержаного за угодою, втратив чинність з 01.01.2004р.
Відповідно до ч.2 ст.5 ЦК України акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
Слід зазначити, що Цивільний кодекс України, який набрав чинності 01.01.2004, серед правових наслідків вчинення правочину, який порушує публічний порядок, не встановлює санкцій, аналогічних тим, які були встановлені ст. 49 ЦК УРСР.
Тобто, чинний Цивільний кодекс України не передбачає відповідальності учасників угоди у вигляді стягнення в доход держави з учасників угоди всього одержаного за угодою.
Параграфом 2 глави 16 ЦК України встановлено, що у разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення -відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами які існують на момент відшкодування.
Аналогічні ст.49 ЦК УРСР санкції за укладення угоди (вчинення господарського зобов'язання) з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, встановлені ст. 208 Господарського кодексу України.
Однак, відповідно до п.5 Прикінцевих положень Господарського кодексу України норми цього Кодексу щодо відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності та за порушення господарських зобов'язань застосовуються у разі, якщо ці порушення були вчинені після набрання чинності ГК України, а Господарський кодекс України набрав чинності 01.01.2004 року.
Крім того, оскільки передбачені ст. 218 ГК України санкції є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими як такі, що відповідають визначенню ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України.
Таким чином, встановлені вищеназваною правовою нормою санкції за своєю природою санкції є адміністративно-господарськими.
З огляду на це такі санкції можуть застосовуватися лише протягом строків, встановлених ст. 250 цього Кодексу
Згідно ст.250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, спірна угода була укладена 21.03.2003р., виконана протягом березня-серпня 2003 року, а позов про застосування передбачених ч.1 ст.208 ГК України санкцій заявлено лише 04 серпня 2005 року, тобто після спливу річного строку.
Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами допущені порушення норм матеріального або процесуального права.
Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно ч.3 ст.220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст.220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську відхилити, а постанову господарського суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2006 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15 березня 2007 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
Суд | Вищий адміністративний суд України |
Дата ухвалення рішення | 01.08.2007 |
Оприлюднено | 30.05.2012 |
Номер документу | 24290600 |
Судочинство | Адміністративне |
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Суховаров Артем Володимирович
Адміністративне
Вищий адміністративний суд України
Бим М.Є.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні