Постанова

від 19.08.2008 по справі 13/300/07

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

  ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т

А Н О В А ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"19"

серпня 2008 р.

Справа

№ 13/300/07

Колегія

суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого

судді:   Мирошниченко М. А.,

                     Суддів:    Бєляновського В. В. та Шевченко В. В.,

при секретарі   -  

Волощук О. О.,

за участю

представників:

позивача -ОСОБА_1. (за

дорученням),                                                                                   

відповідача -не з'явився,

3-ї особи - Миколаївської

міськради -Дьоміна І.В., Летуча С.В. (за дорученням),

3-ї особи - БКСН „Ніка”

-Свинарчук О.В.,

3-ї особи - БКСН

„Вікторія” -Кошева В.Л. (керівник), Свинарчук О.В. та Гук А.В. (за дорученням),

розглянувши

у відкритому

судовому засіданні в м. Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_2., м. Миколаїв,

на  рішення господарського суду Миколаївської області від

11.03.2008 р. 

у

справі №13/300/07

за

позовом ОСОБА_2., м.

Миколаїв,

до АТ „Миколаївська виробничо-торгова

фірма „Евіс”, м. Миколаїв,

3-і

особи, що не

заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

Миколаївська міськрада, м. Миколаїв; БКСН „Ніка”, м. Миколаїв; БКСН „Вікторія”,

м. Миколаїв, 

про

визнання недійсним

рішення загальних зборів,

    ВСТАНОВИЛА:

04.08.2007

р. (вх. №11153) у господарському суді Миколаївської області ОСОБА_2. (далі -

позивач) пред'явлено позов до АТ „Миколаївська виробничо-торгова фірма „Евіс”

(далі - відповідач) про визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів

відповідача, зафіксованого в протоколі загальних зборів акціонерів від

10.04.2002 р., з моменту постановляння цього рішення (а.с. 2-3, т.1). Свої  вимоги вона мотивувала наступним.

         10.04.2002 р. відбулися загальні збори

акціонерів відповідача, хід яких фіксувався в протоколі. Згідно зі ст.ст. 10,43

ЗУ „Про господарські товариства” в редакції, що діяла на період проведення

згаданих загальних зборів, до прав учасника господарського товариства

віднесені: право брати участь в управлінні справами товариства в порядку,

визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим

Законом, та право брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати

його частку (дивіденди). Про проведення загальних зборів акціонерів держателі

іменних акцій повідомляються персонально передбаченим статутом способом. Крім

того, загальне повідомлення друкується в місцевій пресі за місцезнаходженням

акціонерного товариства і в одному із офіційних друкованих видань Верховної

Ради України, Кабінету Міністрів України чи Державної комісії з цінних паперів

та фондового ринку із зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку

денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 45 днів до скликання

загальних зборів. У разі необхідності може бути зроблено повторне повідомлення

в зазначених засобах масової інформації. У п.6.4. Статуту відповідача,

зазначено, що про проведення загальних зборів акціонерів власники іменних акцій

оповіщаються персонально усно, телефоном, через кур'єра або письмово. Щодо

загального повідомлення, то даний пункт Статуту дублює норми вищезгаданого

Закону. Позивач є власником однієї іменної акції відповідача. 02.07.2007 р. з

листа відповідача позивач довідався про те, що гуртожитки, за адресами:

АДРЕСА_1, передані до комунальної власності міста. З цього листа позивач

довідався про те, що така передача здійснювалась на підставі рішення загальних

зборів відповідача (протокол від 10.04.2002 р.). Позивач про проведення

10.04.2002 р. загальних зборів акціонерів відповідача ніяким чином повідомлений

не був. Про загальне повідомлення в місцевій пресі позивачу також нічого не

відомо. Відповідно, позивач був позбавлений можливості брати участь у вирішенні

питання щодо передачі майна, належного відповідачу, до іншого власника, що

порушує його права.

Ухвалою

господарського суду Миколаївської області від 20.08.2007 р. (а.с. 1, т.1),

серед іншого, залучено до участі у розгляді цієї справи в якості 3-ї особи, що

не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -

Миколаївську міськраду.

          25.09.2007 р. (вх. №15271) відповідач

надав суду відзив на позов (а.с. 44, т.1), в якому вказав, що вимоги позивача є

обґрунтованими та підлягають задоволенню, тобто визнав їх.

Надалі

до справи судом залучені письмові пояснення відповідача (а.с. 62, т.1).

       БКСН „Вікторія” надав суду відзив на

позов (а.с. 93, т.1), в якому вказав, що не згодний з ним та зазначив, що

підготовка та проведення загальних зборів відповідача проводилася, згідно вимог

чинного законодавства. Акціонерам відповідача своєчасно перед проведенням

загальних зборів направлялися поштові повідомлення про участь в них. ОСОБА_2.

не є акціонером відповідача, термін подачі позову пропустила. Мешканці

гуртожитку попереджали позивача про дату та час загальних зборів відповідача

від 10.04.2002 р.

           БКСН „Ніка” надав суду відзив на

позов (а.с. 98, т.1), в якому вказав, що не згодний з ним та зазначив, що

підготовка та проведення загальних зборів відповідача проводилася, згідно вимог

чинного законодавства. Акціонерам відповідача своєчасно перед проведенням

загальних зборів направлялися поштові повідомлення про участь в них. ОСОБА_2.

не є акціонером відповідача, термін подачі позову пропустила. Мешканці

гуртожитку попереджали позивача про дату та час загальних зборів відповідача

від 10.04.2002 р.

  17.01.2008 р. судом до справи залучені

письмові пояснення позивача (а.с. 105, т.1), в яких він зазначив, що 25.01.2001

р., на підставі договору купівлі-продажу б/н, ОСОБА_2. була придбана одна

проста іменна акція, емітентом якої є відповідач. Договір набув чинності з

моменту його підписання. Один екземпляр даного договору був переданий

реєстратору для внесення змін у реєстр цінних паперів. Наявна в матеріалах

справи Виписка з особового рахунку власника іменних акцій - ОСОБА_2, надана АКБ

„Укрсоцбанк”, свідчить про те, що позивачем відкрито рахунок власника іменних

акцій № 5746 від 25.01.2001 р. На зазначеному особовому рахунку обліковується 1

проста іменна акція. Виходячи з вищезазначеного, на момент проведення загальних

зборів акціонерів відповідача, які відбулись 10.04.2002 р., позивач мав всі

права, надані власнику акцій, відповідно до діючого законодавства, зокрема

права, передбачені ЗУ „Про господарські товариства”, а саме на участь в

управлінні товариством, право на частину прибутку акціонерного товариства та

право на отримання інформації про діяльність товариства. Про передачу

гуртожитків до комунальної власності позивач дізнався випадково та вирішив

перевірити цю інформацію, звертаючись до відповідача з листом про надання

інформації, чим реалізував своє право. Відсутність інших повідомлень про

результати зборів, крім протоколу загальних зборів акціонерів, наданих листом

відповідача № 71 від 02.07.2007 р., свідчить про те, що позивачу стало відомо

про результати зборів 02.07.2007 р.

           17.01.2008 р. судом до справи

залучене заперечення Миколаївської міськради (а.с. 108, т.1), в яких вона

зазначила, що позов був поданий лише з однією метою - перешкодити розгляду

іншої справи за позовом Миколаївської міської ради до ВАТ „Миколаївська

виробничо-торгова фірма „Евіс” та ТОВ „Лінія стилю” про визнання договору

купівлі-продажу будівлі гуртожитку поАДРЕСА_1недійсним і тим самим   зашкодити інтересам мешканців даного

