Постанова

від 24.05.2012 по справі 32/592

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" травня 2012 р. Справа № 32/592

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Добролюбової Т.В., суддів Гоголь Т.Г., Швеця В.О. за участю представників сторін позивача, відповідача: розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу не з'явились, повідомлені належно Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 13.03.12 у справі господарського суду №32/592 міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі структурного підрозділу "Енергозбут Київенерго" доКомунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення простягнення 72159,64 грн.

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" в особі структурного підрозділу "Енергозбут Київенерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення 60173,38 грн. боргу за теплову енергію за договором від 27.11.03, 9307,53 грн. інфляційних втрат, 2678,73 грн. -3% річних. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував на порушення відповідачем зобов'язань зі сплати вартості отриманих послуг за період з 01.11.04 до 01.07.06 за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №8292005 від 27.11.03.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.12.11 (суддя Гавриловська І.О.) позов задоволено. Господарський суд виходив з наявності заборгованості у відповідача за поставлену теплову енергію за період з 01.11.04 до 01.07.06 за спірним договором. Судове рішення обґрунтоване приписами статей 525, 526, 530, 614, 625, 629 Цивільного кодексу України, статей 193, 275 Господарського кодексу України.

Київський апеляційний господарський суд постановою від 13.03.12 (судді: Тищенко А.І., Михальська Ю.Б., Отрюх Б.В.) рішення господарського суду першої інстанції залишив без змін з тих же підстав.

До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулося Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення, в якій просить судові акти у справі скасувати, а справу скерувати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Скаржник вважає, що судами порушені приписи статей 547, 625 Цивільного кодексу України, статей 32, 36 Господарського процесуального кодексу України. Підприємство не погоджується з висновком судів про наявність заборгованості у відповідача за теплопостачання. Скаржник наголошує на відсутності у відповідача обов'язку оплачувати отриману теплову енергію, оскільки розрахунки за спожиту теплову енергію проводяться через КП ГІОЦ мешканцями, котрі споживають теплову енергію на опалення та гаряче водопостачання, безпосередньо на рахунки ПАТ "Київенерго".

Від позивача відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., перевіривши наявні матеріали справи на предмет повноти їх встановлення в рішенні та постанові, правильності застосування норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України відзначає наступне.

Господарськими судами в ході розгляду спору установлено та підтверджено матеріалами справи, що 27.11.03 між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (правонаступником якого є позивач) - електропостачальною організацією та Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" - споживачем був укладений договір №8292005 на постачання теплової енергії у гарячій воді. Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення і гарячого водопостачання, а споживач, в свою чергу, отримати її та оплатити на умовах цього договору. Згідно з пунктом 2.1 договору при виконанні його умов, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київської міською держадміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії. Постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем для потреб опалення - в період опалювального сезону; для потреб водопостачання -протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження (пункт 2.2.1 договору). Сторонами 27.11.03 також було укладено додаток №2 до договору. Згідно з пунктами 2, 3 додатку до спірного договору у разі встановлення у споживача будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається відповідно до показників цих приладів, встановлених на межі балансової належності (додатки 3, 4); у разі встановлення будинкових приладів обліку теплової енергії споживача не на межі балансової належності, до обсягів теплової енергії, визначених цими приладами обліку, споживачем додаються теплові витрати на дільниці тепломережі з межі поділу балансової належності до місця встановлення приладів обліку відповідно до пункту 1.3 додатку 1. Дата зняття споживачем показників будинкових приладів обліку -до 25 числа поточного місяця; споживач, що має будинкові прилади обліку, щомісячно надає постачальнику звіт за фактичне споживання теплової енергії в МВРТ-3, не пізніше 28 числа поточного місяця (пункти 4, 5 додатку). У разі відсутності у споживача будинкових комерційних приладів обліку, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається: на опалення -як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць на величину годинного теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7, з урахуванням середньомісячної температури теплоносія; на гаряче водопостачання -як множення кількості діб споживання за місяць на величину добового теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7, з урахуванням середньомісячної температури теплоносія. Окрім того, в пункті 9 сторони погодили, що споживач щомісяця з 12 до 15 числа самостійно отримує в МВРТ-3 платіжну вимогу-доручення, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформляє і повертає один примірник постачальнику упродовж двох днів з моменту їх одержання. Споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місяця сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями на рахунок постачальника за його розрахунком (пункт 10 додатку). Господарськими судами в ході розгляду спору установлено з підтвердженням матеріалами справи, що відповідачем період з 01.11.04 до 01.07.06 було спожито теплової енергії на суму 79 489,05 грн. Установлено судами і те, що відповідач за спожиту у спірному періоді теплову енергію розрахувався частково, а відтак залишок його боргу становить 60173,38 грн. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного спору є вимога Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі структурного підрозділу "Енергозбут Київенерго" про стягнення з Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення 60173,38 грн. боргу за спожиту за період з 01.11.04 до 01.07.06 теплову енергію за договором від 27.11.03, 9307,53 грн. інфляційних втрат, 2678,73 грн. -3% річних. Приписами частини 1 статті 67 Господарського кодексу України унормовано, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого законом режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Частинами шостою та сьомою статті 276 Господарського кодексу України унормовано, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію. За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Дана норма кореспондує з пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України. За приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Дослідивши обставини та зібрані у справі докази, господарські суди попередніх інстанцій установили, що у спірному періоді (з 01.11.04 до 01.07.06) відповідач отримав від позивача теплову енергію, втім не розрахувався за неї в повному обсязі, а відтак, борг відповідача становить 60173,38 грн. Водночас, господарськими судами було враховано і те, що неперерахування коштів за спожиту теплову енергію КП "ГІОЦ" КМДА не звільняє відповідача від обов'язку вчасно оплачувати послуги з теплопостачання за спірним договором. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). За приписами частини 1 статті 612 названого Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Відповідно до приписів статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Враховуючи установлений судами факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо сплати вартості спожитої теплової енергії у спірному періоді, вимоги позивача про стягнення основної заборгованості, інфляційних втрат та 3% річних вірно задоволені судами. Відповідно до вимог статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція виходить з обставин, встановлених у даній справі господарськими судами. Згідно з приписами частини 2 статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Доводи касаційної скарги визнаються неспроможними, позаяк не спростовують встановленого судами та стосуються оцінки доказів, яка за приписами статті 111 7 Господарського кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції.

За таких встановлених судами обставин справи, відсутні підстави для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги скаржника.

Враховуючи зазначене, керуючись статтями 108, 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.03.12 у справі №32/592 залишити без змін.

Касаційну скаргу Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення - без задоволення.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

В.Швець