гуртожитку, які вже тривалий час намагаються завершити процес фактичної

передачі гуртожитку до комунальної власності міста. Згідно до матеріалів

справи, 10.04.2002 р. відбулися загальні збори акціонерів відповідача, на яких

були присутні 47 акціонерів, які мають право голосувати 169028 акціями, що

складає 85,59% від загальної кількості голосів. Відповідно до ст. 35 ЗУ „Про

господарські товариства”,  установчі

збори від 10.04.2002 р. були правомочними. Пунктом 17 порядку денного загальних

зборів акціонерів розглядалось питання про передачу спірних гуртожитків до

комунальної власності міста, в результаті чого за передачу проголосували всі

акціонери, які були присутні на зборах, тобто 47 акціонерів, які володіють

85,59% акцій товариства. Тож, за таких обставин, присутність позивача на

загальних зборах не могла суттєво вплинути на результати голосування, навіть

якщо б вона проголосувала проти такої передачі. Також, відповідно до судової

практики, що склалася, вбачається, що рішення загальних зборів товариства

відповідно до закону можна визнати недійсними лише за умови, що відсутність

позивачів могла істотно вплинути на їх прийняття (Ухвала судової палати з

цивільних справ Верховного Суду України від 19.09.2001 р.). До того ж, як

зазначається в поясненні відповідача, правління товариства практично було

позбавлено можливості повідомити ОСОБА_2. про проведення загальних зборів через

те, що вона в квітні 2002 року перебувала в плановій відпустці - займалася

ремонтом квартири, яка знаходиться за іншою адресою, ніж та, яка була зазначена

в реєстрі акціонерів. У зв'язку з вищенаведеним, 3-я особа вважає, що позовні

вимоги не підлягають задоволенню.

          Ухвалою господарського суду

Миколаївської області від 17.01.2008 р. (а.с. 113, т.1), серед іншого, залучено

до участі у розгляді цієї справи в якості 3-х осіб, що не заявляють самостійних

вимог на предмет спору, на стороні відповідача - БКСН „Ніка” та БКСН

„Вікторія”.

06.03.2008

р. (вх. №3813) позивач надав суду аналогічні попереднім письмові пояснення (а.с.

128, т.1).

11.03.2008

р. (вх. №3864) БКСН „Ніка” та БКСН „Вікторія” надали суду письмові пояснення

(а.с. 132-134, т.1), в яких послалися на рекомендації Президії Вищого

господарського суду України від 28.12.2007 р. №04-5/14 „Про практику

застосування законодавства при розгляді справ, що виникають з корпоративних

відносин”, зазначили, що про передачу гуртожитків до комунальної власності

позивачу було відомо з об'яви у газеті, з повідомлення відповідача, колег,

мешканців гуртожитків, та вказали, що рішення загальних зборів акціонерів

відповідача, зафіксоване в протоколі загальних зборів акціонерів від 10.04.2002

р., є дійсним, а позов задоволенню не підлягає.

Рішенням

господарського суду Миколаївської області від 11.03.2008 р. (підписаним суддею

Гриньовою Т. В. 21.05.2008 р.) з цієї справи у позові відмовлено (а.с. 148-149,

т.1). Таке рішення суд мотивував тим, що 19.02.2002 р. у газеті „Рідне

Прибужжя” було вміщено оголошення про те, що 10.04.2002 р. о 14:00, за адресою:

м. Миколаїв, вул. Чигрина, 39, відбудуться загальні збори акціонерів

відповідача; в оголошенні зазначений порядок денний з 17 питань, останнім з

яких є питання про передачу гуртожитків в комунальну власність міста (а.с.

100). У встановлену дату, а саме 10.04.2002 р., збори відбулися, у них взяли

участь 47 акціонерів, які мали право голосувати 169028 - ма акціями, що складає

85,59 % від загальної кількості голосів. Прийняті рішення оформлені протоколом

загальних зборів, підписаним головою і секретарем зборів (а.с. 26-34).

Позивачка є акціонером товариства - відповідача, володіє однією іменною акцією

номінальною вартістю 5,25 грн., що підтверджено договором купівлі-продажу від

25.01.2001 р. (а.с. 107), з якого вбачається, що адресою позивачки є: АДРЕСА_1.

Згідно з довідками адресно-довідкового бюро від 05.10.2007 р. (а.с. 59) та

будинкового комітету самоорганізації населення „Вікторія” (а.с. 141), з

21.03.2002 р. позивачка за вищевказаною адресою не проживала, а з 18.05.2002 р.

зареєстрована за адресою:АДРЕСА_2. Доказів повідомлення відповідача про зміну

своєї адреси позивачка суду не надала, відтак, відповідач був позбавлений

можливості персонально повідомити її, як власника іменної акції, про дату, час,

місце і порядок денний запланованих на 10.04.2002 р. загальних зборів

акціонерів. Проте, з пояснень співробітників відповідача ОСОБА_3., ОСОБА_4.,

ОСОБА_5. та інших (а.с. 99) вбачається, що про дату, час, місце і порядок

денний загальних зборів позивачу було відомо заздалегідь. Для спростування

цього факту у судовому засіданні 11.03.2008 р. позивач на виклик суду не

з'явився (п.3 ухвали від 20.02.2008 р., а.с. 123). Згідно з п.2.15 рекомендацій

Президії ВГСУ від 28.12.2007 р. №04-5/14, посилання позивача на неповідомлення

його про скликання загальних зборів не може бути підставою для визнання рішень

загальних зборів недійсними, якщо акціонер не повідомив товариство або

реєстратора про зміну свого місця проживання (місцезнаходження). Також,

місцевий суд зазначив, що визнання позову відповідачем не може вплинути на

висновок суду про відмову у позові, оскільки, згідно до ст. 78 ГПК України,

позитивне рішення приймається судом за умови, якщо дії відповідача не

суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів

інших осіб.

Не

погоджуючись зі вказаним рішенням, позивач звернувся до Одеського апеляційного

господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та

задовольнити позов, з тих же підстав, що були ним викладені у самому позові,

письмових поясненнях, а також, враховуючи те, що порушення порядку скликання та

проведення загальних зборів, передбаченого Законом та внутрішніми документами

товариства, може бути підставою для визнання недійсним прийнятого загальними

зборами рішення (Узагальнення судової практики вирішення спорів, пов'язаних із

застосуванням закону України про Господарські товариства у частині регулювання

діяльності акціонерних товариств Судової палати у господарських справах ВСУ від

01.01.2004 р.). Обґрунтування судом оскаржуваного рішення п.2.15 рекомендацій

Президії ВГСУ від 28.12.07 №04-5/14, на думку скаржника, є недоречним, виходячи

з обставин справи, оскільки відповідачем не було надано будь-яких доказів

направлення персонального повідомлення, тобто повідомлення взагалі не

направлялось, ані на стару адресу проживання позивача (АДРЕСА_1), ані на нову

(АДРЕСА_2). До того ж, ст. 43 Закону вимагає від акціонерного товариства

надсилати повідомлення не пізніше, ніж за 45 днів до дня проведення зборів.

Збори проводилися 10.04.2002 р., тобто повідомлення повинно було бути зроблене

не пізніше 24.02.2002 р. В рішенні суду зазначено, що позивач був знятий з

реєстраційного обліку 21.03.2002 р., тобто до 24.02.2002 р. позивач проживав,

за адресою: АДРЕСА_1, та факт зміни адреси після кінцевого строку для

надіслання повідомлення не може використовуватись як аргумент для відмови у

позові. Крім того, суд поклав в основу судового рішення недопустимі, в

розумінні ст. 34 ГПК України, докази, а саме, пояснення мешканців гуртожитку та

працівників відповідача, що є порушенням ст. 32 ГПК України, враховуючи, що особи,

які надавали пояснення, не є особами, які беруть участь у справі, а ГПК не

розглядає свідків як джерело доказів у господарському процесі, отже, покладення

цих пояснень в основу судового рішення є недопустимим.

       Ухвалою Одеського апеляційного господарського

суду від 10.06.2008 р. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено

до розгляду на 01.07.2008 р., про що учасники процесу, згідно приписів ст. 98

ГПК України, були належним чином повідомлені.

17.06.2008

р. (вх. №952 Д1) БКСН „Ніка” та БКСН „Вікторія” надали суду заперечення на

скаргу, в якому зазначили те ж саме, що й у наданих ними суду першої інстанції

письмових поясненнях, а також просили відмовити у задоволенні скарги та

залишити рішення без змін.

           Фіксування судового засідання

здійснювалось технічними засобами. 

           Представники відповідача та 3-ї

особи БКСН „Ніка” у судове засідання 01.07.2008 р. не з'явились, про причини

неявки суд не сповістили, клопотань про відкладення розгляду справи не заявили

і судова колегія, враховуючи  думку інших

учасників процесу, прийняла рішення про початок розгляду справи за їх

відсутністю.

           Представник скаржника (позивача) в

усних поясненнях, наданих апеляційному суду в судовому засіданні 01.07.2008 р.,

підтримав скаргу і просив її задовольнити на викладених у ній підставах.

      Представники 3-х осіб - Миколаївської

міськради та БКСН „Вікторія” в усних поясненнях, наданих апеляційному суду в

судовому засіданні 01.07.2008 р., просили суд відмовити у задоволенні апеляційної

скарги та залишити рішення без змін.

            Судова колегія оголосила в судовому

засіданні перерву до 19.08.2008 р. та визвала до суду позивача для дачі

особистих пояснень.

      Ухвалою заступника голови Одеського

апеляційного господарського суду від 11.08.2008 р. строк апеляційного

провадження було продовжено на один місяць -до 11.09.2008 р.

          Позивачка в судове засідання не

з'явились, пославшись на стан здоров'я, однак, надала суду письмові пояснення,

в яких підтвердила, що не була повідомлена відповідачем про проведення зборів і

узнала про те, що вони проводились, лише з листа відповідача від 02.07.2007 р.,

тобто підтвердила свою позицію, викладену в позові.

           Враховуючи викладене, судова колегія

вирішила закінчити розгляд справи без участі позивачки. 

          Представник БКСН „Вікторія”  в усних поясненнях, наданих апеляційному суду

в судовому засіданні 19.08.2008 р., просив суд відмовити у задоволенні

апеляційної скарги та залишити рішення без змін.

       За згодою учасників процесу, згідно ст.

85 ГПК України, в судовому засіданні 19.08.2008 р. оголошувались лише вступна

та резолютивна частини судової постанови.

        Заслухавши усні пояснення учасників

процесу, ознайомившись з доводами апеляційної скарги та запереченнями на неї,

дослідивши обставини і матеріали справи, 

в тому числі наявні у ній докази, відповідність викладеним в рішенні

висновкам цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та

правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та

процесуального права, судова колегія 

встановила наступне.

            Як свідчать матеріали справи, і ці

обставини встановив та дослідив місцевий суд, позивачка є власником одного

іменного цінного паперу (акції) відповідача.

            Матеріали справи свідчать, що

відповідач 10.04.2002 р. провів загальні збори своїх акціонерів, в яких

приймало участь 47 акціонерів, які мали право голосувати 169028 акціями, що

складає 85,59% від загальної кількості голосів. На цих зборах (згідно порядку

денного) розглядалось та вирішувалась 17 питань,  в тому числі питання про передачу в

комунальну власність міста Миколаєва належних відповідачу на праві власності

гуртожитків, а саме №1, розташованого поАДРЕСА_3та АДРЕСА_4.

          Позивачка просила суд визнати ці збори

недійсними, оскільки її не було повідомлено належним чином про їх проведення і

вона була позбавлена права приймати у них участь, чим порушуються її права як

акціонера.

          Місцевий суд, відмовляючи в

задоволенні позову, послався на дві підстави, а саме: позивачку не було

повідомлено персонально письмово з її вини, оскільки вона змінила адресу і не

повідомила про це відповідача, реєстратора, а, крім того, з пояснень

працівників відповідача вбачається, що позивачка була повідомлена про збори.

           Проте, з таким висновком не можна

погодитись, з огляду на таке.

         Згідно ст. 43 Закону України „Про

господарські товариства” (далі - Закон), в редакції, що діяла на час скликання

та проведення вищевказаних зборів, про проведення загальних зборів акціонерів

держателі іменних акцій повідомляються персонально передбаченим статутом

способом. Крім того, загальне повідомлення друкується в місцевій пресі за

місцезнаходженням акціонерного товариства і в одному із офіційних друкованих

видань Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України чи Державної комісії

з цінних паперів та фондового ринку з зазначенням часу і місця проведення

зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 45

днів до скликання загальних зборів. 

              Як визнає позивачка в позові,

згідно п.6.4. Статуту відповідача (в редакції, що діяла на момент скликання та

проведення зборів), акціонери про проведення зборів повинні були повідомлятись

у таки засоби: персонально усно, телефоном, через кур'єра або письмово.

        Враховуючи, що збори повинні були

відбутись 10.04.2002 р., то, відповідно, акціонери, в тому числі позивачка,

повинні були бути повідомлені відповідачем про їх проведення (як персонально,

так і загально через засоби інформації) не пізніше, ніж 24.02.2002 р.

         З матеріалів справи вбачається, що

загальне повідомлення про проведення 

10.04.2002 р. загальних зборів акціонерів було надруковано в засобах

масової інформації, а саме - газеті Миколаївської обласної державної адміністрації

та обласної ради „Рідне Прибужжя” від 19.02.2002 р., тобто у місцевій пресі за

місцезнаходженням відповідача.

              Докази того, що були виконані

інші вимоги Закону, тобто, що таке повідомлення було також надруковано у

передбачених вищезазначеною статтею Закону в одному із офіційних друкованих

видань Верховної  Ради  України, 

Кабінету Міністрів України чи 

Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку в матеріалах

справи відсутні і відповідач, як вбачається з матеріалів справи, визнає, що

таке повідомлення не було  надруковано в

них.

           Слід зазначити, що стала судова

практика щодо розгляду такої категорії спорів виходить із того, що публікація

лише загального повідомлення про скликання загальних зборів не свідчить про те,

що зареєстрований у реєстрі власників іменних 

цінних  паперів  акціонер був повідомлений про скликання

загальних зборів.

           Докази того, що позивачка

персонально повідомлялась відповідачем про збори письмово, в матеріалах справи

відсутні, позивачка не визнає цього факту і відповідач, навпаки, визнає, що

такого повідомлення не було.

            Висновок місцевого суду про те, що

позивачку не було повідомлено письмово про проведення зборів з її вини (на

якому фактично лише і ґрунтується висновок суду щодо відмови у задоволенні

позовних вимог), оскільки вона, змінивши адресу (місцезнаходження),  не повідомила про це реєстратора та

відповідача, на думку судової колегії, є помилковим, з огляду на таке.

            Як зазначалось вище, персональне

повідомлення  позивачки про збори

необхідно  було здійснити не пізніше

24.02.2002 р. На цей час позивачка ще проживала (була зареєстрована) за старою

адресою (а.с. 141, т.1) і, відповідно, за цією адресою повинно було

направлятись письмове повідомлення, але це зроблено не було. Так, обставина, що

позивачка виписалась з цієї адреси 21.03.2002 р. і не повідомила про свою нову

адресу, де проживає з 06.04.2002 р., ніякім чином не впливає на обов'язок  відповідача повідомити її про збори за 45

днів до їх проведення за старою адресою та не може бути підставою для

перекладання на неї  вини за те, що її не

повідомили про проведення зборів.

          Посилання місцевого суду, як на

докази, які нібито підтверджують, що позивачку повідомляли про проведення

зборів, на пояснювальні записки працівників відповідача, на думку судової

колегії, є хибними, з огляду на таке.

            Пояснювальні записки працівників

відповідача, тобто письмові свідчення фізичних осіб, не є, у розумінні ст.ст.

32,34 та 36 ГПК України, належними та допустимими, в тому числі письмовими,

доказами, оскільки, по-перше, свідчення фізичних осіб, згідно норм ГПК України,

не може прийматись до уваги, як докази при розгляді господарського спору,

по-друге, зазначені особи не є (не були на той час) офіційними представниками

відповідача і не уповноважувались ним здійснити повідомлення позивачки, а,

по-третє, ці записки не є документами, у розумінні ст. 36 ГПК України.

           Судова колегія не виключає такої

можливості, що між працівниками відповідача, в тому числі за участю позивачки,

могли вестись розмови щодо можливості проведення цих зборів, тобто, що

позивачка могла чути, що планується проведення зборів, однак, ці розмови

(чутки) є припущенням, які не можуть бути належними доказами і не можна визнати

їх офіційним повідомленням її відповідачем або реєстратором про проведення

зборів та доведення до неї своєчасно (за 45 днів) про день їх проведення та про

конкретний порядок денний.

           За таких обставин, посилання

місцевого суду на зазначені записки, як на докази, на думку судової колегії, є

необґрунтованим і безпідставним і ці записки, в якості доказів, прийматись не

можуть.

          Слід зазначити, що в матеріалах

справи відсутні належні і допустимі докази того, що відповідач або реєстратор

(а не будь-які сторонні особи) повідомили позивачку завчасно, тобто у

встановлений Законом строк, про проведення цих зборів персонально  усно, по телефону або кур'єром, тобто у

спосіб, передбачений Статутом (в редакції, що діяла на час скликання зборів), і

відповідач, як вбачається з матеріалів справи, визнає цей факт.

          Враховуючи вищевикладені фактичні

обставини, судова колегія дійшла висновку, що відповідач, у порушення приписів

Закону та положень свого Статуту (в редакції, що діяла на час проведення

зборів), не виконав свої зобов'язання щодо належного і своєчасного повідомлення

позивачки про проведення зборів.

            Посилання 3-х осіб на те, що

присутність позивачки на зборах не могла вплинути на результати голосування, не

можуть бути підставою для відмови в задоволенні позову, з огляду на таке.

         Як вбачається зі змісту та духу

Закону, а також судової практики (в тому числі Вищого господарського суду

України та Верховного суду України), при розгляді такої категорії спорів

позивачеві не може бути відмовлено у задоволенні вимог про визнання зборів

недійсними тільки з мотивів недостатності його голосів для зміни результатів

голосування з прийнятих загальними зборами акціонерів рішень, оскільки вплив

акціонера на прийняття загальними зборами рішень не вичерпується лише

голосуванням.

            У Рішенні Конституційного Суду

України №18-рп/2004 від 1 грудня 2004 року у 

справі №1-10/2004 зазначено,  що

„... акціонер може захищати свої безпосередні права чи охоронювані законом

інтереси шляхом звернення до суду у випадку їх порушення,  оспорювання чи невизнання самим акціонерним

товариством, учасником якого він є, органами чи іншими акціонерами цього

товариства ...”.

               Недотримання  вимог 

Закону  та  установчих документів господарських  товариств 

під  час  скликання 

і   проведення   їх загальних 

зборів  є  порушеннями 

права  на участь у роботі цього

органу.

        Законодавець передбачив, що визнання

зборів недійсними можливе, зокрема, у випадку, якщо під час їх скликання і

проведення не було дотримано вимог законодавства або статуту акціонерного

товариства, якщо це призвело до істотного порушення прав позивача.

        Враховуючи вищезазначене, судова

колегія дійшла висновку, що позивачка, у порушення норм Закону та Статуту

відповідача, не була повідомлена відповідачем про проведення зборів, чим була

позбавлена права на участь у цих зборах (не знала про час його проведення та

порядок денний), і, відповідно, не мала можливості вносити свої пропозиції в

порядок денний, завчасно отримати необхідну інформацію за тими питаннями, які

повинні були вирішуватись на зборах, приймати участь у голосуванні та

здійснювати вплив (своїми виступами, аргументами, доводами та зауваженнями) на

результати голосування, що є грубим порушенням її прав, передбачених ст. 10

Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ст. 34 Конституції України,

Законом та Статутом відповідача, що є безумовною підставою для задоволення її

позову.

             Судова колегія вважає за необхідне

дати оцінку строку звернення позивачки до суду з цим позовом.

         Згідно ст. 257 ЦК України, загальний

строк позовної давності встановлено тривалістю у три роки. При цьому, згідно

ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається з дня, коли особа

узнала або повинна була узнати про порушення її права.

           Позивачка стверджує, що про

проведення зборів та прийнятих на ньому рішень вона узнала з листа -відповіді

відповідача від 02.07.2007 р. за №71. Відповідач не надав суду будь-яких

доказів, які б спростовували це ствердження, і в матеріалах такі докази

відсутні.

           З огляду на викладене, судова

колегія дійшла висновку, що позивачка не пропустила строк позовної давності для

звернення до суду з цією вимогою. Крім того, слід зазначити, що відповідач не

використав надане йому ч.3 ст. 267 ЦК України право зробити заяву про

застосування позовної давності, тобто у суду немає правових підстав для її

застосування і у випадку, якщо б позивачка пропустила його.

           Згідно п.3 Роз'яснення Вищого

арбітражного суду України №02-5/422 від 10.12.1996 р. „Про судове рішення” (з

наступними змінами та доповненнями), рішення господарського суду повинно

ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які

посилаються особи, що бе руть участь у процесі, та якими доказами вони

підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних

обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів

на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація  відносин сторін, виходячи з фактів,

установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає

застосуванню для вирішення спору. Такі ж вимоги до судового рішення містяться у

Постанові Пленуму Верховного Суду України №11 від 29.12.1976 р. „Про судове

рішення”.

     Відповідно

до ст. 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення суду є: 1)

неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність

обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав

встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого

господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне

застосування норм матеріального чи процесуального права. 

         На думку судової колегії, місцевий суд

не дотримався вищезазначених вимог, дав невірну оцінку фактичним обставинам

справи та наявним у ній доказам, не врахував вищезазначені порушення з боку

відповідача, помилково визнавши позивачку виною в тому, що її не було

повідомлено персонально про проведення зборів, і, як наслідок, дійшов

необґрунтованого помилкового висновку щодо безпідставності її позовних вимог.

     З

огляду на викладене, рішення місцевого суду підлягає скасуванню, з ухваленням

нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 99,101-105 ГПК України, колегія суддів

-

ПОСТАНОВИЛА:

1) 

Апеляційну скаргу ОСОБА_2. - задовольнити.

2) Рішення господарського суду

Миколаївської області від 11.03.2008 р. у справі     №13/300/07 - скасувати.

3)  Позов ОСОБА_2 до АТ „Миколаївська виробничо-торгова фірма

„Евіс” - задовольнити.

     Рішення загальних зборів акціонерів АТ

„Миколаївська виробничо-торгова фірма „Евіс”, зафіксоване в протоколі загальних

зборів акціонерів від 10.04.2002 р., визнати недійсним з моменту

постановлення цього рішення.  

      Стягнути з АТ „Миколаївська виробничо-торгова

фірма „Евіс” на користь ОСОБА_2:

85

грн. - витрат по сплаті державного мита при подачі позову;

118,00

грн. - витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу;

42,50

грн. - витрат по сплаті державного мита при подачі апеляційної скарги.

4)  Доручити господарському суду Миколаївської області видати

відповідний наказ.

             Постанова, згідно ст. 105 ГПК

України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у

касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий:                                                                                  

Мирошниченко М. А.

Судді:                                                                                                 

Бєляновський В. В.

Шевченко В. В.

Повний

текст постанови підписано 20.08.2008 р.